Нові правила банкрутства

В жовтні 2018 р. прийнято довгоочікуваний Кодекс України з процедур банкрутства. Чи зможуть прописані в ньому механізми вплинути на прозорість погашення заборгованості, чітко встановити права боржників, кредиторів та арбітражних керуючих розберемося в цій статті.

Найбільші зміни звичайно стосуються зміни суб’єктного складу процедури банкрутства.

Теперішній Закон про банкрутство, регулює порядок погашення заборгованості Боржника - юридичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності або фізичної особи за зобов’язаннями, які виникли у фізичної особи у зв’язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності.

В прийнятому кодексі відсутня така ознака боржника як набуття нею боргів у зв’язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

На практиці це означає, що в незалежності від підстав для виникнення заборгованості (неповернення кредиту, нанесення майнової шкоди) кредитор матиме змогу звернутися до суду для порушення справи про банкрутство будь-якої особи яка має цивільну правоздатність та дієздатність.

Необхідно зазначити, з моменту набрання чинності Кодексом втрачає чинність Закон України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”. Тому в банківських установах сподіваються на початок хоч якогось руху в бік погашення заборгованості цих кредитів. Проте, зважаючи на обмеження встановлені у перехідних положеннях, цей процес буде досить тривалим.

Саме для фізичних осіб виведена окрема процедура у справах про банкрутство – реструктуризація, що застосовуватиметься з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов’язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Також запроваджується процедура погашення боргів, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом.

Разом з тим, буде дуже цікаво спостерігати за діями господарських судів у провадженні яких будуть здійснюватимуться провадження де боржниками виступатимуть фізичні особи, а не представники бізнесу.

При цьому, визначення кредитора в новому кодексі із чинним законодавством не відрізняється – це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Цікавим є підхід до порушення справи про банкрутство фізичної особи та фізичної соби-підприємця. Так, провадження у справі про неплатоспроможність боржника – фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Підставами для такого звернення є: 1) розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати; 2) боржник припинив погашати кредити чи здійснювати інші планові платежі у розмірі більше як п’ятдесят відсотків місячних платежів по кожному з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців; 3) винесено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке можна звернути стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують про те, що у найближчий час боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Щодо юридичних осіб, то мінімального розміру (порогу) заборгованості та терміну прострочення для звернення кредитора до суду взагалі не передбачено. В прийнятому кодексі взагалі відсутнє поняття безспірності грошових вимог, а до заяви кредитора додається лише докази сплати судового збору, документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Тобто, ніяких доказів безспірності вимог, рішень суду про задоволення вимог кредитора, яке набрало законної сили, відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора вже не подаватиметься.

Напевно, законодавець не дуже добре знайомий з реаліями роботи українських судів, знявши всі бар’єри для ініціювання банкрутства юридичних осіб. Без сумніву, що їх просто «завалять» справами, в т.ч. такими які безпідставно заважатимуть суб’єктам господарювання вести свою діяльність.

Поряд з цим, заява кредитора зможе ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов'язань перед цим кредитором. Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією спільною заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги до боржника.

Крім того, змінено положення чинного законодавства й стосовно забезпечених кредиторів. З моменту набрання чинності Кодексом, їм буде надано право ініціювати справу про банкрутство; участі забезпечених кредиторів у голосуванні при ухваленні рішень; встановлено, що під час процедури санації боржника за клопотанням забезпеченого кредитора суд може ухвалити рішення про припинення дії мораторію щодо його вимог, якщо предмет забезпечення не використовуватиметься для процедури санації боржника.

Отже, що змінено в порядку призначенні арбітражних керуючих.

Кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відкриття провадження у справі про банкрутство визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України за принципом випадкового вибору.

Арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційної системою від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначається господарським судом за клопотанням комітету кредиторів.

Логічно, що кредитори будуть самі визначати з ким із ліквідаторів їм буде краще повертати борги в процедурі банкрутства.

Між іншим кодексом дещо змінено строк давності правочинів, які можуть бути переглянуті в справі про банкрутство, а саме з 1 до 3 що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство. Однак, самі підстави для визнання правочинів недійсними в порівнянні з діючим законом не змінені.

При цьому, ст. 68 Кодекс передбачається можливість продажу майна Банкрута виключно через електронні аукціони, незалежно від виду майна. Також кодексом вводиться в дію відповідальність перед особами, які не змогли взяти участь або перемогти на аукціоні. Так, у разі якщо порушення порядку підготовки та проведення аукціону перешкодило особі взяти участь або перемогти на аукціоні, порушник зобов'язаний сплатити такій особі штраф у сумі гарантійного внеску або у сумі 10 відсотків від ціни, за якою майно було продане на аукціоні, залежно від того, яка з цих сум є більшою.

Відрізняється Кодекс від діючого закону і тією обставиною, що в ньому не передбачено обов’язкового продажу майна юридичної особи на аукціоні у формі ЦМК.

Автор статті: Віктор Шерегі, партнер Юридичної компанії «ТИТАН»