МінЮсту байдуже

З огляду на статті, які розміщені на сайті міністерства юстиції України, я зробив висновок, що після революції підхід посадовців міністерства юстиції до виконання ними повноважень не змінився, а про реформи та якісні зміни годі й думати. Мій висновок аргументується нижченаведеними обставинами.

На офіційному сайті міністерства юстиції України (http://www.minjust.gov.ua/4382) опублікована така от стаття:

Щодо зміни розміру статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю при зміні розміру мінімальної заробітної плати або мінімального розміру статутного фонду, встановленого законом

Перше на, що я звернув увагу, це твердження із посиланням на ст. 52 Закону України «Про господарські товариства», що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю має становити в еквіваленті не менше ста мінімальних заробітних плат. Проте в ст. 52 насправді йдеться про наступне:

Стаття 52.Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства. Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку. Рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.

Як ви бачите в цій статті відсутня норма яка би обмежувала засновників товариства з обмеженою відповідальністю у формуванні статутного капіталу в розмірі меншому аніж той, що вказаний на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Вся річ у тому, що колись така норма існувала в дійсності проте до Закону України «Про господарські товариства» вносились зміни і згодом мінімальний розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю було зменшено до еквівалента однієї мінімальної заробітної плати а від 2011 року вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу взагалі немає. Але от люди у міністерстві зайняті будь чим тільки не моніторингом законодавства, що стосується спрощення ведення господарської діяльності.

Друга помилка допущена у наведеній статті опублікованій на офіційному сайті Міністерства юстиції України на яку я звернув увагу настільки жахлива, що за її допущення слід відсторонити від виконання обов’язків весь склад міністерства, від міністра до технічного персоналу. Цією помилкою є посилання на науково-практичний коментар. Яким би світилом у юридичній науці не був Е.Р. Кибенко але навіть студенти двієчники перших курсів знають, що посилатись на науково-практичні коментарі можна хіба що в навчальних та наукових роботах (зокрема курсових і т.п.). Однією із причин, чому не можна посилатись на науково-практичні коментарі, це те, що до законодавчих норм вносяться зміни але із внесенням таких змін автори коментарів не перевидають їх із врахуванням законодавчих змін. Тим більше, що в даному випадку посилання зроблено на науково-практичний коментар виданий у 2000 році. Простіше кажучи, слід розрізняти юриспруденцію як галузь права, та юриспруденцію як галузь науки. Роз’яснення міністерства (навіть просто статті розміщені на сайті) – це із галузі права. Науково-практичний коментар – це вже із галузі науки.

Це не єдиний прокол міністерства. Наводжу ще один приклад. На офіційному сайті Міністерства юстиції України (http://www.minjust.gov.ua/5246) зазначається:

«Договір позички будівлі або іншої капітальної споруди строком на один рік і більше укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір позички транспортного засобу за участі фізичної особи також укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.»

Підписалась під цими словами провідний спеціаліст Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань міністерства юстиції України Кравченко Ольга Петрівна.

Зазначу, що згідно тверджень Кравченко Ольги Петрівної, якщо договір позички будівлі або іншої капітальної споруди укладено строком більше одного року, то він повинен бути нотаріально посвідчений. На нормативно-правові акти, які встановлюють такі норми Ольга Петрівна не посилається.

Проте згідно ч.3 ст.828 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу. А ч.2 ст.793 ЦК України передбачає, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Тобто виходячи із норм ЦК України обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори позички укладені строком від трьох років, а не від одного як це зазначено на офіційному сайті міністерства юстиції. Також обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори позички окремої частини капітальної споруди, про що не згадує головний спеціаліст Кравченко О.П.

04.02.2015 року Кабінет Міністрів України призначив заступником міністра юстиції грузина Гецадзе Гія Гізойовича. Матимемо можливість, на прикладі усунення подібних непрофесійних роз’яснень на сайті міністерства, оцінити, як впливає присутність іноземців (чи натуралізованих громадян України) на роботу всього міністерства.

Автор статті: Олег Брикар