29.09.2017 | Автор: Веб-ресурс "Протокол"    Просмотров:  112
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

О работе по совместительству можно не записывать в трудовую книжку

Каждый гражданин Украины имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Об этом говорится в статье 43 Конституции Украины.

В разъяснении Министерства инфраструктуры сказано, что на лиц, работающих по совместительству, трудовые книжки ведутся только по месту основной работы.

Работа по совместительству в трудовой книжке должна указываться отдельной строкой. При этом запись сведений о работе по совместительству производится по желанию работника владельцем или уполномоченным им органом по месту основной работы.

Згадайте новину: В Україні хочуть запровадити електронні трудові книжки

В то же время в министерстве сообщили, что если в результате отказа в приеме на работу или несвоевременного заключения трудового договора работник имел вынужденный прогул, его оплата производится в соответствии с частью второй статьи 235 КЗоТ Украины об оплате вынужденного прогула незаконно уволенному работнику.

Отмечается, что согласно действующему законодательству работодатель не имеет права отказать работнику в приеме на работу по совместительству в связи с отсутствием у него информации о наличии у работника основного места работы. Такой отказ работодателя является нарушением законодательства о труде.

Ответственность работодателя за нарушение законодательства о труде определена статьей 265 КЗоТ Украины и статьей 41 Кодекса Украины об административных правонарушениях.

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 14.04.2017 р. N 8185/0/2-17/13

Щодо працевлаштування за сумісництвом

Міністерство соціальної політики розглянуло звернення стосовно надання роз'яснень з питань працевлаштування за сумісництвом і в межах компетенції повідомляє.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Нормами статті 51 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.

Відповідно до частини другої статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документи про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Статтею 25 КЗпП України визначено, що при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачене законодавством.

Згідно з пунктом 3 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці, Міністерства фінансів, Міністерства юстиції від 28.06.93 р. N 43, працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію повинен пред'явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 р. N 58 (зі змінами), на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом проводиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи.

Водночас інформуємо, що згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата проводиться відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Роботодавець не має права відмовити працівникові в прийомі на роботу за сумісництвом у зв’язку з відсутністю в нього інформації про наявність у працівника основного місця роботи. Така відмова роботодавця є порушенням законодавства про працю.

Відповідальність роботодавця за порушення законодавства про працю визначена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Міністр

А. Рева

Згадайте новину: Міністр Рева: трудові книжки нічого не означають, але невідомо, коли їх скасують

Источник: Юридичний ресурс "Протокол"

0
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення