13.02.2015 | Автор: IPStyle Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Переделегування доменного імені реєстратором на підставі рішення суду для припинення порушення прав інтелектуальної власності (господарський суд м. Києва, суддя Картавцева Ю. В.)

Фабула судового акту:

Читайте статтю: Киберсквотинг по-украински: проблемы решения доменных споров в доменной зоне.UA

 

Державний герб України

                                                                                                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

                                                                                       01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  910/3252/13 08.07.13

За позовом          Тойота Джідошя Кабушікі Кайшя (Тайота Мотор Корпорейшен)

До          1. Державної служби інтелектуальної власності України

           2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕЛ ІКС ТРЕЙДИНГ"

           3. Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест"

Про          визнання свідоцтва України № 118663 недійсним повністю та

          припинення порушення прав

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача          Огнев'юк Я.В. - представник (дов. № б/н від 23.09.2009 р.)

від відповідача 1          Запорожець Л.Г. - представник (дов. № 2-8/3907 від 23.05.2013 р.)

від відповідача 2          не з'явився

від відповідача 3          Бородавко О.Б. - представник (дов. № 563 від 03.07.2013)

СУТЬ СПОРУ:

Компанія Тойота Джідошя Кабушікі Кайшя (Тойота Мотор Корпорейшен) звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований автомагазин ТОЙОТА- ЛЮКС" та приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" в якому просить суд: 1) визнати свідоцтво України № 118663 на знак для товарів і послуг недійсним повністю; 2) зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання повністю недійсним свідоцтва України № 118663 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»; 3) зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований автомагазин ТОЙОТА-ЛЮКС» припинити порушення прав інтелектуальної власності компанії Тойота Джідошя Кабушікі Кайшя (Тойота Мотор Корпорейшн) на знак для товарів і послуг «TOYOTA» за свідоцтвом України № 4911, зокрема, шляхом припинення використання даного знаку, та схожого з ним знаку «TOYOTALUX», в господарській діяльності всіма можливими способами, серед яких також: застосування його в діловій документації; застосування його в мережі Інтернет; застосування його найменуванні товариства; 4) зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований автомагазин ТОЙОТА-ЛЮКС» внести зміни до своїх установчих документів, згідно з якими видалити з найменування товариства слово «ТОЙОТА» та подати оновлений варіант установчих документів на реєстрацію до державного реєстратора протягом трьох днів після внесення таких змін; 5) зобов'язати Приватне акціонерне товариство «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» здійснити переделегування доменного імені toyotalux.com.ua на користь компанії Тойота Джідошя Кабушікі Кайся (Тойота Мотор Корпорейшн) та вказати наступні відомості в записі даного доменного імені: nic-handle: ТМС1- UANIC, organization: Toyota Motor Corporation, address: Toyota, Aichi 471-8572, JP.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України зареєстровано торговельну марку «TOYOTALUX» і видано свідоцтво України №118663 на ім'я ТОВ «Спеціалізований автомагазин ТОЙОТА-ЛЮКС» для послуг 35 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.

Так, порушення прав позивача на добре відомий знак «TOYOTA» та на свідоцтво України № 4911 для знаку «TOYOTA» обґрунтовується тим, що позначення зареєстроване в якості торговельної марки за свідоцтвом України № 118663, не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки: є схожим до ступеня змішування з добре відомим знаком «TOYOTA»; є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка надає послугу.

Оскільки використання відповідачем 2 доменного імені toyotalux.com.ua здійснюється із порушенням прав позивача на знак для товарів і послуг «TOYOTA» за свідоцтвом України № 4911, дане доменне ім'я має бути пере делеговане відповідачем - 3 на користь позивача.

Також, позивач вважає, що відповідач - 2 порушує права інтелектуальної власності позивача на знак «TOYOTA» оскільки здійснює його незаконне використання в своєму найменуванні.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.02.2013 р. порушено провадження у справі №910/3252/13 та призначено до розгляду на 04.03.2013 р.

