Показова судова практика в спорах з ТЦК та СП

Проблематика адміністративних спорів з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) є актуальною темою в українському правовому полі.

На сьогодні значний обсяг адміністративних справ стосується позовів проти ТЦК та СП, що включають різні питання, зокрема, визнання дій/бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії, у тому числі в частини виплат винагороди, порушення процедури мобілізації тощо.

Ця стаття присвячена аналізу судової практики у спорах з ТЦК та СП, особливо в аспекті грошової компенсації. Наведені приклади судових рішень ілюструють підходи українських судів до вирішення цих спорів та забезпечення прав військовослужбовців та їх сімей.

Постанова 1

При розгляді судової практики в частині ненарахування та невиплати додаткової винагороди за час перебування на лікуванні можна навести постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 № 580/5061/23, в якій суд дійшов таких висновків.

У рамках цієї справи позивач просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн за вересень - грудень 2022 року, а також за січень - березень 2023 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.

Залишаючи в силі рішення першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, установленої Постановою № 168 у розмірі 100 000 грн за січень - березень 2023 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.

Суд підтвердив висновки першої інстанції, зазначивши, що належним повним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, установлену вказаною постановою Уряду, у розмірі 100 000,00 грн за січень - березень 2023 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних). Додаткова винагорода включає час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.

Стосовно доказів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (Постанови N 168 Міністр оборони України видав Окреме доручення від 23.06.2022 N 912/з/29), слід віднести:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань;

- відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець (абз. 3, 4 п. 3 Окремого доручення).

У межах згадуваної справи позивачем були надані медичні довідки, якими підтверджується, що позивач 28.11.2022, перебуваючи на виконанні бойового завдання на лінії зіткнення з ворогом, отримав вогнепальне, а також артилерійське поранення та протягом спірного періоду перебував на лікуванні у медичних закладах.

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини встановлено, що під час проведення службового розслідування фактів, які б підтверджували перебування позивача в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не встановлено. Поранення та бойове травмування військовослужбовця пов'язані із захистом Батьківщини. Причиною отримання поранення та бойового травмування є обстріл з міномету з боку збройних сил рф під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини по забезпеченню виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що не залежало від їх поведінки.

Внаслідок цього суди дійшли спільного висновку про те, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, установленої Постановою № 168.

Постанова 2

Важливого висновку дійшов Житомирський окружний адміністративний суд в своєму рішенні від 06.06.2024 по справі № 240/4582/24.

Суд зауважив, що в довідці ВЛК лікарні від 06.10.2022 та в довідці ВЛК військової частини від 08.11.2022 зазначено, що довідка командира про травму не надана. Водночас така довідка була складена військовою частиною тільки 09.12.2022, відповідно до якої позивач отримав 02.10.2022 поранення/травму, пов'язану із захистом Батьківщини.

З огляду на наведене, позивач був позбавлений можливості надати вказану довідку під час огляду його військово-лікарськими комісіями. При цьому обидва рази військово-лікарські комісії направляли позивача у відпустку у зв'язку з травмою, а саме множинними переломами кісток правої гомілки, отриманою ним 02.10.2022.

Суд підкреслив, що у позивача відсутній обов'язок кожного разу повторно доводити вказані обставини. Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров'я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, проходженням військової служби із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, на підставі абз. 4 п.1 постанови №168.

Постанова 3

Щодо призначення одноразової грошової допомоги показовою є постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2024 № 440/14179/23.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивачем було направлено до ТЦК та СП відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами), Постанови КМУ від 7 березня 2022 року № 168 документи на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю військовослужбовця.

Суди першої та другої інстанції дійшли висновку про те, що відповідачем проігноровано власний обов'язок, покладений на нього нормами пунктів 3.2 та 4.3 Порядку № 45, щодо подання висновку щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для подальшого розгляду Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у зв'язку з чим допущено протиправні дії відносно позивача щодо повернення документів на доопрацювання та неподання до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновку щодо можливості призначення за заявою позивача одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; а також про належний спосіб захисту позивача.

Також апеляційний суд підкреслив, що до повноважень ТЦК та СП згідно з положеннями Порядку № 45 не належить прийняття рішень про повернення документів на доопрацювання. Результати опрацювання документів обласним ТЦК та СП зазначаються у висновку та доповіді, які разом з іншими документами, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).

Наведені судові справи свідчать про те, що судова практика у спорах з ТЦК та СП формує чіткі правові позиції для захисту прав та інтересів військовослужбовців та їх сімей. Вона підкреслює необхідність ретельного документування усіх аспектів служби та поранень, а також суворе дотримання процедурних вимог при розгляді заяв на грошову допомогу.

Автор статті: Катерина Петрушина, керівник практики вирішення

спорів та судових проваджень, адвокат

Джерело: Ліга.Закон