ВС/ККС: Погроза вбивством "спрацювала" і погрожувач засуджений, проте потерпілий не пересічений громадянин, а суддя та прокурор (ВС/ККС у справі справа № 720/2182/18 від 23 березня 2021р.)

Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
ВС/ККС: Погроза вбивством

Фабула судового акту: Буквально два сторіччя тому погроза навіть насильством а не вбивством вважалася серйозним злочином, за який суворо карали.

На жаль, сьогодні слова людей набагато дешевше ніж одяг, який вони носять. Або по іншому « за базаром никто не следит». Хоча законодавство и передбачає різні види відповідальності за погрози, наклепи, цькування, тощо на практиці це не працює вже давно.

На приклад існує стаття 129 КК України – «погроза вбивством», яка принципово «неробоча». Правоохоронці системно футболять будь-які заяви про порушення кримінального провадження за цією статтею не допитуючи навіть самого заявника не кажучи вже про погрожуючого. Такі докази як записи слів погрожуючого та покази присутніх при погрозах свідків правоохоронців в цьому випадку не цікавлять. Апріорі вважається, що потерпілий не міг сприйняти таку погрозу як реальну, а в оцінках слів та дій погрожуючого завжди є розумні сумніви, що погрози саме вбивством чи іншим насильством взагалі мали місце.

Проте, в цьому випадку було по іншому.

Під час судового засідання, зокрема під час оголошення вироку за ст. 187 КК України – «розбій», засуджений погрожував вбивством, насильством сексуального характеру та іншим насильством судді та прокурору (обвинувачення).

Матеріали справи містять аудіозаписи погроз, показання потеплілих ( судді та прокурора) та показання чотирьох свідків злочину присутніх в залі суду.

У підсумку засудженого за розбій було додатково засуджено за ст. 345 КК України - "погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу" та ст. 377 КК України - "погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного" та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Засуджений оскаржував такий вирок, проте суд касаційної інстанції залишив його без змін.

Зокрема ВС підкреслив, що погроза як злочин вважається закінченою з моменту сприйняття змісту погрози потерпілим. Для кваліфікації цих злочинів не має значення подальше здійснення чи нездійснення погроз, а їх реальність на думку ВС полягає у тому, що засуджений раніше засуджувався неодноразово за насильницькі злочини.

На нашу думку питання щодо реальності погроз засудженого залишається відкритим. Зокрема щодо оцінки реальності цих погроз потерпілими та відсутності розумного сумніву в першу чергу саме у них.

Адже погрожуючий вже був засуджений за розбій, знаходився під вартою на момент погроз та у залі суду був конвой. Вироком засуджений був позбавлений волі на багато років, тому яким же чином сам засуджений збирався ці погрози виконати?...

Аналізуйте судовий акт: Опір представнику влади вчинений після припинення хуліганських дій не є кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 296 КК України (ВС/ККС у справі № 463/4135/16-к від 17.09.2020)

Засуджений в стані сильного душевного хвилювання вбив лише за те, що коханка розповіла про свої зради та назвала його спонсором і імпотентом, або як суд кваліфікує за ст. 116 КК України (ВС/ККС справа № 234/8200/16-к від 29 серпня 2018 р.)

Стан сильного душевного хвилювання, як емоційний процес, характеризується своєю раптовістю, неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю (ВС/ККС № 723/873/15-к від 16.01.2019)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року

м. Київ

справа № 720/2182/18

провадження № 51-6156 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря

судового засідання Крота І.М.,

прокурора Подоляка М.С.,

захисника Макогона М.В. (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Макогона М.В. на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року стосовно

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Ольгополь Сланецького району

Миколаївської області, який проживає за

адресою:

АДРЕСА_1 ,

за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 377 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року, засуджено ОСОБА_1 за:

- ч. 1 ст. 345 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- ч. 1 ст. 377 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю даного вироку та вироку Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 січня 2019 року ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна, яке є його власністю, крім житла.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 04 квітня 2018 року приблизно о 17:00, знаходячись у залі судових засідань Новодністровського міського суду Чернівецької області, куди його було доставлено в якості обвинуваченого для проведення судового засідання у кримінальному провадженні № 12017260230000139 за ч. 2 ст. 187 КК України, умисно ображав прокурора Кельменецької місцевої прокуратури ОСОБА_2 , висловлюючись у його бік нецензурною лайкою, погрожував йому насильством та вбивством.

Того ж дня, в той же час, ОСОБА_1 під час проведення судового засідання у кримінальному провадженні № 12017260230000139 за ч. 2 ст. 187 КК України висловлював претензії з приводу проголошення вироку стосовно нього, умисно ображав головуючого по справі суддю ОСОБА_3 нецензурною лайкою, погрожував їй насильством та убивством у зв`язку з її діяльністю, пов`язаною зі здійсненням правосуддя.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Макогон М.В., не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_1 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, а кримінальне провадження стосовно його підзахисного - закрити. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 377 КК України, оскільки злочин за ч. 1 ст. 345 КК України його підзахисний не вчиняв, а за ч. 1 ст. 377 КК України - відсутній склад злочину.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав подану скаргу, просив її задовольнити, скасувати судові рішення, а кримінальне провадження - закрити.

Прокурор заперечив проти касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

У поданій касаційній скарзі захисник ставить питання щодо безпідставного засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 377 КК України.

Проте зазначені доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.

Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 337 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даними нормами кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений ОСОБА_1 , вчинив погрозу насильством, вбивством стосовно працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службових повноважень та погрозу насильством, вбивством стосовно судді у зв`язку з її діяльністю, пов`язаною зі здійсненням правосуддя, підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та даними, що містяться в аудіозаписах судових засідань «20180404_163736» і «20180404_173737» від 04 квітня 2018 року.

Так, потерпілий ОСОБА_2 показав, що він працює на посаді прокурора Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області, брав участь на досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України. 04 квітня 2018 року перед початком судового засідання ОСОБА_1 у залі судового засідання погрожував йому, а після того, як суддя вийшла до нарадчої кімнати, кричав, що заріже його, та він буде гнити в канаві. При цьому ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою, його погрози він сприймав як реальні. Під час того, як суддя ОСОБА_3 проголошувала вирок, ОСОБА_1 викрикував нецензурні слова, поводився агресивно, погрожував насильством стосовно нього й судді та вбивством судді.

Потерпіла ОСОБА_3 показала, що вона працює на посаді судді Новодністровського міського суду Чернівецької області. 04 квітня 2018 року вона продовжила розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України. Приблизно о 17 год. вона вийшла із нарадчої кімнати та, перебуваючи в мантії з нагрудним знаком в залі судових засідань, почала проголошувати вирок. Під час зачитування мотивувальної частини вироку ОСОБА_1 почав погрожувати їй насильством сексуального характеру та вбивством, висловлюючись нецензурними словами, поводився агресивно. Погрози ОСОБА_1 вона сприймала як реальні, оскільки останній був раніше судимий за насильницькі злочини.

Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 показали, що в квітні 2018 року вони були присутні під час проголошення вироку стосовно ОСОБА_1 та підтвердили факт агресивної поведінки обвинуваченого, який виражався нецензурними словами, погрожував прокурору насильством, а судді - насильством сексуального характеру та вбивством.

Відповідно до аудіозапису судового засідання «20180404_163736» і «20180404_173737» від 04 квітня 2018 року, під час проголошення суддею ОСОБА_3 вироку стосовно ОСОБА_1 чути погрози судді насильством сексуального характеру та погрози вбивством, а також погрози прокурору насильством і вбивством.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК України.

Суд уважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів поза розумним сумнівом належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Також не заслуговують на увагу твердження захисника про неправильну кваліфікацію дій його підзахисного.

Частиною 1 статті 345 КК України встановлено відповідальність за погрози вбивством, насильством або знищення чи пошкодження майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Злочин вважається закінченим з моменту сприйняття змісту погрози.

Частиною 1 статті 377 КК України передбачено відповідальність за погрози вбивством, насильством або знищення чи пошкодження майна стосовно судді, народного засідателя чи присяжного, а також стосовно їхніх близьких родичів у зв`язку з їхньою діяльністю, пов`язаною зі здійсненням правосуддя.

Вказаний злочин визнається закінченим з моменту доведення погрози до відома потерпілого незалежно від її здійснення.

За матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 , будучи доставленим у зал судових засідань для розгляду кримінального провадження стосовно нього, під час проголошення вироку, вчинив погрозу насильством, вбивством стосовно прокурора Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області ОСОБА_2 та погрозу насильством, вбивством стосовно судді Новодністровського міського суду Чернівецької області ОСОБА_3 у зв`язку з її діяльністю, пов`язаною зі здійсненням правосуддя.

Потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 сприймали такі погрози як реальні, бо ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджувався за насильницькі злочини.

Такі дії ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 377 КК України, з чим погоджується й колегія суддів касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 за сукупністю злочинів та вироків покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також дані про особу винуватого, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий, тобто дотримався вимог статей 50, 59, 65-67, 70, 71 КК України.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим Суд не знаходить.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, зокрема, за апеляційною скаргою захисника, доводи якої аналогічні доводам його касаційної скарги, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які залишив скаргу без задоволення.

За результатами перегляду вироку суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, належним чином умотивувавши свої висновки.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Макогона М.В. залишити без задоволення, а вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук А.М. Макаровець В.К. Марин

2121
Просмотров
3
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярные судебные решения
ЕСПЧ
1