06.02.2019 | Автор: Пирогов Владислав Сергійович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

КОНКУРС: За фільмування відкритого судового засідання на телефон – 15 діб адміністративного арешту (рефлексії щодо свавільної постанови судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І. С. від 14.11.2016 у справі № 617/1546/16-п)

Фабула судового акту:

I. Background акта суду

14 листопада 2016 року Вовчанським районним судом Харківської області під головуванням судді Уханьової І. С. розглядалась у відкритому судовому засіданні кримінальна справа стосовно ОСОБА_2. У судовому засіданні під час розгляду вказаної кримінальної справи був присутній Корнієнко М. Ю., який за допомогою мобільного телефону здійснював відеозапис судового засідання без отримання окремого дозволу суду.

Наведений факт став причиною виклику до Вовчанського районного суду Харківської області працівників поліції, які вилучили Корнієнка М. Ю. із зали судового засідання, після чого стосовно нього відразу було складено адміністративний протокол за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП).

Цього самого дня суддя Уханьова І. С. розглянула зазначені адміністративні матеріали та постановою Вовчанського районного суду Харківської області від 14 листопада 2016 року Корнієнка М. Ю. визнала винним Корнієнка М. Ю. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, і наклала на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк 15 діб.

II. Порушення, які допустила суддя під час розгляду справи

Як убачається із тексту судового акта, Корнієнкові М. Ю. було «висунуто обвинувачення» у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, яка передбачає відповідальність особи у вигляді накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців із відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Згідно зі статтею 32 КУпАП адміністративний арешт установлюється і застосовується тільки у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб. Тобто адміністративний арешт є найсуворішим видом відповідальності, визначеним КУпАП (найсуворіший захід адміністративної відповідальності).

Як встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме постановою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 3 лютого 2017 року у справі № 617/1678/16-п Корнієнко М. Ю. на законних підставах 14 листопада 2016 року перебував у залі судового засідання під час розгляду кримінальної справи, мав право проводити відеофіксування судового засідання і того дня судом стосовно цієї особи не ухвалювалося вмотивованого судового рішення про вилучення із зали судового засідання. Навіть більше, у цьому випадку треба враховувати також те, що обставини «вчинення Корнієнком М. Ю. злісної непокори вимозі поліціянта» були достеменно відомі Уханьовій І. С., оскільки вона головувала в судовому засіданні щодо розгляду кримінальної справи, коли відповідні події мали місце.

Отже, суддя Уханьова І. С. не встановила, які саме дії Корнієнка М. Ю. свідчать про злісну непокору працівникам поліції, у постанові про притягнення Корнієнка М. Ю. до адміністративної відповідальності не наведено, якими доказами підтверджується така непокора. Суддя визнала Корнієнка М. Ю. винним у вчиненні адміністративного правопорушення та застосувала до нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту за браком безспірних доказів, які б підтверджували його вину.

Також суддя Уханьова І. С. не виклала мотивів, з яких суд дійшов висновку про призначення виду покарання Корнієнкові М. Ю. в максимальних межах санкцій статті 185 КУпАП – адміністративного арешту строком 15 діб.

У розумінні статті 5 Конвенції адміністративний арешт є обмеженням свободи та особистої недоторканності. Суддя не взяла до уваги, що адміністративний арешт є найсуворішим адміністративним стягненням і застосовується у виняткових випадках, коли правопорушення за ступенем суспільної небезпеки наближене до злочину й застосування інших видів стягнень буде визнано недостатнім.

Отож зазначені неправомірні дії судді, допущені із порушенням закону, спричинили настання істотних негативних наслідків, а саме необґрунтоване позбавлення Корнієнка М. Ю. свободи на 9 діб, оскільки відповідно до ухваленої суддею Уханьовою І. С. постанови Корнієнко М. Ю. з 14 листопада 2016 року до 23 листопада 2016 року (йдеться про день звільнення Корнієнка М. Ю. від відбування покарання надалі у суді апеляційної інстанції) перебував в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ).

III. Підсумки перегляду судового рішення апеляційним порядком

Не погодившись з вказаним рішенням, Корнієнко М. Ю. та його захисник-адвокат    Лихачов Р. Б. подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати постанову судді Вовчанського районного суду Харківської області від 14.11.2016 року, а провадження у справі закрити.

Згідно з постановою апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2016 року у справі № 617/1546/16-п (провадження № 33/790/895/16) апеляційні скарги заявників були задоволені частково. Ухвалено скасувати постанову судді Вовчанського районного суду Харківської області від 14.11.2016 року стосовно Корнієнка М. Ю. Звільнено негайно Корнієнка М. Ю. від відбування надалі адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту строком 15 (п’ятнадцять) діб. Матеріали справи повернені до Вовчанського районного відділення поліції ГУ НП в Харківській області для дооформлення.

IV. Результат дисциплінарного провадження щодо судді у ВРП

Треба зазначити, що до Вищої ради правосуддя 8 та 9 лютого 2017 року надійшли дисциплінарні скарги громадянина Корнієнка М. Ю., а 13 квітня 2018 року – скарга заступника прокурора Харківської області Вінди П. В. від 10 квітня 2018 року на дії судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І. С. під час ухвалення постанови про притягнення громадянина Корнієнка М. Ю. до адміністративної відповідальності у справі № 617/1546/16-п.

Згідно з рішенням колегії Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2949/1дп/15-18 ухвалено притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Вовчанського районного суду Харківської області Уханьову Ірину Степанівну та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення судді з посади.

Не погодившись із вказаним рішенням, суддя Вовчанського районного суду Харківської області Уханьова І. С. подала скаргу до Вищої ради правосуддя, у якій просила скасувати рішення колегії Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року та закрити дисциплінарне провадження щодо неї.

Рішенням колегії Вищої ради правосуддя від 15 січня 2019 року № 95/0/15-19 змінене рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2949/1дп/15-18 про притягнення судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової Ірини Степанівни до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалено застосувати до судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової Ірини Степанівни дисциплінарне стягнення у вигляді подання про тимчасове усунення від учинення правосуддя строком на шість місяців з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим спрямуванням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з курсу суддівської етики, порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, практики застосування статей 5 та 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та кваліфікаційним оцінюванням надалі для підтвердження здатності судді вчиняти правосуддя у відповідному суді.

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 5 лютого 2019 року подання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя задоволене. Ухвалено тимчасово, на шість місяців, усунути суддю Вовчанського районного суду Харківської області Уханьову Ірину Степанівну від учинення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим спрямуванням судді до Національної
школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з курсу суддівської етики, порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, практики застосування статей 5, 6 Конвенції про захист прав
людини та основоположних свобод і кваліфікаційним оцінюванням надалі для підтвердження здатності судді вчиняти правосуддя у відповідному суді. Доручено Національній школі суддів України забезпечити проходження суддею Вовчанського районного суду Харківської області Уханьовою Іриною Степанівною курсу підвищення кваліфікації для кваліфікаційного оцінювання надалі щоби підтвердити її здатність учиняти правосуддя у відповідному суді.

           

                                                                                                        Справа № 617/1546/16-п

                                                                                             Провадження № 3/617/505/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    14 листопада 2016 року  Суддя Вовчанського районного суду Харківської області

ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вовчанськ справу про притягнення до адміністративної відповідальності

            ОСОБА_2, 16.06.1990 року          

            народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, інд. номер відсутній,

            проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 А, кв. 53 ,              

            м. Харків, Московський район, не працюючий,

за ст. 185 КУпАП                                            

Встановив:

14.11.2016 року в приміщенні Вовчанського районного суду Харківської області гр. ОСОБА_2 здійснив злісну непокору законному розпорядженню працівників міліції, а саме відмовився пройти до Вовчанського районного відділу поліції.

Своїми діями ОСОБА_2 скоїв правопорушення за яке передбачена відповідальність за ст. 185 КУпАП.

Відповідно до ст. 185 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.

ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину в скоєні ним правопорушення не визнав .

        Вина ОСОБА_2 підтверджується його поясненнями даними в суді, протоколом серії АА № 464265 від 14.11.2016 року про адміністративне правопорушення, матеріалами справи.

Обставинами що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення ОСОБА_2, згідно ст. 34 КУпАП, судом не встановлено.

Обставинами що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення ОСОБА_2, згідно ст. 35 КУпАП судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, дані про особу, що притягується до адміністративної відповідальності, а також обставини що помякшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді арешту.