Представник відповідача 2 в судове засідання 04.03.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 04.03.2013 р. у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача 2, невиконанням вимог ухвали суду, відкладено розгляд справи на 18.03.2013 р., зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 21.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/3252/13, зокрема відповідачів надати відзиви на позов, запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення стосовно необхідності призначення у справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та перелік питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Представник відповідача 2 в судове засідання 18.03.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість, 15.03.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача 2 клопотання про доручення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та письмових пояснень щодо призначення судової експертизи.

Клопотання задоволено, надані документи долучені до матеріалів справи.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач 2 просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до письмових пояснень, відповідач 2 не заперечує проти призначення по справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, про що й заявляє відповідне клопотання та надає перелік питань для вирішення судовим експертом.

В судовому засіданні 18.03.2013 р. представник позивача надав суду клопотання про призначення по справі судової експертизи.

Представник відповідача 1 не заперечив проти клопотання про проведення судової експертизи та надав суду питання для проведення судової експертизи.

Розглянувши заявлені клопотання про призначення у справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, ґрунтовно вивчивши обставини справи і доводи сторін щодо дійсної необхідності призначення судової експертизи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення даних клопотань та призначення у справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, про що 18.03.2013 р. винесено відповідну ухвалу.

Також, ухвалою суду від 18.03.2013р. зупинено провадження у справі №910/3252/13 до надання висновків судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено атестованому судовому експерту Жилі Богдану Володимировичу (Свідоцтво № 1065, продовжено до 22.02.2016 р.).

20.05.2013р. відділом діловодства суду отримано від судового експерта Жили Богдана Володимировича Висновок №43 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності по господарській справі №910/3252/13 від 20.05.2013 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Суд ухвалою від 29.05.2013 р. поновив провадження у справі № 910/3252/13 та призначив розгляд справи на 10.06.2013 р.

Представники відповідачів 2 та 3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 10.06.2013 р. представником відповідача 1 заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою виконання вимог ухвали суду. Клопотання задоволено.

В судовому засіданні 10.06.2013 р. представниками позивача та відповідача 1 подано клопотання про продовження строку розгляду справи.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання та продовжив строк вирішення спору по справі на п'ятнадцять днів, про що виніс відповідну ухвалу.

10.06.2013 р. у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідачів 2, 3, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 01.07.2013 р.

У судове засідання 01.07.2013 р. представники відповідачів 2 та 3 не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Натомість 27.06.2013 р. на виконання вимог ухвали суду від 29.05.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача 2 письмові пояснення щодо призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та, як вбачається з доданих до даних пояснень доказів (Протокол зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований автомагазин Тойота-Люкс» № 4 від 05.04.2013 р.), найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований автомагазин Тойота-Люкс» змінено на товариство з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕЛ ІКС ТРЕЙДИНГ».

У судовому засіданні представником позивача та відповідача 1 заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з поданими відповідачем 2 письмовими поясненнями.

Заявлене клопотання судом задоволено.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідачів 2, 3, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 08.07.2013 р.

05.07.2013 р. відділом діловодства суду отримано від позивача заяву про часткову відмову від позову.

Згідно даної заяви, позивач відмовляється від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача 2 внести зміни до своїх установчих документів, згідно з якими видалити з найменування товариства слово «ТОЙОТА» та подати оновлений варіант установчих документів на реєстрацію до державного реєстратора протягом трьох днів після внесення таких змін.

У судовому засіданні 08.07.2013 р. представником позивача підтримана зазначена вище заява.

Представник відповідача 2 в судове засідання 08.07.2013 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 08.07.2013р., запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Розглянувши зазначену вище заяву позивача про часткову відмову від позову в частині зобов'язання відповідача 2 внести зміни до своїх установчих документів, згідно з якими видалити з найменування товариства слово «ТОЙОТА» та подати оновлений варіант установчих документів на реєстрацію до державного реєстратора протягом трьох днів після внесення таких змін, суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні даної заяви, а отже дана відмова приймається судому зв'язку з чим провадження у справі в частині відмови судом припинено, про що 08.07.2013 р. винесено відповідну ухвалу.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 08.07.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником торговельної марки «TOYOTA», яка у встановленому законом порядку визнана добре відомою в Україні з 01 січня  2008 року, що підтверджується рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 22 вересня 2012 року, затвердженого наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 14 листопада 2012 року за № 847-Н.

Крім того, позивач є власником знака для  товарів і послуг «TOYOTA» за свідоцтвом України № 4911, зареєстроване 16.05.1994 року для наступних товарів 7 та 12 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг, а саме: «машины и станки; двигатели /за исключением двигателей для наземных средств передвижения/; соединения и приводные ремни /за исключением для наземных средств передвижения/; сельскохозяйственные орудия; инкубаторы; средства передвижения; средства передвиженя по воде земле и воздуху а также все другие товары данных классов».

Як вбачається з матеріалів справи, Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України, права і обов'язки якого перейшли до відповідача-1, за результатами кваліфікаційної експертизи, на ім'я відповідача-2 було зареєстровано свідоцтво України № 118663 знак для товарів і послуг «TOYOTALUX» (комбінований) для послуг 35 класу МКТП, а саме: адміністративне обробляння замовлень на купівлю; вивчання ринку; влаштовування виставок на комерційні або рекламні потреби; влаштовування ярмарків на комерційні або рекламні потреби; демонстрування товарів; розповсюджування зразків; імпортно-експортні агентства; послуги із укладання субдоговорів (комерційна допомога); послуги постачання для інших (закуповування товарів та надавання постачальницьких послуг іншим фірмам); представляння продуктів через засоби комунікації з метою роздрібного продажу; радіорекламування; реклама поштою; наймання рекламного часу на засобах інформування; розповсюджування рекламних матеріалів; рекламування; рекламування через комп'ютерну мережу; сприяння продажеві (посередництво).

Заявка № m200814360 на реєстрацію знаку для товарів і послуг «TOYOTALUX» (комбінований) за свідоцтвом України № 118663, була подана на реєстрацію 25 липня 2008 року, тобто правова охорона вищезазначеного свідоцтва діє з дати подання заявки.

Таким чином, судом встановлено, що торговельна марка позивача стала добре відомою в Україні з 01.01.2008 р., тобто значно раніше ніж була подана на реєстрацію (25.07.2008 р.) оспорювана торговельна марка відповідача-2 «TOYOTALUX» (комбінована).

Також з матеріалів справи вбачається, що делегування доменного імені toyotalux.com.ua здійснюється з 03.04.2007 року. Особою, в інтересах якої було зареєстровано дане доменне ім'я, є відповідач-2. Реєстратором доменного імені є відповідач-3.

Судом встановлено, що знак для товарів і послуг «TOYOTA» за свідоцтвом України № 4911 зареєстроване 16.05.1994 року, тобто значно раніше ніж почалося делегування  доменного імені toyotalux.com.ua в інтересах відповідача-2, а відповідно і значно раніше ніж він почав використовувати сайт за цим доменним іменем.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків , передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 494 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 5 Закону України від 15.12.1993 р. № 3689-ХІІ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (надалі - Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг») також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру (Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»), і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. Знак може бути визнаний добре відомим незалежно від реєстрації його в Україні.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» з дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні,  йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що неспоріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.

За приписами ст. 6bis [Знаки: загальновідомі товарні знаки] Паризької конвенції про охорону промислової власності, яка є чинною на території України та є частиною національного законодавства України (1) країни Союзу зобов'язуються чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускається законодавством даної країни, чи за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті випадки, коли істотна складова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним. (2) Для подання вимоги про скасування такого знака надається строк не менше п'яти років, що вираховується від дати реєстрації знака. Країни Союзу мають право встановити строк, протягом якого може вимагатися заборона застосування знака. (3) Строк не встановлюється для подання вимоги про скасування чи заборону застосування знаків, зареєстрованих чи таких, що використовуються недобросовісно.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

Відповідно до ч. 2 ст. 495 Цивільного кодексу України, майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором

Як передбачено ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, є виключне право дозволяти використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до господарського суду, полягає в тому, що позначення, за оспорюваним свідоцтвом № 118663, є схожим настільки, що його можна сплутати з визнаною станом на 01.01.2008 р. на ім'я позивача добре відомою в Україні торговельною маркою, а також таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари.

Крім того, як зазначає позивач, відповідач-2 порушує його виключне право на використання позначення «TOYOTA» за свідоцтвом України № 4911, використовуючи дане позначення в своїй господарській діяльності та в доменному імені  toyotalux.com.ua.

