Основні тенденції та проблеми становлення і розвитку системи безпеки підприємництва в Україні.

Глобальні виклики і загрози національній безпеці, які виникають і в мирний час, і під час військового стану, потребують переосмислення не лише основ національної безпеки держави, а також й проблем формування і розвитку системи безпеки підприємництва.

Специфічні риси трансформаційної економіки України, такі як корупція, криміналізація, неврегульованість відносин власності, значний обсяг «тіньової» економіки тощо, впливають на особливості та структуру ризиків як на макро-, так і на макрорівні, особливо в період війни. Мотивація власників та топ-менеджерів, відповідно, також має певні особливості щодо впровадження системи ризик-менеджменту та безпеки на підприємствах та в організаціях.

Система безпеки підприємництва – це складовий елемент безпеки більш високого рівня – міста, регіону, країни. Дуже багато завдань безпеки підприємництва не можуть бути вирішені самостійно, без рішень, що приймаються на більш високому системному рівні, і перш за все державному. Саме на цьому рівні ухвалюються найважливіші політичні, макроекономічні, правові та інші рішення, що створюють середовище безпеки підприємницької діяльності. Служба безпеки окремої компанії залежить також і від активності служб безпеки конкурентних підприємств, вона створюється і функціонує на основі прийнятих законодавчих актів, залежить від можливостей придбання засобів захисту, рівня підготовки і кваліфікації кадрів у державі тощо.

Останнім часом спостерігається зростання ризиків і загроз, що виникають перед вітчизняними суб’єктами підприємництва. Насамперед, вони пов’язані з:

· підвищенням рівня конкурентної боротьби за ринки збуту з боку вітчизняних та іноземних товаровиробників;

· монополізацією внутрішніх ринків, поширенням рейдерства та криміналізацією окремих секторів економіки;

· недосконалістю законодавства, що регулює відносини у сфері підприємництва;

· наявністю соціальних проблем, таких як безробіття, низький рівень життя населення та ін.;

· недостатнім рівнем координації і взаємодії правоохоронних органів між собою;

· відсутністю напрацьованих методів і засобів забезпечення власної безпеки та ризик-менеджменту, достатньої кількості спеціалістів у цій сфері тощо.

Так, на розвиток системи ризик-менеджменту на всіх рівнях негативно впливає нестача професіоналів у цій галузі, які б мали не тільки теоретичні знання, а, що найважливіше, досвід використання цих знань на практиці. Крім того, в Україні відсутня розвинена інфраструктура управління підприємницькими ризиками. Як наслідок, функції управління ризиком на підприємствах малого та середнього бізнесу не реалізуються взагалі, або реалізуються частково, а процеси ризик-менеджменту на крупних промислових підприємствах характеризуються фрагментарністю та епізодичністю. При цьому міжнародні асоціації фахівців з ризик-менеджменту, які розширюють свою діяльність на Україну, наприклад GARP (Global Association of Risk Professionals), зосереджують свою увагу найчастіше на фінансовому ризик-менеджменті.

В Україні також не сформована культура управління підприємницькими ризиками. Своїм корінням ця проблема пов’язана з наслідками адміністративно-командної економіки колишнього СРСР. Вважалось, що плановий характер економіки того періоду та ризик на мікрорівні несумісні. У якості об’єкту ризику розглядалась тільки держава, на рівні підприємства управління ризиками було неможливим. На сьогоднішній день, більшість вітчизняних суб’єктів підприємництва не реалізують ні загальний, ні функціональний ризик-менеджмент на постійній основі, а вдаються до відповідних заходів тільки у разі наближення чи безпосередньої реалізації кризових явищ.

В останнє десятиріччя для українських суб’єктів підприємництва характерним є падіння прибутковості та майже повне «проїдання» амортизаційних відрахувань. У результаті, до початку третього тисячоріччя реальний сектор економіки позбавився власних джерел не тільки розширеного, але і простого відтворення, що є ознакою очевидної інвестиційної кризи.

