Ототожнювати чи не отожнювати адвоката з клієнтом: досвід ЄС

Верховна Рада України прийняла Закон, який встановлює відповідальність за ототожнення адвоката з клієнтом, як у суспільстві одразу почалась жвава дискусія, в якій професійна адвокатська спільнота здебільшого вітає таке рішення, в той час як представники медіа та громадянського суспільства рішення розкритикували вбачаючи у ньому посягання на свободу слова.

Як фахівці з багаторічним досвідом у сфері адвокатської діяльності, євроінтеграції та законотворчих процесів ЄС, а також як експерти, що постійно взаємодіють із численними організаціями громадянського суспільства, ми добре розуміємо позиції обох сторін. Саме тому в цьому матеріалі ми прагнемо об’єктивно проаналізувати ухвалений законопроєкт і з’ясувати, чиї аргументи мають більш вагоме підґрунтя.

Чи є проблема?

Заборона ототожнення адвоката з клієнтом є однією з гарантій адвокатської діяльності, закріпленої у Законі про адвокатуру. Це положення відображає один з Базових принципів ООН щодо ролі адвоката прийнятих 7 вересня 1990 року. Це питання було предметом Спеціальної доповіді на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, де було зазначено, що ототожнення адвоката з клієнтом може:

а) призвести до того, що підозрювані які не подобаються суспільству можуть мати перешкоди для отримання правової допомоги оскільки

б) практика ототожнення може завдавати значної шкоди репутації адвоката через сам факт виконання ним своєї роботи.

Водночас, незважаючи на таку заборону в законі, жодного механізму контролю за дотриманням цієї заборони не існувало. В контексті публікацій у ЗМІ її могло б вирішити дотримання високих професійних стандартів журналістами, проте, по-перше, не секрет що не усі ЗМІ таких стандартів дотримуються, по-друге, у сучасному світі вони не є єдиними джерелами інформації. На публікації в соціальних мережах та інтернет-публікації не журналістів такі стандарти не поширюються.

На практиці це призвело до того, що згадки прізвищ адвокатів у зв’язці з прізвищами їх клієнтів навіть у публікаціях, які не мають жодного відношення до справ тих клієнтів, стали нормою. Водночас, часто-густо, такі згадки обмежуються виключно клієнтами, які мають негативну репутацію в суспільстві, без згадок інших клієнтів та справ, де адвокат представляв, наприклад, інтереси потерпілих безкоштовно.

Це питання неодноразово піднімалось адвокатською спільнотою, проте, на жаль, ніякі аргументи, вочевидь, підхід до цього питання з боку багатьох ЗМІ та агентів впливу не змінили.

Яка ситуація в Європі?

Проблема дотримання гарантій адвокатської діяльності також не є новою і для Європи. Зокрема, цьому було присвячено Доповідь Комітету з юридичної взаємодії Ради Європи у березні 2025 року. У доповіді, подібно до наведеного вище документу ООН, також наголошується на негативних наслідках ототожнення адвоката з клієнтом. Водночас, Комітет наголошує , що така гарантія не має використовуватись на шкоду свободі вираження поглядів, а тому будь-які норми мають застосовуватись «приймаючи до уваги необхідність досягнення балансу (між адвокатськими гарантіями – прим. авт.) та свободою вираження поглядів».

Як член Ради Європи, України має зобов’язання належним чином впроваджувати рекомендації цього органу, особливо ті, які спрямовані на дотримання Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка також ратифікована Україною. Тому Україна має вжити заходів до недопущення ототожнення адвоката з клієнтом, які, у свою чергу, мають бути збалансованими та враховувати необхідність дотримання свободи вираження поглядів.

Чи дотримано баланс?

Україна не є єдиною країною де існує така проблема. Наприклад діючий Прем’єр Міністр Великої Британії також ставав жертвою ототожнення. Цей випадок вказує, що ототожнення може використовуватись поза межами адвокатської діяльності, наприклад в політичній діяльності або під час конкурсів на державні посади, що не охоплюється прийнятим в Україні Законом і може створити проблеми у майбутньому, що, напевно, вимагає окремою дискусії.

В той же час, окрім як засудження з боку професійних організацій, таке ототожнення раніше не мало жодних юридичних наслідків. На схожу логіку посилаються представники медіа спільноти, коли стверджують, що в інших країнах Європи відсутня адміністративна відповідальність за ототожнення, що є правдою.

Проте, варто також звернути увагу, що приклад Великої Британії та інших не може бути релевантним, оскільки він не є частиною системної практики. У свою чергу, Україна є однією з небагатьох країн Європи (якщо не єдиною), де практика ототожнення є усталеною, що вимагає більшого втручання у право на вираження поглядів, яке, при цьому, усе одно повинно бути збалансованим, тобто не бути занадто жорстким у порівнянні із метою (забезпечення відсутності негативних наслідків від ототожнення).

Для з’ясування того, чи дотримано такий баланс, потрібно дослідити зміст примітки до статті 185-16 КУпАП, де вказано, що ототожненням адвоката з клієнтом є не будь-яка згадка, що такий адвокат представляв певну особу, а та, що впливає на незалежний статус, чинить негативний тиск під час здійснення адвокатської діяльності, порушує гарантії адвокатської діяльності та (або) перешкоджає реалізації прав адвоката, передбачених Законом про адвокатуру.

Таким чином, не має вважатись ототожненням згадка прізвища адвоката поряд з прізвищем клієнта у випадку висвітлення справи цього клієнта, адже висвітлення перебігу справи є правом осіб і не може вважатись таким, що завдає шкоди репутації адвоката, який приймає у ній участь. Проте, якщо поряд із цим згадується, що цей адвокат представляв іншого клієнта в іншій справі, яка не пов’язана з предметом публікації, то така згадка може підпадати під визначення неправомірного ототожнення, адже може мати наміром умисно погіршити ставлення до адвоката (і його доводів чи коментарів) через негативну репутацію його колишнього клієнта.

Цей підхід, закріплений у законі, є безперечно дуже важливим і навіть певною мірою революційним для захисту гарантій адвокатської діяльності. У такій ситуації вирішальне слово матимуть суди, які повинні у кожному конкретному випадку слідкувати за тим чи дотримується баланс між гарантіями адвокатської діяльності та правами інших осіб. Судове рішення має базуватись на принципі змагальності, де кожна сторона матиме можливість подати власні обґрунтування та міркування з приводу дотримання цього балансу.

Саме такий підхід відповідатиме практиці ЄСПЛ та Суду ЄС, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював важливість ролі національних судів у тлумаченні як національного права, так і права ЄС. Враховуючи прагнення України до членства Європейського Союзу, перейняття європейських принципів роботи суду, які передбачають більш важливу роль судів у формуванні національного правозастосування, стане запорукою збалансованого застосування законодавства про заборону ототожнення.

Автори: Андрій Левковець, фахівець з євроінтеграції

Олексій Шевчук, речник Національної асоціації адвокатів України

Європейські джерела, використані в матеріалі:

1. Independence of judges and lawyers

2. Council of Europe Convention for the Protection of the Profession of Lawyer - Explanatory Report

3. The Bar Council