Новий законопроект №10449 про мобілізацію аспірантів-контрактників: удар по науковцям, якого не уникнути?

30.01.2024 року на розгляд Верховної Ради України було внесено урядом проект Закону № 10449 від 30.01.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі – законопроект № 10449).

Відповідно до цього законопроекту № 10449 пропонується, зокрема, змінити норму абзацу 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка передбачає право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією для здобувачів освіти, та звузити перелік осіб, що не підлягають призову, таким чином:

Тобто, якщо за чинною на сьогодні нормою право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією для аспірантів залежить лише від форми навчання (денна або дуальна), то згідно із законопроектом № 10449 пропонується впровадити такі додаткові критерії, як послідовність рівнів освіти та форма оплати такого навчання.

У цій публікації я пропоную розглянути, чому запропоновані урядом зміни не можуть бути сприйняті законодавцем в такому виді, в якому вони зараз подані Кабінетом Міністрів України як такі, що суперечать Конституції України, не узгоджуються з нормами спеціального законодавства України у галузі освіти, які мають однакову юридичну силу в ієрархії нормативно-правових актів із цим Законом.

Крім цього, такі зміни суперечать численній кількості міжнародно-правових актів, ратифікованих Україною, поза як носять відверто дискримінаційний характер та ставлять в нерівне становище перед військовим обов’язком здобувачів однієї й тієї ж освітньої категорії за ознакою майнового стану.

В свою чергу, такі рішення законодавця можуть спровокувати серйозну кризу в освітньо-науковій сфері та гостру нестачу висококваліфікованих технічних кадрів та інших спеціалістів, нестача яких вже є досить відчутною в Україні.

Пропоную розглянути цю проблему більш детально.

Щодо неконституційності запропонованих змін

Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава, зокрема, забезпечує розвиток вищої освіти та різних форм навчання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про освіту» право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у т.ч. шляхом здобуття вищої освіти.

Навчання в аспірантурі належить до третього (освітньо-наукового/освітньо-творчого) рівня вищої освіти. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» третій рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв’язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності. Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі. Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі становить 4 роки.

У ст. 3 Закону України «Про освіту» визначено, що право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати лише особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії), однак не обмеження. І ця норма має імперативний характер.

Відповідно до п. 4 постанови КМУ від 23.03.2016 року № 261 «Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)» підготовка осіб в аспірантурі (ад’юнктурі) та здійснюється:

• за рахунок видатків державного бюджету у державних закладах (державне замовлення);
• за рахунок видатків місцевих бюджетів у комунальних закладах (регіональне замовлення);
• за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб (на умовах контракту).

Проте в жодному з вищеперерахованих профільних законів України в галузі освіти не встановлено ніякої різниці між обсягом прав та обов’язків, вимог по здобуттю освіти до тих аспірантів, які навчаються за рахунок бюджету, і тих, котрі навчаються за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб (далі – аспіранти-контрактники).

Однак у разі впровадження згаданих вище змін законопроектом № 10449, більшість аспірантів-контрактників чоловічої статі будуть позбавлені можливості навчання в аспірантурі в умовах воєнного стану, адже вони підлягатимуть призову на військову службу.

Видається, що і в самого уряду як суб’єкта законодавчої ініціативи відсутнє будь-яке правове обґрунтування підстав та розуміння причин для такого звуження права на відстрочку у аспірантів-контрактників, що видно із самого тексту пояснювальної записки до цього законопроекту.

Таким чином, у цій нормі пропонується встановити нічим не обґрунтоване обмеження конституційного права громадян на здобуття освіти, що є неприпустимим як таке, що прямо суперечить як ст. 53 Конституції України, так і нормам законодавства у сфері освіти.

Щодо дискримінаційного характеру запропонованих змін

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками, зокрема, майнового стану, та за іншими ознаками.

Тим не менше, якщо законопроект № 10449 буде ухвалено в такому вигляді, в якому зараз він запропонований, то це призведе до прямого порушення гарантованого конституційного права на рівність всіх здобувачів освіти за ознакою майнового стану.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про освіту» однією із засад державної політики у сфері освіти та принципом освітньої діяльності повинно бути забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками. Освіта в Україні має будуватися за принципом рівних можливостей для всіх, вказано в цій статті.

Таким чином, відповідно до Конституції України та профільного законодавства про освіту, явище дискримінації в освіті є неприпустимим.

Принцип недискримінації також визначено у ст. 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», відповідно до якої законодавство України повинно ґрунтуватися на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак забезпечення рівності прав і свобод, рівних можливостей та рівності перед законом осіб та/або груп осіб.

Відповідно до ст. 8 цього ж Закону розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов’язковим урахуванням принципу недискримінації. А для цього повинна проводитися антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів у порядку, визначеному в постанові КМУ № 61 від 30.01.2013 року.

Очевидно, що стосовно законопроекту № 10449 така антидискримінаційна експертиза в частині розглядуваної норми про відстрочку для аспірантів або взагалі не проводилась, або проводилась, однак неналежним чином.

Рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, але й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина.

Зокрема, відповідно до ст. 1 чинної в Україні КОНВЕНЦІЇ З ПОДОЛАННЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ В ОСВІТІ від 14.12.1960 року, термін «дискримінація» охоплює будь-яке виокремлення, виключення, обмеження чи надання переваги за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, економічного стану чи народження, що має на меті або є наслідком знищення або порушення рівності в освіті, зокрема:

а) позбавлення будь-якої особи чи групи осіб доступу до освіти будь-якого типу чи рівня;

б) обмеження будь-якої особи чи групи осіб освітою нижчого рівня;

в) створення або підтримку окремих освітніх систем або закладів для осіб чи груп осіб;

г) створення будь-якій особі або групі осіб умов, несумісних з гідністю людини.

Відповідно до ст. 3 згаданої Конвенції з метою усунення та запобігання дискримінації держави-учасниці зобов’язуються:

а) скасувати всі законодавчі положення та адміністративні інструкції та припинити будь-яку адміністративну практику дискримінаційного характеру в галузі освіти;

б) законодавчо забезпечити відсутність дискримінації під час прийому учнів до закладів освіти;

в) не допускати жодних відмінностей у ставленні державних органів до громадян у питаннях оплати навчання, за винятком відмінностей у заслугах або потребах учнів.

Однак у разі, якщо законопроект № 10449 буде проголосованим в парламенті в такому вигляді, в якому його зараз внесено, результатом буде закріплення на законодавчому рівні дискримінації за рівнем освіти та формою оплати навчання (фактично, за майновим станом).

Таким чином, розрізнення аспірантів у законопроекті № 10449 в залежності від форми оплати навчання (за бюджетні кошти чи за кошти фізичних/юридичних осіб) прямо заборонене за ст. 3 Конвенції з подолання дискримінації в освіті, яка чітко передбачає, що держави-учасниці зобов’язуються не допускати жодних відмінностей у ставленні державних органів до громадян у питаннях оплати навчання, за винятком відмінностей у заслугах або потребах учнів.

Щодо недоліків законодавчої техніки

В законопроекті № 10449 прослідковуються також деякі порушення правил законодавчої техніки, тому що:

- запропоновані зміни не узгоджуються з профільними нормативно-правовими актами, адже жодні зміни, які безпосередньо стосуються питань освіти, не вносяться до законів України про освіту, а лише в законодавство з питань оборони та мобілізації;

- не врегульовано також порядок відрахування та/або поновлення/ та/або надання відпустки аспірантам-контрактникам на період їхньої служби за призовом та після демобілізації з військової служби, а також збереження за ними в такому випадку навчальних місць; не визначено порядок відшкодування тих коштів, які уже були оплачені за попередні роки навчання в аспірантурі;

- єдине перехідне положення законопроекту про те, що «громадяни України, які навчаються у закладах освіти та мали право на відстрочку на час навчання, у разі втрати цього права відповідно до ст. 23 Закону зберігають таке право до завершення поточного навчального року», не вирішує вищенаведених проблем, оскільки питання про те, а що далі відбуватиметься з освітнім процесом аспіранта, призваного за мобілізацією, ніяк не врегульовується.

