14.09.2017 | Автор: Тютюнник Ксенія Сергіївна
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Боргова розписка - процедура оформлення!

Питання позики чого-небудь завжди було, та й і буде, найскрупульознішим для людей, а питання грошей тим паче. Здавалося б усе просто: хто взяв у борг повинен повернути позичене… Проте, недарма українська народна мудрість говорить: «Не хочеш ворога мати, не треба грошей позичати». Життя непередбачена річ, а тому впевненим у поверненні позиченого не може бути ніхто. Нажаль досить часто через такі моменти сваряться родичі, друзі не кажучи вже про товаришів та знайомих.

Питання щодо боргових розписок на сьогодні є досить розповсюдженими. Як правильно оформити передачу коштів? В якій валюті краще надавати або ж брати кошти? Що потрібно писати в борговій розписці? Чи потрібно завіряти дані дії нотаріально? На ці та інші запитання я надам відповідь в даній статті.

Отож, що таке розписка? Розписка - це документ, який підтверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від установи чи приватної особи. В законодавстві поняття розписки знайшло своє відображення в положенні ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦУ України).  Законодавством визначено, що договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Якщо Ви вирішили надати в борг грошові кошти, або ж отримати їх дані дії та умови повернення позиченого варто викласти в договорі позики і додатково підтвердити написаною позичальником борговою розпискою.

Звичайно, можна і в усному порядку позичити грошові кошти, заручившись твердою обіцянкою позичальника про їх повернення. Проте в разі недотримання строків чи взагалі факту їх неповернення, особа, яка надає грошові кошти – позикодавець залишається на руках тільки ж тими самими обіцянками. Нажаль, без дотриманої письмової форми здійсненого правочину – факту передання грошових коштів та порядку їх повернення позичальнику, практично неможливо довести дійсність передачі коштів. Навіть у судовому порядку - це робити практично неможливо,  без достатніх доказів, тобто договору, або ж розписки позичальника.

Чому пишу практично неможливо? – Тому що кожна ситуація індивідуальна, в кожному окремому випадку можуть «випливати» нетипові факти, що можуть зіграти вирішальну роль в судовому процесі. Також, це залежить від матеріального стану, як позичальника, так і позикодавця. Якщо в позичальника не має в наявності жодного майна і коштів зареєстрованих в установлених законом порядках - навіть при потенційно виграшній справі, фізично кошти можна не отримати. Але про це розповім далі.

Законодавством усна форма договору не заборонена, більше того відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України - договір позики може укладатись і в усній формі, якщо його сума менша десятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 170 гривень, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. В свою чергу, якщо сума позичених коштів перевищуватиме 170 грн. – законодавством визначена письмова форма правочину.

Як правило, головною проблемою таких договорів є неповернення грошей та неможливість доказати укладення такого правочину між людьми. Отож, перший етап, як в інтересах позикодавця так і позичальника – потрібно укладати договір позики тільки в письмовій формі та на підтвердження його укладання видавати розписку написану позичальником.

Чи достатньо тільки боргової розписки позичальника? – Достатньо, проте для правильного оформлення подібного роду правочину юридично грамотніше буде здійснити обидва варіанта, які і будуть достатнім доказом засвідчення правочину. Та й положення ст.1047 ЦК України регламентує, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Варто наголосити, що боргова розписка сама по собі НЕ Є ДОГОВОРОМ ПОЗИКИ – це лише підтвердження такого договору, який був укладений між сторонами!!!

При написанні розписки варто виокремити основні реквізити, які обов’язково потрібно зазначати:

¾  дата складання;

¾  місце складання;

¾  прізвище ім’я та по батькові позичальника, його паспортні дані та місце проживання (та фактичного проживання), ID код;

¾  прізвище ім’я та по батькові позикодавця, його місце проживання і паспортні дані;

¾  боргова сума (точна сума і валюта) (варто визначити, як цифрами так і прописом);

¾  конкретну дату, коли борг повинен бути повернутий;

¾  підписи сторін;

¾  прізвище ім’я та по батькові свідків (щонайменше 2-х) їх паспортні дані та місце проживання (та фактичного проживання), підписи.

Договір позики доцільніше підготувати в друкованому вигляді з фіксацією моментів щодо повернення суми боргу, та відсотків за користування коштами, якщо вони встановлені.

Розписку варто писати від руки саме позичальником, адже в разу настання судового процесу автора написаного можна ідентифікувати за допомогою почеркознавчої експертизи. Якщо за домовленістю між позикодавцем і позичальником сума коштів будуть встановлені відсотки за користування коштами їх потрібно чітко конкретизувати. Наприклад 1% від загальної суми прострочення за кожний місяць прострочення, чи за кожний день прострочення і т. д. Якщо відсотки не встановлені - законодавством забезпечено обов’язковий розмір, який  позикодавець в будь-якому випадку має право на отримання від суми позики та штрафні санкції у разі невиконання зобов’язання. Важливо зазначити не лише про те, що позичальник взяв певну суму грошей, а й те, що він зобов’язується її повернути. Лише в цьому випадку буде вважатися наявне зобов’язання і підстава для позову. За законодавством боржник зобов’язаний повернути суму боргу не пізніше дати, вказаної в договорі позики. У разі прострочення боржник зобов’язаний повернути борг з урахуванням індексу інфляції.

Якщо грошові кошти позичаються у валюті, то варто визначити в якій саме та за яким курсом (станом на дату надання). Визначте, що повернення повинно бути виконано у валюті в якій позичалися кошти з умовою інфляції або ж встановленим курсом (станом на дату повернення). Адже знецінення грошових коштів, це природній процес, тим паче в нашій державі.

Якщо у договорі позики чи у розписці не визначена кінцева дата повернення грошових коштів – позичальник повинен повернути їх протягом 30 днів з моменту пред’явлення вимоги від позикодавця. В момент повернення позичальником грошових коштів останньому варто забрати боргову розписку, яку він писав при отриманні грошових коштів. В гіршому випадку факту підтвердження того, що грошові кошти повернуті позикодавцю позичальник не матиме. Тому пам’ятайте, що при виконанні свого зобов’язання потрібно забрати боргову розписку.

Чи потрібно нотаріально завіряти боргову розписку чи договір позики?

Боргова розписка не відноситься до обов'язкових видів договорів, що підлягають нотаріальному посвідченню. Тобто нотаріальне посвідчення угоди по розписці - справа суто добровільна.

Договір позики, яку Ви бажаєте нотаріально засвідчи уже за своєю природою називається договором. В будь якому випадку нотаріально посвідчений договір позики має деяку перевагу у разі порушення боржником умов договору. Так, при порушенні боржником строків повернення за нотаріально посвідченою договором позики, кредитор має право звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого запису, яка має силу виконавчого документа, який, у свою чергу, минаючи судову процедуру стягнення заборгованості за договором, може бути переданий безпосередньо державній виконавчій службі для примусового виконання. Але у такому випадку, ваші витрати знову зростуть на все ті ж послуги нотаріуса, державне мито/адміністративний збір і т. д. При цьому всі ці витрати доведеться здійснити нотаріусу, задовго до отримання всієї суми заборгованості.

Якщо ж ми ведем мову про повернення суми заборгованості позичальника по розписці в судовому порядку – це не менш затратний шлях. В даному випадку він вимагає звернення за стягненням в порядку позовного провадження до суду за місцем реєстрації відповідача (а це не завжди те місто чи район в якому проживає позивач), також в даному випадку Ви витратите достатньо коштів часу та нервів.

Але в будь-якому випадку та за умови грамотного оформлення документів -достатнім буде написання самого договору позики та боргової розписки позичальником без нотаріального посвідчення. Так чи інакше вирішувати Вам.

 Ще один нюанс щодо повернення грошових коштів за умови відсутності майна у позивальника, який я обіцяла написати.

Уявімо ситуацію що позичальник не повернув кошти у сумі  100 000 (сто тисяч гривень) у встановлений договором позики та розпискою строк. Позикодавець  в свою чергу звернувся до суду. Першу інстанцію – виграв. Апеляцію – виграв. Касацію – виграв. Пройшов певний термін і позикодавець звертається до виконавчої служби за для завершення, нарешті, цієї справи та фізичного повернення грошових коштів. У виконавчій службі (повинні здійснити встановлену законодавством процедуру, відповідно до якої накладають арешт на майно позикодавця, його продають та за рахунок отриманих коштів погашають борг позичальнику), проте… Встановлюється факт, що у позичальника немає ніякого майна, і він безробітний, а тому і стягнути з нього немає що… В кращому випадку позикодавець може отримувати по  500-600 грн. в місяць за певних обставин, але для виплати усієї суми позичених коштів доведеться чекати довго.

Вищенаведена ситуація описана поверхнево, для доступності та зрозумілості сьогоднішніх реалій. Як не прикро, але такі ситуації є і трапляються досить часто. Тому будьте уважними при позичанні коштів та совісними - при їх поверненні!

  З повагою,

Автор консультації: юрисконсульт Ксенія Сергіївна Тютюнник

18
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення