Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.01.2018 року у справі №804/18024/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2019 року

Київ

справа №804/18024/14

адміністративне провадження №К/9901/8960/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 (головуючий суддя - Олійник В.М.)

та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 (колегія суддів: головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Бишевська Н.А., І.Ю. Добродняк)

у справі №804/18024/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дайріс» (далі - Товариство, ТОВ «Дайріс») звернулось в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для зменшення позивачу сум залишку від`ємного значення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000201501 від 15.10.2014;

- присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайріс" з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час подання позивачем податкової звітності з ПДВ за липень 2013 року та проведення камеральної перевірки, за наслідками якої зроблено висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, процедура оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 506 130 грн не була завершена, а тому позивач мав право відображати спірні показники від`ємного значення у наступних податкових періодах.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач 02.01.2015 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначені рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що у разі зменшення податковим повідомленням-рішенням суми від`ємного значення, право платника податків щодо використання цієї суми у наступних податкових періодах виникає лише після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, прийнятим за результатами судового розгляду.

Від позивача заперечень на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

25 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Дайріс» за липень 2014 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт (далі - Акт перевірки) №7450/15-1/33771165 від 19.09.2014.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 506 130 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на акті перевірки позивача від 29.11.2013 №2371/15-1/33771165 та прийнятому на його підставі податковому повідомленні-рішенні від 23.12.2013 №0000631501, яким ТОВ «ДАЙРІС» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 506 130 грн.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент їх виникнення.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 ПК України.

Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.56.1 ст.56 ПКУ рішення прийнятті контролюючим органом можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

Згідно із п.56.15 ст.56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відповідно до пп.56.17.5 п.56.17 ст.56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Згідно із абзацем 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем у податковій звітності за липень 2014 року відображено від`ємне значення суми податку на додану вартість без урахуванням результатів попередньої камеральної перевірки, за результатом якої прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 506 130 грн. Контролюючий орган в касаційній скарзі зазначив, що Товариство зобов`язано було в податковій декларації за липень 2014 року задекларувати суму від`ємного значення ПДВ з урахуванням висновків попередньої перевірки (акт від 29.11.2013 №2371/15-1/33771165 та податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 №0000631501), якими встановлено завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту. На думку відповідача, права та обов`язки ТОВ «Дайріс» щодо використання суми від`ємного значення у наступних податкових періодах виникнуть лише після закінчення процедури оскарження рішення контролюючого органу.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про помилковість зазначених доводів контролюючого органу та зазначає, що у разі якщо податковий орган зменшує розмір від`ємного значення суми ПДВ, то обов`язок платника податків врахувати ці суми зменшення у наступних податкових періодах виникає лише після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили судовим рішенням (у разі судового оскарження), результатом яких є встановлення правомірності такого податкового повідомлення-рішення контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що на час подання позивачем податкової звітності з ПДВ за липень 2013 року та проведення камеральної перевірки, процедура оскарження податкового повідомлення-рішення №0000631501 від 23.12.2013 не була завершена (рішення не набрало законної сили), на думку колегії суддів позивач мав право відображати спірні показники від`ємного значення у наступних податкових періодах.

Також, колегія суддів враховує, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі №804/1097/14, залишеною без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2015 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000631501 від 23.12.2013.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З огляду на вищевикладене, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Всупереч приписів частини другої ст. 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) і яка кореспондує зі статтею 77 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017), відповідач не надав належних та беззаперечних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р.Ф. Ханова