ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №2а-6995/12/1370

адміністративне провадження №К/9901/9384/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 (суддя Сакалош В.М.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 (Головуючий суддя Довга О.І., судді: Ліщинський А.М., Запотічний І.І.)

у справі № 2а-6995/12/1370

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест»

про стягнення коштів в дохід держави,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - позивач, СДПІ з обслуговування ВП у м. Львові МГУ Міндоходів) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (далі позивач 1, ПАТ «ВіЕс Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» (далі - відповідач 2 , ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест»), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила застосувати наслідки нікчемного правочину: стягнути в дохід держави з ПАТ «Фольксбанк» коштів в сумі 3 848 425,17 грн та стягнути з ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» в дохід держави приміщення у м. Львові, по вул. Лемківській 1а, одержане на підставі нікчемної угоди від 07.09.2010.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що замовником визначення вартості об`єкта оцінки є ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест», тобто особа, яка не має відношення до предмету застави. Судами не надано оцінки невідповідності продажу спірної будівлі рівню ринкових цін. Судами розглянуто справу без пояснень залучених свідків та третьої особи. Крім того, податковий орган посилається на правову позицію, що викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 16.12.2010 провадження № К-18367/08.

Відповідач 1 в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.09.2010 між ПАТ «Фольксбанк» та громадянкою ОСОБА_1 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя та прийнято у власність приміщення загальною площею 590,0 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Зазначений об`єкт нерухомості є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 20.12.2007 року. Даний об`єкт нерухомості був переданий в іпотеку для забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № КР46081 від 19.12.2007. Вартість зазначеного об`єкта нерухомості згідно п.2.1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя та відповідно до Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості об`єкта нерухомості здійсненої суб`єктом оціночної діяльності ПП «Центр ринкових досліджень» від 14.08.2010 року становила 5 238 115,44 гривні.

ПАТ «Фольксбанк» та ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.09.2010 року, відповідно до якого ПАТ «Фольксбанк» продало, а ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» купило нежитлові приміщення загальною площею 590,0 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Лемківська, буд. 15а. Відповідно до п. 2.2 зазначеного вище Договору купівлі-продажу та Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості об`єкта нерухомості здійсненої суб`єктом оціночної діяльності «ЮрЕксперт» від 07.09.2010 вартість продажу об`єкта нерухомого майна становила 3 207 020,83 грн.

07.09.2010 між ПАТ «Фольксбанк» та ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач 1 надав відповідачу 2 кредит у розмірі 486 638,00 доларів США для придбання приміщення, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Лемківська, буд.15а

Також, 07.09.2010 між ПАТ «Фольксбанк» та ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, буд.15а для забезпечення виконання кредитного договору.

Позивачем було проведено виїзну планову перевірку ПАТ «Фольксбанк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 06.12.2011 № 1607/23-2/19358632 та виявлено факт укладення правочину, що спрямований на незаконне заволодіння майном держави, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 406 219 грн., та податку на прибуток у розмірі 507 773,50 гривень.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що підставою для висновків про вчинення ПАТ «Фольксбанк» податкового правопорушення слугували твердження податкового органу про заниження товариством об`єкта оподаткування податком на прибуток, в зв`язку з заниженням ринкової вартості об`єкту нерухомого майна, яке було продано ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест».

16.12.2011 року за результатами перевірки винесені податкові повідомлення - рішення №000042331/25069 та №0000152331/25068. Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач 1 оскаржив їх у адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ДПС у Львівській області.

24.02.2012 року рішенням ДПС у Львівській області згадані податкові повідомлення рішення скасовані в частині визначення податкових зобов`язань по зазначеній господарській операції, вказано позивачу направити податкові повідомлення-рішення відповідно до вимог чинного законодавства та звернутись до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов`язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, розрахованих із застосуванням звичайних цін.

02.03.2012 року на виконання вищезазначених вимог позивачем винесено рішення про визначення податкових зобов`язань із застосуванням звичайних цін № 0000092331/3928, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток, що становить 507 773,50 та визначено штрафні санкції у розмірі 126 943,38, та №0000082331/3927, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 406 219,00 грн. та штрафні санкції в сумі 101 555,00 гривень.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що вказані податковим органом обґрунтування власної позиції не дають підстав для висновку про вчинення сторонами правочину з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Наявність у відповідачів при вчиненні правочину умислу щодо настання певних протиправних наслідків, що порушують публічних порядок, позивач в ході судового розгляду не довів, а відтак відсутні підстави для визнання правочину недійсним та застосування санкцій, передбачених статтею 208 ГК України.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Наявність, умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Як вбачається з обставин справи, судами не встановлено, а позивачем не доведено, що на момент здійснення правочину та його виконання відповідачі мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства. Саме по собі господарське зобов`язання, не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачені частиною 3 статті 228, а саме: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави..

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Оскільки податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів здійснення відповідачами господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування правових наслідків, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України.

Щодо стягнення в дохід держави коштів та майна, Верховний Суд зазначає, що такі санкції є конфіскаційними та стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, відповідно є адміністративно-господарськими в силу приписів частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, та можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 802/470/17-а та від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11.

Крім того, колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 02.03.2012 № 0000092331/3928 та №0000082331/3927 скасовані постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013. Вказані судові рішення в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 02.03.2012 № 0000092331/3928 та №0000082331/3927 залишені без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2013. Суди дійшли висновку, що твердження податкового органу про невідповідність ціни продажу спірного нерухомого об`єкта його ринковій вартості ґрунтуються виключно на розбіжності у висновках двох різних суб`єктів оціночної діяльності під час здійснення експертної оцінки цього приміщення, що, однак, не може слугувати належним доказом штучного заниження позивачем бази оподаткування податку на прибуток за рахунок заниження ціни продажу об`єкта нерухомості.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 351 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 у справі № 2а-6995/12/1370 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко