«ОХОРОННИК» І «ОХОРОНЕЦЬ»: чи є різниця?

При правовому супроводі господарської діяльності групи охоронних компаній, яке триває вже майже п’ять років, доволі часто помічаєш, що замовники охоронних послуг та самі працівники охоронних підприємств вкладають в поняття «охоронник» та «охоронець» відносно працівників охорони рівнозначний зміст.

Однак чи так це насправді? Чи, взагалі, існують такі професії? І якщо існують, то як вони співвідносяться одне з одним?

22 березня 2012 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про охоронну діяльність» № 4616-VI (далі – Закон про ОД), котрий визначає організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян.

Охоронна діяльність, відповідно до ст. 1 Закону про ОД, – це надання послуг з охорони власності та громадян.

Стаття 5 цього Закону визначає такі види охоронних послуг:

1) охорона майна громадян;

2) охорона майна юридичних осіб;

3) охорона фізичних осіб.

В Законі про ОД відносно осіб, які безпосередньо виконують функції з охорони власності (майна), що належить юридичним та фізичним особам, та громадян або, більш ширше поняття – фізичних осіб, вживається поняття «персонал охорони»: «Персонал охорони – працівники, які безпосередньо виконують функції з охорони майна або фізичних осіб відповідно до свого кваліфікаційного рівня».

Таким чином, Закон про ОД використовує поняття «персонал охорони», в той час як терміни «охоронник» та «охоронець» в Законі відсутні.

Чинним законодавством передбачене обов’язкове ліцензування охоронної діяльності, у зв’язку із чим постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 р. № 960 були затверджені Ліцензійні умови провадження охоронної діяльності (далі – Ліцензійні умови).

І у пункті 15 Ліцензійних умов вже з’являються і «охоронник», і «охоронець»: «Охоронники, охоронці повинні входити до штату суб’єкта охоронної діяльності та залежно від об’єкта, що охороняється, відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 р. № 336 “Про затвердження Випуску 1 “Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності” Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників”. Рівень відповідності кваліфікаційним вимогам документально підтверджується згідно із законодавством.».

Хоча зазначені слова наводяться в положенні пункту 15 Ліцензійних умов через кому, але вбачається, що зміст в них вкладається не однаковий, інакше недоцільно захаращувати наведену норму «зайвими» словами.

Звернемося до Класифікатора професій ДК 003:2010 національного класифікатору України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 (далі – Класифікатор професій).

За кодом Класифікатора професій 5169 містяться назви професій «Охоронник» та «Охоронець».

Кваліфікаційні характеристики зазначених професій містяться у Випуску 1 “Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності” Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників”, затвердженому наказом Мінпраці від 29.12.2004 № 336 (далі – Випуск 1ДКХПП).

Зазначене підтверджується Міністерством соціальної політики України (Мінсоцполітики), яке у листі від 23.04.2019 № 104/0/193-19 надісланий на наш запит, повідомляло про наявність цих двох професій, а також зазначало, що ознайомитися з їх кваліфікаційними характеристиками можливо на офіційному сайті Мінсоцполітики у розділі «Громадянам» (рубрика (напрям) «Класифікатор професій»).

Сьогодні кваліфікаційні характеристики цих професій можливо знайти на сайті Мінсоцполітики за посиланням: https://www.msp.gov.ua/documents/4833.html

Отже, Закон про ОД використовує поняття «персонал охорони». Працівники які відносяться до такого персоналу здійснюють охорону, як майна так і фізичних осіб. При цьому Ліцензійні умови вже розділяють «персонал охорони» на дві конкретні професії: «Охоронник» та «Охоронець», які хоча і перебувають у Класифікаторі професій під одним кодом (5169), але за змістом є різними професіями, що вбачається із Випуску 1 ДКХПП, зміст якого ми розглянемо нижче.

Частиною 1 статті 11 Закону про ОД встановлюються загальні вимоги, якими повинні відповідати працівники персоналу охорони.

Так працівники, які відносяться до персоналу охорони, мають відповідати наступним критеріям:

1. дієздатні громадяни України;
2. досягли 18-річного віку;

2) пройшли відповідне навчання або професійну підготовку;

3) уклали трудовий договір із охоронним підприємством;

4) подали документи, що вони:

• не перебувають на обліку в органах охорони здоров'я з приводу психічної хвороби, алкоголізму чи наркоманії;
• не мають непогашеної чи незнятої судимості за скоєння умисних кримінальних правопорушень;
• не мають обмежень, встановлених судом щодо виконання покладених на них функціональних обов'язків;
• не мають обмежень за станом здоров'я для виконання функціональних обов'язків;
• зареєстровані за місцем проживання в установленому законодавством порядку.».

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі – Довідник) є систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які наведено у Класифікаторі професій. Він є нормативним документом, обов'язковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.

Довідник відіграє значну роль в організації кадрової роботи на підприємстві, оскільки він служить основою для розроблення посадових інструкцій працівникам, складання положень про структурні підрозділи і т.д. Також Довідник визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді, та забезпечує єдність у визначенні кваліфікаційних вимог щодо певних посад.

Довідник складається з Випусків і Розділів випусків, які згруповано за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт.

Розділи Випусків співвідносні з Розділами класифікації професій за Класифікатором професій, а саме: "Керівники", "Професіонали", "Фахівці", "Технічні службовці". Зміст Випуску або Розділу випуску складається із "Вступу" та "Кваліфікаційних характеристик", вміщених в абетковій послідовності з порядковими номерами.

За загальним правилом, визначеним самим Довідником, кваліфікаційна характеристика професії працівника має такі Розділи:

1. "Завдання та обов'язки" (зазначаються типові професійні завдання, обов'язки та повноваження для певної посади; також робляться посилання на галузь необхідних знань);
2. "Повинен знати" (наводяться основні вимоги до спеціальних знань, необхідних для виконання відповідних типових завдань та обов'язків, а також знань законодавчих актів, положень, інструкцій та інших нормативних документів, методів і засобів, які працівник повинен вміти застосовувати під час виконання своїх професійних обов'язків);
3. "Кваліфікаційні вимоги" (відповідно до певної посади вказуються вимоги до освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня, вимоги до післядипломної освіти і мінімальні вимоги до стажу роботи).

Так в Розділі 2 «Професії робітників» Випуску 1 ДКХПП містяться кваліфікаційні характеристики професій «Охоронник» та «Охоронець».

Із розділу «Завдання та обов’язки» обох професій вбачається різниця між ними, а саме:

Вже з перших речень завдань та обов’язків вбачається, що охоронець охороняє особу, людину, тобто фізичну особу, і виконує функції бодігарда, в той час як охоронник охороняє майно (вантажі, будівлі, розташоване в цих будівлях майно тощо).

Такий підхід цілком кореспондує з видами охоронних послуг, наведених у ст. 5 Закону про ОД, і відбувається свого роду розділення компетенцій та спеціалізацій: охоронник здійснює охорону майна громадян та майна юридичних осіб; а охоронець – фізичних осіб.

Автор статті: Демченко Владимир