Згідно ЗУ № 590-VІІ від 19 вересня 2013 року внесено зміни до КУпАП та ЗУ «Про судовий збір», згідно яких, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір 0,03 розміру мінімальної заробітної плати та сплачуються особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з правопорушника необхідно стягнути 275 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.                                                                                                                                                    

                                                                                                                                                      

        На підставі ст.ст. 3435,185251252280283284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєні адміністративного

правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП та назначити йому покарання у виді

адміністративного арешту строком 15 (п'ятнадцять) діб.

        Строк обчислювати з 13: 30 годин 14.11.2016 року.

             Стягнути з ОСОБА_2 275 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.

        Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги, протесту через районний суд до апеляційного суду Харківської області.

         Постанова підлягає примусовому виконанню через пятнадцять днів після її оголошення, а у разі оскарження або опротестування постанови в той же самий строк з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

      СУДДЯ -

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа  №  617/1546/16-п                                                              Головуючий 1 інстанції: Уханьова І.С

Провадження  № 33/790/895/16

Категорія:  ст. 185 КУпАП

    ПОСТАНОВА

      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року                                                                 м. Харків

Суддя апеляційного суду Харківської області Цілюрик В.П. за участю особи, відносно якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та його захисника Лихачова Романа Борисовича у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та Лихачова Р.Б. на постанову судді Вовчанського районного суду Харківської області від 14.11.2016 року у відношенні ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, -    

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Вовчанського районного суду Харківської області від 14.11.2016 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 15 діб.

Суддею було встановлено, що 14.11.2016 року в  приміщенні Вовчанського районного суду Харківської області ОСОБА_1 здійснив злісну непокору законному розпорядженню працівників міліції, а саме відмовився пройти до Вовчанського районного відділу поліції, чим скоїв правопорушення за яке передбачена відповідальність за ст. 185 КУпАП.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Лихачов Р.Б. подали апеляційні скарги, в яких просять постанову судді Вовчанського районного суду Харківської області від 14.11.2016 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Апелянти в апеляційних скаргах зазначають, що постанову судом винесеною незаконно та необґрунтовано, з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки вона не містить опису обставин події, установлених судом при розгляді справи, прізвищ працівників поліції, яким нібито було вчинено злісну непокору, не вказано вимог якої статті було порушено ОСОБА_1, причини прибуття працівників поліції до суду, а також права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на захист. Вважають, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, так як його дії відповідали вимогам законодавства, а судом порушено вимоги ч. 1 ст. 33 та ст. ст. 280283 КУпАП, без будь-якої необхідності застосовано найсуворіший вид стягнення. Посилаються на невідповідність проколу про адміністративне правопорушення від 14.11.2016 року вимогам ст. 256 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Лихачова Р.Б., які підтримали апеляційні вимоги, дослідивши матеріали справи, вважаю що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги суддею суду першої інстанції у повному обсязі не були дотримані, що призвело до передчасного прийняття рішення у відношенні ОСОБА_3, яке містить істотні суперечності.

Так суддею суду першої інстанції при прийнятті рішення щодо доведеності вини ОСОБА_1 було встановлено, що останній здійснив злісну непокору законному розпорядженню працівників міліції, відмовившись пройти до Вовчанського районного відділу поліції.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що саме таких вимог до ОСОБА_1 не висувалось. В матеріалах справи маються рапорти працівників поліції (а.с.6-8), та пояснення судового розпорядника Вовчанського районного суду Харківської області Шевченка Ю.А. (а.с.4), відповідно до змісту яких до ОСОБА_1 було висунуто вимогу залишити залу судових засідань за здійснення ним відеозапису судового засідання. Таким чином суддею суду першої інстанції достеменно не було встановлено наявність або відсутність об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, не з'ясовано, які саме дії ОСОБА_1 судом встановлені як протиправні, у зв'язку з чим постанова від 14.11.2016 року підлягає скасуванню.

Даючи оцінку зібраним по справі матеріалам, апеляційний суд відмічає, що виходячи зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 від 14.11.2016 року серії АА 464265 неможливо встановити обставини правопорушення.

Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, обов'язково зазначається суть правопорушення, тобто детальний опис його об'єктивної сторони. Таких відомостей вказаний вище протокол не містить, у ньому не зазначено час вчинення правопорушення, на які вимоги працівників поліції була вчинена непокора, у чому полягає її злісність, та у яких діях ОСОБА_1 мав прояв непокори. Без цих відомостей неможливо надати оцінку, чи були вимоги працівників поліції законні, і як слідство - які правові наслідки несуть подальші дії особи, до якої ці вимоги були висунуті.

Враховуючи, що таких відомостей матеріали справи не містять, апеляційний суд вважає необхідним повернути матеріали справи до Вовчанського районного відділення поліції ГУНП в Харківській області для їх належного оформлення згідно вимог КУпАП.

     При цьому апеляційний суд керується положеннями п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 рокузі змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008 року, де зазначено -

     «Визнати правильною практику тих суддів, які вмотивованими

постановами повертають протоколи про адміністративні

правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою

або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному

правоохоронному органу для належного оформлення».

Враховуючи те, що за результатами розгляду апеляційний скарг прийнято рішення про скасування постанови судді від 14.11.2016 року, апеляційний суд не дає оцінки посиланням апелянтів що інших порушень процедури розгляду справи судом першої інстанції та зазначених в апеляційних скаргах фактах недотримання вимог ст. ст. 33268 КУпАП.

     Керуючись ст.. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року зі змінами від 19.12.2008 року, апеляційний суд, -

    

                    П О С Т А Н О В И В :

     Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Лихачова Романа Борисовича задовольнити частково.

     Постанову судді Вовчанського районного суду Харківської області від 14.11.2016 року у відношенні ОСОБА_1 скасувати.

     ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 від подальшого відбуття адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту строком 15 (п'ятнадцять) діб - звільнити негайно.

     Матеріали справи повернути до Вовчанського районного відділення поліції ГУ НП в Харківській області для дооформлення

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Харківської області                               В.П.Цілюрик

 

 

УКРАЇНА

ВИЩА  РАДА  ПРАВОСУДДЯ

ПЕРША ДИСЦИПЛІНАРНА ПАЛАТА

  •  

21 вересня 2018 року

      Київ

    2949/1дп/15-18

Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі     головуючого – Шапрана В.В., члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К. та залученого з Третьої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарними скаргами Корнієнка Максима Юрійовича та заступника прокурора Харківської області Вінди Павла Васильовича стосовно судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової Ірини Степанівни,

встановила:

Уханьова Ірина Степанівна, ___ року народження, на посаді судді Вовчанського районного суду Харківської області працює із січня 2003 року, Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 300-VI обрана суддею цього суду безстроково. Характеризується позитивно, має значні кількісні та якісні показники роботи.

До Вищої ради правосуддя 8 та 9 лютого 2017 року надійшли аналогічні за змістом дисциплінарні скарги Корнієнка М.Ю., 13 квітня 2018 року – скарга заступника прокурора Харківської області Вінди П.В. від 10 квітня 2018 року на дії судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя вказані дисциплінарні скарги Корнієнка М.Ю. передані для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В. (протоколи автоматизованого розподілу матеріалів від                8 та 9 лютого 2017 року № К-681/0/7-17 та № К-681/1/7-17), а дисциплінарна скарга заступника прокурора Харківської області Вінди П.В. протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 13 квітня 2018 року № 439/0/13-18 приєднана до попередньої скарги та передана для перевірки члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С.

Ухвалою від 21 травня 2018 року № 1451/1дп/15-18 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С.

Суддя та заявники повідомлені про розгляд дисциплінарної справи                       3 серпня 2018 року шляхом надіслання відповідного запрошення поштою, а також розміщення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. У засідання дисциплінарного органу суддя не з’явилася, повідомила про неможливість явки та просила розгляд справи здійснювати без її участі. Розгляд дисциплінарної справи було відкладено.

Про розгляд дисциплінарної справи 21 вересня 2018 року суддя та заявники  повідомлені  шляхом  надіслання  відповідного запрошення поштою, а також розміщення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. У засідання дисциплінарного органу суддя повторно не з’явилася.

Відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя та скаржник мають бути повідомлені про засідання Дисциплінарної палати не пізніше ніж за сім днів до дня його проведення в порядку, визначеному регламентом Вищої ради правосуддя, та шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя. Суддя вважається належним чином повідомленим, якщо повідомлення направлено на адресу його місця проживання чи перебування або на адресу суду, в якому такий суддя обіймає посаду, а за неможливості такого направлення – розміщене на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Оскільки запрошення судді Уханьовій І.С. на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 21 вересня 2018 року було направлено на адресу суду, в якому вона обіймає посаду, 12 вересня 2018 року, а також 12 вересня 2018 року розміщено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Уханьова І.В. належним чином повідомлена про засідання дисциплінарного органу та вважається такою, що 21 вересня 2018 року повторно не з’явилася у засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Частиною четвертою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.

