Договір оренди автомобіля. Особливості, визначені судовою практикою

Оренда авто у ФОПа нотаріально не посвідчується.

Договір оренди авто, укладений з ФОПом, а не просто з фізичною особою, не потребує нотаріального посвідчення – думка Вищого господарського суд України.

Нагадуємо, що ЦКУ вимагає нотаріально посвідчувати договір оренди автомобіля з фізичною особою (ст. 799 ЦКУ).

Проте, ВГСУ в постанові від 02.08.2017 зазначив: «На відміну від ч. 2 ст. 799 ЦК України, норми параграфу 5 глави 30 ГК України ("Оренда майна та лізинг") не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання, відтак, щодо договорів оренди транспортних засобів, укладених з фізичними особами-підприємцями, ні ЦК України, ні ГК України не вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення.

Оскільки договір оренди транспортного засобу укладений відповідачами для здійснення ТОВ "Клайт" (орендарем) господарської діяльності (перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом), а передача ФОП автомобіля Mersedes Benz в оренду здійснена ним в межах визначених видів його господарської діяльності, то висновки господарських судів про нікчемність вказаного договору є помилковими, оскільки норма ч. 2 ст. 799 ЦК України не підлягає застосуванню у спірних господарських правовідносинах, адже, правове регулювання підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в даному випадку, є тотожнім.

Стаття 4 ГК України розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, одночасно вказуючи при цьому, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються саме Господарським кодексом України».

Проте, при прийнятті рішень не радимо обмежуватися виключно такою позицією ВГСУ, адже ДФС вважає прямо протилежним чином: договір оренди авто з ФОПом не посвідчений нотаріально – операція нікчемна, витрати ТОВ – нереальні.

Іноді, ВАСУ підтримує таку позицію податкової. Як приклад, рішення ВАСУ від 01.04.2015.

В той же час, в 2017 році ВАСУ прийняв дещо інше рішення.

В ухвалі ВАСУ від 04.04.2017 зазначено: «З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що відсутність тимчасових реєстраційних талонів та нотаріального посвідчення вказаного правочину не впливає на правомірність формування позивачем валових витрат по господарських операціях з оренди вантажного автомобіля у ФОП Особа_4».

Аналогічний висновок міститься в ухвалі ВАСУ від 29.01.2015.

Позиція ВГСУ вигідна підприємствам, але не потрібно забувати про ризики у вигляді податкової.

Хто платить на бензин?

За договором оренди ТОВ прийняло від ФОПа у тимчасове платне користування автомобіль.

За умовами договору, ФОП зобов'язується за свій рахунок нести витрати пов'язані з заправкою, ремонтом, технічним обслуговуванням, придбанням запасних частин автомобіля.

Це не зовсім звична ситуація, адже, відповідно до ст. 801 ЦКУ, саме ТОВ, як наймач, а не ФОП, як наймодавець, зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані та нести витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів.

Тому, ВГСУ, направляючи справу на новий розгляд, в постанові від 01.08.2017 зазначив: «Здійснюючи судовий розгляд справи та частково задовольняючи позовні вимоги, виходячи з положень пункту 3.1.2 договору оренди, суди дійшли висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, залишивши при цьому, поза увагою необхідність встановлення обставин щодо наявності у орендодавця саме зобов'язання нести матеріальні витрати пов'язані, зокрема, заправкою паливно - мастильними матеріалами транспортних засобів переданих орендодавцеві за договором для використання у своїй господарській діяльності, в розумінні приписів чинного законодавства, зокрема, параграфу 5 Глави 58 "Найм (оренда)" Цивільного кодексу України.

При цьому, суди не навели та не застосували норму права, якою встановлений обов'язок наймодавця транспортного засобу нести матеріальні витрати, пов'язані із заправкою паливно - мастильними матеріалами переданого за договором оренди транспортного засобу».

Крім того, ВГСУ вказав, що при розрахунку витрат на бензин потрібно враховувати Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 р. № 43: «Проте, судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, питання стосовно здійснення позивачем розрахунку суми, заявленої до стягнення у даній справі, на підставі та з урахуванням встановлених нормативів, з'ясовано не було».

Тобто, фактично ВГСУ надав перевагу нормам ЦКУ, а не умовам договору оренди, щодо питання, хто повинен платити за бензин, напевно вирішивши, що ст. 801 ЦКУ – імперативна норма, яка не може бути змінена умовами договору.

В аналогічній справі Суд вказав, що документи наймача на підтвердження витрат на бензин, повинні бути затверджені Наймодавцем, адже за умовами договору самі він повинен забезпечити нормальне функціонування автомобіля.

Постанова ВГСУ від 26.04.2017: «Як вірно встановлено місцевим господарським судом, в п. 3.1.2 Договору сторони погодили, що орендодавець несе матеріальні витрати пов'язані з заправкою паливно-мастильними матеріалами, при цьому, в порушення вищенаведених законодавчих приписів сторони не узгодили в Договорі порядок надання таких послуг.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з огляду на те, що вимога орендаря про стягнення боргу за Договором оренди як компенсації здійснених ним витрат на паливно-мастильні матеріали в порушення приписів процесуального закону не підтверджена належними та допустимими доказами, оскільки подані суду документи щодо розміру здійснених витрат складені орендарем в односторонньому порядку та не затверджені орендодавцем, який за умовами Договору оренди зобов'язаний самостійно здійснювати комплекс послуг для забезпечення нормального використання переданих в оренду транспортних засобів, а, отже, такі документи не відповідають законодавчим вимогам до первинних бухгалтерських документів та умовам укладеного сторонами Договору оренди, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення боргу».

Враховуючи судову практику, можна зробити висновок, що витрати на бензин краще покладати на Наймача. З точки зору ВГСУ, це відповідає вимогам законодавства.

Щодо нотаріального посвідчення договору оренди авто з ФОПом рекомендуємо враховувати не лише позицію ВГСУ, але й підхід ДФС, що може в подальшому уберегти від податкових спорів.

Попередній матеріал: Аналогія закону та судова практика

Автор статті: Піддубко Євгеній