ВИРОК: Неналежний стан дороги є підставою для виправдання особи у вчиненні ДТП (Арбузинський райсуд Миколаївської області у справі № 467/225/17 від 09.09.2021)

Фабула судового акту: Жахливий стан українських доріг вже давно став «притчей во языцех». Як кажуть водії – тут нема дороги, тут є напрямок.

Мабуть усі пам’ятають фотографії доріг з ямами з півметра, які з’єднують Миколаївську, Дніпропетровську та Кіровоградську області.

Звісно, що керувати автомобілем їдучи по такі дорозі дуже важко, адже автомобіль поводить себе непередбачувано.

У даній справі саме внаслідок жахливого стану дороги сталося ДТП, яке потягло за собою трагічний наслідок у вигляді смерті пасажира авта.

Однак, дякуючи відмінній роботі захисника обвинуваченого, яким було побудовано належну лінію захисту та вжито усіх дій для доведення відсутності вини його клієнта у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, обвинуваченого судом було виправдано.

Слід звернути увагу читача на висновки експертиз, які в цілому і стали основною підставою для виправдання обвинуваченого.

У справі, вирок у якій запропоновано до уваги, водія автомобіля було обвинувачено за ч. 2 ст. 286 КК України у порушенні Правил дорожнього руху, яке потягло за собою настання дорожньо-транспортної пригоди та настання смерті одного із пасажирів автомобіля, яким він керував.

Згідно обвинувального акту водій грубо порушив Правила дорожнього руху України, а саме: проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміни, будучи заздалегідь попередженим про пошкодження та руйнування дорожнього полотна дорожнім знаком «Вибоїна» із додатковою табличкою «Зона дії 5 км», не обрав безпечну швидкість свого транспортного засобу з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перевищив допустиму максимальну швидкість на даній ділянці дороги, при виявленні небезпеки у вигляді пошкодження дорожнього полотна не вжив заходів до зменшення швидкості свого транспортного засобу аж до повної його зупинки, хоча повинен був це зробити та мав таку технічну можливість.

В результаті цього водій при проїзді ділянки із пошкодженим дорожнім полотном не впорався з керуванням свого автомобіля, що призвело до його неконтрольованого заносу ліворуч з подальшим зіткненням із автомобілем марки «MAN» з напівпричепом марки «KRONA».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля, яким керував обвинувачений отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні, де від отриманих травм помер.

Згідно показань обвинуваченого та свідка (пасажира автомобіля) вони їхали із швидкістю приблизно 80 - 90 км/год., по дорозі декілька разів зупинялись. При цьому, в межах Кіровоградської області дорога була нормальною. Коли вже під`їжджали до межі Кіровоградської та Миколаївської областей, він боковим зором побачив знак «Вибоїна», однак машину почало кидати вже через декілька секунд. Він почав гальмувати, але оскільки ями на дорозі були дуже глибокі, то машину підкидало. Він відчув 2-3 удари по дну машини, після чого її понесло вліво та відбувся удар правою передньою частиною автомобіля в автомобіль «MAN», який стояв в заїзному кармані зустрічної смуги руху навпроти естакади. Вийшовши з машини, побачив, що загиблий пасажир лежав біля автомобіля «MAN», а заднє праве колесо у його автомобіля було спущене.

В свою чергу водій автомобіля «MAN» показав, що дорожній знак, який попереджає про наявність ям, розміщений з порушенням ПДР України, оскільки попереджувальні знаки повинні встановлюватись за межами населеного пункту за 150-300 метрів, однак цей знак розміщений за метрів 50.

Окрім того, дорожніх знаків, які б вказували на зменшення швидкості руху на цій ділянці дороги немає. На відрізку дороги на території Миколаївської області наявні ями та відірвані плити дорожнього покриття. А на території Кіровоградської області дорога задовільна. При цьому ямковість, що наявна на території Миколаївської області, закінчується саме на межі з Кіровоградською областю.

Окрім того, висновки комплексної дорожньо – технічної, автотехнічної та інженерно - транспортної експертизи вказують на те, що стан дорожнього покриття та організації дорожнього руху на місці ДТП не відповідали вимогам ДСТУ, тобто державним стандартам, що розроблені відповідно до законодавства України та перебуває у причинно-наслідковому зв’язку із настанням ДТП.

Таким чином судом достовірно установлено, що технічний стан дорожнього покриття та організація дорожнього руху на ділянці, де мала місце подія, не забезпечували безпеку дорожнього руху, принаймні, хоча б шляхом встановлення ступінчастого обмеження швидкості руху та забезпечення достатньої видимості дорожнього знаку 1.12 «Вибоїна», внаслідок чого водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості обрати безпечну швидкість та безпечні прийоми керування, та так само й зупинити керований ним автомобіль до наявних на дорозі пошкоджень.

Таке призвело до втрати можливості утримувати заданий прямолінійний рух автівки, що мало наслідком її знесення в бік нерухомого об`єкту - автомобіля марки «МАН» та зіткнення із ним.

Аналізуйте судовий акт: Той факт, що небезпеку для руху створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог ПДР (ВС/ККС у справі № 759/2926/16-к від 10 грудня 2019 р.)

Вимушене порушення Правил дорожнього руху, яке потягло за собою дорожньо-транспортну пригоду унеможливлює кримінальну відповідальність (ВС/ККС № 585/8/16-к від 05.04.2018)

Кримінальна відповідальність особи виключається, якщо ця особа порушила ПДР вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала ТЗ (Постанова ВСУ у справі №5-218кс15 від 5 листопада 2015р.)

Справа № 467/225/17

1-кп/467/1/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретарів судового засідання - Похитун М.В., Фесенко К.В., Андросової А.В., Савчук О.І., Старовойтова В.С.

прокурорів - Петлеванного В.О., Донаканян А.Д., Пахомова О.С., Періжок О.В., Мокряк І.М., Нижнік Л.І., Довбні М.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Грабленко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка кримінальне провадження №12016150130000186, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 травня 2016 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, працюючого менеджером із збуту в ТОВ «ПМТЗ «Агро - Союз», одруженого, має на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Прокурор висунув ОСОБА_1 обвинувачення у тому, що 24 травня 2016 року близько 08 год. 45 хв., в денний час доби, при ясній погоді без опадів, він, керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю приблизно 100 - 150 км/год. у своїй смузі руху по сухій цементобетонній проїзній частині автодороги «Кіровоград - Платонове» в Арбузинському районі Миколаївської області, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку.

В салоні автомобіля в якості пасажирів перебували ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

У вказаний час автомобіль «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 наближався до межі Кіровоградської та Миколаївської областей. При цьому, ділянка дороги між с. Перчунове Добровеличківського району Кіровоградської області та с. Воєводське Арбузинського району Миколаївської області не відповідала вимогами п.п 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4, 3.2 ДСТУ 3587 у зв`язку з надмірними проблемами безпеки дорожнього руху та аварійного стану проїзної частини, що виражався у наявності дефектів, руйнування та пошкодження дорожнього покриття.

В цей час, в районі 76 км+700 м автодороги «Кіровоград - Платонове» попереду автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зустрічному для нього напрямку руху в заїзному кармані у нерухомому стані перебував автомобіль марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «KRONA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в якому знаходились водій ОСОБА_7 та пасажир ОСОБА_8 .