З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для розгляду дисциплінарної справи без участі судді Уханьової І.С.

За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. дійшов висновку про наявність у діях судді дисциплінарного проступку та запропонував прийняти рішення про притягнення судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. до дисциплінарної відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

У скаргах Корнієнко М.Ю. вказував, що, прийнявши постанову у справі               № 617/1546/16-п, суддя Вовчанського районного суду Харківської області              Уханьова І.С. порушила засади гласності і відкритості судового процесу, не забезпечила обвинуваченому права на захист, допустила поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, та допустила умисне або у зв’язку із очевидною недбалістю порушення прав людини і основоположних свобод. У зв’язку із цим просив притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, зазначив, що 14 листопада 2016 року при здійсненні правозахисних дій його, громадського діяча, активіста, члена Громадської ради при Харківській обласній державній адміністрації, представника ГО КЦ «Правозахисник», було затримано та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту на 15 діб. Вказав, що його арешт був завідомо незаконним та проведений у зв’язку зі здійсненням у залі судового засідання відеозйомки за допомогою портативного відеотехнічного засобу та що заборону здійснювати відеозйомку судом було встановлено з метою приховання порушень законодавства. Зауважив, що протокол про адміністративне правопорушення було складено із порушеннями визначеного законом порядку та його прав. Вважає, що невиконання суддею Вовчанського районного суду Харківської області суду Уханьовою І.С. покладених на неї професійних обов’язків під час гострого соціального конфлікту в Україні завдало істотної шкоди демократичному конституційному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави. Допущені суддею Уханьовою І.С. порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у її об’єктивності та неупередженості, сумлінності виконання нею своїх обов’язків, у чесності та непідкупності судових органів, принижують авторитет судової влади, що свідчить про порушення присяги судді.

Заступник прокурора Харківської області Вінда П.В. у скарзі від 10 квітня 2018 року зазначив, що під час розгляду справи № 617/1546/16-п суддя Уханьова І.С. допустила порушення засад гласності і відкритості судового процесу, поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, а також умисне порушення прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, Вінда П.В. вказав, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42017220000000204, в тому числі за фактом постановлення суддею завідомо неправосудного рішення, вчиненого в особистих інтересах, встановлено, що в судовому засіданні 14 листопада 2016 року суддя Уханьова І.С. безпідставно заборонила ОСОБА_1, який перебував у залі судового засідання у зв’язку із здійсненням правозахисної діяльності, використовувати портативний записуючий пристрій і здійснювати відеозйомку відкритого судового засідання. Так, суддя викликала працівників поліції, які безпідставно склали на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, а в подальшому, усвідомлюючи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, притягнула його до адміністративної відповідальності, застосувавши покарання у виді адміністративного арешту строком на 15 діб.

У поясненнях, що надійшли до Вищої ради правосуддя, суддя Уханьова І.С. зазначила, що в жовтні 2016 року після відставки судді Ворони С.В. їй була передана для розгляду кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

14 листопада 2016 року під час розгляду вказаної справи в судовому засіданні ОСОБА_1 почав бігати по залу судового засідання із увімкненим мобільним телефоном, голосно розмовляв та кричав, тобто намагався зірвати судове засідання. На зауваження судді та учасників процесу не реагував. У зв’язку із цим співробітником суду було викликано поліцію. Працівники поліції намагалися встановити особу правопорушника, у відповідь на що ОСОБА_1 почав їх ображати, відмовився надавати документи, що посвідчують особу. ОСОБА_1 було запропоновано пройти до відділу поліції для встановлення особи. При цьому він виразив явну непокору працівникам поліції.

Цього самого дня до суду надійшов адміністративний матеріал стосовно громадянина ОСОБА_1 за статтею 185 КУпАП, який за результатами автоматизованого розподілу було передано судді Уханьовій І.С. (у вказаний період часу вона була одним суддею Вовчанського районного суду Харківської області, який мав повноваження щодо здійснення правосуддя). Також суддя зазначила, що після скасування ухваленої нею постанови у цій справі, а також її дооформлення справа була передана для розгляду до іншого суду (у зв’язку із перебуванням її на лікарняному).

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що 14 листопада 2016 року Вовчанським районним судом Харківської області під головуванням судді Уханьової І.С. розглядалась у відкритому судовому засіданні кримінальна справа стосовно ОСОБА_2.

У судовому засіданні під час розгляду вказаної кримінальної справи був присутній ОСОБА_1, який за допомогою мобільного телефона здійснював відеозапис судового засідання без отримання окремого дозволу суду. Цього дня судом не приймалось вмотивованого судового рішення про видалення із зали судового засідання будь-кого із присутніх, в тому числі ОСОБА_1.

Судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме постановою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 3 лютого 2017 року у справі № 617/1678/16-п, встановлено, що ОСОБА_1 на законних підставах     14 листопада 2016 року перебував у залі судового засідання під час розгляду кримінальної справи, мав право проводити відеофіксування судового засідання і того дня судом стосовно цієї особи не приймалось вмотивованого судового рішення про видалення із зали судового засідання.

Водночас 14 листопада 2016 року до Вовчанського районного суду Харківської області були викликані працівники поліції, які фактично виконували вказівку головуючого (судді Уханьової І.С.) про видалення ОСОБА_1 із зали судового засідання, після чого стосовно нього відразу було складено адміністративний протокол за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Цього самого дня суддею Уханьовою І.С. розглянуто зазначений адміністративний матеріал та постановою Вовчанського районного суду Харківської області від 14 листопада 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 15 діб.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що 14 листопада 2016 року в приміщенні Вовчанського районного суду Харківської області ОСОБА_1 здійснив злісну непокору законному розпорядженню працівників поліції, а   саме відмовився пройти до Вовчанського районного відділу поліції ГУ НП в Харківській області, чим скоїв правопорушення, за яке передбачено відповідальність згідно зі статтею 185 КУпАП.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 та його захисник подали апеляційні скарги.

За результатами апеляційного розгляду справи апеляційний суд Харківської області 23 листопада 2016 року ухвалив постанову, якою апеляційні скарги задовольнив частково, постанову суду першої інстанції скасував, а матеріали справи повернув до Вовчанського районного відділення поліції ГУ НП в Харківській області для дооформлення. ОСОБА_1 від подальшого відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту звільнено негайно.

Під час апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що суддею суду першої інстанції під час прийняття рішення щодо доведеності вини ОСОБА_1 було встановлено, що останній здійснив злісну непокору законному розпорядженню працівників міліції, відмовившись пройти до Вовчанського районного відділу поліції. Вивченням матеріалів справи встановлено, що саме такі вимоги ОСОБА_1 не ставились. У матеріалах справи наявні рапорти працівників поліції та пояснення судового розпорядника Вовчанського районного суду Харківської області  Шевченка Ю.А., відповідно до яких ОСОБА_1 було поставлено вимогу залишити залу судових засідань у зв’язку із здійсненням ним відеозапису судового засідання. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддею суду першої інстанції достеменно не було встановлено наявність або відсутність об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, не з’ясовано, які саме дії ОСОБА_1 судом встановлені як протиправні, у зв’язку із чим постанову від 14 листопада 2016 року скасовано.

Після дооформлення вказаного адміністративного матеріалу його було передано на розгляд до Великобурлуцького районного суду Харківської області.

За результатами судового розгляду у постанові від 3 лютого 2017 року Великобурлуцький районний суд Харківської області дійшов висновку, що матеріали справи не містять даних, яке саме розпорядження чи вимогу поліцейського відмовився виконувати ОСОБА_1, перебуваючи в залі судового засідання; відсутні дані, що такі вимоги були законними, фабула правопорушення не конкретна, не розкрито її зміст у повному обсязі, фактично відсутній опис саме злісної непокори законному розпорядженню працівника поліції при виконанні ним службових обов’язків. Суд дійшов висновку, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази, з точки зору їх допустимості та достатності, які б підтверджували скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП; до матеріалів справи не додано доказів вчинення цією особою адміністративного правопорушення. Великобурлуцький районний суд Харківської області на підставі статті 247 КУпАП ухвалив постанову, якою закрив провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Як зазначалося раніше, вказане судове рішення набрало законної сили.

Таким чином, встановлено, що обставини справи, питання про достовірність доказів, а також законність і обґрунтованість постанови судді Уханьової І.С. у справі № 617/1546/16-п було перевірено у встановленому процесуальним законом порядку судом вищої інстанції.

На момент ухвалення суддею Вовчанського районного суду Харківської області Уханьовою І.С. постанови від 14 листопада 2016 року підстави дисциплінарної відповідальності судді були визначені частиною першою    статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною другою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

З огляду на зазначене суддю Уханьову І.С. може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у разі встановлення, що відповідне рішення (постанова) нею ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у цьому випадку наявні підстави для притягнення судді Уханьової І.С. до дисциплінарної відповідальності.

Так, згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Основними засадами судочинства є, в тому числі, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист (стаття 129 Конституції України).

Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У межах відповідного провадження особі має бути забезпечено можливість реалізувати гарантовані статтею 6 Конвенції права на захист цивільного права (у широкому тлумаченні цього поняття, яке застосовується Європейським судом з прав людини), а також під час розгляду справи щодо висунутого проти неї обвинувачення з точки зору Конвенції (зокрема, у тих випадках, коли це правопорушення спричинило для особи покарання, яке за своїм характером і за ступенем суворості належить, як правило, до «кримінальної» сфери).

Як вбачається із матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, йому було «висунуто обвинувачення» у вчиненні правопорушення, визначеного статтею 185 КУпАП у редакції, чинній станом на 14 листопада 2016 року, яка передбачає відповідальність особи у вигляді накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців із відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Відповідно до статті 32 КУпАП у відповідній редакції адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).

Адміністративний арешт є найсуворішим видом відповідальності, визначеним КУпАП (найсуворіший захід адміністративної відповідальності).

Нормами КУпАП, зокрема статтями 44, 51, 121, 173, 173-2, 185 тощо, визначено, що накладення стягнення у виді адміністративного арешту на строк до п’ятнадцяти діб може бути застосовано судом, а саме: за незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах; дрібне викрадення чужого майна; залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні; порушення правил руху через залізничні переїзди (в’їзд на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений); керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; дрібне хуліганство, вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми та інші.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини поняття «обвинувачення» слід розглядати з точки зору Конвенції. У такому випадку його можна визначити як «офіційне повідомлення відповідного державного органу, яке висловлює підозру у скоєнні кримінального правопорушення»; це визначення залежить також від наявності чи відсутності «важливих наслідків для становища підозрюваного» (рішення у справах «Deweer проти Бельгії»,             §§ 42 і 46; «Eckle проти Німеччини», § 73). Суд постановляв, що особа, яка була затримана і зобов’язана скласти присягу перед допитом як свідок, вже стала суб’єктом «кримінального обвинувачення» і мала право зберігати мовчання («Brusco проти Франції», §§ 46–50).

Таким чином, особа, яка притягається до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та до якої може бути застосовано стягнення, з огляду на наявність важливих наслідків для «підозрюваного», користується правами відповідно до статті 6 § 1 Конвенції, оскільки метою такого провадження є встановлення обґрунтованості «кримінального обвинувачення».

Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені статтею 280 КУпАП. Зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Суддею Уханьовою І.С. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме: не було дотримано вимог щодо всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин справи та вирішення її відповідно до закону.

Так, з копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення, які були направлені на адресу Вищої ради правосуддя, убачається, що під час розгляду вказаної справи суддею Уханьовою І.С. протокол судового засідання не вівся.

На необхідність ведення протоколу судового засідання під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185–185² КУпАП), вказував Верховний Суд України за результатами проведеного узагальнення практики розгляду судами справ зазначеної категорії (лист від 1 березня 2006 року).

Хоча ведення протоколу у вказаних справах є рекомендацією для судів, врахуванню підлягає те, що відсутність протоколу судового засідання унеможливлює встановлення повноти розгляду адміністративного матеріалу та дотримання прав ОСОБА_1.

Згідно зі статтею 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов’язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку тягне за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Верховний Суд України звертав увагу, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).

Згідно із приписами статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, матеріали адміністративної справи № 617/1546/16-п не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинено саме злісну непокору працівникам поліції. Судом (суддя Уханьова І.С.) не було встановлено факту правопорушення відповідно до вимог КУпАП та вини ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення у визначеному процесуальним законом порядку.

Більше того, у цьому випадку врахуванню підлягає те, що обставини «вчинення ОСОБА_1 злісної непокори вимозі поліцейського» були достеменно відомі Уханьовій І.С., оскільки вона була головуючим суддею в судовому засіданні щодо розгляду кримінальної справи, коли відповідні події мали місце, та згідно із наданим заступником прокурора Харківської області Віндою П.В. відеозаписом була присутня в залі суду, коли у ньому з’явилися працівники поліції.

Отже, суддя Уханьова І.С. не встановила, які дії ОСОБА_1 свідчать про злісну непокору працівникам міліції, у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не мотивовано, якими доказами підтверджується така непокора. Суддя визнала ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та застосувала до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту за відсутності безспірних доказів, які б підтверджували його вину, що є обов’язком суду відповідно до статей       1, 245 та 278 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України, якою гарантовано дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суддя Уханьова І.С. дійшла висновку про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1, не з’ясувавши фактичні обставини справи, які їй були достеменно відомі і суперечили кваліфікації дій ОСОБА_1, без урахування презумпції невинуватості, яка відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності («Lutz v. Germany», § 182; «Schmautzer v. Austria»; «Malige v. France»).

Гарантії статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включають зобов’язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень («H. v. Belgium», § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхню справу було ретельно розглянуто.

Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов’язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень («Suominen v. Finland», § 36).

Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Уханьова І.С. допустила дії, які йдуть врозріз із положеннями     статті 1 КУпАП.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 рішення № 23-рп/2010 (справа за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої     статті 14-1 КУпАП) наголосив, що статтями 245, 247, 249, 252, 280 КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб’єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.

Також згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 1-34/2010 (пункти 4.1, 4.2) адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 23 грудня 2005 року             № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 КУпАП, за приписами якої воно накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Суддею Уханьовою І.С. не вмотивовано, чому суд дійшов висновку про призначення виду покарання ОСОБА_1 в максимальних межах санкцій     статті 185 КУпАП – адміністративного арешту строком 15 діб.

Поза увагою судді Уханьової І.С. залишилася практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої стаття 5 § 1 (а) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до будь-якого «засудження», проголошеного судом, яке передбачає позбавлення волі, та не передбачає жодних відмінностей залежно від юридичного характеру правопорушення, у скоєнні якого особу було визнано винною, незалежно від того, належить воно до кримінальних чи дисциплінарних правопорушень відповідно до внутрішнього законодавства відповідної держави («Engel and Others v. the Netherlands», § 68; «Galstyan v. Armenia», § 46).

У розумінні статті 5 Конвенції адміністративний арешт є обмеженням свободи та особистої недоторканності.

Суддя не взяла до уваги, що адміністративний арешт є найсуворішим адміністративним стягненням і застосовується у виняткових випадках, коли правопорушення за ступенем суспільної небезпечності наближене до злочину й застосування інших видів стягнень буде визнано недостатнім.

Невмотивоване, безпідставне та таке, що не відповідає вимогам закону, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту порушує його право на справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.

Із матеріалів дисциплінарної справи також встановлено, що, незважаючи на клопотання ОСОБА_1 про надання йому можливості для залучення до участі у справі захисника (підготовки захисту), справу було розглянуто без його захисника.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Відповідно до статті 6 Конвенції судовий розгляд буде справедливим, якщо особі буде забезпечено право на захист.

Зокрема, вказаною нормою Конвенції гарантовано, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Незабезпечення особі права на захист є істотним порушенням таких засад судового провадження, як законність, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів, безпосередність дослідження показань та інших доказів.

Як зауважує Європейський суд з прав людини, гарантоване пунктом c) частини третьої статті 6 Конвенції право є особливим аспектом права на справедливий судовий розгляд, гарантованого частиною першою (Correia de Matos проти Португалії (déc.); Foucher проти Франції, § 30). Він гарантує, аби провадження проти обвинуваченого не здійснювалось без його належного представництва з метою захисту (Pakelli проти Німеччини, звіт Комісії, § 84). Цей пункт передбачає три окремі права: право захищати себе особисто, право використовувати допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, і право одержувати допомогу захисника безоплатно (ibidem, § 31).

Право обвинуваченого мати ефективну допомогу під час порушеного проти нього кримінального провадження передбачає, загалом, не лише право бути присутнім, але й право за потреби отримати допомогу адвоката (Lagerblom проти Швеції, § 49; Galstyan проти Вірменії, § 89).

В аспекті права на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції розгляд суддею Уханьовою І.С. адміністративного матеріалу стосовно ОСОБА_1 не сприяв ефективному судовому захисту цієї особи, не був справедливим, проведений без дотримання презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та з порушенням права на захист.

З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Уханьова І.С. під час здійснення правосуддя у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 не виконала покладених на суд завдань під час розгляду матеріалу у справі про адміністративне правопорушення, не виконала обов’язків, покладених на суддю під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначених статтями 245, 247, 252, 278, 280 КУпАП.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вказані дії суддею Уханьовою І.С. допущено умисно з огляду на те, що провадження стосовно ОСОБА_1 фактично було ініційовано саме нею, а рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності прийнято упереджено у зв’язку з подіями, що мали місце під час розгляду нею кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2, оскільки               ОСОБА_1, прибувши до зали суду як вільний слухач, здійснював відеозапис судового засідання на відеокамеру мобільного телефона. Вказане свідчить про порушення суддею презумпції невинуватості. При цьому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було створено перешкоди у реалізації права на захист.

Також дисциплінарним органом було встановлено, що зазначені неправомірні дії судді, допущені із грубим порушенням КУпАП та Конвенції, спричинили настання істотних негативних наслідків, а саме неправомірного позбавлення ОСОБА_1 волі на 9 діб, оскільки відповідно до ухваленої суддею Уханьовою І.С. постанови ОСОБА_1 з 14 листопада 2016 року до            23 листопада 2016 року (звільнення ОСОБА_1 від подальшого відбування покарання у суді апеляційної інстанції) перебував в ІТТ.

Враховуючи характер, послідовність та наслідки дій судді Уханьової І.С., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вони порочать звання судді, підривають авторитет правосуддя та є несумісними зі статусом судді.

З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду справи № 617/1546/16-п суддя Уханьова І.С. допустила дії, які слід кваліфікувати як такі, що визначені підпунктом «ґ» пункту 1, пунктами 3 та 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод, та грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків у виді неправомірного позбавлення особи волі, умисне, незабезпечення обвинуваченому права на захист і допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя (недотримання стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року                     № 15–рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

У пункті 16 розділу II доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленої Комісією на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD(2011)003rev), вказано, що Rule of Law («верховенство права») є невід’ємною частиною будь-якого демократичного суспільства. У рамках цього поняття вимагається, щоб усі, хто наділений повноваженнями ухвалювати рішення, ставилися до кожного з виявом поваги, на основі рівності та розумності й відповідно до закону, і щоб кожен мав можливість оскаржити незаконність рішень у незалежному та безсторонньому суді, де кожен має бути забезпечений справедливими процедурами. Отже, предметом верховенства права є здійснення влади і стосунки між особою та державою. Пунктом 41 розділу IV визначено, що обов’язковими елементами верховенства права є, зокрема: законність, заборона свавілля та доступ до правосуддя, де законність – це принцип, який означає дотримання законів (пункт 42). Заборона свавілля полягає в тому, що деклараційні повноваження органами державної влади мають здійснюватися відповідно з принципом верховенства права, з яким є несумісне ухвалення несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень (пункт 52). Відзначено, що доступ до правосуддя полягає, зокрема, в тому, що роль судівництва є істотно важливою в державі, заснованій на верховенстві права. Судівництво є гарантом справедливості – основоположної цінності у державі, керованій правом. Справою першочергової ваги є те, щоб судівництво мало повноваження визначати, які закони є застосовними та ваговитими щодо конкретної справи, вирішувати питання факту і застосовувати закон до фактичних обставин згідно з відповідною – тобто достатньо прозорою і передбачуваною – методологією тлумачення (пункт 54).

У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів (місто Лондон, 16 жовтня 2015 року), зокрема, зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування. Тому судова влада повинна, насамперед, звітувати про роботу суддів, які розглядають передані їм судові справи, а особливо про винесені ними рішення та їх обґрунтування. Судові рішення повинні бути відкритими для вивчення та оскарження. Це можна назвати «підзвітністю судової влади», яка є дуже важливою. Відповідно до основоположного принципу судової незалежності система оскарження – це, в принципі, єдиний шлях, яким може бути скасовано чи змінено судове рішення після того, як його було винесено, і єдиний спосіб, у який судді відповідатимуть за свої рішення, за винятком того, коли вони діють недобросовісно (розділ 4, пункт 23).

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України      22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Отже, особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ, де неухильне дотримання процесуального законодавства має на меті  забезпечення права на справедливий суд та спрямований, перш за все, на забезпечення захисту прав та свобод особи.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що під час розгляду справи № 617/1546/16-п суддя Уханьова І.С. не лише не виконала покладених на суд обов’язків у відповідному провадженні, зокрема визначених статтями 245, 247, 252, 278, 280 КУпАП, а й умисно допустила порушення прав людини і основоположних свобод та грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків у виді неправомірного позбавлення особи волі, та умисного незабезпечення обвинуваченому права на захист. Такі дії судді Уханьової І.С. підривають авторитет правосуддя та є несумісними зі статусом судді.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Строк притягнення до дисциплінарної відповідальності вказаної судді не сплинув.

Згідно з частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала, що суддя Уханьова І.С. має позитивну характеристику та високі показники роботи, за наявною у Вищій раді правосуддя інформацією, дисциплінарних стягнень не має, однак, враховуючи характер і наслідки дисциплінарного проступку, ступінь вини судді, вважає, що за результатами розгляду дисциплінарної справи пропорційним та єдино необхідним є застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

 

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись   статтею 126 Конституції України, статтями 49, 50, 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пунктами 12.22–12.40 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Вовчанського районного суду Харківської області Уханьову Ірину Степанівну та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення може бути оскаржене суддею в порядку та строки, визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                                               В.В. Шапран

Член Першої Дисциплінарної                                                   

палати Вищої ради правосуддя                                                  В.К. Комков

Член Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                                                А.А. Овсієнко

 

 

УКРАЇНА

ВИЩА  РАДА  ПРАВОСУДДЯ

 РІШЕННЯ

15 січня 2019 року

     Київ   

                      № 95/0/15-19

 

 

 

 

Про зміну рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня
2018 року № 2949/1дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності
судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С.

 

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової Ірини Степанівни на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня
2018 року № 2949/1дп/15-18,

встановила:

3 жовтня 2018 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № 5073/0/6-18 надійшла скарга судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2949/1дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади (далі – рішення Дисциплінарної палати).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 3 жовтня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Худика М.П.

Скарга на рішення Дисциплінарної палати подана суддею
Уханьовою І.С.  з дотриманням вимог та у строки, визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами перевірки скарги доповідач дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Дисциплінарної палати (висновок від 16 листопада 2018 року).

Про засідання Вищої ради правосуддя 4 грудня 2018 року, 15 січня 2019 року суддя Вовчанського районного суду Харківської області Уханьова І.С., скаржники Корнієнко М.Ю., заступник прокурора Харківської області Вінда П.В. повідомлені своєчасно та належним чином у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. на рішення Дисциплінарної палати та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Худика М.П., врахувавши пояснення судді та скаржників, дійшла висновку, що оскаржуване рішення  Дисциплінарної палати слід змінити, застосувавши до судді Уханьової І.С. інший вид дисциплінарного стягнення, з огляду на таке.

8 та 9 лютого 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшли аналогічні за змістом дисциплінарні скарги Корнієнка М.Ю. на дії судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С., в яких зазначалось про порушення вказаною суддею засад гласності і відкритості судового процесу, незабезпечення обвинуваченому права на захист, умисне або у зв’язку із очевидною недбалістю порушення прав людини і основоположних свобод та допущення поведінки, що порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя.

Зокрема, скаржник вказував, що 14 листопада 2016 року у зв’язку із проведенням ним відеозйомки судового засідання (під головуванням судді Уханьової І.С.) його, громадського діяча, активіста, члена Громадської ради при Харківській обласній державній адміністрації, представника
ГО КЦ «Правозахисник», при здійсненні правозахисної діяльності було безпідставно затримано працівниками поліції, складено протокол про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якого постановою судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. від 14 листопада 2016 року незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на 15 діб (справа № 617/1546/16-п). Скаржник стверджував, що його арешт був завідомо незаконний та проведений у зв’язку зі здійсненням ним у залі судового засідання дозволеної Законом  України «Про судоустрій і статус суддів» відеозйомки за допомогою портативного відеотехнічного засобу (телефона) та що заборону здійснювати відеозйомку на порушення засад гласності і відкритості судового процесу було встановлено суддею Уханьовою І.С. з метою приховання допущених нею порушень закону.

Корнієнко М.Ю. також зазначав, що протокол про адміністративне правопорушення за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) стосовно нього було складено із порушеннями визначеного законом порядку та без дотримання його прав, у тому числі на отримання правової допомоги, а постанова судді про притягнення його до адміністративної відповідальності не містить викладу встановлених судом обставин щодо вчиненого правопорушення та доведення вини. При цьому скаржник звертав увагу, що суддею
Уханьовою І.С. необґрунтовано накладено на нього найсуворіше адміністративне стягнення – адміністративний арешт.

Скаржник також стверджував, що невиконання суддею Вовчанського районного суду Харківської області суду Уханьовою І.С. покладених на неї професійних обов’язків під час гострого соціального конфлікту в Україні завдало істотної шкоди демократичному конституційному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави. Допущені суддею Уханьовою І.С. порушення закону, на переконання скаржника, порочать звання судді, викликають сумнів у її об’єктивності та неупередженості, сумлінності виконання нею своїх обов’язків, у чесності та непідкупності судових органів, принижують авторитет судової влади, що свідчить про порушення присяги судді.

13 квітня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга заступника прокурора Харківської області Вінди П.В., в якій також зазначалось про допущення суддею Уханьовою І.С. порушення засад гласності і відкритості судового процесу, умисне порушення прав людини і основоположних свобод та поведінку, що порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя. Зокрема, Вінда П.В. вказував, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42017220000000204, у тому числі за фактом постановлення суддею Уханьовою І.С. завідомо неправосудного рішення, вчиненого в особистих інтересах, встановлено, що в судовому засіданні 14 листопада 2016 року суддя Уханьова І.С. безпідставно заборонила Корнієнку М.Ю., який перебував у залі судового засідання у зв’язку із здійсненням правозахисної діяльності, використовувати портативний записуючий пристрій і здійснювати відеозйомку відкритого судового засідання. У зв’язку із цим, як зазначалось у скарзі, суддя Уханьова І.С. викликала працівників поліції, які безпідставно склали стосовно Корнієнка М.Ю. протокол про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП, а в подальшому, усвідомлюючи відсутність у діях Корнієнка М.Ю. складу адміністративного правопорушення, ця суддя притягнула його до адміністративної відповідальності, застосувавши адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 діб.

У поясненнях, наданих під час попередньої перевірки дисциплінарних скарг, суддя Уханьова І.С. зазначила, що 14 листопада 2016 року в судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи (за обвинуваченням Копаленка В.Г.) Корнієнко М.Ю. почав бігати по залі судового засідання із увімкненим мобільним телефоном та, незважаючи на зауваження головуючого судді, учасників процесу, голосно розмовляв, кричав, намагаючись зірвати судове засідання, у зв’язку із чим співробітником суду було викликано працівників поліції. У подальшому працівники поліції намагалися встановити особу правопорушника, у відповідь на що він почав їх ображати та відмовився надавати документи, що посвідчують особу, у зв’язку із чим йому було запропоновано пройти до відділу поліції для встановлення особи, на що він виявив явну непокору працівникам поліції.

Як вбачається з пояснень судді Уханьової І.С., цього самого дня до Вовчанського районного суду Харківської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно Корнієнка М.Ю. за статтею 185 КУпАП, який за результатами автоматизованого розподілу переданий до її провадження (справа № 617/1546/16-п). У вказаний час суддя Уханьова І.С. була єдиною суддею цього суду, яка мала повноваження щодо здійснення правосуддя.

За результатами розгляду вказаного протоколу постановою судді Уханьової І.С. від 14 листопада 2016 року Корнієнка М.Ю. визнано винним у  вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 15 діб. За твердженням судді
Уханьової І.С., вона не була особисто зацікавлена у результаті розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення стосовно
Корнієнка М.Ю. та, виносячи постанову, діяла законно і справедливо.

У поясненнях суддя Уханьова І.С. також зазначила, що винесена нею постанова була скасована постановою судді апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2016 року з направленням матеріалів справи до Вовчанського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області для дооформлення. Після дооформлення вказаних матеріалів у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді Уханьової І.С. вони були надіслані для розгляду до Великобурлуцького суду Харківської області.

Під час розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що 14 листопада 2016 року Вовчанським районним судом Харківської області під головуванням судді Уханьової І.С. розглядалась у відкритому судовому засіданні кримінальна справа за обвинуваченням Копаленка В.Г.

У судовому засіданні під час розгляду вказаної кримінальної справи був присутній Корнієнко М.Ю., який за допомогою мобільного телефона здійснював відеозапис судового засідання без отримання окремого дозволу суду. Цього дня суддею Уханьовою І.С. не приймалось вмотивованого судового рішення про видалення із зали судового засідання будь-кого із присутніх, у тому числі Корнієнка М.Ю., за порушення порядку в залі судового засідання.

Також встановлено, що 14 листопада 2016 року до Вовчанського районного суду Харківської області були викликані працівники Вовчанського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, які фактично виконували вказівку головуючого судді Уханьової І.С. про видалення Корнієнка М.Ю. із зали судового засідання, після чого стосовно нього цього самого дня було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця).

Цього самого дня суддею Вовчанського районного суду Харківської області Уханьовою І.С. за результатами розгляду зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення винесено постанову від 14 листопада
2016 року, якою Корнієнка М.Ю. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 15 діб.

У вказаній постанові при описі обставин, установлених під час розгляду справи, суддею Уханьовою І.С. зазначено лише, що 14 листопада 2016 року в приміщенні Вовчанського районного суду Харківської області Корнієнко М.Ю. здійснив злісну непокору законному розпорядженню працівників поліції, а саме відмовився пройти до Вовчанського районного відділу поліції, чим вчинив правопорушення, за яке передбачено відповідальність статтею 185 КУпАП.

Не погодившись із винесеною постановою, Корнієнко М.Ю. та його захисник подали апеляційні скарги. За результатами апеляційного розгляду справи суддя апеляційного суду Харківської області Цілюрик В.П.
23 листопада 2016 року виніс постанову, якою апеляційні скарги задовольнив частково, постанову судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. від 14 листопада 2016 року скасував, а матеріали справи повернув до Вовчанського відділення поліції ГУ НП в Харківській області для дооформлення. Корнієнка М.Ю. негайно звільнено від подальшого відбування накладеного адміністративного стягнення.

Суддя апеляційного суду Харківської області Цілюрик В.П. дійшов висновку, що суддею суду першої інстанції не були дотримані у повному обсязі вимоги статті 280 КУпАП щодо обов’язкового з’ясування обставин справи про адміністративне правопорушення, що призвело до передчасного прийняття рішення стосовно Корнієнка М.Ю., яке містить істотні суперечності. Так, суддею суду першої інстанції при прийнятті рішення щодо доведеності вини Корнієнка М.Ю. було встановлено, що останній здійснив злісну непокору законному розпорядженню працівників міліції, відмовившись пройти до Вовчанського районного відділу поліції, проте вивченням матеріалів справи встановлено, що саме такі вимоги
Корнієнку М.Ю. не ставились. У матеріалах справи наявні рапорти працівників поліції та пояснення судового розпорядника Вовчанського районного суду Харківської області Шевченка Ю.А., відповідно до яких Корнієнку М.Ю. було поставлено вимогу залишити залу судових засідань у зв’язку із здійсненням ним відеозапису судового засідання. Суддя суду апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддею суду першої інстанції достеменно не було встановлено наявності або відсутності об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, не з’ясовано, які саме дії Корнієнка М.Ю. судом встановлені як протиправні, що стало підставою скасування постанови судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. від 14 листопада 2016 року.

У постанові суду апеляційної інстанції від 23 листопада 2016 року також зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно Корнієнка М.Ю. не містить опису об’єктивної сторони вчиненого правопорушення, оскільки у ньому не зазначено часу його вчинення, вимог, стосовно яких правопорушником було вчинено непокору та у чому полягає її злісність, а також характеру дій, що розцінюються як  непокора, у зв’язку з чим неможливо встановити, чи були дії працівників поліції законними та які правові наслідки подальших дій особи, до якої ці вимоги було висунуто.

Після дооформлення матеріалів вказаної справи про адміністративне правопорушення її було передано на розгляд до Великобурлуцького районного суду Харківської області, за результатами якого суддя Великобурлуцького районного суду Харківської області Риков М.І. виніс постанову від 3 лютого 2017 року, яка набрала законної сили, про закриття провадження у справі через відсутність у діях Корнієнка М.Ю. складу адміністративного правопорушення (справа № 617/1678/16-п).

Вказаним судовим рішенням встановлено, що Корнієнко М.Ю. на законних підставах 14 листопада 2016 року перебував у залі судового засідання під час розгляду зазначеної кримінальної справи, мав право проводити відеофіксування судового засідання і що того дня судом стосовно цієї особи не приймалось вмотивованого судового рішення про видалення із зали судового засідання.

У вказаній постанові зазначено, що матеріали справи не містять даних про те, яке саме розпорядження чи вимогу поліцейського відмовився виконувати Корнієнко М.Ю., перебуваючи в залі судового засідання; відсутні дані, що такі вимоги були законними, фабула правопорушення не конкретна, не розкрито її зміст у повному обсязі, фактично відсутній опис саме злісної непокори законному розпорядженню працівника поліції при виконанні ним службових обов’язків. Суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б з точки зору їх допустимості та достатності підтверджували вчинення Корнієнком М.Ю. правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.

Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення, суддя Великобурлуцького районного суду Харківської області Риков М.І. вказав про застосування принципу верховенства права та презумпції невинуватості особи, закріпленої у статті 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, як встановлено у рішенні Дисциплінарної палати, обставини справи, достовірність доказів, а також законність і обґрунтованість постанови судді Уханьової І.С. від 14 листопада 2016 року у справі № 617/1546/16-п були перевірені судом вищої інстанції у встановленому процесуальним законом порядку. Допущені суддею Уханьовою І.С. порушення вимог КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно Корнієнка М.Ю. стали підставою для скасування винесеної нею постанови. У подальшому судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено відсутність у діях Корнієнка М.Ю. складу адміністративного правопорушення.

У рішенні Дисциплінарної палати зазначено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (№ 617/1546/16-п) суддя Уханьова І.С. допустила дії, які слід кваліфікувати за підпунктом «ґ»
пункту 1, пунктами 3 та 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме як умисне допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод та грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків у виді неправомірного позбавлення особи волі, умисне незабезпечення обвинуваченому права на захист і допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя (недотримання стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Вказаних висновків Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла, врахувавши, зокрема,  таке.

Стосовно Корнієнка М.Ю. органом Національної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП (у редакції, чинній станом на 14 листопада 2016 року).

Згідно зі статтею 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов’язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку тягне за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від
26 червня 1992 року № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий
пункту 7 постанови).

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи тощо (стаття 268 КУпАП).

Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені статтею 280 КУпАП. Зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із приписами статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 32 КУпАП адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб. Адміністративний арешт є найсуворішим видом адміністративного стягнення.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Статтею 62 Конституції України, якою гарантовано дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи та встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, матеріали справи про адміністративне правопорушення № 617/1546/16-п не містили належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Корнієнко М.Ю. вчинив злісну непокору законним вимогам працівників поліції. Суддею
Уханьовою І.С. не встановлено дій Корнієнка М.Ю., які б свідчили про злісну непокору працівникам поліції, та доказів, якими б це підтверджувалося. Отже, Суддею Уханьовою І.С. не було встановлено факту вчинення Корнієнком М.Ю. адміністративного правопорушення відповідно до вимог КУпАП та його вини у вчиненні цього правопорушення у визначеному законом порядку.

При цьому Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя було враховано, що обставини «вчинення Корнієнком М.Ю. злісної непокори вимозі поліцейського» судді Уханьовій І.С. були достеменно відомі, оскільки вона була головуючим суддею в судовому засіданні, в якому відповідні події мали місце, та згідно із доданим до дисциплінарної скарги заступника прокурора Харківської області Вінди П.В. відеозаписом була присутня в залі судового засідання, коли у ньому з’явилися працівники поліції. З цього відеозапису вбачається, що суддя Уханьова І.С. вказувала працівникам поліції на необхідність видалення Корнієнка М.Ю. із зали судового засідання саме у зв’язку із здійсненням ним відеозапису судового процесу.

Суддя Уханьова І.С. дійшла висновку про вчинення адміністративного правопорушення Корнієнком М.Ю., не з’ясувавши фактичних обставин справи, які їй були достеменно відомі і суперечили кваліфікації його дій, без урахування презумпції невинуватості, яка відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (рішення у справах «Lutz v. Germany», § 182; «Schmautzer v. Austria»; «Malige v. France»).

Також у рішенні Дисциплінарної палати зазначено, що суддею Уханьовою І.С. не наведено мотивів накладення на Корнієнка М.Ю. стягнення у виді адміністративного арешту на максимальний строк – 15 діб, хоча воно є найсуворішим адміністративним стягненням і застосовується у виняткових випадках, коли правопорушення за ступенем суспільної небезпечності наближене до злочину й накладення інших видів стягнень буде визнано недостатнім.

Згідно з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя невмотивоване, безпідставне та таке, що не відповідає вимогам закону, притягнення Корнієнка М.Ю. до адміністративної відповідальності та застосування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту порушує його право на справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.

Під час розгляду дисциплінарної справи також встановлено, що, незважаючи на клопотання Корнієнка М.Ю. про надання йому можливості залучити до участі у справі захисника, справу було розглянуто без участі адвоката, що не відповідає вимогам статті 268 КУпАП та пункту «c» частини третьої статті 6 Конвенції та є істотним порушенням права особи на справедливий суд.

З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Уханьова І.С. під час здійснення правосуддя у справі про адміністративне правопорушення стосовно Корнієнка М.Ю. не виконала покладених на суд завдань та обов’язків, визначених статтями 245, 247, 252, 278, 280 КУпАП.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вказані вище дії, зокрема порушення презумпції невинуватості особи та права на захист, суддею Уханьовою І.С. вчинено умисно з огляду на те, що провадження стосовно Корнієнка М.Ю. фактично було ініційовано саме нею, а рішення про притягнення Корнієнка М.Ю. до адміністративної відповідальності прийнято упереджено у зв’язку з подіями, що мали місце під час розгляду вказаною суддею кримінального провадження, оскільки
Корнієнко М.Ю. здійснював відеозйомку судового засідання без дозволу суду.

Також було враховано, що грубі порушення вимог КУпАП та Конвенції спричинили настання істотних негативних наслідків, а саме неправомірне позбавлення Корнієнка М.Ю. волі на 9 діб, оскільки відповідно до ухваленої суддею Уханьовою І.С. постанови з 14 до
23 листопада 2016 року він перебував в ізоляторі тимчасового тримання та був звільнений від подальшого відбування накладеного стягнення
23 листопада 2016 року відповідно до постанови судді апеляційного суду Харківської області.

Перша Дисциплінарна палата Вищої Ради правосуддя при застосуванні дисциплінарного стягнення до судді Уханьової І.С. взяла до уваги її позитивну характеристику, високі показники роботи та відсутність дисциплінарних стягнень, проте, враховуючи характер, послідовність та наслідки дій судді, дійшла висновку, що вони порочать звання судді, підривають авторитет правосуддя та є несумісними зі статусом судді, у зв’язку з чим єдино необхідним визнала застосування до вказаної судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

У скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Уханьова І.С. зазначила, що при його прийнятті не були враховані всі обставини, які мають суттєве значення для ухвалення законного та об’єктивного рішення, а зроблені у ньому висновки є суперечливими та такими, що не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Суддя Уханьова І.С. вказала, що під час розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не взято до уваги надані нею письмові пояснення з копіями пояснень працівників поліції та суду, у яких зазначено фактичні, а не надумані скаржниками обставини подій, що відбулись 14 листопада 2016 року.

Зокрема, звернула увагу на те, що в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження невідома на той час особа у залі судового засідання почала бігати із увімкненим мобільним телефоном, голосно розмовляти, кричати, намагаючись зірвати судове засідання, при цьому на зауваження судді, прокурора та інших учасників процесу не реагувала. У зв’язку з такою поведінкою особи, присутньої у залі судового засідання, співробітник суду (а не вона) викликав працівників поліції.
У подальшому у відповідь на спроби працівників поліції встановити особу правопорушника вказана особа, відмовляючись надати посвідчення особи, стала їх ображати, а на вимогу пройти до відділу поліції виявила явну непокору, висловлюючи на адресу працівників поліції образи та погрози, при цьому документів, що посвідчують особу, так і не надала та про свій статус  громадського діяча і правозахисника не повідомляла.

Також суддя Уханьова І.С. зазначила, що вказана справа про адміністративне правопорушення було розглянута нею відповідно до вимог КУпАП у відкритому судовому засіданні з роз’ясненням правопорушнику його прав та обов’язків, зокрема права на відвід, права мати захисника, але Корнієнко М.Ю. жодних клопотань не заявляв. За твердженням судді Уханьової І.С., нею достеменно було встановлено об’єктивну сторону правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, а саме вияв Корнієнком М.Ю. злісної непокори законному розпорядженню працівників поліції надати документи, що посвідчують особу, та пройти до відділення поліції для встановлення особи. Також пояснила, що при  накладенні адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на 15 діб нею було враховано, що правопорушник офіційно не працює, зареєстрований у місті Харкові, фактичне місце проживання встановити неможливо, а відповідно до додатково наданої поліцією інформації вказана особа є постійним відвідувачем судових засідань у Харківській області як громадський захисник обвинувачених, переважно громадян циганської національності, при цьому порушує судовий процес та перешкоджає прийняттю законних судових рішень.

Крім цього, суддя Уханьова І.С. зазначила, що, на її думку,
23 листопада 2016 року під час апеляційного перегляду винесеної нею постанови запрошені захисником Корнієнка М.Ю. тележурналісти чинили тиск на суд.

Як зазначено у скарзі, суддя Уханьова І.С. не погоджується із висновком Дисциплінарної палати про умисне порушення нею норм права та неналежне ставлення до службових обов’язків, що призвело до скасування її постанови судом апеляційної інстанції. При цьому вона зазначає, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством, а органи, які вирішують питання дисциплінарної відповідальності судді, таким правом не наділені.

Суддя Уханьова І.С. звертає увагу на те, що відповідно Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухваленої 17 листопада
2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, рішення  суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних процедур, закладених у законодавстві (пункт 16); тлумачення закону, оцінювання фактів  та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66); судді не повинні  нести особисту відповідальність за випадки, коли їхні рішення були скасовані або змінені в процесі апеляційного розгляду (пункт 70).

Крім того, у скарзі суддя Уханьова І.С. зазначила, що Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя при застосуванні дисциплінарного стягнення не враховано її позитивної характеристики,
15-річного стажу роботи на посаді судді та відсутності дисциплінарних стягнень.

При перевірці доводів скарги в частині невідповідності висновків, викладених у рішенні Дисциплінарної палати, фактичним обставинам встановлено, що рапорти працівників поліції та пояснення діловода – судового розпорядника Вовчанського районного суду Харківської області, на які посилається суддя Уханьова І.С., не містять відомостей, які б спростовували висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження та судом під час апеляційного перегляду постанови судді Уханьової І.С. від 14 листопада 2016 року. Із вказаних документів не вбачається, що
Корнієнко М.Ю. проявив злісну непокору законним розпорядженням (вимогам) поліцейського, зокрема надати документи, що посвідчують особу, та пройти до Вовчанського відділення поліції для встановлення його особи, як стверджується у скарзі. Такі вимоги Корнієнку М.Ю. працівниками поліції не ставилися. Отже, доводи скарги в цій частині є необґрунтованими.

Не заслуговують на увагу як необґрунтовані та суб’єктивні і твердження судді Уханьової І.С. про «достеменне» встановлення нею об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно Корнієнка М.Ю. доказів на підтвердження факту вчинення ним зазначеного правопорушення не містили. Не містили вони також доказів, що вказували на неможливість накладення на Корнієнка М.Ю. адміністративного стягнення, відмінного від адміністративного арешту, про які зазначено у скарзі судді, при цьому при накладенні адміністративного стягнення суддею
Уханьовою І.С. не було встановлено обставин, що обтяжували відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Щодо можливого тиску на суддю апеляційного суду Харківської області Цілюрика В.П. під час апеляційного розгляду ним справи
№ 617/1546/16-п слід зазначити про відсутність доказів на підтвердження наведеного, при цьому згідно з реєстром повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя не встановлено факту звернення вказаного судді відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з повідомленням про втручання в його діяльність під час розгляду зазначеної справи.

Стосовно тверджень судді Уханьової І.С. про неправомірність здійснення Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя оцінки законності та обґрунтованості винесеної нею постанови від
14 листопада 2016 року та притягнення її у зв’язку із цим до дисциплінарної відповідальності слід зазначити, що прийняття рішення Дисциплінарною палатою не пов’язано із скасуванням судом апеляційної інстанції винесеної нею постанови (хоча цей факт враховано під час розгляду дисциплінарної справи) та її оцінкою, а ґрунтується на оцінці дій судді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та висновку про невиконання завдань та обов’язків, покладених на неї Конституцією України та КУпАП, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.

Крім того, слід зазначити, що питання допущення судом помилок щодо фактів та права не належить до компетенції дисциплінарного органу доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/або не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією.

Першою Дисциплінарною палатою було встановлено, що під час розгляду суддею Уханьовою І.С. справи про адміністративне правопорушення стосовно Корнієнка М.Ю. мали місце істотні порушення норм процесуального права, характер яких вказує на упередженість (необ’єктивність) судді під час здійснення правосуддя та їх умисне допущення, і доводи скарги зазначених висновків не спростовують.

Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя зобов’язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (аналогічні положення закріплені у Кодексі суддівської етики).

Таким чином, оцінивши у сукупності всі обставини дисциплінарної справи та доводи скарги судді Уханьової І.С., Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила умисне допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод та грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків у виді неправомірного позбавлення особи волі, умисне незабезпечення обвинуваченому права на захист і допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя (недотримання стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду), що становлять об’єктивну сторону дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «ґ» пункту 1, пунктами 3 та 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Разом із тим Вищою радою правосуддя встановлено, що у період з
22 вересня 2016 року до 4 квітня 2017 року, тобто на час розгляду суддею Уханьовою І.С. справи про адміністративне правопорушення стосовно Корнієнка М.Ю., вказана суддя була єдиною суддею, яка здійснювала правосуддя у Вовчанському районному суді Харківської області, при цьому  згідно зі штатним розписом чисельність суддів становила 5 одиниць. Зазначена обставина зумовила надмірне навантаження на суддю
Уханьову І.С., що, у свою чергу, вплинуло на якість розгляду нею судових справ, зокрема вказаної. Високий рівень суддівського навантаження підтверджується також даними, наведеними у характеристиці судді Уханьової І.С., наданій головою апеляційного суду Харківської області Колтуновою А.І. При цьому у характеристиці зазначено, що за період роботи у Вовчанському районному суді Харківської області (з 2003 року) суддя Уханьова І.С. зарекомендувала себе як старанна та кваліфікована суддя,  яка проявляє професійну компетентність і правову грамотність у справах будь-якої складності, забезпечує своєчасний та якісний їх розгляд, до виконання посадових обов’язків ставиться з почуттям високої відповідальності, приділяє значну увагу підвищенню рівня професійної кваліфікації.

З урахуванням зазначеного та положень статті 109 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вважає за можливе змінити застосоване до судді Уханьової І.С. найсуворіше дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, застосувавши більш м’яке, яке водночас сприятиме підвищенню кваліфікації судді.

Таким чином, за результатами розгляду скарги судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. Вища рада правосуддя дійшла висновку, що рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2949/1дп/15-18 слід змінити, застосувавши до судді інший вид дисциплінарного стягнення.

 Пунктом 4 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя має право змінити рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 109, 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

змінити рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя  від  21  вересня  2018  року  № 2949/1дп/15-18  про притягнення судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової Ірини Степанівни до дисциплінарної відповідальності;

застосувати до судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової Ірини Степанівни дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з курсу суддівської етики, порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, практики застосування статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя                                    І.М. Бенедисюк

Члени Вищої ради правосуддя                                     

В.Е. Беляневич

І.А. Артеменко

А.М. Бойко

Н.О. Волковицька

П.М. Гречківський

В.І. Говоруха

М.Б. Гусак

Н.С. Краснощокова

Т.М. Малашенкова                    

І.Ю. Мамонтова

А.М. Мірошниченко

В.А. Нежура

М.П. Худик

Л.А. Швецова

8
Нравится
  
1673 Просмотров
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення