Поновлення на посаді Голови ДПС України Сергія Старенького ( Київський апеляційний адміністративний суд, судді: Сорочко Є.О., Горбань Н. І., Межевич М. В.)

11.04.2015
Автор:
Деніс
0
0
5544

Фабула судового акту: Розпорядженням КМ України «за порушення присяги» було звільнено з посади голови Державної пенітенціарної служби України Сергія Старенького за порушення присяги. Обставинами такого звільнення стала втеча з під варти народного депутат – регіонала Шепелева та корупція в системі ДПС України. Старенький оскаржив своє звільнення. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову повністю. Зокрема суд зазначив, що відносини між КМ України та державним службовцем Стареньким не є трудовими, а є відносинами проходження особою публічної служби, тому для них застосовується спеціальне законодавство. Крім того суд першої інстанції прийшов до висновку, що порушення процедури проведення службового розслідування не є підставою для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції виходячи за наступного. Розпорядження КМ про звільнення Старенького не містило посилання на конкретну норму закону, яка була порушена Стареньким, та не зазначалось у чому саме полягало порушення ним присяги. Відповідно до позиції ВСУ передумовою звільнення державного службовця за «порушення присяги» має бути ретельне службове розслідування, порядок якого регулюється законодавством, чого як встановив суд, зроблено не було. Старенькому також не дали можливості надати свої пояснення з приводу результатів службового розслідування, щодо втечі Шепелева. Окрім цього судом апеляційної інстанції прийнято як доказ у справі вирок Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/14043/14-к від 3 вересня 2014р., яким визнано одним із винуватих у втечі Шепелева робітника СІЗО м. Києва, і яким не встановленого причетності Старенького до цього злочину.

Враховуйте також: Постанову окружного адміністративного суду м. Києва у цій справі від 12 лютого 2015 року, яка була скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду (дивиться тут нижче).

Згадайте новину: Суд поновив Сергія Старенького на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України.

Кабінет Міністрів України змінив Голову Державної пенітенціарної служби України

Аналізуйте судовий акт: Засудження працівника СІЗО за втечу депутата - регіонала Шепелева (Деснянський суд м. Києва, суддя Броновицька О. В.)

Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13135/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Державної пенітенціарної служби України, Національного агентства України з питань державної служби про визнання протиправними та скасування розпорядження, наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів, визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної пенітенціарної служби України, Національного агентства України з питань державної служби про визнання протиправними та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. №683-р "Про звільнення ОСОБА_3 з посади Голови Державної пенітенціарної служби України", наказу Державної пенітенціарної служби України від 14.08.2014 р. №118 о/с, поновлення на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 06.08.2014 р. до моменту винесення рішення у справі. Визнання незаконним та скасування наказу Національного агентства України з питань державної служби від 17.07.2014 р. №108 "Про проведення службового розслідування".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року відкрито провадження у адміністративній справі №826/12290/14 за позовом ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу Національного агентства України з питань державної служби від 17.07.2014 року №108 «Про проведення службового розслідування».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року відкрито провадження у адміністративній справі №826/13134/14 за позовом ОСОБА_3 до Державної пенітенціарної служби України про:

- визнання протиправним та скасування наказу Державної пенітенціарної служби України №119 о/с від 15.08.2014 року;

- поновлення ОСОБА_3 на службі в Державній пенітенціарній службі України;

- стягнення з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 06.08.2014 року до моменту винесення рішення у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року справи №826/12290/14 та №826/13134/14 об'єднано в одне провадження та присвоєно №826/13135/14.07.бового розслідування від 31 час вимушеного прогулу за період з 06.08.2014 р.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 18.11.2014 р. про уточнення позовних вимог, позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо призначення службового розслідування стосовно ОСОБА_3 шляхом направлення Прем'єр-міністром України службової записки від 07.07.2014 р. № 25332/1/1-14;

- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо прийняття розпорядження №627-р «Про відсторонення ОСОБА_3 від виконання повноважень за посадою Голови Державної пенітенціарної служби України» від 07.07.2014 р.;

- визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства України з питань державної служби від 17.07.2014 р. №108 «Про проведення службового розслідування»;

- визнати протиправним акт службового розслідування від 31.07.2014 р.;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України №683-р від 06.08.2014 р. "Про звільнення ОСОБА_3 з посади Голови Державної пенітенціарної служби України";

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної пенітенціарної служби України №118 о/с від 14.08.2014 р.;

- поновити ОСОБА_3 на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України;

- стягнути з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06.08.2014 р. до моменту винесення рішення у справі;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної пенітенціарної служби України №119 о/с від 15.08.2014 р.;

- поновити ОСОБА_3 на службі в Державній пенітенціарній службі України;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на службі в Державній пенітенціарній службі України допустити до негайного виконання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2015 р. провадження у справі в частині вимог про визнання протиправним акту службового розслідування від 31.07.2014 р. - закрито.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України №174-р від 12.03.2014 р. ОСОБА_3 призначено на посаду Голови Державної пенітенціарної служби України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.07.2014 р. №627-р ОСОБА_3 відсторонено від виконання повноважень за посадою Голови Державної пенітенціарної служби України.

Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 17.07.2014 р. №108 «Про проведення службового розслідування» затверджено склад комісії для проведення службового розслідування у Державній пенітенціарній службі України відносно Голови Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_3

За результатами службового розслідування Національним агентством України з питань державної служби складено акт від 31.07.2014 р., яким за низький рівень організації роботи та неналежне виконання службових обов'язків керівництвом Державної пенітенціарної служби України, його територіальних управлінь, органів і установ запропоновано розглянути питання щодо перебування на займаній посаді Голови Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_3

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. №683-р ОСОБА_3 звільнено з посади Голови Державної пенітенціарної служби України за порушення Присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу України").

На підставі вказаного розпорядження, Державною пенітенціарною службою України:

- наказом №118/ОС-14 від 14.08.2014 р. ОСОБА_3 звільнено з посади Голови Державної пенітенціарної служби України за п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» (за порушення Присяги державного службовця) з 07 серпня 2014 року;

- наказом №119/ОС-14 від 15.08.2014 р. ОСОБА_3 у відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) з 07 серпня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.

Державна пенітенціарна служба України відповідно до п. 1 Положення про Державну пенітенціарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 394/2011, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 вказаного Закону керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Порядок розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. №298.

Відповідно до п. 10 вказаної Постанови у передбачених законодавством випадках посадова особа, яка вносить подання про призначення на посаду осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, може звертатися з пропозицією щодо звільнення з посади таких осіб.

У пропозиції щодо звільнення з посади обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються завізований керівником відповідного органу проект рішення про звільнення з посади із зазначенням причини, біографічна довідка з фотокарткою, що засвідчується підписом керівника кадрової служби і скріплюється печаткою, заява особи про звільнення, пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби - матеріали службового розслідування, медична довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.

Проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування регулюється Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. №950.

Відповідно до п. 1 вказаного Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, зокрема:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки;

- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення або порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Згідно п. 3 вказаного Порядку рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

- факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань);

- заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення;

- висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру;

- обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2014 р. Міністр юстиції України звернувся з листом №14-9/1010 до Прем'єр-міністра України з пропозицією щодо проведення службового розслідування відносно Голови Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_3 та відсторонення його від виконання повноважень за посадою до завершення службового розслідування. Підставою такого звернення стали факти порушень законодавства підлеглими працівниками системи виконання покарань Державної пенітенціарної служби України та втеча ув'язненого ОСОБА_4

На підставі вищенаведеного, 07.07.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про видання розпорядження №627-р «Про відсторонення ОСОБА_3 від виконання повноважень за посадою Голови Державної пенітенціарної служби України» та Прем'єр-міністром України надано доручення №25332/1/1-14 щодо проведення службового розслідування стосовно Голови Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_3

Отже, призначення та проведення службової перевірки відносно Голови Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_3 як керівника центрального органу виконавчої влади та його відсторонення від виконання повноважень за посадою здійснено з дотримання норм чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами службового розслідування Національним агентством України з питань державної служби складено акт від 31.07.2014 р., висновками якого встановлено, що:

- основною з причин, що призвели до втечі 06.07.2014 р. ув'язненого ОСОБА_4, є неналежна організація роботи та виконання службових обов'язків керівництвом Державної пенітенціарної служби України, його територіальних управлінь, органів і установ;

- Головою Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_3 не забезпечено виконання Державною пенітенціарною службою України Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мін'юсту з питань, що належать до компетенції Державної пенітенціарної служби України, та доручень Міністра юстиції, що передбачено пунктом 4 Положення про Державну пенітенціарну службу України.

Однак, викладені в акті службового розслідування обставини частково спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 03.09.2014 р. по справі №754/14043/14-к визнано винним у втечі ув`язненого ОСОБА_4 робітника СІЗО м. Києва. Жодних обставин, які б свідчили про причетність ОСОБА_3 до цієї події судом не встановлено.

При цьому, судом першої інстанції не враховано часу перебування позивача на посаді - лише 4 місяці, та виконаної за цей період роботи.

Зокрема, в матеріалах справи міститься наказ про призначення позивачем проведення службового розслідування за фактом втечі засудженого ОСОБА_5, висновки службового розслідування та наказ щодо притягнення позивачем до відповідальності винних осіб. Крім того, позивач забезпечував проведення Державною пенітенціарною службою України протягом І півріччя 2014 року ряд організаційно-правових заходів з метою виконання вимог антикорупційного законодавства, указів Президента України, постанов та рішень Кабінету Міністрів України, спрямованих на посилення боротьби з корупцією, про що свідчить відповідна довідка та інформація про стан виконання Плану заходів щодо запобігання і протидії корупції у Державній пенітенціарній службі України за І півріччя 2014 року.

Слід також зауважити, що втеча ув'язненого ОСОБА_4 відбулась 06.07.2014 р., а 07.07.2014 р. позивача відсторонено від виконання повноважень Голови Державної пенітенціарної служби України, тому дії щодо проведення службової перевірки за фактом втечі ОСОБА_4 проводились не під керівництвом позивача.

Крім того, позивачу не було надано можливості надати пояснення з приводу службового розслідування, проведеного відносно ОСОБА_3 як Голови Державної пенітенціарної служби України.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

При цьому, в пункті 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу України" визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Слід зазначити, що припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, та може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення, на переконання уповноваженої вирішувати питання про відповідальність посадової особи, є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.

Отже, звільнення може бути застосоване тільки у разі використання всіх заходів дисциплінарного впливу до державного службовця та повинно бути мотивованим.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги має бути ретельне службове розслідування, порядок проведення якого регулюється законодавством.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 травня та 4 червня 2013 року (№№ 21-403а12, 21-167а13 відповідно).

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач займаючи посаду Голови Державної пенітенціарної служби України не здійснював належну організацію роботи та виконання службових обов'язків керівництвом Державної пенітенціарної служби України, його територіальних управлінь, органів і установ, а також того, що позивач не забезпечив виконання Державною пенітенціарною службою України Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мін'юсту з питань, що належать до компетенції Державної пенітенціарної служби України, та доручень Міністра юстиції, що передбачено пунктом 4 Положення про Державну пенітенціарну службу України.

Службовою перевіркою не було встановлено скоєння проступку, що свідчило б про порушення позивачем етичних (моральних) норм. Тобто в даному випадку йдеться про вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення, пов'язаного з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби на певній посаді.

При цьому, вказаний акт службового розслідування не містить суті порушення службової дисципліни, обставин за яких скоєно дисциплінарний проступок, час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим, наявність причинного зв'язку між неправомірними діями та їх наслідками, умов, які передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього, наявність вини, а також ставлення до скоєного.

За таких обставин Кабінетом Міністрів України не доведено факт вчинення позивачем протиправного винного діяння, яке могло б свідчити про порушення ним Присяги, та обгрунтованості застосованння до позивача найсуворішої санкції у вигляді звільнення.

Таким чином, розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. №683-р "Про звільнення ОСОБА_3 з посади Голови Державної пенітенціарної служби України" та наказ Державної пенітенціарної служби України від 14.08.2014 р. №118 о/с є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо правомірності наказу Державної пенітенціарної служби України від 15.08.2014 р. №119 о/с, яким ОСОБА_3 у відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни), колегія суддів окрім зазначеного звертає увагу також на наступне.

Порядок проходження служби працівниками органів Кримінально-виконавчої системи України регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення).

Відповідно до п. 64 "є" вказаного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Зідно ст. 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 р. № 3460-ІVслужбова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 цього Закону дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", який визначає, що з метою з'ясування вcix обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні витребувати від порушника надання письмового пояснення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Згідно ст. 16 цього Закону, дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Однак, як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття наказу від 15.08.2014 р. №119 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ став акт службової перевірки, яка була проведена за іншим порядком, який передбачено відносно займаної позивачем посади Голови Державної пенітенціарної служби України, як керівника центрального органу виконавчої влади. Тобто, службове розслідування щодо позивача саме як працівника органів внутрішніх справ не проводилось у відповідності до Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", визначає обов`язковою умовою - витребування від порушника надання письмового пояснення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, письмові пояснення у позивача не були витребувані.

Крім того, оскаржуваний наказ, як і акт службового розслідування не розкриває суть вчиненого позивачем порушення дисципліни та його співрозмірності із застосованим до позивача видом покарання.

Державною пенітенціарною службою України при визначенні позивачу виду дисциплінарного стягнення не враховано тяжкості проступку, обставини, за яких його скоєно або заподіяна шкода, попередня поведінка позивача та визнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки акту службового розслідування від 31.07.2014 р. та розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. №683-р щодо звільнення з посади Голови Державної пенітенціарної служби України не містять пропозицій про звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Отже, службове розслідування стосовно позивача проведено з порушенням його прав, а тому висновок такого розслідування не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, наказ Державної пенітенціарної служби України від 15.08.2014 р. №119 о/с прийнято з порушенням процедури проведення службового розслідування, а тому такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що наслідком неправомірного звільнення позивача з посади Голови Державної пенітенціарної служби України є його поновлення на такій посаді, а наслідком поновлення позивача на вказаній посаді є поновлення на службі в Державній пенітенціарній службі України. Таким чином, належним способом захисту прав позивача є його поновлення на посаді.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

Згідно пункту 24 розділу ІІ Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. №683-р "Про звільнення ОСОБА_3 з посади Голови Державної пенітенціарної служби України", накази Державної пенітенціарної служби України від 14.08.2014 р. №118 о/с та від 15.08.2014 р. №119 о/с.

Поновити ОСОБА_3 на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України та стягнути з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.08.2014 р.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 31.03.2015 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2015 року № 826/13135/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1. Кабінету Міністрів України, 2. Державної пенітенціарної служби України, 3. Національного агентства України з питань державної службипро визнання протиправними та скасування розпорядження, наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМ України, відповідач 1), Державної пенітенціарної служби України (далі - відповідач 2) про:

- визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України № 683-р від 6 серпня 2014 р. «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної пенітенціарної служби України»;

- визнання протиправним та скасування наказу Державної пенітенціарної служби України №118 о/с від 14.08.2014 року;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України;

- стягнення з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 06.08.2014 року до моменту винесення рішення у справі.

Водночас, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року відкрито провадження у адміністративній справі № 826/12290/14 за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Національного агентства України з питань державної служби (далі - відповідач 3) від 17 липня 2014 року № 108 «Про проведення службового розслідування».

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року відкрито провадження у адміністративній справі № 826/13134/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України про:

- визнання протиправним та скасування наказу Державної пенітенціарної служби України №119 о/с від 15.08.2014 року;

- поновлення ОСОБА_1 на службі в Державній пенітенціарній службі України;

Ухвалою суду від 29.09.2014 року вказані вище адміністративні справи було об'єднано в одне провадження та присвоєно їм № 826/13135/14.

Під час судового розгляду справи позивачем 18.11.2014 року було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд:

- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо призначення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 шляхом направлення Прем'єр-міністром України службової записки від 07.07.2014 року № 25332/1/1-14;

- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо прийняття Розпорядження № 627-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної пенітенціарної служби України» від 07.07.2014 року;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 17.07.2014 р. №108 «Про проведення службового розслідування»;

- визнати протиправним Акт службового розслідування від 31 липня 2014 року;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України № 683-р від 6 серпня 2014 р. "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної пенітенціарної служби України";

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної пенітенціарної служби України №118 о/с від 14.08.2014 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України;

- стягнути з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06.08.2014 року до моменту винесення рішення у справі;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної пенітенціарної служби України №119 о/с від 15.08.2014 року;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Державній пенітенціарній службі України;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Державній пенітенціарній службі України допустити до негайного виконання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним Акту службового розслідування від 31 липня 2014 року закрито.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що наказ Національного агентства України з питань державної служби від 17.07.2014 р. № 108 «Про проведення службового розслідування» та акт службового розслідування є незаконними, оскільки на момент прийняття вказаного наказу КМ України, в порушення норм Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230, не було прийнято жодного Розпорядження про проведення службового розслідування ОСОБА_1

Вказане, на думку позивача, свідчить про протиправність дій КМ України при винесенні Розпорядження щодо відсторонення його від посади Голови Державної пенітенціарної служби України, оскільки згідно чинного законодавства особа не може бути відсторонена від виконання службових обов'язків за займаною посадою без належного призначення службового розслідування стосовно даної службової особи, що передує такому відстороненню.

При цьому, позивач зазначає, що оскаржуваний наказ від 17.07.2014 р. № 108 не містить жодної підстави проведення службового розслідування щодо Голови Державної пенітенціарної служби України та суті можливого порушення службової дисципліни.

А тому, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 683-р від 06.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної пенітенціарної служби України» та Наказ Державної пенітенціарної служби України №118 о/с від 14.08.2014 року, яким ОСОБА_1 було звільнено з вказаної посади за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу") та з органів за порушення дисципліни Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що були прийнятті за результатами висновків акту службового розслідування є протиправними та необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Окрім цього, як зазначає позивач, мотивувальна частина вказаного вище розпорядження та наказу не містить посилань на конкретну норму Закону яку порушено, не зазначено, за який саме проступок службової дисципліни звільнено позивача із займаної посади Голови Державної пенітенціарної служби України та в чому конкретно полягає порушення ним Присяги державного службовця. Водночас, оскаржуване розпорядження було прийнято в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1, що є порушенням ст. 40 КЗпП України.

Позивач також зазначає, що звільнення його зі служби з Державної пенітенціарної служби України відбулося необґрунтовано, за відсутності на те законних підстав, оскільки жодних підстав, передбачених Положенням про проходження служби для прийняття такого рішення не існувало, службового розслідування стосовно такого звільнення не проводилося.

А тому, на думку позивача, до нього протиправно було застосовано два дисциплінарних стягнення за одне порушення трудової дисципліни. Вказане в свою чергу свідчить про те, що наказ від 15.08.2014 року № 119/о/с є таким, що підлягає скасуванню.

В судових засіданнях позивач та його представники позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача 1 - Кабінету Міністрів України проти адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. В своє обґрунтування посилався на те, що відповідно до чинного законодавства України саме КМ України наділений повноваженнями приймати рішення про призначення та звільнення з посади Голови Державної пенітенціарної служби України за відповідним поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра юстиції України.

При цьому, представник відповідача 1 також зазначає, що оскільки позивач є державним службовцем, а тому між ним та КМ України виникли не трудові правовідносини, а правовідносини з проходження публічної служби, що в свою чергу свідчить про застосування щодо нього спеціального законодавства, а саме Закону України «Про державну службу». А тому, КМ України при прийнятті оскаржуваного розпорядження реалізував законодавчо визначені повноваження щодо прийняття рішення про звільнення позивача з посади Голови Державної пенітенціарної служби України, шляхом видання відповідного розпорядження.

Представник відповідача 2 - Державної пенітенціарної служби України проти адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, обґрунтовуючи тим, що приймаючи оскаржуваний наказ відповідач 2 діяв в рамках закону та наданих повноважень. Окрім цього, відповідач 2 критично ставиться до наданого позивачем листка непрацездатності, відповідно до якого останній в період з 15.07.2014 року по 08.08.2014 року перебував на стаціонарному лікуванні, оскільки згідно табелю виходу на роботу за липень-серпень 2014 року позивач кожного дня перебував на робочому місці та виконував свої обов'язки за посадою, що підтверджується його підписами на документах та відповідними резолюціями на вхідній кореспонденції.

Представник відповідача 3 - Національного агентства України з питань державної служби проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись при цьому на те, що оскаржуваний наказ було видано відповідно до доручення прем'єр-міністра України від 07.07.2014 року № 25332/1/1-14, в межах повноважень відповідача 3, визначених Положенням про Національне агентство України з питань державної служби та керуючись Порядком проведення службового розслідування.

На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 174-р від 12 березня 2014 року ОСОБА_1 призначено Головою Державної пенітенціарної служби України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.07.2014 року № 627-р ОСОБА_1 відсторонено від виконання повноважень за посадою Голови Державної пенітенціарної служби України».

17 липня 2014 року наказом Національного агентства України з питань державної служби № 108 «Про проведення службового розслідування» затверджено склад комісії для проведення службового розслідування у Державній пенітенціарній службі України відносно Голови Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_1

За його результатами, Національним агентством України з питань державної служби складено акт службового розслідування від 31 липня 2014 року, яким за низький рівень організації роботи та неналежне виконання службових обов'язків керівництвом Державної пенітенціарної служби України, його територіальних управлінь, органів і установ запропоновано розглянути питання щодо перебування на займаній посаді Голови Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_1

06 серпня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 683-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної пенітенціарної служби України».

Ні підставі вказаного Розпорядження, Державною пенітенціарною службою України:

- наказом № 118/ОС-14 від 14 серпня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади Голови Державної пенітенціарної служби України за пунктом 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» (за порушення Присяги державного службовця) з 07 серпня 2014 року;

- наказом № 119/ОС-14 від 15 серпня 2014 року ОСОБА_1 у відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) з 07 серпня 2014 року.

Незгода з вказаними розпорядженнями, наказами та діями по проведенню службової перевірки обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 року № 3166-VI (далі - Закон № 3166-VI) систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.

Державна пенітенціарна служба України (ДПтС України), відповідно до п. 1 Положення про Державну пенітенціарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 394/2011, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 3166-VI керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Керівник центрального органу виконавчої влади може мати не більше двох заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

У разі звільнення керівника центрального органу виконавчої влади, в тому числі центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, перші заступники та заступники відповідного керівника центрального органу виконавчої влади звільняються з посад Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою ст. 19 Закону № 3166-VI передбачено, що пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

Керівник центрального органу виконавчої влади вносить на розгляд міністра пропозиції щодо призначення для призначення на посаду та звільнення з посади та звільнення з посад своїх заступників.

При цьому, Порядок розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 298 (далі - Постанова № 298).

У разі внесення пропозиції щодо відставки особи у поданні зазначається, що передбачені законодавством виплати відповідній особі здійснюються за рахунок фонду оплати праці органу, в якому вона працює. До подання додаються письмова заява особи з поясненням причин відставки, інші документи, що обґрунтовують мотиви відставки, проект рішення про відставку, завізований керівником відповідного органу.

Пунктом 2 Порядку № 950 передбачено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Згідно із п. 3 вказаного Порядку рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Пунктом 8 Порядку № 950 передбачено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У разі виявлення корупційного правопорушення комісія вносить пропозицію щодо надіслання акта службового розслідування до спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.

Члени комісії мають право викласти свою окрему думку, про що до акта додається відповідний документ.

Відповідно до п. 9 Порядку № 950 акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.

Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюються особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому вона працює.

Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи повідомляються за день до його проведення.

Під час ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи можуть висловити свої зауваження, які додаються до акта.

У разі коли під час ознайомлення з актом службового розслідування до нього не висловлені зауваження або зазначені особи не прибули у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомили комісії про причини своєї відсутності у день ознайомлення, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень, про що складається відповідний акт, який додається до акта службового розслідування.

Особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна підписати акт службового розслідування, а у разі відмови її підписати члени комісії складають відповідний акт, який додається до акта службового розслідування.

У разі відсутності під час підписання акта службового розслідування члена комісії причина його відсутності зазначається в акті.

Знімати копії з акта службового розслідування до подання його на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, забороняється.

Відповідно до п. 10 вказаного Порядку за матеріалами службового розслідування особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2014 року Міністр юстиції України звернувся з листом № 14-9/1010 до Прем'єр-міністра України з пропозицією щодо проведення службового розслідування відносно Голови Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_1 та відсторонення його від виконання повноважень за посадою до завершення службового розслідування. Підставою такого звернення стали непоодинокі факти порушень законодавства підлеглими працівниками системи виконання покарань Державної пенітенціарної служби України та втеча ув'язненого ОСОБА_2

На підставі вищенаведеного, 07.07.2014 року КМ України прийнято рішення про видання розпорядження № 627-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної пенітенціарної служби України» та Прем'єр-міністром України надано доручення № 25332/1/1-14 щодо проведення службового розслідування стосовно Голови Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_1

За результатами вказаного службового розслідування Національним агентством України з питань державної служби складено акт від 31.07.2014 року.

Листами від 05.08.2014 року № 14-9/1099, № 14-9/1100 Міністр юстиції України, у зв'язку із завершенням проведення службового розслідування у Державній пенітенціарній службі України за фактом втечі ОСОБА_2 в період з 17 по 25.07.2014 та опрацювання його результатів, звернувся до Прем'єр-міністра України з пропозиціями, зокрема, щодо визнання таким, що втратив чинністьрозпорядження Кабінету Міністрів України від 07.07.2014 № 627-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної пенітенціарної служби України» та про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної пенітенціарної служби України за порушення Присяги державного службовця.

06 серпня 2014 року КМ України прийнято Розпорядження № 681-р «;Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.07.2014 № 627-р» та розпорядження від 07.07.2014 № 627-р» та № 683-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної пенітенціарної служби України».

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому, задоволеними можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача.

Як встановлено під час розгляду даної адміністративної справи позивача на час звернення до суду з позовом звільнено з займаної посади та Державної пенітенціарної служби України у запас Збройних Сил України, а відповідні відомості внесено до трудової книжки.

Суд зазначає, що в спірних правовідносинах дії, протиправність яких просить визнати позивач, не будуть мати наслідком відновлення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Не буде мати своїм наслідком відновлення прав та охоронюваних законом інтересів позивача також вимога про визнання протиправним та скасування Наказу Національного агентства України з питань державної служби від 17.07.2014 р. № 108 «Про проведення службового розслідування», оскільки вказане рішення є таким, що вичерпало свою дію та не має зворотньої дії в часі.

Отже, в задоволенні вимог про:

- визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України щодо призначення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 шляхом направлення Прем'єр-міністром України службової записки від 07.07.2014 року № 25332/1/1-14;

- визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України щодо прийняття Розпорядження № 627-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної пенітенціарної служби України» від 07.07.2014 року;

- визнання протиправним та скасування Наказу Національного агентства України з питань державної служби від 17.07.2014 р. №108 «Про проведення службового розслідування», слід відмовити.

Належним способом захисту, на думку суду, будуть вимоги позивача про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України № 683-р від 6 серпня 2014 р. «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної пенітенціарної служби України», наказів Державної пенітенціарної служби України № 118 о/с від 14.08.2014 року та №119 о/с від 15.08.2014 року, поновлення його на посаді та службі, а також стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У той же час, при вирішенні вказаної справи, суд виходить з наступного.

Як було зазначено вище, за результатами службового розслідування Національним агентством України з питань державної служби складено акт від 31.07.2014 року, висновками якого встановлено, що:

- основною з причин, що призвели до втечі ув'язненого ОСОБА_2, є неналежна організація роботи та виконання службових обов'язків керівництвом Державної пенітенціарної служби України, його територіальних управлінь, органів і установ;

- Головою Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_1 не забезпечено виконання Державною пенітенціарною службою України Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мін'юсту з питань, що належать до компетенції Державної пенітенціарної служби України, та доручень Міністра юстиції, що передбачено пунктом 4 Положення про Державну пенітенціарну службу України.

Згідно пропозицій комісії за вказаним актом службового розслідування запропоновано, зокрема, за низький рівень організації роботи та неналежне виконання службових обов'язків керівництвом Державної пенітенціарної служби України, його територіальних управлінь, органів і установ розглянути питання щодо перебування на займаній посаді Голови Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_1

Під час розгляду вказаної справи факти, викладені в акті службового розслідування, знайшли своє підтвердження.

При цьому, суд зазначає, що доводи позивача ґрунтуються лише на порушенні процедури проведення такого службового розслідування та оформлення його висновків. Натомість, жодними належними та допустимими доказами висновки вказаного вище акту спростовані не були.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-IV(далі - Закон № 2713-IV) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

При цьому, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.

Відповідно до п. 10 вказаного Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбаченіКонституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень регулюється Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 року № 230.

Згідно п. 3.4 вказаної Інструкції забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, стосовно якої призначено службове розслідування, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Втім, суд зазначає, що норми, зазначених вище нормативних актів не визначають порядку проведення службового розслідування щодо начальника, який є керівником центрального органу виконавчої влади, а відповідно, і Голови Державної пенітенціарної служби України, а відтак у спірних правовідносинах застосовані бути не можуть.

Як вбачається з матеріалів особової справи ОСОБА_1 не приймав присягу державного службовця, втім ним було прийнято присягу працівника органів внутрішніх справ України 20.02.1997 року до складу якого входило Головне управління виконання покарань.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Частиною другою ст. 9 Закону № 3723-XII передбачено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро України та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

У той же час, статтею 17 вказаного Закону передбачено, що громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-XII, який набрав чинності 01.01.1991 року, особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Частиною десятою ст. 17 вказаного Закону передбачено, що працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

З 20 липня 2005 року набрав чинності Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-IV, відповідно до ч. 2 ст. 14 якого служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу.

Отже, з урахуванням викладених правових норм суд зазначає, що лише у випадку відсутності спеціального закону, який регламентує діяльність державного службовця мають застосовуватися норми Закону України «Про державну службу».

Оскільки на час виникнення спірних правовідносин позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та кримінально-виконавчої служби, діяльність яких врегульована спеціальними законами, положення вимог ст. 17 Закону № 3723-XII (щодо обов'язковості прийняття присяги державного службовця) при визначенні його статусу державного службовця, застосовані бути не можуть.

А тому, з урахуванням того, що факти викладені в акті службового розслідування щодо ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час розгляду вказаної справи, розпорядження КМ України № 683-р від 6 серпня 2014 р. "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної пенітенціарної служби України" прийнято, на думку суду, у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.

При цьому, відповідно до п. 15 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 298на підставі акта Президента України або Кабінету Міністрів України щодо призначення на посаду чи звільнення з посади особи в установленому порядку відповідним органом або підприємством у триденний строк видається наказ (розпорядження) за місцем її роботи, в якому зазначається дата початку роботи на відповідній посаді або припинення роботи.

Копія зазначеного наказу (розпорядження) надсилається у триденний строк після його видання до Адміністрації Президента України та Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Таким чином, відповідачем 2 наказ № 118 о/с від 14.08.2014 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади Голови Державної пенітенціарної служби України за пунктом 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» (за порушення Присяги державного службовця) з 07 серпня 2014 року було прийнято в межах наданих повноважень, у зв'язку із чим підстави для його скасування також відсутні.

У той же час, суд не може прийняти до уваги доводи позивача про відсутність підстав для його звільнення відповідачем 1 у період тимчасової непрацездатності, що підтверджується листом непрацездатності № серії АВІ № 104901, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 звільнено з посади Голови Державної пенітенціарної служби України за пунктом 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» (за порушення Присяги державного службовця).

Водночас, відповідно до правових позицій, неодноразово викладених у судових рішеннях ВАСУ та ВСУ, у разі звільнення особи під час проходження публічної служби в період його тимчасової непрацездатності, пріоритетними є норми спеціальних законів, а неКЗпП України. Тобто, на звільнення особи за порушення Присяги державного службовця згідно із Законом України «Про державну службу» не поширюються гарантії КЗпП України щодо заборони звільнення у період його тимчасової непрацездатності.

Водночас, надаючи оцінку правомірності наказу Державної пенітенціарної служби України № 119/ОС-14 від 15 серпня 2014 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону);

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16 1 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Загальні підстави припинення трудового договору визначені ст. 36 Кодексу законів про працю України, відповідно до ч. 1 якого, підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

7 1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;

7 2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади";

8) підстави, передбачені контрактом.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу від 15 серпня 2014 року № 119/ОС-14 позивача було звільнено у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) з 07 серпня 2014 року.

При цьому, статтею 14 Закону України «Про державну службу» передбачено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, відповідно до якої дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

- попередження про неповну службову відповідність;

- затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

У той же час, відповідно до ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Частиною сьомою ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Суд зазначає, що служба в органах кримінально-виконавчої системи є спеціальним видом державної служби, а відтак порушення присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу») виключає проходження подальшої служби в таких органах.

Як встановлено з матеріалів службового розслідування позивачем, як керівником Державної пенітенціарної служби України було допущено низький рівень організації роботи та неналежне виконання службових обов'язків. Отже, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення дисципліни, якою відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За його результатами відповідачем 1 було прийнято рішення про притягнення позивача до відповідальності, яке знайшло своє відображення у виданому відповідачем 2 наказі № 118 о/с від 14.08.2014 року.

У той же час, наказом відповідача 2 від 15 серпня 2014 року № 119/ОС-14 припинено перебування позивача на державній службі, який за своєю суттю не є наказом про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, а є рішенням про припинення трудового договору.

Згідно п. 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленогоЗаконом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

При цьому, пунктом 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу визначені підстави для звільнення, серед яких є, зокрема, п. «є», тобто за порушення трудової дисципліни.

Приймаючи до уваги те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 683-р від 6 серпня 2014 р. та наказом Державної пенітенціарної служби України № 118 о/с від 14 серпня 2014 року такий факт було встановлено, наказ Державної пенітенціарної служби України від 15 серпня 2014 року № 119/ОС-14 ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак скасований бути не може.

Не можуть бути також задоволені за вказаних обставин і інші пов'язані вимоги позивача про поновлення його на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України, на службі в Державній пенітенціарній службі України та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про відмову у задоволені позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254, ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко Судді: І.О. Іщук В.П. Шулежко

0
5544

Просмотров
0

Коментарии

Просмотров

Коментарии

Поблагодарить Подписаться на автора Отключить рекламу

Другие наши сервисы:

Бесплатная консультация
Получите быстрый ответ на юридический вопрос в нашем мессенджере , который поможет Вам сориентироваться в дальнейших действиях
ВИДЕОЗВОНОК ЮРИСТУ
Вы видите своего юриста и консультируетесь с ним через экран, чтобы получить услугу, Вам не нужно идти к юристу в офис
ОБЪЯВИТЕ СОБСТВЕННЫЙ ТЕНДЕР
На выполнение юридической услуги и получите самое выгодное предложение
КАТАЛОГ ЮРИСТОВ
Поиск исполнителя для решения Вашей проблемы по фильтрам, показателям и рейтингу

Поновлення на посаді Голови ДПС України Сергія Старенького ( Київський апеляційний адміністративний суд, судді: Сорочко Є.О., Горбань Н. І., Межевич М. В.)

Другие наши сервисы:

Популярные судебные решения

Показання про те, що певна особа висловилювалась саме так в певних обставинах, надані з метою доведе

Перевірки майнового стану боржника мають вчинятися виконавцем систематично, у терміни чітко вказані

Право на проникнення до житла і проведення обшуку до ухвали слідчого судді, може бути легалізоване,

Проведення дисциплінарного провадження за відсутності митника підозрюваного у корупції, призвело до

Суд забезпечив позов та заборонив ТЦК переміщати особу до військової частини з метою проходження слу

Необізнаність сторони про порядок перегляду заочного рішення не може свідчити про поважність пропуск

Мы в социальных сетях:

Юридические оговорки

О проекте

Партнёры