Міфи та фейки щодо фіскалізації та використання програмних РРО

Останнім часом з’явилось багато спекуляцій навколо набуття чинності Законами 128-IX та 129-IX, які були прийняті ВРУ та підписані Президентом наприкінці минулого року з метою детінізації сфери торгівлі. Дані Закони передбачають багато позитивних новацій, як-то механізм кешбеку для споживачів, можливість використовувати програмні РРО в смартфоні. Водночас, вони мають стати запорукою створення цивілізованих і рівних правил ведення бізнесу, постового розширення сфери обов’язкового використання касових апаратів або їх програмних аналогів, а також збільшення відповідальності за невидачу фіскального чека споживачу, зокрема, скасування штрафу в 1 гривню.

У той же час, противники фіскалізації наразі активно бомбардують соціальні мережі та медіа необґрунтованими та відверто неправдивими твердженнями, які вводять в оману пересічних українців та залякують представників малого бізнесу. Тож, давайте детально проаналізуємо деякі з цих міфів та з’ясуємо наскільки в них є зерно істини.

1. Закони 128 та 129 примушують абсолютно всіх продавців, включаючи бабусю, яка продає овочі на базарі використовувати касові апарати.

Це не є правдою, оскільки, стаття 9 Закону про використання РРО чітко зазначає, що касові апарати або їх програмні аналоги не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та в разі торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівку на ринках. Більше цього, ця ж стаття дозволяє не застосовувати РРО всім суб’єкти господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування 1 групи. А це, власне, і є підприємці, які здійснюють роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках або надають побутові послуги населенню, обсяг доходів яких протягом року не перевищує 1 мільйона гривень.

2. Ходять чутки, що існує якийсь «наближений до владних кіл бізнесмен» який закупив мільйон касових апаратів, і тепер через Закони №128 та №129 хоче примусити всіх підприємців купувати їх з «200% накруткою».

Це неправда, оскільки Закони 128-IX та 129-IX взагалі дозволяють замість касового апарату використовувати будь-який наявний у продавця гаджет, як-то мобільний телефон, ноутбук або планшет. Тому, будь-хто може завантажити на свій мобільний телефон безкоштовне програмне забезпечення від державної податкової служби та використовувати його як касовий апарат.

3. Існує ще якийсь «бізнесмен», який закупав мільйон принтерів для роздрукування фіскальних чеків для програмних РРО, і тепер також хоче їх продати.

Програмне РРО автоматично генерує чек в електронному вигляді і передає його на сервер податкової, а також в смартфон споживача. Тому, друкувати чек в обов’язковому порядку при використанні програмного РРО не потрібно. Якщо продавець таки хоче видади паперовий чек, його можна роздрукувати навіть на звичайному принтері, або взяти в оренду спеціальний міні-принтер за 50 гривень на місяць.

4.Безкоштовне програмне РРО від податкової не працює, а аналоги, які пропонують комерційні структури, коштують дуже.

Норма щодо можливості використання програмних РРО почала працювати з 1 серпня 2020 року і станом на кінець жовтня, за даними податкової, вже 1959 суб’єктів зареєстрували 42 тисячі програмних РРО. За цей час для реєстрації до фіскального серверу ними було передано близько 40 мільйонів чеків.

Так, можливо безкоштовне програмне РРО від податкової працює не ідеально, але на сьогодні існує дуже багато недорогих програмних РРО від приватних компаній, вартість встановлення та обслуговування яких складає близько 140 гривень на місяць. Встановити програмне РРО можна за декілька годин і надалі вільно їм користуватися. Більше того, можна прогнозувати, що з подальшим розвитком цієї технології, вже в найближчому майбутньому всі онлайн програми, в яких працює бізнес будуть мати елемент фіскалізації.

5. Програмні РРО, і облік товарів – це дуже складно і для їх використання необхідно наймати окремого бухгалтера.