Щодо наслідків прийняття парламентом запропонованих змін

Закладання корупційних ризиків

Запровадження в результаті ухвалення законопроекту № 10449 вибіркової дискримінації аспірантів-контрактників за формою оплати навчання створить великі корупціогенні ризики у закладах вищої освіти (далі – ЗВО). Адже після його ухвалення єдиною можливістю навчання в аспірантурі для осіб чоловічої статі буде вступ на бюджетну форму навчання «за всяку ціну».

Вибіркова дискримінація аспірантів-контрактників сприятиме корупції шляхом кратного збільшення конкурсу на бюджет для осіб з відповідними фінансовими «можливостями», що ускладнить потрапляння на навчання в аспірантурі тим особам, які дійсно є науковцями, а не намагаються в такий спосіб ухилитись від призову на військову службу.

Таким чином, від майбутніх науковців відбирається можливість відбору на навчання в аспірантуру на конкурентних та, хоча б, мінімально справедливих умовах.

Бюджетні втрати

Переважна більшість здобувачів навчається на аспірантурі саме на контрактній формі, оскільки обсяги бюджетних замовлень, як і рівень підтримки науки державою в цілому, є вкрай низькими. І коштів на розширення державного замовлення для аспірантури для того, щоб покрити втрату такої кількості аспірантів-контрактників, в умовах війни в Державному бюджеті України не знайдеться.

Варто також зазначити, що далеко не всі ЗВО забезпечені бюджетними місцями.

Надходження коштів за навчання дають змогу наповнювати фонд оплати праці науковців та викладачів, фінансувати науково-дослідні програми тощо. У разі ж відібрання права на відстрочку в аспірантів-контрактників та подальшої їх мобілізації на військову службу, надходження коштів від оплати ними навчання в аспірантурі також буде припинено, що нанесе значну шкоду фінансування освітньої галузі України.

Втрата наукового потенціалу, відтік розуму та кадрів з країни

Відсутність ланки аспірантів призведе до того, що найближчим часом зникнуть і докторанти, тому що якщо немає докторів філософії, то немає і претендентів на здобуття наступного освітнього ступеня. Відповідно, докторанти дещо згодом повторять долю аспірантів і також зникнуть.

Внаслідок цього Україна ризикує повністю позбутися системи підготовки фахових науковців за досить короткий проміжок часу. Це призведе до того, що талановиті спеціалісти та магістри продовжуватимуть своє навчання за кордоном, бо в Україні такої можливості у них більше не буде.

Аспіранти-контрактники працюють над проблематикою стратегічно важливих галузей, впроваджують у виробництво результати своїх наукових досліджень та методів, розроблених на цих етапах навчання. Відібрання ж від них права на відстрочку згідно з новим законопроектом № 10449 ніяк не виправить нестачу людей на фронті, однак поставить під загрозу майбутнє української науки.

Таке законодавче рішення призведе лише до втрати інноваційного, технічного та інтелектуального потенціалу, якого і так не вистачає зараз в нашій країні, й точно не додасть до ЗСУ мотивованих військовослужбовців з числа аспірантів-контрактників. Цей потенціал не так швидко та легко буде відновити в післявоєнному періоді відбудови, а лише спровокує кризу в науці та занепад стратегічно важливих галузей, в т.ч. у сферах кібербезпеки, розробки дронів, чіпів, мікросхем, іншого високоточного військово-технічного обладнання, якого так потребує наша армія.

Технічні та інші спеціалісти-аспіранти – це переважно чоловіки віком понад 30 років. Розробка інноваційних програм, необхідність переводити економіку на військові рейки, високотехнологічний характер війни, про що неодноразово зазначав сам Головнокомандувач ЗСУ, зумовлюють нагальну потребу України у значній кількості висококваліфікованих науковців та розробників, якими, якраз, і є всі наші аспіранти.

Однак очевидно, що у разі ухвалення законопроекту № 10449 в такому виді, в якому він зараз внесений до парламенту, Україна вже досить скоро може зіткнутися з тим, що ці наукові програми просто не буде кому реалізовувати на практиці та розвивати науково-технічний потенціал нашої країни.

Автор статті: Сидор Аліна Володимирівна