Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2018 року у справі №820/2895/17
Ухвала КАС ВП від 02.03.2018 року у справі №820/2895/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 березня 2018 року

справа №820/2895/17

адміністративне провадження №К/9901/5596/17, №К/9901/5598/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєва І. А., Пасічник С. С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (головуючий суддя - Панченко О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів: Дюкарєва С. В., Сіренко О. І., Перцова Т. С.), а також касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі 820/2895/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - платник податків, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 березня 2017 року за № 2038-21/1303, в частині якою позивачу визначено суму податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2016 роки.

Позовні вимоги обґрунтовує неправомірним віднесенням до бази оподаткування площі гаражу, як нежитлового приміщення. До того ж доводить, що у 2015 році таких податок взагалі не підлягав стягненню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року позов задоволено у в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не може мати місце у 2015 році. Щодо оподаткування позивача за 2016 рік, то на думку суду, відповідачем не взято до уваги пільги зі сплати податку, встановлені пунктом 5 Положення про податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у місті Харкові, а саме: база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 квадратних метрів.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року за наслідком апеляційного перегляду апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 07 березня 2017 року за № 2038-21/1303 на суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, за 2016 рік у розмірі 31 779 грн. 76 коп.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за 2016 рік у розмірі 31 779 грн. 76 коп., суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом не було враховано пільгу, передбачену п. 5.1. Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Харкові і, як наслідок, неправомірно донараховано суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, за 2016 рік у розмірі 1653 грн. 60 коп.

20 листопада 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, в якій він вказує, що податковим органом, а також судом апеляційної інстанції, йому безпідставно нараховано суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, за 2016 рік.

29 грудня 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, якій він, посилаючись на неправильне застосування судами положень статті 267 Податкового кодексу України, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

У власності позивача - ОСОБА_1, перебуває об'єкт житлової нерухомості - квартира №2, загальною площею 306 кв. м. по вул. Гюго, буд. 2, м. Харків, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.10.2015 року №45695989.

07 березня 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №2038-21/1303 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами у розмірі 4530,96 грн. за 2015 рік та 33433,36 грн. за 2016 рік.

Щодо доводів касаційних скарг.

Стосовно здійснення оподаткування позивача податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме: податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Вказаним Законом запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Суд звертає увагу, що приписами статті 10 Податкового кодексу України, передбачено перелік місцевих податків, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прямо не вказаний. Натомість, є податок на майно, який складається із 3 різних податків, кожен із різними елементами податку як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінного від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим відповідно до положень підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2015 року Харківською міською радою 36 сесії 6 скликання прийнято рішення №1793/15 «Про внесення змін до 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року №126/22 «Про врегулювання питання справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України».

Отже, рішення місцевих рад щодо транспортного податку, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік.

Таким чином, з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевих рад стосовно податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду податку на майно, відмінне від земельної ділянки міг вважатися встановленим місцевою радою.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення вимог позивача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №2038-21/1303 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами у розмірі 4530,96 грн. за 2015 рік.

Щодо здійснення оподаткування позивача податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік.

Законом №71-VIII з 2016 року розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування як житлової, так і нежитлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості з урахуванням таких особливостей:

за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку;

за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного або різних типів, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної згідно з підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Підпункт 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України надає право сільським, селищним, міським радам встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на об'єкт/об'єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Відповідно до підпункту 266.4.1. пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, у 2016 році фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 жовтня 2015 року №45695989 у власності позивача знаходиться квартира, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 306 кв. м. (а.с.15).

При цьому, матеріали справи не містять жодних документів на підтвердження виведення площі квартири з житлового призначення в нежитлове, а тому колегія суддів апеляційного суду аргументовано не приймає посилання позивача на те, що податковим органом помилково враховано площу гаражу - 22,3 кв. м, (нежитлового приміщення) до бази оподаткування житлової нерухомості позивача, що призвело до невірного розрахунку податку.

Суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення пункту 6 Положення про податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у місті Харкові, затвердженого рішенням 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року №126/22 "Про врегулювання питання справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", констатує, що у Харкові у 2016 році встановлено ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 2% мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний суд аргументовано вважає, що нарахована позивачу у цій справі сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік становить 31 779 грн. 76 коп.: 27,56 грн. (ставка податку) * (306 м. кв. (площа житлової нерухомості) - 60,00 м. кв. (пільга, передбачена п. 5.1. Положення про податок на у нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Харкові) + 25000 (збільшення суми податку у відповідності до підпункту 266.7.1 «г» пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційні скарги податкового органу залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині та рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року в частині, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі № 820/2895/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А.Васильєва

С.С.Пасічник