ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2020 року

Київ

справа №816/4273/15

адміністративне провадження №К/9901/26804/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року (головуючий суддя Петрова Л.М., судді: Бойко С.С., Молодецький Р.І.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 року (головуючий суддя Сіренко О.І., судді: Любчич Л.В., Спаскін О.А.)

у справі № 816/4273/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська бурова компанія»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС України у Полтавській області,

Головного управління ДФС у Полтавській області,

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавська бурова компанія» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної фіскальної служби України в якому просило визнати незаконною бездіяльність по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 27.10.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 року, адміністративний позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за червень 2015 року у розмірі 3 715 621 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін.

Зобов`язав Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення за червень 2015 року у розмірі 3 715 621 грн та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив, а саме, в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність ДПІ у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області та ГУ Державної Фіскальної служби у Полтавській області, та зобов`язання їх вчинити певні дії.

При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС України у Полтавській області, Головне управління ДФС у Полтавській області не наділені повноваженнями щодо внесення будь-яких змін до системи електронного адміністрування ПДВ, отже, у даному випадку відсутня протиправна бездіяльність зазначених відповідачів. В свою чергу, Державна фіскальна служба України, не прийнявши податкові накладні для реєстрації, здійснила це необґрунтовано та своє рішення не спростувала, чим порушила вимоги чинного податкового законодавства.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фіскальна служба України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скаржник зазначає, що в Податковому кодексі України відсутні норми щодо повторного перерахунку формули у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.07.2015 року Товариством подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року, в якій в рядку 25 задекларовано суму 692 грн, при цьому рядок 24 не мав цифрового значення.

30.07.2015 року Товариством подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року, у відповідності до яких сума від`ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду склала 3 715 621 00 грн (рядок 24 уточненого розрахунку).

18.08.2015 року у зв`язку з тим, що за поданими уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань декларацій з ПДВ коригування від`ємних значень у системі електронного адміністрування ПДВ не відбулось, позивач звернувся до відповідачів з листом № 682.

04.09.2015 року листом №5039/10/16-01-15-01-18 Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС України у Полтавській області повідомила про направлення зауважень до роботи програмного забезпечення до Головного управління ДФС України у Полтавській області листом від 27.08.2015 року № 3051/8/16-01-15-01-16.

08.09.2015 року листом № 33394/7/99-99-15-01-02-17 Державна фіскальна служба України повідомила про направлення для розгляду листа Товариства до Головного управління ДФС України у Полтавській області для надання відповіді по суті порушених питань.

21.09.2015 року листом № 3476/10/16-31-15-01-38 Головне управління ДФС України у Полтавській області повідомило позивача про направлення запиту до ДФС України щодо вирішення технічних питань функціонування системи електронного адміністрування ПДВ у частині збільшення реєстраційної суми на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних, відповідно до поданих платниками, саме, уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ за червень 2015 року.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З 1 січня 2015 року запроваджено правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71- VIII.

У зв`язку з зазначеним Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16 липня 2015 року №643-VIII підрозділ 2 Перехідних положень Податкового кодексу доповнено пунктом 34.

За змістом підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з податку на додану вартість платника податку за червень 2015 року.

За приписами пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

З урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, що позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, яку прийнято контролюючим органом, факт чого не є спірним між сторонами, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем безпідставно та протиправно не забезпечено відображення показників уточнюючої декларації у системі електронного адміністрування ПДВ.

Доводи скаржника, що сума ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ може бути збільшена на суму від`ємного значення, що задекларована платником податків виключно в податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року, та не підлягає перерахунку у зв`язку з подальшим уточненням показників такої звітності шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги, адже такі не ґрунтуються на правильному застосуванні підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки вказана правова норма жодних обмежень щодо зарахування реєстраційної суми від`ємного значення попередніх звітних періодів (до 01.07.2015) не містить, як не містить і заборон щодо її коригування у відповідності до приписів п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України шляхом подачі уточнюючого розрахунку до податкової декларації внаслідок самостійно виявлених помилок.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період червень 2015 року, поданого Товариством 30.07.2015 року до контролюючого органу є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а отже сформовані у ньому позивачем показники (зокрема рядку 24) мали бути враховані ДФС України при автоматичному збільшенні суми, на яку Товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від`ємного значення за червень 2015 року у сумі 3 715 621 грн.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 року у справі № 816/4273/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко