АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ ВИРОКУ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СПЕЦІАЛЬНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Інститут спеціального судового провадження у кримінальному судочинстві України є однією з новел процесуального закону, яка спрямована на забезпечення таких засад кримінального процесу як рівність громадян перед законом і судом, невідворотність покарання тощо. Застосування названої вище кримінальної процесуальної форми обумовлено необхідністю притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, однак переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук. Враховуючи, що спеціальне судове провадження та ухвалення за його результатами вироку здійснюється без участі обвинуваченого, надзвичайно важливого значення набувають процесуальні гарантії дотримання прав названого учасника кримінального провадження. З даного приводу слід звернути увагу на можливості обвинуваченого оскаржити вирок суду, який ухвалений за результатами спеціального судового провадження, в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 400 Кримінального процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 Кримінального процесуального кодексу України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України. З аналізу наведеної процесуальної норми вбачається, що оскарження обвинуваченим вироку суду можливо лише за умови надання до суду доказів поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.

Читайте статтю: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗДІЙСНЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Питання поновлення процесуальних строків регламентується ст. 117 Кримінального процесуального кодексу України, де визначено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду. В юридичній літературі зазначається, що положення наведеної вище норми кримінального процесуального закону України передбачають не просто можливість, а й обов’язковість поновлення строку виконання процесуальний дій, пропущеного з поважних причин. З наведеного вище вбачається, що поновлення процесуального строку – це обов’язок суду за умови наявності поважних причин та надання відповідних доказів. Таким чином, незрозумілим є підхід законодавця щодо закріплення окремої процесуальної норми стосовно можливості поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження обвинуваченим вироку суду за результатами спеціального судового провадження, адже за наявності поважних причин та доказів, які їх підтверджують, суд в будь-якому разі зобов’язаний поновити такий процесуальний строк в силу імперативного припису кримінального процесуального закону.

В ч. 3 ст. 400 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про поновлення процесуального строку слід керуватися ст. 138 Кримінального процесуального кодексу України, де визначено орієнтовний перелік причин, які слід вважати поважними в разі неприбуття особи на виклик. З даного приводу слід зазначити, що в переважній більшості випадків обвинувачені, стосовно яких здійснюється спеціальне судове провадження, не мають поважних причин для поновлення процесуального строку в розумінні кримінального процесуального закону (хвороба, смерть близьких родичів тощо). Тим не менш, відповідні учасники кримінального провадження мають забезпечуватися правом на апеляційне оскарження рішення суду в разі припинення переховування від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, для підготовки та подання апеляційної скарги на вирок суду, обвинуваченому необхідно бути обізнаним зі змістом відповідного процесуального документа, зокрема, його мотивувальною частиною, а також з матеріалами кримінального провадження. Проте з огляду на те, що спеціальне судове провадження відбувається без участі названого учасника кримінального провадження, а вирок суду за результатами такого провадження у відповідності до ч. 3 ст. 323 Кримінального процесуального кодексу України надсилається виключно захиснику, то у разі якщо між обвинуваченим та його захисником відсутній взаємозв’язок, обвинувачений фактично позбавлений можливості бути обізнаним з ним, а як наслідок, і оскаржити в апеляційному порядку вирок суду, що ухвалений за результатами спеціального судового провадження. За таких умов має місце порушення як норм кримінального процесуального закону України, так і Конституції України, а також численних міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Читайте статтю: Залучення захисника при здійсненні спеціального досудового розслідування

Положення Кримінального процесуального кодексу України про обов’язкову участь у спеціальному судовому провадженні захисника не є достатньою гарантією для належного забезпечення права обвинуваченого на захист, зокрема, в частині апеляційного оскарження вироку суду з огляду на наступне. З аналізу норм кримінального процесуального закону України вбачається, що захисник обов’язково залучається виключно при здійсненні спеціального судового провадження, яке розпочинається за наявності підстав, визначених в ч. 3 ст. 323 Кримінального процесуального кодексу України, з моменту постановлення судом відповідної ухвали. Наведене кореспондує з п. 8 ч. 2 ст. 52 Кримінального процесуального кодексу України, де передбачено, що обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному проваджені щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне судове провадження – з моменту прийняття відповідного процесуального рішення. Тобто спеціальне судове провадження розпочинається з постановлення відповідної ухвали судом і саме з цього моменту участь захисника є обов’язковою.

Відповідно до ч. 4 ст. 323 Кримінального процесуального кодексу України, якщо підстави для постановлення судом ухвали про спеціальне судове провадження перестали існувати, подальший судовий розгляд розпочинається спочатку згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Таким чином, спеціальне судове провадження триває до моменту припинення існування підстав для здійснення спеціального судового провадження, закриття кримінального провадження або вирішення обвинувачення по суті шляхом ухвалення вироку. Наслідком вищеназваного є те, що з припиненням спеціального судового провадження повноваження захисника, який брав у ньому участь, припиняються, оскільки його подальша участь не є обов’язковою. Таким чином, можливість оскарження обвинуваченим вироку суду, який прийнято за результатами спеціального судового провадження, набуває надзвичайно важливого значення в разі, коли обвинувачений під час розгляду кримінального провадження самостійно не залучив захисника.