А тому позивач звернувся до суду з вимогами про визнання свідоцтва України № 118663 на знак для товарів і послуг "TOYOTA" недійсним повністю, зобов'язання відповідача-1 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним свідоцтва України № 118663, здійснення публікації про це в офіційному бюлетені "Промислова власність", зобов'язання відповідача-2 припинити порушення прав інтелектуальної власності компанії на знак для товарів і послуг «TOYOTA» за свідоцтвом України № 4911, зокрема, шляхом припинення використання даного знаку, та схожого з ним знаку «TOYOTALUX», в господарській діяльності всіма можливими способами, серед яких також: застосування його в діловій документації; застосування його в мережі Інтернет; застосування його найменуванні товариства та зобов'язання відповідача-3 здійснити переделегування доменного імені toyotalux.com.ua на користь позивача.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 499 Цивільного кодексу України, права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом .

Згідно з ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є, зокрема: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

Згідно п. а) ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Відповідно до абзацу 5 п. 3 Постанови Верховної Ради України від 23.12.1993р. № 3771-ХІІ «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяли на дату подання заявки.

Згідно з п. 4 Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. N 997 (яке діяло на момент подання заявки на оскаржуване свідоцтво та на дату його реєстрації), Департамент відповідно до покладених на нього завдань, серед інших функцій, здійснює державну реєстрацію та ведення державних реєстрів щодо об'єктів інтелектуальної власності; видає в установленому порядку охоронні документи на об'єкти інтелектуальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 118663, датою подання відповідачем-2 заявки на реєстрацію комбінованої торговельної марки «TOYOTALUX» є 25 липня 2008 року, отже відповідність заявленого на реєстрацію знаку умовам його реєстрації повинна була визначатися Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України згідно Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. з останніми змінами від 10.04.2008 р.

Правова охорона надається знаку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції від 10.04.2008 р.).

Підстави для відмови в наданні правової охорони, як і для висновку про невідповідність вже зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, визначені ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Так, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції від 10.04.2008 р.), не можуть одержати правову охорону позначення, які, зокрема є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу (ч. 2 ст. 6) та не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності (ч. 3 ст. 6).

Згідно п. 4.3.1.9. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених Наказом Державного патентного відомства України № 116 від 28.07.1995 р. (надалі - Правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг), до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

Згідно п. 4.3.2.1. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, не реєструються як знак позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, знаками загальновідомими в Україні, що охороняються відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції.

Пунктом 4.3.2.4. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг встановлено, що позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.

Пунктом 4.3.2.6. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг передбачено, що при встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.

В процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що для вирішення справи по суті необхідно визначити чи є торговельна марка відповідача-2 «TOYOTALUX» (комбінована) такою, що може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги; чи є торговельна марка «TOYOTALUX» (комбінована) схожою настільки, що її можна сплутати з добревідомим знаком позивача «TOYOTA»; чи використовує відповідач-2 в своїй господарській діяльності, в тому числі в доменному імені  toyotalux.com.ua, позначення, схоже до ступеня змішування зі знаком для товарів і послуг позивача «TOYOTA» за свідоцтвом України № 4911 для споріднених товарів та/або послуг.

Пунктом 65 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" встановлено, що у вирішенні спорів, пов'язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта. Господарські суди не повинні встановлювати схожість знаків для товарів і послуг на власний розсуд.

З метою об'єктивного вирішення спору у справі № 910/3252/13, оскільки вказані питання належать до предмету доказування по справі, а для встановлення чи спростування цих фактів необхідні спеціальні знання, судом призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено атестованому судовому експерту Жилі Богдану Володимировичу.

На вирішення судового експерта були поставлені наступні питання:

1)          Чи є знак за свідоцтвом України № 118663 схожим настільки, що його можна сплутати з добре відомим в Україні знаком Позивача «TOYOTA» станом на 25.07.2008 - дату подання Відповідачем 2 заявки № m 200814360 на знак?

2)          Чи є знак за свідоцтвом України № 118663 таким, що може вводити в оману щодо особи, яка надає послуги 35 класу МКТП станом на 25.07.2008 - дату подання Відповідачем 2 заявки № m 200814360 на знак?

3)          Чи використовує відповідач 2 - ТОВ "Спеціалізований автомагазин ТОЙОТА - ЛЮКС" в своїй господарській діяльності знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 4911 або позначення схоже з цим знаком стосовно наведених у даному свідоцтві товарів і послуг або товарів і послуг, споріднених з наведеними у даному свідоцтві?

4)          Чи є позначення toyotalux, використане в доменному імені toyotalux.com.ua, схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком за свідоцтвом України № 4911, стосовно наведених у даному свідоцтві товарів і послуг або товарів і послуг, споріднених з наведеними у даному свідоцтві?

5)          Чи містить найменування відповідача 2 - «Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований автомагазин «ТОЙОТА ЛЮКС» позначення, схоже зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 4911 настільки, що таке позначення і знак можна сплутати або позначення може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги?

Як вбачається із Висновку судової експертизи № 43 від 20 травня 2013 року, судовий експерт прийшов до висновків, що:

1)          Знак за свідоцтвом України № 118663 є схожим настільки, що його можна сплутати з добре відомим на території України знаком  «TOYOTA».

2)          Знак за свідоцтвом України № 118663 є таким, що може вводити в оману щодо особи, яка надає послуги 35 класу МКТП, наведені в свідоцтві.

3)          (4) З використанням доменного імені «toyotalux.com.ua» надаються послуги, споріднені з товарами, стосовно яких зареєстровано знак за свідоцтвом України № 4911, а позначення «toyotalux», присутнє у доменному імені «toyotalux.com.ua», є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком за свідоцтвом України № 4911.

4)          (5) Найменування відповідача 2 - «Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований автомагазин «ТОЙОТА ЛЮКС» містить власну назву юридичної особи - позначення «ТОЙОТА ЛЮКС», яке є схожим зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 4911 настільки, що їх можна сплутати.

Виходячи з вищевикладеного, оспорюваний знак за свідоцтвом України № 118663 не відповідає умовам надання правової охорони, що підтверджується висновком експертизи № 43 від 20.05.2013 р., а отже у Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України, права і обов'язки якого перейшли до відповідача-1, були підстави для відмови у наданні правової охорони відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Відповідач-1 у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що знак за оспорюваним свідоцтвом зареєстрований для послуг, які не є спорідненими з товарами, для яких знак позивача визнаний добревідомим .

Суд не може прийняти такі твердження відповідача-1,  оскільки відповідно до ч.4 ст. 25  Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», з дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.

Судом встановлено, що товари 12 класу МКТП «автомобілі та деталі до них», стосовно яких знак «TOYOTA» визнано в Україні добре відомим знаком позивача, є товарами широкого вжитку, коло дійсних або потенційних споживачів яких відповідно є також широким та охоплює, зокрема, коло споживачів послуг 35 класу МКТП, щодо яких зареєстровано знак за свідоцтвом України № 118663.

З урахуванням зазначеного, а також високої репутації та відомості знака «TOYOTA», суд вважає, що неможливо виключити ту обставину, що при використанні знака за свідоцтвом України № 118663 стосовно послуг 35 класу МКТП у споживачів цих послуг може виникнути помилкове враження про пов'язаність особи, яка їх надає, з виробником маркованих добре відомим знаком «TOYOTA» товарів 12 класу МКТП «автомобілі та деталі до них», зокрема про наявність тісних ділових зв'язків між обома особами.

Також, суд вважає доведеним той факт, що відповідач-2 незаконно використовує знак за свідоцтвом України № 4911 в своїй господарській діяльності.

Так, в матеріалах справи міститься достатньо доказів того, що відповідач-2 під знаком «TOYOTALUX» (комбінований) пропонує до продажу товари, для яких зареєстровано позначення позивача «TOYOTA». Зокрема, даний факт підтверджується експертним дослідженням № 7/13 від 05 лютого 2013 р. «В сфері телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів», складеного судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України. З даного експертного дослідження вбачається, що відповідач-2 на своєму сайті за адресою toyotalux.com.ua пропонує до продажу автомобілі та деталі до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Суд вважає обґрунтованими вимоги позивача заборонити відповідачу-2 використовувати знак «TOYOTA» за свідоцтвом України № 4911. В матеріалах справи міститься достатньо доказів того, що відповідач-2 використовував позначення, схоже до ступеня змішування із знаком позивача, під час пропонування до продажу товарів, для яких знак зареєстровано, а саме: автомобілів та деталей до них.  

Крім того, суд вважає обґрунтованим і вимогу про здійснення переделегування доменного імені toyotalux.com.ua на користь позивача.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про телекомунікації», адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 Закону України «Про телекомунікації», утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Цивільного кодексу України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Суд звертає увагу, що на законодавчому рівні процедура делегування доменних імен нормативними актами не врегульована, а тому із врахуванням приписів ст. 54 Закону України «Про телекомунікації», він повинен керуватись міжнародною практикою вирішення подібних спорів.

Так, судом встановлено, що організацією, яка присвоює доменні імена є організація під назвою "Інтернет корпорація з присвоєння імен та номерів» (надалі - ICANN). В зв'язку з цим, саме дана організація встановлює порядок делегування доменних імен, в тому числі географічних доменів та процедуру вирішення спорів.  

Згідно з матеріалами справи, ICANN надало право вирішувати доменні спори чотирьом міжнародним організаціям, серед них: Азійський центр з вирішення доменних спорів (англ. Asian Domain Dispute Resolution Center); Національний Арбітражний Форум (англ. National Arbitration Forum); Центр з Арбітражу та Посередництва ВОІВ (англ. WIPO Arbitration and Mediation Center); Чеський арбітражний суд, арбітражний центр з вирішення спорів, пов'язаних з Інтернетом (англ. The Czech Arbitration Court Arbitration Center for Internet Disputes).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що вищезазначені міжнародні організації при вирішенні доменних спорів зобов'язані керуватися Принципами розгляду спорів про доменні імена (Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy - UDRP) та Принципами єдиних правил розгляду спорів про доменні імена (Rules for Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy), які були складені організацією ICANN.  Текст зазначених вище документів містяться в матеріалах справи.

Згідно із зазначеними вище правилами та принципами, міжнародні організації, які вирішують доменні спори, мають право здійснити переделегування домену, який порушує права третіх осіб, на користь цих осіб. В матеріалах справи міститься декілька рішень Центру з Арбітражу та Посередництва ВОІВ, згідно яких, домени були переделеговані на користь особи, чиї права інтелектуальної власності були порушені.

Відповідно до пп. 6 п. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки діючим законодавством України не передбачено який саме спосіб захисту має бути застосований в справі про порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку в доменному імені, суд вважає обґрунтованим твердження позивача про необхідність застосування принципу найбільш справедливого та ефективного способу захисту.

Судом встановлено, що згідно з Регламентом реєстрації доменних імен в домені COM.UA від 22 листопада 2012р., виданого ТОВ «Хостмайстер», процедура реєстрації доменних імен в зоні .COM.UA є досить швидкою і будь-яка особа, в тому числі і відповідач-2, після виконання рішення суду вже через декілька годин зможе зареєструвати його повторно. Позивач жодним чином не може перешкодити повторній реєстрації оскаржуваного домену, або подати які-небудь заперечення, що може призвести до повторного звернення позивача до суду де предметом позову знову буде захист прав інтелектуальної власності в зв'язку з делегуванням оскаржуваного доменного імені. Дані обставини виключають принцип ефективності захисту прав позивача, а тому суд вважає, що найбільш ефективним способом захисту прав позивача від порушень з боку відповідача-2, є переделегування доменного імені toyotalux.com.ua на користь позивача.

Згідно Регламенту публічного домену, який розроблений адміністратором географічного домену .UA - ТОВ «Хостмайстер», функція реєстрації доменів в зоні .COM.UA надана реєстраторам.  Як вбачається з матеріалів справи, реєстратором доменного імені toyotalux.com.ua є відповідач-3, що також підтверджують всі сторони процесу, а тому суд вважає обґрунтованим, вимоги позивача щодо здійснення відповідачем-3 переделегування оскаржуваного доменного імені на користь позивача.