При наближенні до 76 км+400 м вказаної автодороги, водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п.2.3 «б», 12.1, 12.3, 12.6 «ґ» Правил дорожнього руху України, а саме: проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміни, будучи заздалегідь попередженим про пошкодження та руйнування дорожнього полотна дорожнім знаком 1.12 «Вибоїна» із додатковою табличкою «Зона дії 5 км», не обрав безпечну швидкість свого транспортного засобу з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перевищив допустиму максимальну швидкість на даній ділянці дороги, при виявленні небезпеки у вигляді пошкодження дорожнього полотна не вжив заходів до зменшення швидкості свого транспортного засобу аж до повної його зупинки, хоча повинен був це зробити та мав таку технічну можливість.

В результаті цього водій ОСОБА_1 при проїзді ділянки із пошкодженим дорожнім полотном не впорався з керуванням свого автомобіля, що призвело до його неконтрольованого заносу ліворуч з подальшим зіткненням із автомобілем марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «KRONA», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Renault Duster» ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечнікова, де ІНФОРМАЦІЯ_5 від отриманих травм помер.

Смерть ОСОБА_6 настала внаслідок сумісної тупої травми тіла у вигляді синців та ран на тілі, крововиливів у м`яких покривних тканинах, котра супроводжувалась розвитком набряку головного та спинного мозку з дистрофічними змінами, гіпостатичною пневмонією та у послідуючому ускладнилася розвитком поліорганної недостатності.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Але до висновків щодо недоведеності цього обвинувачення суд дійшов, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, ураховуючи положення ст. 84 КПК України і оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності і допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Зокрема, допитаний в судовому засіданні у порядку ст. 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що 24 травня 2016 року біля 05:00 години ранку він, перебуваючи за кермом автомобіля марки «Renault Duster, разом ОСОБА_6 , який сидів на передньому пасажирському сидінні, та ОСОБА_5 , який сидів на задньому пасажирському сидінні, виїхали з м. Дніпро до с. Воєводське Арбузинського району Миколаївської області.

Оскільки в них було достатньо часу, то їхали із швидкістю приблизно 80 - 90 км/год., по дорозі декілька разів зупинялись. При цьому, в межах Кіровоградської області дорога була нормальною. Коли вже під`їжджали до межі Кіровоградської та Миколаївської областей, він боковим зором побачив знак «Вибоїна», однак машину почало кидати вже через декілька секунд. Він почав гальмувати, але оскільки ями на дорозі були дуже глибокі, то машину підкидало. Він відчув 2-3 удари по дну машини, після чого її понесло вліво та відбувся удар правою передньою частиною автомобіля в автомобіль «MAN», який стояв в заїзному кармані зустрічної смуги руху навпроти естакади. Вийшовши з машини, побачив, що ОСОБА_6 лежав біля автомобіля «MAN», а заднє праве колесо у «Renault Duster» було спущене. Однак він не пам`ятає чи були на дорозі сліди від пошкодженого колеса. Особисто він отримав пошкодження у вигляді перелому ключиці та тріщини лівої ноги. Коли з м. Помічна приїхала швидка, то забрала його і ОСОБА_6 в лікарню. Ввечері за ними приїхав реанімобіль, який відвіз їх до лікарні ім. Мечнікова в м. Дніпро.

Обвинувачений вказав, що під час проведення слідчого експерименту у жовтні 2016 року дорожнє покриття на місці ДТП вже було змінене, ями були засипані щебенем і відсівом сірого кольору, тому він не певний, що учасникам слідчого експерименту показував саме ті ями, у які потрапив керований ним автомобіль.

Просив виправдати його, оскільки не мав змоги впоратись з керуванням через об`єктивні обставини.

Потерпіла ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлялась належно, направила до суду заяву, якою просила розглядати справу за її відсутності.

Паралельно потерпіла вказала на відсутність у неї будь - яких претензій матеріального чи то морального характеру до обвинуваченого та просила не позбавляти його волі у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Матеріали справи містять у собі аналогічну за змістом заяву потерпілої ОСОБА_9 , однак, засвідчену нотаріально 12 липня 2017 року.

Тож, показання обвинуваченого, отримані судом у передбачений законом спосіб і сприймались ним безпосередньо, а тому є допустимим і одночасно належним доказом, оскільки вони прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні, та інших обставин, які мають для нього значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів і є оціненими у сукупності із іншими доказами у справі.

Зокрема, свідки сторони обвинувачення, будучи допитаними відповідно до правил ст.352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та за відмову від давання показань, кожен окремо, дали суду такі показання.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що в травні 2016 року, точної дати не пам`ятає, він в автомобілі «MAN» рухався з м. Вознесенськ Миколаївської області в напрямку м. Кропивницький. На межі Миколаївської та Кіровоградської областей зупинився в заїзному кармані аби оглянути автомобіль та випити кави із ОСОБА_8 , якого зустрів по дорозі.

Коли вони сиділи в салоні його автомобіля, який в цей час стояв в заїзному кармані, то побачили як назустріч в своїй полосі руху зі швидкістю приблизно 100 км/год. летить білий автомобіль, ніби «підстрибуючи», з викрученими вправо колесами. Незабаром цей автомобіль вдарився в його машину.

Свідок вказав, що побачив автомобіль «Renault Duster» вже в некерованому стані, коли його почало «крутити». При цьому, він «йшов в лоб» його автомобіля, але з викрученими вправо колесами. А після удару об його автівку, «Renault Duster» відкинуло на дорогу.

Вийшовши з кабіни автомобіля, він побачив, що під його автівкою лежить чоловік, який не мав ознак життя, оскільки його обличчя було характерного синього кольору і не відчувався пульс. Тоді він викликав швидку. Пізніше він побачив слід алюмінію довжиною близько 30-40 метрів, що свідчить про те, що із заднього колеса злізла резина і автомобіль фактично рухався на диску.

Свідок вказує, що водій автомобіля «Renault Duster» намагався уникнути зіткнення, однак йому це не вдалося, оскільки машину несло близько 100 метрів, а після удару його відкинуло на дорогу. В результаті зіткнення його автомобіль було пошкоджено з передньої лівої сторони, а саме : бампер, фара, підніжка. Після ДТП його автомобіль не можна було привести в рух.

Свідок також показав суду, що відрізок дороги, по якому рухався «Renault Duster» на території Миколаївської області містить ями глибиною до 20 см., а куски бетону піднімаються догори. На території Кіровоградської області стан дорожнього покриття задовільний. Він точно не пам`ятає, але знає, що десь на цьому відрізку наявний знак, що попереджає про ямковість протягом 5 кілометрів, однак знаків, які б регулювали зменшення швидкості руху на дорозі не було. По тій полосі, де рухався «Renault Duster» наявні дуже глибокі ями розміром 30 - 40 см. При цьому, попереджувальний знак не був в кущах, його було видно.

Також він був присутній при огляді місця події, слідчий вимірював відстань від ям до знаку. Відстань дії знаку, яка вказана на ньому, збігається з фактичною відстанню на дорозі.

Свідок ОСОБА_8 показав суду, що в травні 2016 року, точної дати не пам`ятає, він разом із ОСОБА_7 зупинились на межі Миколаївської та Кіровоградської областей аби перевірити технічний стан своїх автомобілів.

Коли сиділи в салоні автомобіля «MAN», який був запаркованим в заїзному кармані, то побачили, як по зустрічній полосі, «підскакуючи», рухається автомобіль «Рено».

Незабаром «Рено» «влетів» в автомобіль ОСОБА_7 .

Вийшовши з машини, вони побачили чоловіка, який лежав під автомобілем без свідомості.

Свідок, окрім цього, показав суду, що він часто їздить по цій дорозі і знає, що дорожній знак, який попереджає про наявність ям, розміщений з порушенням ПДР України, оскільки попереджувальні знаки повинні встановлюватись за межами населеного пункту за 150-300 метрів, однак цей знак розміщений за метрів 50.

