Особливості виконання рішень про повернення дитини в державу постійного проживання

Через мобільність, відкриті кордони та війну транскордонні сім’ї стали звичним явищем. І коли виникають спори щодо місця проживання дитини, домовитися про її повернення за місцем звичного проживання вдається рідко. Тому такі ситуації стають предметом судового розгляду, за наслідком якого постає питання виконання рішення.

Питання повернення дітей, які були незаконно переміщені або утримуються з порушенням прав піклування, регламентуються главою ІІІ Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.

Органи держави, на території якої перебуває дитина, не можуть розглядати справу про опіку до ухвалення рішення про доцільність її повернення. Водночас наявність рішення про опіку або його визнання не є самостійною підставою для відмови в поверненні дитини.

Читайте статтю: Усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини: як бути батьком під час війни

Наказом Міністерства юстиції від 24.04.2025 № 1124/5 було внесено зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень. Документ доповнено новим розділом ХХІ, який регламентує порядок виконання рішень про повернення дитини до держави її постійного проживання відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.

До виконавчого документа ставляться загальні вимоги, передбачені чч. 1, 2 ст. 4 Закону «Про виконавче провадження», – назва і дата видачі документа, найменування органу, що видав, прізвище, ім’я, по батькові, посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ, та ін.

Відкриття виконавчого провадження в означеній категорії справ здійснюється в порядку ст. 63 Закону «Про виконавче провадження» а саме:

• зазначається про необхідність виконання рішення боржником – особисто повернути дитину у строк, визначений судовим рішенням чи протягом 10 робочих днів у разі, якщо такий строк рішенням не визначений;
• перевіряється виконання рішення боржником;
• повідомляється про обов’язок сторін письмово повідомити про виконання рішення;
• у разі невиконання без поважних причин, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу та попереджає про кримінальну відповідальність.

Виконавець наділений правом отримання відомостей з реєстрів, баз даних, банків, фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг стосовно майна боржника, доходів, коштів; Державної міграційної служби України, органу реєстрації щодо місця проживання (перебування) дитини та/або боржника; відомості щодо наявності у боржника статусу ВПО та дані про останнє місце проживання (перебування) та номер телефону ВПО; пояснення та інформацію від родичів, сусідів та знайомих з метою встановлення можливого місця перебування боржника та дитини.

Також під час вчинення виконавчих дій виконавець наділений правом надіслати органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального порушення; за заявою сторін звертається до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення; здійснює заходи щодо притягнення винних осіб до відповідальності за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження».

У разі якщо не було встановлено місце перебування боржника, виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про його розшук.

Читайте статтю: Про розгляд спорів щодо визначення місця проживання дитини з урахуванням найкращих її інтересів розповів суддя ВС Павло Пархоменко

Кожне судове рішення в означеній категорії справ базується на різноманітті життєвих ситуацій. Відповідно існує кілька способів повернення:

1. Особистий обов’язок боржника повернути дитину в державу постійного проживання.
2. Зобов’язання боржника передати дитину стягувачу для наступного повернення.
3. Відібрання у боржника та передання її стягувачу з цією ж метою.

У першому випадку перевірка виконання рішення може здійснюватися державним виконавцем. Він надсилає запити до органів Держприкордонслужби для отримання інформації про перетинання боржником, дитиною державного кордону України у зв’язку з виїздом за межі України за період із дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо уповноважений орган повідомляє про перетин боржником та дитиною кордону, а стягувач – про виконання рішення боржником, виконавець виносить постанову про закриття виконавчого провадження.

Виконавчі дії можуть бути відкладені через недостатність строку для здійснення заходів. Тоді на боржника покладається обов’язок з надання копій документів, що це підтверджують (виготовлення документів, необхідних для виїзду за кордон, купівлі проїзних документів, хвороб тощо).

За наявності негативних відповідей (як зі сторони Державної прикордонної служби, так і стягувача) про виконання рішення здійснюється примусове виконання.

Повернення виконавчого документа на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження» відбувається у разі повідомлення органом Держприкордонслужби про перетин боржником або дитиною кордону, отримання виконавцем в інший спосіб про перебування боржника або дитини на території України та повідомлення стягувачем про невиконання боржником рішення.

До прогресивних нововведень виконавчого провадження, відкритого на підставі рішення, яким боржника зобов’язано передати дитину стягувачу для повернення її в державу постійного проживання, окрім загальних вимог, слід віднести залучення представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення або підтвердження причин відмови контактувати зі стягувачем. У цьому випадку передбачено можливість відкладення проведення виконавчих дій.

У разі якщо рішення суду не виконано через неявку стягувача для передачі йому дитини, державний виконавець організовує виконавчі дії, призначає дату та місце передачі дитини, повідомляючи про це сторони. У разі надходження з боку стягувача повідомлення про неможливість взяття участі у виконавчих діях, виконавець наділений правом зупинення провадження.

Читайте статтю: Визначення місця проживання дитини. Визначення порядку участі батьків у вихованні, з урахуванням висновків ВС 2024

Також державний виконавець за потреби та з метою встановлення можливого місця перебування або навчання дитини може надіслати запит до закладу освіти, в якому навчалася дитина.

Як захід впливу передбачено можливість встановлення судом тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов’язань за рішенням на підставі звернення до суду державного виконавця.

Відібрання дитини у боржника та передання її стягувачу для повернення в державу постійного проживання здійснюється за обов’язковою участю стягувача, представників органів опіки та піклування. Якщо стягувач письмово повідомив державного виконавця про неможливість участі у виконавчих діях у визначену дату, виконавець відкладає їхнє проведення.

Також варто нагадати, що виконавець наділений правом звернення до суду про постановлення рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – особи, в якої перебуває дитина; звертатися до суду з поданням відповідно до ст. 437 Цивільного процесуального кодексу щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального заходу.

Відзначимо і взаємодію органів державної виконавчої служби зі структурним підрозділом Міністерства юстиції, який здійснює функції центрального органу за Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.

деталізують порядок повернення дитини до держави її постійного проживання. Вони забезпечують комплексність заходів — від добровільного виконання до примусових дій із залученням органів опіки, психологів та судових механізмів. Важливо, що процедура передбачає як контроль за діями боржника, так і захист прав дитини у процесі передачі. Такий підхід спрямований на баланс між ефективністю виконання судових рішень і гарантіями найкращих інтересів дитини, що відповідає стандартам Конвенції та актуальним умовам воєнного часу.

Автор статті: Олена Максименко, член Ради Комітету НААУ з питань сімейного права