Кримінальна відповідальність за перешкоджання законній діяльності ЗСУ (ст. 114-1 ККУ)

На виконання постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року ТЦК розсилають вимоги щодо забезпечення належної організації та ведення військового обліку військовозобов’язаних працівників на підприємства, установи, організації. Однак останнім часом такі вимоги чомусь супроводжуються попередженнями (а іноді – погрозами) з боку ТЦК про притягнення посадових осіб підприємств до кримінальної відповідальності за ст. 114-1 КК України за неналежне ведення військового обліку на підприємстві.

Чи дійсно такі попередження від ТЦК є правомірними, чи треба боятися бізнесу кримінального переслідування за можливі недоліки у веденні військового обліку на підприємстві, та чи можна притягнути відповідальних осіб підприємств до кримінальної відповідальності за ті види правопорушень, за які вже передбачена адміністративна відповідальність в КУпАП, - про це та інше поговоримо в цій статті.

Пропоную проаналізувати склад злочину, передбачений в ст. 114-1 КК України – перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період, дослідити актуальну судову практику та дати відповіді на питання: кого, за що, в яких випадках національні суди притягують до кримінальної відповідальності за цією нормою, і чи може бути застосовним такий вид відповідальності у разі виявлення порушень правил ведення військового обліку на підприємстві.

1. Склад злочину

Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період за ч. 1 ст. 114-1 КК України є злочином з формальним складом. Це означає, що незалежно від настання чи ненастання наслідків він вважається закінченим з моменту вчинення самого перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань. Санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, тобто цей злочин є тяжким.

Кваліфікований склад, який передбачений у ч. 2 ст. 114-1 КК України, є злочином з матеріальним складом. І якщо таке перешкоджання призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків, тоді може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, тобто він уже є особливо тяжким злочином.

Кримінально караним вважається лише перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань. В цьому контексті виникає практичне та, в якійсь мірі, риторичне запитання: а чи можна вважати законними такі дії військовослужбовців ТЦК, як, наприклад, викрадення людей на вулицях, або незаконне позбавлення волі та утримання в закритих приміщеннях, або ж їх неправомірне проникнення в житло чи інше приміщення громадян, чи нанесення їм тілесних ушкоджень, спроби доведення до самогубств з метою здійснення заходів з мобілізації, яке зараз настільки активно та безкарно практикується в нашій країні, що перетворюється більше на правило, аніж на поодинокі винятки.

Якщо в наведених випадках протизаконної діяльності особа в цілях самозахисту «перешкоджає» таким незаконним діям військовослужбовців ТЦК та захищається від них, то де в такому разі проходить межа між необхідною обороною, яка виключає кримінальну відповідальність, та кримінально караним перешкоджанням діяльності ЗСУ?

2. Вироки за ст. 114-1 КК України

В переважній більшості випадків ст. 114-1 КК України дійсно застосовується у справах, пов’язаних саме з військовослужбовцями ТЦК під час вжиття ними заходів з мобілізації. Суди притягали до кримінальної відповідальності за ст. 114-1 КК України осіб, зокрема, за такі дії:

• вступ в конфлікт з військовослужбовцями ТЦК, які проводили мобілізаційні заходи оповіщення, висловлювання в грубій формі в їхній бік, заклик інших осіб прибути на місце події та заблокувати рух службового автомобіля військовослужбовців, подальше блокування та оточення службових автомобілів працівників ТЦК, висловлення погроз пошкодити авто та дістати їх із салону з метою заподіяння тілесних ушкоджень;
• цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку та призову, відомостей, зокрема, в соціальних мережах в Інтернеті, про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ТЦК, адміністрування цієї інформації в різних мобільних месенджерах, додатках, ютуб-каналах, публікація відеозаписів, що призводять до розкриття форм та методів виконання мобілізаційного плану, зриву мобілізаційних заходів, а також підривають авторитет ЗСУ в суспільстві;
• запровадження різноманітних схем перешкоджання здійснення мобілізації військовозобов`язаних під час воєнного стану за грошову винагороду шляхом:

- оформлення їх на денну форму навчання у вищі навчальні заклади для унеможливлення мобілізації;

- виготовлення та видачі службових посвідчень, які можуть створювати у працівників ТЦК уявлення приналежності військовозобов`язаного до правоохоронного органу як особи, яка не підлягала призову за мобілізацією;

• сприяння незаконному переправленню військовозобов’язаних через державний кордон України шляхом:

- організації отримання медичних документів, які б посвідчували наявність у військовозобов’язаних захворювань, що в подальшому було б підставою для зняття їх з військового обліку в ТЦК;

- виготовлення документів, які підтверджують волонтерську діяльність, шляхом внесення даних до системи «Шлях»;

- виготовлення підроблених тимчасових посвідчень військовозобов`язаних та довідок ВЛК;

• поширення в соцмережах відеозаписів, які містять образу честі і гідності військовослужбовців ЗСУ та працівників Національної поліції України, які здійснюють заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, що у період дії воєнного стану призводить до підриву їхнього морально-психологічного стану та бойового духу, створює їх негативний образ у суспільстві і призводить до зниження рівня підтримки суспільством ЗСУ та НПУ;
• звернення до військовослужбовців ТЦК з погрозами застосування фізичного насильства у разі їхнього прибуття з метою вручення повісток;
• запуски приватного БПЛА у напрямку в/ч ЗСУ, що призводило до неможливості виконання вильотів підрозділами армійської авіації (у т.ч. з метою виконання бойових завдань);
• розміщення на приміщенні військової частини листівок із закликами здаватись до військовослужбовців ЗСУ з метою підриву обороноздатності України в умовах воєнного стану;
• розміщення на особистому ютуб-каналі відеозвернення до Президента України з публічними закликами відмовитись від мобілізації.

У всіх наведених справах суди одностайно керувалися тим, що оскільки діяльність ТЦК по здійсненню мобілізаційних заходів викликає широкий резонанс в суспільстві, в т.ч. і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації та не виявляють бажання бути призваними на військову службу.

Подібні дії формують в суспільстві негативне ставлення до військовослужбовців ЗСУ в період воєнного стану, призводять до підриву їх морально-психологічного стану та бойового духу, створюють негативний образ військовослужбовців ТЦК та СП в суспільстві та призводять до зниження рівня підтримки суспільством ЗСУ.

З огляду на це виправдовувальних вироків у цій категорії справ не спостерігається.

3. Висновки Верховного Суду щодо кваліфікації за ст. 114-1 КК України

В одній із постанов від 26.02.2019 року у справі № 653/1302/15-к Верховний Суд розглядав справу про спроби обвинуваченого зірвати мобілізацію та, як наслідок, підірвати обороноздатність України в умовах ведення бойових дій на Сході України. Які дії вчиняв засуджений у цій справі: він, використовуючи гучномовець, звертався до оточуючих громадян і публічно висловлював заклики до зупинення мобілізації шляхом перекриття доріг, взяття штурмом військкоматів, райвідділів поліції та усіх інших органів влади і тд.

У цій справі Верховний Суд сформулював висновки щодо кваліфікації дій за ст. 114-1 КК України, зазначивши:

• військові комісаріати України (ТЦК) відносяться до ЗСУ та інших військових формувань;
• перешкоджанням законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань України як об`єктивною стороною складу злочину за наявності правового режиму особливого періоду необхідно вважати умисне створення перешкод або встановлення будь-яких обмежень у законній діяльності військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань України при виконанні ними своїх службових обов`язків в особливий період;
• перешкоджання може відбуватися в такий із наведених способів:
  • • блокування органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин, шляхів сполучення, обладнання, споруд, руху військового транспорту шляхом перекриття руху, виставлення пікетів або постів, організації скупчення людей, тварин або транспорту, влаштування перепон, барикад, завалів тощо;
    • пошкодження, знищення, захоплення або незаконне утримання військових об`єктів, споруд, будівель, техніки, транспорту та об`єктів інфраструктури;
    • інші дії, що спрямовані на створення перепон у діяльності або виконанні військовослужбовцями ЗСУ та інших військових формувань України своїх службових обов`язків.

Отже, як бачимо, перелік способів перешкоджання, які можуть становити склад злочину за ст. 114-1 КК України, не є вичерпним. Однак чи означає це, що за цією статтею можуть підлягати кримінальній відповідальності керівники та посадові особи підприємств, установ або організацій за виявлені недоліки в організації ведення військового обліку на підприємствах?

4. Стаття 210-1 КУпАП проти ст. 114-1 КК України

Конкретні правила організації та ведення військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях визначені в постанові КМУ № 1487 від 30.12.2022 року.

В пункті 87 цієї постанови зазначено, що посадові особи підприємств, установ та організацій за такі порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, як:

- неподання до ТЦК списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць,

- прийняття на роботу призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку,

- незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх виклик до ТЦК,

- перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці,

- несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб несуть відповідальність згідно із законом.

В свою чергу, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період в КУпАП прямо передбачено відповідальність як за адміністративне правопорушення. Так, згідно з ч. 3 ст. 210-1 КК України у разі вчинення таких дій на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань накладається адміністративне стягнення у виді штрафу від 2 000 до 3 500 нмдг = від 34 000 до 59 500 грн.

Якщо конкретні дії за ступенем суспільної небезпечності та наслідками не досягають до такого рівня, що їх необхідно криміналізувати, тим більше - аж до ступеня тяжкого (чи особливо тяжкого) злочину, яким є ст. 114-1 КК України, то в таких випадках законодавець встановлює саме адміністративну, а не кримінальну відповідальність.

А тому одночасне притягнення до кримінальної відповідальності за ті правопорушення, за які вже передбачена адміністративна відповідальність, виключається. Правильність такого розуміння підтверджується відсутністю на сьогодні в ЄДРСР вироків щодо керівників чи посадових осіб підприємств, установ, організацій за ст. 111-4 КК України за фактами виявлених порушень або недоліків у веденні військового обліку на підприємствах.

Більше того, постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року чітко визначено порядок здійснення перевірок стану військового обліку на підприємствах, а також порядок дій ТЦК у разі виявлення якихось недоліків та їх усунення підприємством.

Тож погрози кримінальною відповідальністю за ст. 114-1 КК України в повідомленнях від ТЦК, адресовані підприємствам, видаються, як мінімум передчасними та незрозумілими.

Насамкінець, дуже важливо вкотре звернути увагу військовослужбовців ТЦК та інших військових формувань на таке: перед тим, як стверджувати про «перешкоджання діяльності ЗСУ», така діяльність ЗСУ та інших військових формувань повинна бути законною, так само, як і вимоги щодо недоліків в організації та веденні військового обліку, звернені до підприємств, установ та організацій.

Автор статті: Адвокат Сидор Аліна Володимирівна