З цієї причини в потенціалі розвитку корпоративного сектора економіки набули актуальності залучені кошти: кредити банків та надходження від емісії цінних паперів (акцій, облігацій підприємств). Разом з тим, обмежені сумарні кредитні активи всіх комерційних банків України та високий ризик неповернення кредитів дозволяють корпоративному сектору використовувати це джерело лише в режимі короткострокового кредитування оборотного капіталу, переборюючи значні труднощі із наданням застави банкам при відсутності ліквідних активів.

Крім того, український корпоративний сектор характеризується високим ступенем «непрозорості» бізнесу, приховуванням і перекручуванням інформації, аж до навмисного заниження вартості капіталу. Як правило, дані про структуру власності, фінансовий стан АТ – «непрозорі». Інформація про реальну ефективність діяльності вітчизняних суб’єктів підприємництва недоступна через переплетення відносин власників з афільованими структурами.

Отже, у наш час суб’єкти підприємництва в Україні фактично вперше в загальнонаціональних масштабах зіткнулися з необхідністю організації безпеки власного бізнесу. Як свідчить аналіз ситуації, яка склалася у сфері безпеки підприємництва, більшість компаній України не мають системи безпеки, яка могла б ефективно їх захистити від сучасних ризиків та небезпек.

З метою фінансового та майнового захисту від можливих зловживань зі сторони інших осіб, у тому числі рейдерів, у великих компаніях зазвичай створюються юридичні служби, в менших – практикують залучення фахівців – юристів, які здійснюють правовий супровід господарської діяльності компанії, та, як показує практика, вони є (в умовах хабарництва, підкупу тощо) малоефективними.

Спостерігаються проблеми становлення і розвитку системи безпеки та ризик-менеджменту у банківських установах України.

Так, у зв’язку з падінням національної економіки, значним коливанням валютних курсів та девальвацією гривні, у вітчизняній банківській системі склалася тенденція переорієнтації банківської діяльності в бік спекулятивних операцій, і як наслідок, зростання рівня ризиковості банківської діяльності. Також все більша кількість банківських установ пропонує своїм клієнтам велику кількість нових банківських продуктів, які найчастіше є композиційним поєднанням традиційних продуктів і послуг. Таким чином, процеси трансформації та ускладнення банківських продуктів і послуг зумовлюють появу нових видів і модифікацію традиційних банківських ризиків. Отже, необхідним, на наш погляд, є проведення ризик- менеджментом банківських установ заходів щодо удосконалення системи ідентифікації банківських ризиків. Це дозволить забезпечити ефективність і стабільність діяльності банківських установ.

За останні роки значно погіршились ключові показники банківської системи: якість активів, структура зобов’язань, адекватність капіталу, ліквідність, результати діяльності, рентабельність. Основною причиною проблемності вітчизняних банків є недосконалість систем ризик-менеджменту, що спричинює наражання банків на надмірні ризики та призводить до нестабільності та зниження рівня безпеки банківської системи в цілому. Однією з найголовніших проблем банків України є прострочені кредити, частка яких становить близько 25% обсягу кредитного портфеля. У зарубіжній практиці ж стан банку вважається кризовим, якщо цей показник сягає рівня 7%.

При цьому слід констатувати, що усі суб’єкти економічної діяльності в Україні переважно змушені самотужки захищати власні бізнес-інтереси. Разом з цим, беззаперечно, сукупність інтересів зазначених суб'єктів знаходиться в площині національних інтересів України, оскільки вони, по суті, забезпечують національну безпеку, адже формують значну частку валового внутрішнього продукту, забезпечують добробут громадян і сталі надходження до державного бюджету країни.

Система безпеки підприємництва є складовою частиною системи національної безпеки України. Система корпоративної безпеки суб’єктів підприємництва фактично позиціонує себе як основний системоутворюючий елемент системи національної безпеки та об’єднує різноманітні сектори ринку послуг у сфері захисту вітчизняного підприємництва. Отже, система безпеки підприємництва є важливим елементом та одним із чинників формування національної безпеки держави.