Ніякого бухгалтера не треба. В програмному РРО весь облік виконується автоматично. Більше того, програмне РРО дасть ще більший поштовх бізнесу виходити та працювати в онлайні. Адже раніше, наприклад, було незрозуміло як онлайн продажі інтегрувати з фізичною касою і частина бізнесу просто приймала рішення не продавати в онлайн. Зараз же для того, щоб фіскалізувати онлайн операції достатньо прописати свою касу і всі операції автоматично фіскалізуються. При цьому, таке РРО працює 24/7 і повістю автоматизовано. Немає необхідності навчати касирів, слідкувати за касовою дисципліною, тощо.

6. Програмне РРО неможливо використовувати в Україні, оскільки в деяких місцях є перебої з доступом до інтернету 24/7.

З програмним РРО можна фіксувати розрахункові операції навіть без доступу до інтернету та передавати інформацію не сервер податкової із запізненням, після того як інтернет з’єднання з смартфоном або ноутбуком буде поновлене.

7. Закони 128 та 129 – це цілеспрямований курс держави на те, щоб вбити в Україні малий бізнес.

Закони 128 та 129 – це, в першу чергу, спроба створити цивілізовані та європейські умови ведення бізнесу в Україні, розмежувати дійсно невеликих підприємців від певних потужних організованих бізнесів, які використовують схему з ФОПами для ухиляння від сплати податків. Так, наприклад, в Польщі, куди їдуть тисячі українських заробітчан, РРО обов’язкові для всіх, а підприємці працюють в рівних конкурентних умовах та сплачують необхідні податки до державного бюджету. Саме це дозволяє нормально розвиватись економіці та платити достойні заробітні плати, пенсії, будувати якісні дороги та інвестувати в соціальну інфраструктуру.

Більше того, лише в цьому році держава суттєво підвищила ліміти обсягу доходів для суб’єктів господарювання, які хочуть перебувати на спрощеній системі оподаткування. Так, наприклад, ліміти для першої групи були підвищені з 300 тисяч до 1 мільйона гривень, а на другій і третій групі тепер можуть перебувати підприємці з доходом до 5 та 7 мільйонів гривень на рік відповідно.

8. Закони 128 та 129, це закони про «нерівність», а норма щодо «кешбеку» буде використовуватись недобросовісними конкурентами щоб нищити бізнесу одне одного.

У недобросовісних конкурентів завжди була можливість писати скарги на конкурентів через споживачів, тому, в цьому ключі нічого не помінялось, і ніякого нового механізму тиску на підприємців не запроваджується. У той же час, норма щодо «кешбеку», яка має запрацювати з 1 січня 2021 року, може суттєво покращить ситуацію із захистом прав споживачів в Україні. Так, передбачається, що у споживача буде можливість отримувати так званий «кешбек» або компенсацію вартості придбаного ним товару в разі якщо він виявив, що йому надали підроблений фіскальний чек та відповідним чином поскаржився в податкову службу, а остання за результатами перевірки підтвердила факт порушення.

9. Фіскалізація наразі не на часі, зважаючи на складу економічну ситуацію, що створилась внаслідок COVID-19.

Так, ситуація з COVID-19 дійсно безпрецедентна і негативно впливає на економічну ситуацію, багато бізнесів та індустрій. У той же час, правильного та належного часу для впровадження непопулярних реформ ніколи не настане. Прийняття Законів 128 та 129, це вже далеко не перша спроба детінізувати економіку України.

Попередні спроби були зірвані певними зацікавленими групами, які не бажають платити податки та працювати по нормальним європейським правилам в Україні. І кожного разу нам наводили аргументи, чому саме зараз зміни не на часі, і треба залишити все як було.

Однак, постійно відтерміновувати непопулярні рішення – не можна, адже прозорому бізнесу вже поступово уривається терпець. Тож, сподіваюсь, якісний рух вперед і реформа продовжиться.

Джерело: EBA