Окрім того, дорожніх знаків, які б вказували на зменшення швидкості руху на цій ділянці дороги немає. На сьогоднішній день ями на даному відрізку дороги засипані і встановлено дублюючий дорожній знак, який вже розміщено згідно ПДР України.

Свідок також дав показання про те, що на відрізку дороги на території Миколаївської області наявні ями та відірвані плити дорожнього покриття. А на території Кіровоградської області дорога задовільна. При цьому ямковість, що наявна на території Миколаївської області, закінчується саме на межі з Кіровоградською областю.

Свідок ОСОБА_5 показав, що він разом з колегами - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 їхали з м. Дніпропетровськ в с. Воєводське Арбузинського району Миколаївської області у відрядження.

За кермом автомобіля марки «Renault Duster» перебував ОСОБА_1 , а ОСОБА_6 сидів на передньому пасажирському сидінні, він - на задньому сидінні. Близько 08:00 - 08:15 години ранку вони потрапили в дорожньо-транспортну пригоду.

Він пам`ятає як автомобіль під ним почало підкидати, потім відчув якийсь удар, після чого машину понесло у вантажний автомобіль, що знаходився поблизу.

Після удару їх відкинуло на середину дороги. Пам`ятає, що ОСОБА_6 лежав біля вантажного автомобіля, його викинуло через двері, які після ДТП були відкриті і пошкоджені, однак вони не були відірвані.

Він не звертав уваги на прибори, які фіксують швидкість руху, однак вони їхали не швидко і не повільно, а так саме не звертав уваги й на дорожні знаки. Чи вчиняв ОСОБА_1 якісь дії аби уникнути зіткнення, він не може достовірно сказати.

Тож, в ході допиту заявлених свідків сторони обвинувачення обставин, визначених ст. 87 КПК України установлено не було, а так само як і будь-яких даних, передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України щодо свідків, як то, показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх, суд у своєму розпорядженні не мав.

Відповідно, суд сприймає показання свідків як допустимі і належні докази у розумінні положень 85 86 КПК України, однак вважає за доречне оцінити їх у сукупності з іншими доказами у провадженні.

Зокрема, у порядку ст. 358 КПК України судом досліджені надані стороною обвинувачення документи у їх розумінні згідно ст.ст. 84 99 КПК України, розцінюючи як фактичні дані, отримані у передбаченому указаним Кодексом порядку, на підставі яких належить установити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження і підлягають доказуванню у ньому, як то протоколи слідчих дій та висновки експертів.

Зокрема, протоколом огляду місця події від 24 травня 2016 року із додатками - схемою та фототаблицею (зображення №1-№22), що складений старшим слідчим СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області з участю двох понятих, зафіксовано погодні умови, за яких проведено огляд (ясно, сонячно, без опадів); місце пригоди (80 км а/д «Кіровоград - Платонове»); елементи дороги (прилягаючий карман для зупинки транспорту); вид горизонтального дорожнього покриття (цементобетонне); стан покриття (сухе, чисте); загальна ширина дорожнього покриття та кількість напрямків для руху (число смуг для руху - 2, загальна ширина дорожнього покриття - 7 м); відсутність ліній горизонтальної розмітки на проїзній частині; примикаючі об`єкти (зупинка з естакадою справа та зупинка зліва, поле за узбіччям справа та зліва); геометричні координати місця події, встановлені на підставі аналізу інформації сліду і локалізації пошкоджень ТЗ; спосіб регулювання руху на даній ділянці дороги (не регулюється); розташування ТЗ на місці події («Renault Duster» - посередині проїзної частини, «MAN» - на зупинці зліва); локалізація видимих пошкоджень ТЗ («Renault Duster»: передня частина, праве переднє крило, решітка, капот, лобове скло, права передня дверцята, заднє праве колесо; «MAN»: передній бампер зліва та підвіска); сліди шин, окрім слідів гальмування (наявні поверхневі сліди знесення довжиною 37 метрів, що розташовуються від правого узбіччя до автомобіля «MAN»).

При цьому, із протоколу ОМП слідує, що подія мала місце в зоні дії попереджувального дорожнього знаку 1.12 (зона дії 5 км), який знаходиться на відстані 500 метрів від місця події.

На місці події, як слідує із протоколу ОМП, відсутні сліди гальмування, відділені від ТЗ частини та деталі, сліди контактної взаємодії ТЗ з навколишніми предметами, обривки одягу.

Наявність трупу та місце його розташування відносно ТЗ чи інших об`єктів протоколом ОМП також не зафіксована.

З місця події вилучені транспортні засоби - «Renault» та «MAN».

Отже, дані протоколу ОМП від 24 травня 2016 року вказують, що пригода мала місце на ділянці дороги, де рух ТЗ не регулюється, відсутня горизонтальна дорожня розмітка, діє попереджувальний дорожній знак 1.12 «Вибоїна». Так само протокол вказує на наявність на місці пригоди нерухомого автомобіля «MAN», що знаходився на місці зупинки транспортних засобів.

Схема ДТП, при цьому, містить графічне зображення параметрів місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією об`єктів та обставини, що стосуються події і мають значення для визначення умов, за яких вона відбулась, як то, розташування ТЗ на місці пригоди відносно сталих орієнтирів, розташування слідів зносу та їх довжину та направленість.

Фототаблиця до протоколу (зображення №1- № 22) вказує на розташування ТЗ відносно узбіччя проїзної частини, інших нерухомих об`єктів та відносно один одного безпосередньо на місці події, локалізацію та характер видимих пошкоджень обох ТЗ, зокрема, фіксує факт пошкодженого колеса автомобіля «Renault Duster», розташування слідів зносу на проїзній частині, у тому числі й загальний стан і вигляд дорожнього покриття.

Отже, загалом протокол ОМП дає часткове уявлення щодо дорожніх умов, як сукупності факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, наявність узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан, а так само і щодо дорожньої обстановки, як сукупності факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (відсутність дорожньої розмітки, наявність дорожніх знаків, дорожнього обладнання), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом, які, у свою чергу, мали місце безпосередньо перед настанням самої події.

Тож, даними протоколу ОМП від 24 травня 2016 року із додатками підтверджується безпосередньо факт настання самої дорожньо - транспортної пригоди, її час, місце та інші обставини, у тому числі й щодо учасників і наслідків, які настали в результаті зіткнення транспортних засобів, а так само і певних параметрів ДТП, що у подальшому будуть використані при проведенні експертних досліджень як вихідні дані.

Акт обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги, складений невідомо коли комісією у складі т.в.о. начальника УДЕД та інспектора Братського ВП, фіксує дані, отримані в результаті обстеження 76 км+900 м автомобільної дороги М-13, де 24 травня 2016 року мала місце ДТП.

Зокрема, із акту слідує, що автодорога «Кіровоград - Платонове» є дорогою державного значення 3 технічної категорії; ділянка дороги - горизонтальна; радіус кривої в плані - 0 метрів; повздовжній ухил проїзної частини - 0,5%; покриття цементобетонне; коефіцієнт зчеплення - 0,6; висота насипу земляного полотна - праворуч та ліворуч - 0; закладення укосів праворуч та ліворуч - 0; ширина проїзної частини - 7 метрів; стан проїзної частини - сухий; ширина смуги руху праворуч - 3,5 метрів, ліворуч - 3, 5 метрів; поперечний ухил проїзної частини праворуч - 20%, ліворуч - 20 %.

При цьому, акт фіксує наявність дорожніх знаків праворуч - 1,10 та 7.21 - 5 км., а так само і недоліки утримання дороги, які необхідно усунути для забезпечення безпеки дорожнього руху у виді ямковості.

Згідно висновку експерта №9-1-409 від 24 червня 2016 року на момент ДТП ходова частина та робоча гальмівна система автомобіля «MAN», д/н НОМЕР_2 , перебували в працездатному стані і не мали технічних несправностей, які могли б виникнути до ДТП. Рульове керування перебувало в технічно не справному, але працездатному стані.

Технічна несправність рульового керування виникла до ДТП, а водій міг завчасно виявити та усунути її.

Дані щодо несправності рульового керування автомобіля марки «MAN» не мають для суду значення у цій справі, оскільки було достовірно установлено, що цей автомобіль до та в момент ДТП знаходився в нерухомому стані.

Згідно висновку №09-1-648 від 10 жовтня 2016 року на момент ДТП рульове керування, робоча, гальмівна система автомобіля «Renault Duster», д/н НОМЕР_1 , перебували в працездатному стані та не мали невідповідностей вимогам ПДР України і ДСТУ 3649:2010 щодо технічного стану транспортних засобів, які могли б виникнути до ДТП та вплинути на його рух.

Ходова частина автомобіля «Renault Duster», д/н НОМЕР_1 , на момент ДТП перебувала в працездатному стані, але при цьому встановити час виникнення несправності заднього правого колеса (пошкодження закраїни ободу диску та розгерметизації шини колеса) не представляється можливим.

Відповідно до висновку 09-1-649 від 17 жовтня 2016 року первинний контакт між автомобілем «Renault Duster», д/н НОМЕР_1 , та «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відбувся наступним чином: автомобіль «Renault Duster» розташовувався передньою правою частиною (правою частиною накладки переднього бампера, правою частиною передньої кромки капоту, правою фарою головного світла та передньою кромкою крила переднього правого колеса) до передньої лівої частини автомобіля та «MAN» (лівої частини накладки переднього бампера).

Під час первинного контактування повздовжні осі автомобіля «Renault Duster» та автомобіля «MAN» знаходились під кутом 35 +-5 градусів.

Встановити де саме відносно меж проїзної частини відбувало зіткнення автомобілів не є можливим, оскільки на схемі відсутня достатня кількість слідової інформації, а також через відсутність прив`язок об`єктів, визначених на схемі, відносно меж проїзної частини та один відносно одного, а також через відсутність інформації про приналежність зафіксованої слідової інформації.

Через відсутність достатньої кількості відповідної слідової інформації встановити взаємне положення ТЗ в момент первинного контактування відносно меж проїзної частини в цифровому значенні не є можливим.

За висновком експерта №09-1-911 від 10 січня 2017 року додаткової інженерно - транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» пошкодження та розгерметизація заднього правого колеса автомобіля «Renault Duster», д/н НОМЕР_1 , могли виникнути як до зіткнення з автомобілем «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , (внаслідок бокового юзу автомобіля) так і після зіткнення з цим автомобілем (в результаті дії різнонаправлених сил, які діяли на колесо при після контактному переміщенні, так і в процесі транспортування автомобіля до місця стоянки).

Із висновку №1063 автотехнічної експертизи по дослідженню обставин ДТП слідує, що «за умов, викладених в постанові про призначення експертизи та згідно даних з протоколу слідчого експерименту за участю водія ОСОБА_1 від 21.10.2016 року, приведених в постанові, в своїх діях необхідно було керуватися вимогами, викладеними в пунктах п.12.6 (ґ), 12.1, 12.3 ПДР, а саме: «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю, зокрема, іншим транспортним засобам: на автомагістралях - не більше 130 км/год., на дорогах для автомобілів - не більше 110 км/год., на інших дорогах - не більше 90 км/год.»; «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Дії водія автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , в сукупності, згідно вказаного висновку, не відповідали вимогам п.п.12.1, 12.3 ПДР.

За умов, вказаних в показах свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , приведених в постанові, водію автомобіля Рено в своїх діях необхідно було керуватися вимогами, викладених в пунктах 12.6 (ґ), 12.1, 12.3 ПДР, а саме: «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю, зокрема, іншим транспортним засобам: на автомагістралях - не більше 130 км/год., на дорогах для автомобілів - не більше 110 км/год., на інших дорогах - не більше 90 км/год.»; «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

За умов, викладених в постанові про призначення експертизи та згідно даних з протоколу слідчого експерименту за участю водія ОСОБА_10 від 21 жовтня 2016, приведених в постанові, водій автомобіля Рено мав технічну можливість зупинити автомобіль «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , до пошкоджень дорожнього полотна своєчасним застосуванням екстреного гальмування та мав би можливість попередити зіткнення з автомобілем «MAN».

За умов, викладених в постанові про призначення експертизи та за показам свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , приведених в постанові, водій автомобіля Рено своєчасним виконанням пунктів 12.6 (ґ), 12.1, 12.3 ПДР мав технічну можливість попередити ДТП.

За умов, викладених в постанові про призначення експертизи, та згідно даних з протоколу слідчого експерименту за участю водія ОСОБА_10 від 21 жовтня 2016 року, приведених в постанові, дії водія автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , що в сукупності не відповідали пунктам 12.1, 12.3 ПДР, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

За умов, викладених в постанові про призначення експертизи та за показами свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , дії водія автомобіля Рено, що не відповідали пунктам 12.6 (ґ), 12.1,12.3 ПДР знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Беручи до уваги висновки автотехнічних експертиз №09-1-648 від 10.10.2016 та № 09-1-900 від 10.01.2017р (дослідження технічного стану) які були надані експертові, можна зробити висновок, що технічний стан автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , перед ДТП не могло стати причиною його виникнення і отже, з технічної точки зору, не знаходиться в причинному зв`язку з наступаючим ДТП (зіткненням автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , з автомобілем «МАН», який стояв).

Із висновку комплексної судової дорожньо - технічної та автотехнічної експертизи №9897/23981/32982 від 31 жовтня 2018 року слідує, що в рульовому керуванні, трансмісії, гальмівній системі автомобіля Рено відсутні будь - які несправності, що могли вплинути на мимовільну втрату керованості в незалежності від дій водія.

Несправність заднього правого колеса виникла до моменту наїзду автомобіля Рено на автомобіль МАН та могла вплинути на здатність автомобіля Рено зберігати заданий напрямок руху водієм. Інші несправності ходової частини, які могли вплинути на керованість автомобілем Рено, відсутні.

Вирішення питання стосовно того, чи міг водій ОСОБА_1 виявити несправність заднього правого колеса до ДТП, позбавлена логічного сенсу з причин, які наведені у дослідницькій частині висновку.

Стан дорожнього покриття в місці ДТП, а саме: на ділянці 76 км автомобільної дороги М-13 «Кіровоград - Платонове» не відповідала загальним вимогам п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4 ДСТУ 3587.

Організація дорожнього руху в місці ДТП, а саме: на 76 км автомобільної дороги М-13 «Кіровоград - Платонове» не відповідала загальним вимогам розділу 3 та п.п. 4.1.3 ДСТУ 3587 і п.п. 10.3.1, 10.2.5, 10.2.9, 10.5.25 ДСТУ 4100 та не забезпечувала безпеку дорожнього руху.

Невідповідність технічного стану дорожнього покриття загальним вимогам розділу 3 та п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4 ДСТУ 3587, а також відповідності в організації дорожнього руху вимогам п.п. 10.3.1, 10.2.5, 10.2.9, 10.5.24 ДСТУ 4100 в місці ДТП, а саме: на 76 км автомобільної дороги М-13 «Кіровоград - Платонове», з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

При цьому, водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості завчасно обрати таку швидкість руху керованого ним автомобіля Рено та обрати відповідні прийоми керування ним, щоб мати можливість безпечно проїхати ділянку автодороги, на якій відбулась ДТП.

Крім цього, водій автомобіля Рено з моменту фактичної можливості виявити пошкодження дорожнього покриття не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль Рено до них, навіть рухаючись з максимально допустимою швидкістю на даній ділянці дороги (90 км/год.).

Геометричні параметри автомобільної дороги 76 км М - 13 «Кіровоград - Платонове» не суперечили вимогам ДБН В.2.3. - 4:2007 для автомобільних доріг ІІІ технічної категорії.

Згідно висновку за результатами проведення дорожньо - технічної експертизи №3694 від 09 листопада 2020 року оскільки перед початком ділянки дороги М13 «Кіровоград - Платонове», де технічний стан дорожнього покриття не відповідав вимогам п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4 ДСТУ 3587, не було введене ступінчасте обмеження максимальної швидкості руху до 40 км/год. за допомогою дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», при цьому не була забезпечена достатня видимість попереджувального знаку з дорожньою табличкою, то можна прийти до висновку, що організація дорожнього руху в місці ДТП не відповідала загальним вимогам розділу 3 та п.п. 4.1.3 ДСТУ 3587 і п.п. 10.3.1, 10.2.5, 10.2.9, 10.5.25 ДСТУ 4100.

Тобто в даному випадку організація дорожнього руху в місця ДТП, а саме: на 76 км автомобільної дороги М13 «Кіровоград - Платонове» не забезпечувала безпеку дорожнього руху з дозволеною швидкістю.

Згідно висновку за результатами проведення інженерно - транспортної експертизи №3693/3695 від 16 листопада 2020 року на елементах ходової частини переднього лівого та заднього лівого коліс автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , відсутні механічні пошкодження, які б могли вплинути на втрату керованості до ДТП.

На елементах (шині, диску, вентилі) переднього правого колеса автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , відсутні механічні пошкодження, які б могли спричинити розгерметизацію колеса до ДТП.

Причиною виявленої при експертному огляді 06 серпня 2020 року розгерметизації переднього правого колеса автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , могло бути порушення щільності посадки зовнішнього борту на обод диска внаслідок попадання грунту в місця ущільнення та тривалого зберігання від дати ДТП до дати огляду.

На диску заднього правого колеса автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , присутні механічні пошкодження у вигляді деформації зовнішньої закраїни обода диска, утворена в результаті уданої взаємодії з твердим предметом, тобто, зусилля знизу та подряпини зовнішньої закраїни обода диска, утворені в результаті взаємодії з твердим шорстким предметом з основною складовою дії зусилля - від зовнішньої до внутрішньої сторони обода - тобто бокового зусилля, характерного для появи при русі в стані бокового зносу.

Утворення даних пошкоджень диска могло призвести до порушення щільності посадки зовнішнього борта шини на обод до розгерметизації колеса. На шині та вентилі даного колеса наскрізних механічних пошкоджень, які б впливали на здатність утримувати нормативний тиск повітря немає.

Механічні пошкодження заднього правого колеса автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , були на момент огляду місця події, тому немає підстав стверджувати, що могли утворитись при доставці автомобіля з місця ДТП до місця зберігання.

Встановити в категоричній формі коли виникли пошкодження диска заднього правого колеса автомобіля «Renault Duster» до зіткнення з автопоїздом у складі сідельного тягача МАN із напівпричепом чи після при після контактному переміщенні автомобіля (після зіткнення з автопоїздом) до кінцевого положення автомобіля «Renault Duster», не видається можливим, так як автомобіль, як перед ДТП, так і після зіткнення з автопоїздом рухався у стані бокового зносу.

З даній дорожній ситуації розгерметизація правого заднього колеса з урахуванням наявних значних пошкоджень дорожнього полотна однозначно вплинула на траєкторію руху автомобіля, обумовлюючи самовільне відхилення ТЗ від заданого напрямку руху. Можливість зберегти контроль над рухом автомобіля та уникнути втрати курсової стійкості залежить від особистих якостей водія.

У даній дорожньо - транспортній ситуації до втрати курсової стійкості автомобіля «Renault Duster» та зміни його напрямку руху могла призвести наявність ділянки дороги із значним пошкодженням дорожнього покриття.

Встановлені невідповідності технічного стану дорожнього покриття, що не відповідали вимогам п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4 ДСТУ 3587, а також невідповідності організації дорожнього руху в місці ДТП, що не відповідали вимогам розділу 3 та п.п. 4.1.3 ДСТУ 3587 і п.п. 10.3.1, 10.2.5, 10.2.9, 10.5.25 ДСТУ 4100, ділянки дороги, де відбулась ДТП, а саме 76 км автомобільної дороги М-13 «Кіровоград - Платонове», з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Розрахунком шляхом встановити швидкість руху автомобіля «Renault Duster» на момент зіткнення не надається можливим через відсутність необхідної для цього інформації, зокрема, через відсутність даних про кут зіткнення та місце зіткнення відносно елементів дороги в момент зіткнення та параметрів його руху до зіткнення та від місця зіткнення до місця зупинки, які б характеризували сили опору на їх переміщенні від місця зіткнення до місця зупинки.

При заданих вихідних даних водій автомобіля «Renault Duster» не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до початку пошкодження дорожнього полотна шляхом своєчасного застосування гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої з можливим відділі).

При заданих вихідних даних, мінімальне значення швидкості руху автомобіля «Renault Duster» в момент проїзду вибоїн, яку водій мав можливість виявити, на відстані S= 59 м та при умові руху автомобіля із швидкістю 80 - 100 км/год. становила біля 20 …71 км/год.

Слід врахувати, що застосування різких прийомів керування із врахуванням встановленої за проведеними вище розрахунками швидкості руху на момент наїзду на перешкоду, дана експертиза не може стверджувати, що втрата курсової стійкості автомобіля та зміна його напрямку руху не могла відбутись.

При заданих вихідних даних водій автомобіля «Renault Duster» ОСОБА_1 не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до початку пошкодження дорожнього полотна шляхом своєчасного застосування гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої з можливим відділі).

Такі обставини дають підстави зробити висновок, що при заданих вихідних даних дана експертиза не вбачає у діях водія автомобіля «Renault Duster» ОСОБА_1 невідповідностей вимогам ПДР України, які б з технічної точки зору, могли перебувати у причинно - наслідковому зв`язку із фактом ДТП.

Висновки цієї експертизи у частині порушення обвинуваченим ПДР України узгоджуються із його ж показаннями.

Водночас, в ході слідчого експерименту, оформленого протоколом від 21 жовтня 2016 року, проведеного за участю ОСОБА_1 в присутності двох понятих, було встановлено місце пригоди - 76 км+700 м автодороги «Кіровоград - Платонове»; наявність дорожнього знаку 1.12 «Вибоїна» та 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год.», які розміщені на відстані приблизно 1,4 км не доїжджаючи до знаку «Миколаївська область»; стан дорожнього покриття, місце розташування пошкоджень дорожнього полотна та вибоїн, у тому числі й проломів бетонних плит, частково засипаних грунтом із щебенем, а також швидкість руху автомобіля до зіткнення - 80 км/год. та вибоїна, на якій автомобіль під керуванням ОСОБА_1 почав втрачати курсову стійкість.

Є цікавим той факт, що місце розташування попереднього дорожнього знаку 1.12 «Вибоїна» було виявлено учасниками слідчого експерименту в ході пошуку і було розташоване на відстані 100 метрів від вищевказаних знаків та на відстані 4,5 метрів від краю проїзної частини. На виявленому місці наявна бетонна основа та уламки металевої труби, до якої кріпився знак.

При цьому, ОСОБА_1 підтвердив, що саме в цьому місці знаходився знак 1.12 на день ДТП.

А дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год.» вході огляду місця події взагалі зафіксовано не було.

Тим самим, з урахуванням даних слідчого експерименту та показань обвинуваченого ОСОБА_1 , що надані ним в судовому засіданні, було установлено, що пошкодження дорожнього полотна на місці, де сталась ДТП, на момент проведення слідчого експерименту були частково записані грунтом та щебенем, а дорожній знак 1.12 «Вибоїни» вже був розміщений в іншому місці, аніж на день ДТП, у той час, як дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год.» на момент ДТП взагалі установлено не було. Тобто, дорожні обстановка було змінена після ДТП.

Згідно акту судово- медичного дослідження №1178 від 04 липня 2017 року та висновку експерта №1178-Е від 05 вересня 2017 року смерть ОСОБА_6 настала внаслідок сумісної тупої травми тіла у вигляді синців та ран на тілі, крововиливів у м`яких покривних тканинах, яка супроводжувалась розвитком набряку головного та спинного мозку з дистрофічними змінами, гіпостатичною пневмонією та у послідуючому ускладнилась розвитком полі органної недостатності.

За висновками експертів №46 від 10 лютого 2017 року та №45 від 10 лютого 2017 року ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я, а ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.

Проте, дані цих висновків (№45 та № 46 від 10 лютого 2017 року) не мають значення для цієї справи і не впливають на правову кваліфікація інкримінованого ОСОБА_1 діяння, а тому є неналежним для цього провадження.

Загалом усі інші досліджені судом висновки експертів, як докладні описи проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, є належними, а так само і допустимими доказами, оскільки порушень вимог ст. 101 КПК України судом виявлено не було, усі висновки відповідають положенням ст. 102 того ж Кодексу щодо свого змісту, у той час як будь - яких відомостей, що стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експертів сторони, з метою спростування достовірності проведених ними досліджень і висновків, суду не надавали.

Усі експерті дослідження проведені за наявності належної правової підстави (постанова слідчого, ухвала суду) належними суб`єктами і з дотримання визначеної КПК процедури.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням прокурора експерт Харківського НДІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_11 пояснив, що він виконував дослідження №9897/23981/23982 від 31 жовтня 2018 року на підставі ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Вказав, що на місце, де сталась дорожньо - транспортна пригода він не виїжджав, так як пройшов значний проміжок часу від самої події до моменту призначення та проведення експертизи. При цьому, показання свідків, які були викладені в ухвалі про призначення експертизи, містили інформацію про наявність вибоїн та нерівностей на ділянці дороги, де сталась подія, які були частково засипані, тобто, значно видозмінилась сама ділянка, а як наслідок, не було сенсу виїжджати на місце для її огляду.

Стан ділянки дороги був описаний в ухвалі суду про призначення експертизи, яка містила посилання на дослідження № 6552 від 22 липня 2016 року. Це дослідження містить перелік тих невідповідностей, які були встановлені під час проведення експертизи, а тому були проаналізовані.

Експерт, крім цього, пояснив, що несправність заднього правого колеса виникла саме до моменту зіткнення автомобіля «Renault Duster» з автомобілем «МАN». Цей висновок він зробив, виходячи із характеру пошкодження колеса, а саме: наявності слідів темного кольору, що свідчить про його обертання без надлишкового тиску повітря, а також задирок металу за окраїну впаду диска, що свідчить про те, що воно рухалось в якийсь момент без надлишкового тиску повітря в ньому. Крім того, абразивний характер вказував на те, що колесо було стерте по площині і в ньому є включення щебеня, внаслідок чого виникають ці пошкодження. А також по слідовій інформації і механізму контактування автомобіля «Renault Duster» з вантажним автомобілем.

Щоб виникли такі пошкодження треба значний час обертання колеса. Згідно фотознімків, автомобіль стоїть на місці удару із розворотом проти стрілки годинника, що свідчить про те, що сліди «жову» не могли виникнути на боковинах шини. При доставці до місця зберігання також це є малоймовірним, і тільки якщо автомобіль рухався своїм ходом, але такі відомості відсутні. Тому зроблено висновок, що пошкодження заднього правого колеса автомобіля «Renault Duster» могли виникнути до контакту з вантажним автомобілем. Такі пошкодження не могли виникнути внаслідок післяконтактного переміщення і вже після зіткнення.

Крім того, експерт пояснив, що переднє колесо може бути й не пошкоджене, а заднє може бути пошкоджене при проїзді через одну й ту саму нерівність дороги. Цей висновок було зроблено й з урахуванням характеру пошкоджень самого колеса. Тому це могло виникнути тільки до ДТП і під час руху, до його контакту з вантажним автомобілем.

При цьому, чим більша швидкість, тим більша ймовірність втрати курсової стійкості автомобіля. За такої швидкості, яка була вказана в ухвалі суду, була можливою втрата курсової стійкості.

Експерт вказав, що розглядав лише ті причини, які були вказані в ухвалі суду, на підставі аналізу показів свідків, учасників дорожньо - транспортної пригоди, з урахуванням технічного стану дорожнього покриття, наявності розгерметизації колеса, швидкості руху, яка була вказана в ухвалі. Він аналізував усі ці дані в комплексі і зробив висновок про те, що при потраплянні у вибоїну і розгерметизації заднього правого колеса автомобіль міг втратити курсову стійкість незалежно від дій водія.

Щодо розрахунку ситуаційної реакції водія на небезпеку, то експерт використовував джерело, яке зазначене під номером 11 у його дослідженні. В ньому вказано, що мінімальна ситуаційна реакція - 0,6 секунд, а максимальна - 1,4 секунди. Виходячи із даного джерела, коли мається знак, який попереджає про небезпеку і перешкоду, чітко вказано 0, 8 секунд. Тому під час розрахунку зупинкового часу було прийняте значення - 0, 8 секунд.

Загалом, як вказав експерт, він досліджував усі матеріали кримінального провадження, CD - диски, фотознімки та диски з проведенням слідчого експерименту і зробив висновок, що водій у такій ситуації не мав технічної можливості обрати безпечну швидкість руху.

Отже, у даному випадку прокурор інкримінує ОСОБА_1 порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.3, 12.6 «ґ» ПДР України, а саме: що він, керуючи автомобілем марки «Renault Duster», проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміни, будучи заздалегідь попередженим про пошкодження та руйнування дорожнього полотна дорожнім знаком 1.12 «Вибоїна» із додатковою табличкою «Зона дії 5 км», не обрав безпечну швидкість свого транспортного засобу з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перевищив допустиму максимальну швидкість на даній ділянці дороги, при виявленні небезпеки у вигляді пошкодження дорожнього покриття, не вижив заходів до зменшення швидкості свого транспортного засобу аж до зупинки, хоча повинен був це зробити та мав таку технічну можливість.

Тут слід ураховувати, що диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, суд вважає за необхідне вдатись до аналізу нормативно-правових актів, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, як у даному випадку ПДР України.

Так, відповідно до п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 із наступними змінами і доповненням (далі - ПДР, тут і далі в редакції, чинній на час ДТП) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

У свою чергу, згідно п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно п. 12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Відповідно до п. 12.6 «ґ» поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю, зокрема, іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою- не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Але на переконання суду, твердження сторони обвинувачення у частині порушення ОСОБА_1 цих вимог ПДР переважно ґрунтується на висновку експерта автотехнічної експертизи по дослідженню обставин ДТП № 1063 від 19 січня 2017 року.

Однак, суд, з огляду на норму ч.10 ст. 101 КПК України, ураховуючи, що висновок експерта не є обов`язком для нього, не погоджується із ним, зокрема, через таке.

Як видно із дослідницької частини висновку №1063 експерт не розглядає порушені перед ним питання з урахуванням стану відрізку дороги, на якій мала місце подія, і не враховує невідповідність стану дорожнього покриття та організації руху на цій ділянці вимогам ДСТУ.

При цьому, висновки експерта ґрунтуються у тому числі й показаннях свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_7 щодо швидкості руху автомобіля «Renault Duster» безпосередньо перед ДТП. Однак, говорити про те, що показання свідків у частині швидкості руху ТЗ є об`єктивними неможливо, адже ці дані вказані свідками через призму їх суб`єктивного, власного сприйняття. З огляду ще й на те, що свідки побачили автомобіль «Renault Duster» вже в некерованому стані. Зокрема, свідок ОСОБА_7 вказував на швидкість у 100 км/год., коди автомобіль вже зносило в бік нерухомого автомобіля «МАН».

А як видно, експерт викладає свої висновки із посиланням на показання свідків, тобто, робить їх дещо умовними. Інакше кажучи, висновки будуть саме такими, за обставин, сказаних у показаннях свідків.

Отже, експерт виходив із показань свідків щодо швидкості руху автомобіля «Renault Duster» - 100 - 150 км/год.

Проте, як вказано вище ці дані не можливо сприймати як об`єктивні, ураховуючи ще значну, у 50 км/год., розбіжність між ними.

При цьому, даними слідчого експерименту, які за своєю суттю кореспондуються із показаннями обвинуваченого, встановлено іншу швидкість руху - 80 - 90 км/год.

Але, загалом, можливо говорити про те, що у цій справі достовірно швидкість руху автомобіля «Renault Duster» безпосередньо перед ДТП не установлена і не доведена, ураховуючи значну розбіжність у цих даних (80 - 150 км/год.) Тобто, звідки сторона обвинувачення установила швидкість руху «Renault Duster» як 100 - 150 км /год. не зрозуміло.

Відповідно, суд сприймає висновки експерта №1063 від 10 січня 2017 року у частині порушення ОСОБА_1 ПДР України як такі, що встановлені переважно на підставі суб`єктивних даних, без всебічного і повного урахування дорожніх умов у сукупності із дорожньою обстановкою та є умовними, а тому не погоджується із ними у повній мірі.

Окрім того, висновки експерта №1063 від 10 січня 2017 року спростовуються висновком комплексної дорожньо - технічної та автотехнічної експертизи №9897/23981/23982 від 31 жовтня 2018 року та висновком інженерно - транспортної експертизи №3693/3695 від 16 листопада 2020 року, як кожним окремо, та і в їх сукупності.

Ці висновки зроблені з урахуванням значно ширшого спектру даних (у т.ч. із наданням експертам додаткових матеріалів щодо дорожніх умов та дорожньої обстановки), є допустимим і належними доказами.

Загалом ці висновки, як кожен окремо, та і в сукупності вказують на те, що стан дорожнього покриття та організації дорожнього руху на місці ДТП не відповідали вимогам ДСТУ, тобто державним стандартам, що розроблені відповідно до законодавства України.

А згідно висновку дорожньо - технічної експертизи №3694 від 09 листопада 2020 року і вказаних вище висновків від 31 жовтня 2018 року та від 16 листопада 2020 року технічний стан дорожнього покриття та організація дорожнього руху на ділянці, де мала місце подія, не забезпечували безпеку дорожнього руху із дозволеною швидкістю; не було введене ступінчасте обмеження максимальної швидкості руху до 40 км/год. за допомогою дорожніх знаків 3.29; не була забезпечена достатня видимість попереджувального знаку з дорожньою табличкою.

Таке, зокрема, спростовує доводи сторони обвинувачення, що ОСОБА_1 був заздалегідь повідомлений про небезпеку для свого руху у виді пошкодження дорожнього полотна дорожнім знаком «1.12», з огляду ще й на те, що після ДТП місце розташування знаку було змінене.

Тож, маючи у своєму розпорядженні ці відомості, експерти дійшли однакових за своєю суттю висновків про те, що ОСОБА_1 за таких обставин не мав технічної можливості завчасно обрати таку швидкість руху та прийоми керування, щоб мати можливість безпечно проїхати ділянку дороги, на якій відбулось ДТП.

Крім цього, ОСОБА_1 з моменту фактичної можливості виявити пошкодження дорожнього покриття не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до цих пошкоджень, навіть рухаючись з максимально допустимою швидкістю (90 км/год.).

А як вказав суд вище, швидкість руху автомобіля «Renault Duster» безпосередньо перед ДТП із показником більше ніж 80 - 90 км/год. об`єктивними даними у цій справі не установлена.

При цьому, згідно висновку експерта №3693/3695 від 16 листопада 2020 року у діях водія ОСОБА_1 за таких обставин, не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б з технічної точки зору могли перебувати у причинно - наслідковому зв`язку з фактом ДТП.

Натомість, невідповідність технічного стану дорожнього покриття вимогам п.п 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4 ДСТУ 3587 та невідповідність організації дорожнього руху вимогам розділу 3 та п.п. 4.1.3 П\ДСТУ 3587 і п.п. 10.3.1, 10.2.5, 10.2.9 та 10.5.25 ДСТУ 4100 на 76 кілометрі а/д «Кіровоград - Платонове», де мала місце ДТП, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з настанням свої ДТП.

Таке викликає обґрунтований сумнів у тому, що водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ, дійсно порушив вимоги п.п. 2.3. «б», 12.1, 12.3 та 12.6 «г» ПДР України.

У той час, як решта досліджених судом доказів, як кожен окремо, так і в сукупності, не підтверджують факту порушення обвинуваченим вимог ПДР України.

Так, сам по собі протокол ОМП від 24 травня 2016 року та акт обстеження дорожніх умов дає відомості лише щодо місця ДТП, його певних параметрів, дорожньої обстановки та дорожніх умов, за яким мала місце подія.

Висновки експертів від 24 червня 2016 року та від 10 жовтня 2016 року вказують лише на технічний стан ТЗ - учасників події та виключають його вплив на подію, у той час, як висновки від 17 жовтня 2016 року та від 10 січня 2017 року встановлюють певні параметри ДТП та його умови (зокрема, щодо пошкодження та розгерметизації заднього правого колеса автомобіля «Renault Duster»), які у подальшому будуть використані експертами для встановлення причин виникнення, механізму та розвитку ДТП.

Даними ж слідчого експерименту від 21 жовтня 2016 року з участю ОСОБА_1 достовірно установлено лише місце події та показник швидкості, із якою він керував ТЗ безпосередньо перед ДТП. Решту ж даних цієї слідчої дії, зокрема, щодо дорожніх умов та дорожньої обстановки, суд сприймає як неналежні для цієї справи через установленість того, що дорожні умови та дорожня обстановка були змінені на момент проведення слідчого експерименту (пошкодження дорожнього полотна частково усунуті, місце розташування дорожнього знака 1.12 змінене, установлено додатковий знак «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год.»).

У той час, акт судово- медичного дослідження №1178 від 04 липня 2016 року, висновок експерта №1178-Е від 05 вересня 2016 року, висновок експерта №46 від 10 лютого 2017 року, висновок експерта №45 від 10 лютого 2017 року вказують на наслідки ДТП, як то, причини смерті ОСОБА_6 та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих іншими учасниками.

Отже, усі ці докази, як кожен окремо, так і в сукупності між собою вказують лише на ті чи інші фактичні дані, що підлягають встановленню, використанню та доказуванню у цій справі, як то, щодо місця, часу, умов, параметрів та наслідків ДТП і водночас не підтверджують факту порушення обвинуваченим вимог ПДР України і не дають повного уявлення про усі елементи складу складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Отже, у світлі вищевикладеного, можливо зробити висновок про недоведеність «поза розумним сумнівом» того, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Duster», безпосередньо перед ДТП чи то за певний час до моменту її настання, був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою і не реагував на її зміну, а так само і відволікався від керування ТЗ (п. 2.3 «б» ПДР); під час вибору безпечної швидкості руху не ураховував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух автівки та безпечно керувати нею ( п. 12.1 ПДР); при виникненні небезпеки для руху, яку він був об`єктивно спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки ТЗ або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди ( п. 12.3 ПДР) та перевищив установлену на цій ділянці дороги установлену швидкість руху ( п. 12.6 «г» ПДР), в ході судового розгляду встановлено не було.

Натомість, достовірно установлено, що технічний стан дорожнього покриття та організація дорожнього руху на ділянці, де мала місце подія, не забезпечували безпеку дорожнього руху, принаймні, хоча б шляхом встановлення ступінчастого обмеження швидкості руху та забезпечення достатньої видимості дорожнього знаку 1.12 «Вибоїна», внаслідок чого водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості обрати безпечну швидкість та безпечні прийоми керування, та так само й зупинити керований ним автомобіль до наявних на дорозі пошкоджень.

Таке призвело до втрати можливості утримувати заданий прямолінійний рух автівки, що мало наслідком її знесення в бік нерухомого об`єкту - автомобіля марки «МАН» та зіткнення із ним.

До цього слід додати, що інкримінуючи ОСОБА_1 перевищення максимальної швидкості руху на певній ділянці дороги та порушення через це вимог п. 12.6 «ґ» ПДР України, з огляду на зміст цієї норми, сторона обвинувачення взагалі не довела того, яка ж мала бути та максимально допустима швидкість руху на 76 кілометрі а/д «Кіровоград - Платонове»: не більше 130 км/год., не більше 110 км/год. чи то не більше 90 км/год. (якщо брати до уваги й зміст висновку експерта №1063 від 19 січня 2017 року).

Так як прокурором не надано жодних даних про те, яким знаком позначена автомобільна дорога М-13, у той час, як протоколом ОМП від 24.05.2016 року зафіксовано відсутність розділювальної смуги на ділянці дороги, де сталась ДТП.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту стосовно обставин, регламентованих ст. 91 КПК України, тоді як усі учасники процесу були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Клопотання ж прокурора від 15 липня 2021 року про призначення чергової експертизи, з огляду на його зміст та доводи, є безпідставним і позбавленим усякого сенсу.

Зокрема, клопотання обґрунтоване обставинами, які фактично вже неможливо установити, про що експерти неодноразово вказували у своїх висновках.

При цьому, з`ясувати питання, що порушуються у цьому клопотанні, сторона обвинувачення мала змогу не тільки під час досудового розслідування, а й вже в ході судового розгляду, в ході допиту експерта, адже за її клопотанням судом призначалась експертиза.

Та у будь - якому випадку, якось же ОСОБА_1 доїхав із тим заднім правим колесом до місця пригоди, тому воно й було пошкоджене через ту дорогу, безпеку руху на якій ніхто забезпечувати не збирався.

А встановити те, чи міг він виявити пошкодження колеса до ДТП, вже неможливо.

Відповідно, призначення такої експертизи за таким клопотанням призвело б до ще більшої тривалості судового розгляду і все одно було безрезультатним для цього провадження з огляду на установлені обставини цієї справи.

Тому, суд за своїм внутрішнім переконанням, сформованим шляхом оцінки усіх наявних у його розпорядженні доказів, як кожного окремо, так їх сукупності, приходить до висновку про недоведеність порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України у ситуації, що є предметом цього судового розгляду, і, відповідно, наявності у його діях об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Так, кримінальна відповідальність за ч.2 ст. 286 КК України настає у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяло тяжке тілесне ушкодження.

При цьому, злочином може бути визнано лише протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК).

Звідси одним з елементів складу злочину може бути визнано певну поведінку людини, свідомий та вольовий вчинок, а не певний стан особи.

ВС ККС у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказав, що злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.

Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи:

1) діяння (дія або бездіяльність);

2) обстановка;

3) суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - ч. 2, загибель кількох осіб - ч. 3);

4) причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

У свою чергу, діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати:

1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо);

2) у невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.

А причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК.

При цьому, допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи:

а) порушення, які самі по собі (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК (наприклад, керування транспортним засобом без посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, не зареєстрованим, або без належного номерного знака (підп. «в» п. 2.9 ПДР) тощо);

б) порушення, які самі по собі (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце (наприклад, порушення правил перестроювання транспортних засобів (п. 10.3 ПДР), розвороту (п. 10.7 ПДР), заборони виїзду на зустрічну смугу руху транспорту (п. 11.4 ПДР), перевищення швидкості руху транспорту (п. 12.4 ПДР) тощо).

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто знаходилися у причиновому зв язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.

І тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК

Але з мотивів, що наведені судом вище, в ході судового розгляду не було встановлено факту порушення ОСОБА_1 ПДР України, як то, вимог п. 12.1, 12.3, 12.6 «ґ» ПДР України як у формі дій, так і у формі бездіяльності.

Навіть якщо припустити, що ОСОБА_1 не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся від керування транспортним засобом, то саме по собі це порушення не здатне спричинити наслідки, передбачені ч.2 ст. 286 КК України.

У той час, як інших порушень, за умов, що викладені судом вище, достовірно «поза розумним сумнівом» встановлено не було.

А отже, не доведено обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України - діяння у формі дії чи бездіяльності.

А як вказав ВС ККС у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 750/11509/18 «поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

А кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

А Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

У свою чергу, обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною «поза розумним сумнівом», версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Адже законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Однак, недоведеність «поза розумним сумнівом» обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення виключає можливість встановлення причинного зв`язку між його діянням (дією чи бездіяльністю), яке є недоведеним, та наслідками, що настали, як у цій ситуації, що спричинили смерть потерпілого.

Таке виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 286 КК України і тягне за собою ухвалення виправдувального вироку на підставі п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України, так як не доведено, що у його діянні є склад цього кримінального правопорушення.

Цивільний позов в рамках кримінального провадження ніким не заявлений.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався та підстав для його обрання до набрання вироком законної сили немає.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі арешт речових доказів, не застосовувались.

Речовими доказами слід розпорядитись згідно із правилами ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експертів слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100 124 126 368-371 373-374 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та виправдати його на підставі п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю у його діях складу цього кримінального правопорушення.

Витрати на залучення експертів на загальну суму 42 877 (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 20 коп. - віднести на рахунок держави.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили - не обрати.

Речовий доказ - автомобіль марки «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - залишити у володінні ТОВ «ПМТЗ «Агро - Союз».

Речовий доказ - автомобіль марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки «KRONA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , - залишити у володінні ОСОБА_7 .

Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 ( тридцяти днів ) з дня його проголошення.

На підставі ч.2 ст. 126 КПК України сторони кримінального провадження та експерт мають право оскаржити вирок в частині визначення розміру процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Суддя