Також необхідно наголосити на недоліки юридичної техніки ч. 3 ст. 400 Кримінального процесуального кодексу України. З тлумачення названого припису процесуального закону вбачається, що суд поновлює строк на апеляційне оскарження вироку суду за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 Кримінального процесуального кодексу України, а потім надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції. В той же час, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 395 Кримінального процесуального кодексу України апеляційна скарга на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, подається через суд, який ухвалив судове рішення. Стаття 397 Кримінального процесуального кодексу України встановлює, що суд першої інстанції через три дні після закінчення строку апеляційного оскарження судового рішення надсилає отримані апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції. Апеляційні скарги, що надійшли після направлення матеріалів кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня після їх надходження направляються до суду апеляційної інстанції. Таким чином, суд першої інстанції не здійснює розгляду будь-яких клопотань при апеляційному оскарженні вироку суду ухваленого за результатами спеціального судового провадження, а виконує виключно технічну функцію надсилаючи подані обвинуваченим процесуальні документи та матеріали кримінального провадження до відповідного суду апеляційної інстанції. Повноваження щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження вироку суду належать судді-доповідачу, який вирішує дане питання лише тоді, коли воно порушено особою, яка подає апеляційну скаргу з пропуском строку. Суддя-доповідач не має права за власною ініціативою вирішувати питання про поновлення такого строку. Тому, на наше переконання, враховуючи, що законодавець вирішив закріпити відповідну процесуальну норму в ч. 3 ст. 400 Кримінального процесуального кодексу України, її слід суттєво доопрацювати в частині юридичної техніки.

Діюча редакція Кримінального процесуального закону України істотно обмежує право обвинуваченого на апеляційне оскарження вироку, який прийнято за результатами спеціального судового провадження, оскільки можливість відкриття апеляційного провадження залежить від внутрішнього переконання судді-доповідача суду апеляційної інстанції. Це пояснюється тим, що обвинувачений щодо якого ухвалено вирок за результатам спеціального судового провадження і який перебуває за межами території України або переховується від органів досудового розслідування та суду на території України, навряд чи отримає копію відповідного вироку, ознайомиться з матеріалами кримінального провадження, підготує апеляційну скаргу та подасть її у встановлені кримінальним процесуальним законом України строки. Крім того, відповідні положення процесуального закону є загальним правилом поновлення процесуальних строків при оскарженні процесуальних рішень та дій, а тому не зрозумілим є підхід законодавця щодо дублювання приписів кримінального процесуального закону.

Читайте статтю: Перегляд рішення суду за результатами здійснення заочного провадження у кримінальному судочинстві України та Російської Федерації: порівняльно-правовий аспект

Доцільно звернути увагу на положення Кримінального процесуального кодексу України, які діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо заочного кримінального провадження» № 725-VII від 16 січня 2014 року. Так ст. 523-6 Кримінального процесуального кодексу України (у відповідній редакції) передбачала, що обвинувачений повинен звернутися до суду з заявою про скасування судового рішення, ухваленого за результатами заочного кримінального провадження. Така заява розглядається судом, який ухвалив рішення щодо якого ставиться питання про його скасування. В разі, якщо обвинувачений не довів поважність причин неприбуття на виклик до суду, відповідна заява залишається без задоволення і обвинувачений в загальному порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України може реалізувати своє право на його апеляційний перегляд. Таким чином, наведений підхід є більш сприятливим для обвинуваченого, оскільки надає йому реальну можливість реалізувати своє конституційне та процесуальне право на апеляційне оскарження, що власне і створює додаткові гарантії для названого учасника при розгляді кримінального провадження за його відсутності та виступає своєрідним компенсаторним механізмом.

Беручи до уваги наведене вище, на наше переконання, на сьогодні правове регулювання захисту прав обвинуваченого при здійсненні апеляційного оскарження вироку суду, який ухвалено за результатами спеціального судового провадження, має істотні недоліки. Останні створюють фактичну неможливість реалізації права обвинуваченого на апеляційний перегляд відповідного судового рішення. Таким чином, необхідно вдосконалити приписи чинного кримінального процесуального закону України з метою створення додаткових гарантій для реалізації прав обвинуваченого. Це може бути здійснено або шляхом скасування судового рішення за результатами розгляду відповідної заяви та розгляду кримінального провадження по суті спочатку за загальними правилами, або надання можливості обвинуваченому подати апеляційну скаргу після отримання ним належним чином засвідченої копії рішення суду у кримінальному провадження за його клопотанням.

Олександр Маленко

старший юрист ТОВ «ЮрСервіс»