Оплата за послуги з використанням Приват24, Ощад24, Монобанк, LiqPay: чи потрібен РРО?

НБУ вважає, що Приват24 і Ощад24 – це системи дистанційного обслуговування, а Монобанк і LiqPay – це сервіси банків, що надаються клієнтам для проведення розрахунків, здійснення оплати за товари та послуги. Як це вплине на застосування РРО?

Мінекономіки надіслало запит до Нацбанку щодо здійснення операцій з використанням Приват24, Ощад24, Монобанк, LiqPay. Нацбанк відповів листом від 30.12.2020 р. № 57-0009/80572, у якому викладає свою точку зору на такі операції.

Цей лист є важливим, тому що Законом України від 01.12.2020 р. №1017-IX внесено зміну до ст. 9 Закону про РРО. З 10 грудня 2020 року РРО не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Отже, щоб дізнатися, хто з продавців послуг може не застосовувати РРО, треба чітко знати, як саме покупець здійснив оплату. І чи належить цей спосіб оплати до зазначених вище винятків.

Згадайте новину: Міфи та фейки щодо фіскалізації та використання програмних РРО

І з цим одразу виникли проблеми, адже ДПС надає суперечливі роз’яснення:

1) з одного боку, податківці вважають, що розрахунки за послуги, здійснені виключно із застосуванням електронного платіжного засобу та платіжних систем (LiqPay, Portmone, EasyPay, PayPong, Ipay.ua, City24, Приват24 тощо), здійснюються без застосування РРО надавачем послуги. Це роз’яснення ми коментували тут.

2) з іншого боку, податківці наполягають, що у разі здійснення розрахунків за допомогою платіжних та інших систем із використанням Інтернет-банкінгу та Інтернет-еквайрингу продавці товарів та послуг мають застосовувати РРО. Це роз’яснення ми коментували тут.

Під час коментування цих роз’яснень ми наголошували, що Приват24 та LiqРay у Реєстрі платіжних систем НБУ немає, тому вважати їх платіжними системами не можна. Також Приват24 (або інший вид Інтернет-банкінгу) не вимагає від продавця укладання договору еквайрингу. Тому згадування Інтернет-банкінгу та Інтернет-екварингу разом, як мінімум, дивне: це різні види банківських сервісів. Тому, незважаючи на позитивність першого роз’яснення і фіскальність другого, їх обидва можна поставити під сумнів. Адже в них податківці продовжують помилятися в ідентифікації платіжних сервісів банків. І коментований лист НБУ це підтверджує!

Згадайте новину: Раді пропонують повернути книги обліку та змінити ліміти доходів «єдинників» для застосування РРО

Що говорить НБУ?

У своїй відповіді Нацбанк посилається на Закон «Про банки і банківську діяльність», з якого він наводить визначення розрахункових банківських операцій - це рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи (ст. 2 Закону про банки).

При здійсненні таких операцій банк може використовувати різні платіжні інструменти: платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Далі, Нацбанк визначає поняття переказу коштів в термінах Закону про платіжні системи: переказ коштів – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п. 1.24 ст. 1 Закону про платіжні системи).

Знову ж таки, це поняття досить широке і охоплює велику кількість видів операцій. Банки можуть пропонувати своїм клієнтам різноманітні сервіси дистанційного обслуговування і включати туди довільних перелік банківських операцій. Нацбанк звернувся до банків, що пропонують клієнтам Приват24, Ощад24, Монобанк, LiqPay, щоб визначитись, а що ж це таке.

В результаті НБУ було зроблено висновок: Приват24 і Ощад24 – це системи дистанційного обслуговування, а Монобанк і LiqPay – це сервіси банків, що надаються клієнтам для проведення розрахунків, здійснення оплати за товари та послуги. А перекази коштів, здійснені за допомогою всіх цих сервісів, є переказом коштів з рахунку платника на рахунок отримувача, і є банківськими операціями.

І як це вплине на застосування продавцями РРО? Про це в коментованому листі НБУ ані слова, тож, наведемо власну думку з цього приводу.

Позиція редакції «Дебет-Кредит»

Незалежно від того, яким чином класифікуються і як називаються банківські операції за Законом про банки, у сфері застосування РРО слід користуватися визначеннями понять, наведених в Законі про РРО.

А в Законі про РРО визначається поняття розрахункової операції (ст. 3 Закону про РРО), і це зовсім інше поняття, ніж «розрахункова банківська операція». Досить докладно ми розглядали поняття розрахункової операції у цьому матеріалі, а принципи роботи дистанційних сервісів банків ми розглядали тут.

Нацбанк у коментованому листі виклав своє бачення принципів роботи сервісів Приват24, Ощад24, Монобанк, LiqPay виключно з точки зору банківського регулятора, зміст цього листа Найцбанку не додає ясності у питанні застосування РРО у випадках, коли платежі від клієнтів отримано через ці сервіси.

Так, з листа НБУ виходить, що це безготівкова операція, що йдеться про рух коштів з рахунку на рахунок. Але у визначенні розрахункових операцій в Законі про РРО безготівкові операції теж є! Так, якщо безготівкова операція з оплати за товари проведена за допомогою платіжної карти – це вимагає від продавця застосування РРО! А що ж із послугами?

А ось тут, як не дивно, лист НБУ є дуже корисним. Адже НБУ визначає, що:

Приват24 і Ощад24 – це системи дистанційного обслуговування,

Монобанк і LiqPay – це сервіси банків, що надаються клієнтам для проведення розрахунків, здійснення оплати за товари та послуги.

З 10 грудні 2020 року приймання платежів за послуги за допомогою систем дистанційного обслуговування не вимагає від продавців застосування РРО. Таким чином, спираючись на ідентифікацію сервісів Приват24 і Ощад24, зроблену НБУ, в разі їх застосування покупцем послуг, продавцю застосовувати РРО не потрібно.

А ось щодо Монобанк і LiqPay такого однозначного висновку зробити, нажаль, поки що не можна. Хоча НБУ і говорить у листі, що це сервіси банків, що надаються клієнтам для проведення розрахунків, і за допомогою яких здійснюється переказ коштів, Закон про платіжні системи говорить: переказ в Україні може здійснюватися за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем. А головною ознакою таких сервісів є внесення їх надавача до Реєстру платіжних систем. Переглянути цей Реєстр можна за посиланням, Монобанк і LiqPay у ньому немає.

Втім, ми сподіваємось, що коментований лист НБУ прочитають і податківці. І це допоможе їм нарешті дати чітке роз’яснення, яке відповідатиме чинному законодавству, міститиме правильні визначення, і поставить крапку у питанні, коли ж продавці послуг можуть не застосовувати РРО. Свою позицію, яких банківських сервісів стосується нове виключення, ми наводили тут.

Автор новини: Єгорова Юлія

Джерело «Дебет-Кредит»