Суд критично ставиться до позиції відповідача-2, згідно з якою він стверджує, що в даній справі відсутній предмет спору, оскільки ним було направлено заяву до Відповідача-1 про повну відмову від свідоцтва України № 118663 та заяву до Відповідача-3 про припинення делегування доменного імені toyotalux.com.ua.

Так, згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

У відповідності із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1 - 3 статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що заява про відмову від оскаржуваного свідоцтва була подана відповідачем-2 в межах прав, наданих йому ч. 1 ст. 18 Закону про торговельні марки. Але суд звертає увагу, що відмовляючись від оскаржуваного свідоцтва, Відповідач-2 залишає за собою пріоритетне право на нього ще протягом трьох років, що не усуває спір, а призводить до продовження порушень прав позивача.

Таким чином, суд вважає, що оскільки припинення дії свідоцтва за заявою власника призводить до різних правових наслідків із визнанням свідоцтва недійсним, то права позивача не будуть належним чином захищені, у випадку припинення провадження. В зв'язку з цим, суд критично ставиться до тверджень відповідача-2 про відсутність предмета спору.

Також, суд критично ставиться до тверджень відповідача-2 про відмову від делегування доменного імені, адже жодних доказів направлення заяви, на яку він посилається, відповідачу-3, в матеріалах справи немає. Делегування доменного імені toyotalux.com.ua (створеного 03 квітня 2007 року) продовжує здійснюватись, що вказує на продовження порушення прав позивача.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним повністю свідоцтва України № 118663 на знак для товарів і послуг "TOYOTALUX" (комбінований) для послуг 35 класу МКТП, заборону відповідачу-2 використовувати знак «TOYOTA» за свідоцтвом України № 4911 та переделегування доменного імені toyotalux.com.ua на користь позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність", судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа (центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності відповідно до ст. 1 вказаного закону) повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

Відповідно до підпункту 3 п. 4 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Наказом Президента України за № 436/2011 від 08 квітня 2011 року, Державна служба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним свідоцтва України № 130178 та здійснити відповідну публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 п. 69 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", за змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову про визнання свідоцтва на знак недійсним повністю або частково господарський суд не має права покладати судовий збір та інші судові витрати на Державну службу інтелектуальної власності України, якщо останнього було залучено до участі у справі як одного з відповідачів, а видачу відповідного свідоцтва здійснено нею згідно з чинним законодавством.

За таких обставин, на відповідача-2 покладаються витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати свідоцтво України № 118663 на знак для товарів і послуг недійсним повністю.

3.          Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України (Україна, 03680, МСП, м. Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 37552556) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання повністю недійсним свідоцтва України № 118663 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";

4.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕЛ ІКС ТРЕЙДИНГ» (67633, Одеська обл., Біляївський район, село Котовка, вул. Хаджибейська, будинок 1, код ЄДРПОУ 34784264) припинити порушення прав інтелектуальної власності компанії Тойота Джідошя Кабушікі Кайся (Тойота Мотор Корпорейшн) на знак для товарів і послуг «TOYOTA» за свідоцтвом України № 4911, зокрема, шляхом припинення використання даного знаку, та схожого з ним знаку «TOYOTALUX», в господарській діяльності всіма можливими способами, серед яких також: застосування його в діловій документації; застосування його в мережі Інтернет; застосування його найменуванні товариства;

5.          Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» (01011, м. Київ, провулок Кутузова, буд.3; код ЄДРПОУ 19199961) здійснити переделегування доменного імені toyotalux.com.ua на користь компанії Тойота Джідошя Кабушікі Кайся (Тойота Мотор Корпорейшн) та вказати наступні відомості в записі даного доменного імені:  nic-handle: TMC1-UANIC, organization: Toyota Motor Corporation, address: Toyota, Aichi 471-8572, JP.

6.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕЛ ІКС ТРЕЙДИНГ» (67633, Одеська обл., Біляївський район, село Котовка, вул. Хаджибейська, будинок 1, код ЄДРПОУ 34784264) на користь компанії Тойота Джідошя Кабушікі Кайшя (Тойота Мотор Корпорейшен) (Тойота - чо 1, Тойота-чі, м. Аіші-кен, Японія) 1 147  (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору

7.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

8.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 10.07.2013 р.

Суддя                                                                                          Ю.В. Картавцева

 

0
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення