АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА: нові законодавчі зміни

16 листопада 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів" (надалі – Закон), покликаний забезпечити належний захист прав акціонерів та підвищити рівень прозорості діяльності акціонерних товариств.

Зазначений Закон підписаний Президентом України 03 січня 2018 року та набрав чинності 06 січня 2018 року (за винятком ряду положень, які вступають у дію з 01 травня 2018 року, 01 липня 2018 року та 01 січня 2019 року).

Відповідно до Закону було внесено зміни до Закону України "Про акціонерні товариства", Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", Закону України "Про банки та банківську діяльність" та низки інших нормативно-правових актів.

Оскільки, переважна більшість акціонерних товариства після повної імплементації законодавчих змін втратять свій псевдо-публічний статус, варто детально зупинитися на тих нововведеннях, які стосуються приватних акціонерних товариства та акціонерних товариств, які відмовилися від проходження процедури лістингу на фондовій біржі.

Блок 1. ЛІБЕРАЛЬНІ ПОСЛАБЛЕННЯ

1. Збільшена оборотоздатність та інвестиційна привабливість акцій ПрАТ.

Згідно із Законом акції будь-якого акціонерного товариства зможуть купуватися та продаватися на фондовій біржі (ст. 24 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 із змінами та доповненнями, надалі – Закон про АТ).

Раніше, акції приватного акціонерного товариства (ПрАТ) не могли бути об’єктом купівлі-продажу на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону про АТ публічну пропозицію власних акцій може здійснювати виключно публічне акціонерне товариство (ПАТ). Якщо ПрАТ має намір здійснити публічну пропозицію власних акцій, загальні збори такого товариства разом з прийняттям рішення про здійснення публічної пропозиції власних акцій повинні прийняти рішення про зміну типу товариства з приватного на публічне.

Окрім того, Закон запроваджує нові умови реалізації акціонером переважного права при додатковій емісії акцій.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону про АТ переважне право при додатковій емісії акцій обов’язково надається акціонеру - власнику простих акцій у процесі емісії товариством простих акцій та акціонеру - власнику привілейованих акцій у процесі емісії товариством привілейованих акцій (крім випадку прийняття загальними зборами рішення про невикористання переважного права).

Разом з тим, загальні збори акціонерів можуть прийняти рішення про невикористання переважного права акціонерами на придбання акцій додаткової емісії більш як 95 % голосів акціонерів від їх загальної кількості, які зареєструвалися для участі у загальних зборах, на підставі письмового звіту наглядової ради (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства – виконавчого органу), що містить пояснення причин невикористання зазначеного права.

2. Скасована обов’язкова фіксація у найменуванні акціонерного товариства його типу.

Згідно з абз. 1 та 2 ч. 4 ст. 3 Закону про АТ повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити лише його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов’язковою складовою найменування акціонерного товариства.

Акціонерне товариство самостійно визначає необхідність зазначати у своєму найменуванні його тип, передбачений ст. 5 Закону про АТ.

Тип акціонерного товариства (публічне або приватне) зазначається лише статуті акціонерного товариства. Разом з тим, акціонерні товариства не зобов’язані змінювати своє найменування у зв’язку із внесенням Законом змін до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" (п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Вказані законодавчі зміни внесені до Закону про АТ у зв’язку із поступовим переходом на європейські критерії поділу акціонерних товариств на публічні та приватні.

У правових системах країни Європейського Союзу публічними компаніями визнаються лише такі, які здійснили публічну пропозицію своїх цінних паперів. Будь-які інші критерії не можуть бути використані, щоб назвати компанію публічною чи приватною.

Закон ставить за мету забезпечити поступове вирішення проблеми "псевдо-публічності" більшості публічних акціонерних товариств, які відповідний статус отримали не за рішенням акціонерів, а у спадок від колишніх роздержавлених підприємств.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону усі емітенти (крім інститутів спільного інвестування), що здійснювали публічне розміщення цінних паперів до дня набрання чинності цим Законом (до 06 січня 2018 року), вважаються такими, що НЕ здійснювали публічну пропозицію цінних паперів, крім тих емітентів, які оприлюднили повідомлення про те, що вони вважаються такими, що здійснювали публічну пропозицію цінних паперів, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Емітенти, цінні папери яких перебувають у лістингу на день набрання чинності цим Законом (06 січня 2018 року), вважаються такими, що здійснили публічну пропозицію цінних паперів.

До акціонерних товариств, які вважаються такими, що не здійснювали публічної пропозиції акцій, застосовуються вимоги Закону України "Про акціонерні товариства" в частині регулювання діяльності приватних акціонерних товариств (п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Таким чином, з 06 січня 2018 року публічними вважаються лише ті акціонерні товариства, цінні папери яких станом на 06 січня 2018 року перебували у реєстрі фондової біржі (пройшли процедуру лістингу), або які оприлюднили повідомлення про публічну пропозиції цінних паперів у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (надалі – НКЦПФР).

Порядок оприлюднення повідомлення емітентами цінних паперів про те, що вони вважаються такими, що здійснювали публічну пропозицію цінних паперів, затверджено рішенням НКЦПФР від 13.02.2018 № 75.

Усі інші публічні акціонерні товариства (ПАТ) вважатимуться такими, що не здійснювали публічну пропозицію цінних паперів, і до них застосовуватимуться вимоги Закону України "Про акціонерні товариства", що регулюють діяльність приватних акціонерних товариств (ПрАТ).

При цьому, зазначені публічні акціонерні товариства не стали приватними. Вони лише перейшли на спрощений правовий режим у питаннях емісії цінних паперів, розкриття інформації та корпоративного управління.

Цей перехід для публічних акціонерних товариств, які не бажають здійснювати публічну пропозицію акцій, відбувався без необхідності скликати загальні збори акціонерів, ухвалювати рішення про зміну типу товариства та здійснювати обов’язковий викуп акцій у акціонерів, які не погоджуються із зміною типу товариства.

Разом з тим, ПрАТ незалежно від форми власності не позбавлене права здійснити публічну пропозиції цінних паперів за умови зміну типу на ПАТ та оприлюднення проспекту цінних паперів, затвердженого НКЦПФР. У такому разі до ПрАТ будуть застосовуватися підвищені вимоги щодо емісії акцій, розкриття інформації, прозорості діяльності органів управління тощо.

Водночас, попри усю плавність законодавчого переходу на нові критерії поділу акціонерних товариств, законодавець передбачив обов’язкове відображення змін в установчих документах цих товариств.

Так, статути та внутрішні положення підлягають приведенню у відповідність із Законом:

- для публічних акціонерних товариств і банків - до 01 січня 2019 року;

- для решти акціонерних товариств - до 01 січня 2020 року.

3. Зменшено вимоги щодо обсягів та способів розкриття інформації на фондовому ринку.

Закон розширює обсяг інформації та способи її розкриття для публічних акціонерних товариств і банків, але, водночас, і лібералізує вимоги щодо розкриття інформації для приватних акціонерних товариств та акціонерних товариств, які не здійснили публічну пропозицію акцій.

Для приватних акціонерних товариств і акціонерних товариств, які не заявили про здійснення публічної пропозиції цінних паперів, Закон встановлює обов’язок розкривати лише регулярну річну інформацію, особливу інформацію, інсайдерську інформацію, інформацію про власників значних пакетів акцій, починаючи з 5%. При цьому, поріг розкриття інформації про власників голосуючих акцій знижено для усіх типів акціонерних товариств із 10% до 5%.

Відповідно до п. 16-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 (надалі – Закон про цінні папери) регульована інформація на фондовому ринку включає у себе наступні види інформації:

1) регулярна інформація (річна та проміжна);

2) особлива інформація;

3) інсайдерська інформація;

4) інформація про власників голосуючих акцій понад порогові значення пакетів акцій;

5) інша інформація, яка підлягає розміщенню в загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів або через особу, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників фондового ринку (інформаційного агента).

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону про цінні папери регульована інформація розкривається у встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку шляхом її розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів або через особу, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників фондового ринку.

Якщо інше не передбачено законодавством, регульована інформація також розкривається шляхом:

1) розміщення її на власному веб-сайті учасника фондового ринку;

2) подання її до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону про цінні папери регульована інформація розкривається приватними акціонерними товариствами (у разі якщо щодо цінних паперів такого товариства не здійснювалася публічна пропозиція) виключно шляхом її розміщення на власному веб-сайті та шляхом подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Таким чином, з 01 січня 2019 року за умови відсутності публічної пропозиції акцій для ПрАТ залишиться два обов’язкових способи розкриття інформації на фондовому ринку:

1) публікація на власному веб-сайті;

2) подання до НКЦПФР .

Для публічних акціонерних товариств і банків Закон вимагає розкриття інформації трьома способами – подання до НКЦПФР, оприлюднення на власному веб-сайті, поширення інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів (www.stockmarket.gov.ua) або через інформаційного агента з розкриття інформації.

Для усіх акціонерних товариств незалежно від типу запроваджується категорична вимога про наявність власного веб-сайту у мережі Інтернет.

З 01 січня 2019 року, окрім того, скасовується застаріла норма про необхідність публікування регульованої інформації емітента в одному з офіційних друкованих видань ВРУ, КМУ або НКЦПФР. Тобто, з 2019 року розкриття інформації на фондовому ринку у друкованому вигляді відійде у минуле.

4. Передбачено можливість залучення інформаційного агента для оприлюднення регульованої інформації.

Закон запроваджує новий вид діяльності на фондовому ринку – агент з розкриття інформації. Таким чином,Загальнодоступна інформаційна база даних НКЦПФР про ринок цінних паперів (www.stockmarket.gov.ua) втрачає своє монопольне становище у галузі розкриття регульованої інформації емітентів цінних паперів.

Агенти матимуть можливість здійснювати такі функції: подавати регульовану інформацію емітентів цінних паперів до НКЦПФР; оприлюднювати регульовану інформацію від імені емітента; розповсюджувати в режимі безперервного оновлення консолідовану інформацію про цінні папери.
Юридичні особи, які провадять діяльність із розкриття інформації, повинні мати узгоджені з НКЦПФР внутрішні правила та відповідні технічні засоби, що забезпечують оприлюднення інформації в режимі, максимально технічно наближеному до реального часу. Регульована інформація має бути безкоштовно доступною для будь-яких юридичних та фізичних осіб не пізніше ніж через 15 хвилин після її оприлюднення.

НКЦПФР в установленому нею порядку уже має право здійснювати авторизацію юридичних осіб, які мають намір провадити діяльність з надання інформаційних послуг на фондовому ринку (п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Авторизація здійснюється шляхом включення юридичних осіб до Реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на фондовому ринку, та видачі свідоцтва про включення до Реєстру.

Разом з тим, діяльність з надання інформаційних послуг на фондовому ринку юридичні особи, які отримали свідоцтво про включення до Реєстру, зможуть розпочати лише з 01 січня 2019 року.

Станом на кінець травня 2018 року авторизація інформаційних агентів не здійснюється через відсутність відповідного порядку, який має бути затверджений НКЦПФР.

Блок 2. ПІДВИЩЕНІ ВИМОГИ

1. Розширено обсяг річної регулярної інформація.

Закон про цінні папери з 06 січня цього року розширив обсяг річної регулярної інформації, яка розкривається акціонерними товариствами на фондовому ринку (ч. 3 ст. 40). Так, річна інформація ПрАТ за 2018 рік, окрім даних, що включалися до неї раніше, повинна буде містити ще й відомості про:

- наявність публічної пропозиції та/або допуску до торгів на фондовій біржі;

- зміну осіб, які є власниками фінансових інструментів, пов’язаних з голосуючими акціями акціонерного товариства, сумарна кількість прав за якими стає більшою, меншою або рівною пороговому значенню пакета акцій;

- звіт керівництва;

- твердження щодо річної інформації, а саме: офіційна позиція осіб, які здійснюють управлінські функції та підписують річну інформацію емітента, про те, що, наскільки це їм відомо, річна фінансова звітність, підготовлена відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що вимагаються згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містить достовірне та об’єктивне подання інформації про стан активів, пасивів, фінансовий стан, прибутки та збитки емітента і юридичних осіб, які перебувають під його контролем, у рамках консолідованої фінансової звітності, а також про те, що звіт керівництва включає достовірне та об’єктивне подання інформації про розвиток і здійснення господарської діяльності і стан емітента і юридичних осіб, які перебувають під його контролем, у рамках консолідованої звітності, разом з описом основних ризиків та невизначеностей, з якими вони стикаються у своїй господарській діяльності;

- участь емітента в інших юридичних особах;

- структуру капіталу, в тому числі із зазначенням типів та класів акцій, а також прав та обов’язків акціонерів (учасників);

- будь-які обмеження щодо обігу цінних паперів емітента, в тому числі необхідність отримання від емітента або інших власників цінних паперів згоди на відчуження таких цінних паперів;

- наявність у власності працівників емітента цінних паперів (крім акцій) такого емітента, а щодо акцій - у кожного у розмірі понад 0,1 відсотка розміру статутного капіталу такого емітента;

- корпоративні договори, укладені акціонерами (учасниками) такого емітента, яка наявна в емітента;

- будь-які договори та/або правочини, умовою чинності яких є незмінність осіб, які здійснюють контроль над емітентом;

- загальну кількість голосуючих акцій та кількість голосуючих акцій, права голосу за якими обмежено, а також кількість голосуючих акцій, права голосу за якими за результатами обмеження таких прав передано іншій особі;

- виплату дивідендів та інших доходів за цінними паперами у звітному періоді;

- придбання власних акцій емітентом;

- наявність філій або інших відокремлених структурних підрозділів емітента.

Річна інформація ПрАТ підлягає розкриттю не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним. Таким чином,розкриття річної інформації за 2018 рік у збільшеному обсязі слід буде здійснити до 30 квітня 2019 року.

Разом з тим, річна регулярна інформація ПрАТ відтепер включає у себе новий документ – річний звіт керівництва, який повинен містити достовірний огляд розвитку емітента та його діяльності за звітний період, включно з описом ризиків та невизначеностей, з якими стикається емітент у своїй господарській діяльності.

Річний звіт керівництва готується відповідно до вимог НКЦПФР та має містити:

1) вірогідні перспективи подальшого розвитку емітента;

2) інформацію про розвиток емітента;

3) інформацію про укладення деривативів або вчинення правочинів щодо похідних цінних паперів емітентом, якщо це впливає на оцінку його активів, зобов’язань, фінансового стану і доходів або витрат емітента, зокрема інформацію про:

а) завдання та політику емітента щодо управління фінансовими ризиками, у тому числі політику щодо страхування кожного основного виду прогнозованої операції, для якої використовуються операції хеджування;

б) схильність емітента до цінових ризиків, кредитного ризику, ризику ліквідності та/або ризику грошових потоків;

4) звіт про корпоративне управління.

Звіт про корпоративне управління повинен включати:

1) посилання на:

а) власний кодекс корпоративного управління, яким керується емітент;

б) кодекс корпоративного управління фондової біржі, об’єднання юридичних осіб або інший кодекс корпоративного управління, який емітент добровільно вирішив застосовувати;

в) інформацію про практику корпоративного управління, застосовувану понад визначені законодавством вимоги.

Якщо робиться посилання на відповідний кодекс корпоративного управління, емітент також надає посилання, де відповідні тексти перебувають у публічному доступі. Якщо робиться посилання на інформацію про практику корпоративного управління, емітент надає таку інформацію;

2) якщо емітент відхиляється від положень відповідного кодексу корпоративного управління, - пояснення із сторони емітента, від яких частин кодексу корпоративного управління такий емітент відхиляється і причини таких відхилень. Якщо емітент прийняв рішення не застосовувати деякі положення відповідного кодексу корпоративного управління, він обґрунтовує причини таких дій;

3) інформацію про проведені загальні збори акціонерів (учасників) та загальний опис прийнятих на зборах рішень;

4) персональний склад наглядової ради та колегіального виконавчого органу (за наявності) емітента, їхніх комітетів (за наявності), інформацію про проведені засідання та загальний опис прийнятих на них рішень;

5) опис основних характеристик систем внутрішнього контролю і управління ризиками емітента;

6) перелік осіб, які прямо або опосередковано є власниками значного пакета акцій емітента;

7) інформацію про будь-які обмеження прав участі та голосування акціонерів (учасників) на загальних зборах емітента;

8) порядок призначення та звільнення посадових осіб емітента;

9) повноваження посадових осіб емітента.

Емітент зобов’язаний залучити аудитора (аудиторську фірму), який повинен висловити свою думку щодо інформації, зазначеної у пунктах 5-9, а також перевірити інформацію, зазначену в пунктах 1-4.

ПрАТ не зобов’язане розкривати проміжну (квартальну) інформацію на фондовому ринку.

2. Передбачено підвищені вимоги щодо прозорості та незалежності наглядової ради.

Створення наглядової ради.

Створення наглядової ради у ПАТ, банках та ПрАТ з кількістю акціонерів 10 і більше (крім випадку, якщо усі акціонери є афілійованими один до одного) є обов’язковим.

Членам наглядової ради може виплачуватися винагорода за їхню діяльність. Порядок виплати винагороди членам наглядової ради ПрАТ встановлюється статутом товариства, положенням про наглядову раду або положенням про винагороду членів наглядової ради.

Також Закон вводить чітке обмеження строку повноважень наглядової ради – не більше 3 років, після спливу яких вони припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення річних загальних зборів акціонерів.

Компетенція наглядової ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону про АТ наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Наглядова рада отримала значно ширші повноваження та статус у системі управління акціонерним товариством.

Так, загальні збори акціонерів відтепер не можуть вирішувати питання, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради законом або статутом.

Разом з тим, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 33 Закону про АТ статутом приватного акціонерного товариства може передбачатися, що загальні збори можуть вирішувати будь-які питання, у тому числі ті, що належать до виключної компетенції наглядової ради. Якщо кількість акціонерів приватного акціонерного товариства перевищує 100, рішення про включення до статуту приватного акціонерного товариства відповідного положення має бути прийнято більш як 95 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Водночас, зазначена вище юридична можливість обмеження виключної компетенції наглядової ради з боку загальних зборів акціонерів не допускається для товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій належать державі, а також акціонерних товариств, 50 і більше відсотків акцій яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків.

Незалежність членів наглядової ради.

Закон істотно підвищує вимоги до незалежності членів наглядової ради, які стосуються як ПАТ та і окремих видів ПрАТ.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 53 Закону про АТ наглядова рада публічного акціонерного товариства та акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також акціонерного товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, має складатися не менш ніж на 1/3 (одну третину) з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше 2 (двох) осіб.

Тобто, мінімальна кількість членів наглядової ради для зазначених акціонерних товариств – це 6 (шість) осіб, з яких 2 (двоє) незалежні директори.

Вказане стосується й ПрАТ, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також ПрАТ, 50 і більше відсотків акцій якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави в якому становить 100 відсотків.

Відповідно до ст. 53-1 Закону про АТ незалежний член наглядової ради (незалежний директор) – це член наглядової ради, на якого відсутній будь-який вплив з боку інших осіб у процесі прийняття рішень під час виконання обов’язків незалежного директора. Зокрема, не може вважатися незалежним директором особа, якщо вона:

1) входила протягом попередніх п’яти років до складу органів управління цього товариства та/або афілійованих з ним юридичних осіб;

2) одержує та/або одержувала протягом попередніх трьох років від цього товариства та/або афілійованих з ним юридичних осіб додаткову винагороду в розмірі, що перевищує 5 відсотків сукупного річного доходу такої особи за кожний з таких років;

3) володіє (прямо або опосередковано) 5 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи чи є посадовою особою або особою, яка здійснює управлінські функції в такій юридичній особі, а також є фізичною особою - підприємцем, яка протягом минулого року мала істотні ділові відносини з товариством та/або афілійованими з ним юридичними особами;

4) є та/або була протягом попередніх трьох років незалежним аудитором цього товариства та/або афілійованих з ним юридичних осіб;

5) є та/або була протягом попередніх трьох років працівником аудиторської фірми, яка протягом попередніх трьох років надавала аудиторські послуги цьому товариству та/або афілійованим з ним юридичним особам;

6) є та/або була протягом попередніх трьох років працівником цього товариства та/або афілійованих з ним юридичних осіб;

7) є акціонером - власником контрольного пакета акцій та/або є представником акціонера - власника контрольного пакета акцій цього товариства в будь-яких цивільних відносинах;

8) була сукупно більш як 12 років членом наглядової ради цього товариства;

9) є близькою особою осіб, зазначених у пунктах 1-8;

10) не відповідає додатковим критеріям, встановленим статутом або іншими внутрішніми документами товариства.

Для цілей визначення критеріїв незалежності директора:

- близькою особою є особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також (незалежно від зазначених умов) чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням незалежного директора;

- діловими відносинами визнається постачання товариству та/або афілійованим з ним юридичним особам товарів або надання послуг (включаючи фінансові, юридичні, консультаційні), або споживання поставлених товариством та/або афілійованими з ним юридичними особами товарів чи наданих ними послуг.

- істотність ділових відносин, встановлена пунктом 3, визначається статутом або положенням про наглядову раду товариства.

Комітети наглядової ради.

Окрім того, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 56 Закону про АТ у публічному акціонерному товаристві та акціонерному товаристві, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також акціонерному товаристві, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, обов’язково утворюються комітет з питань аудиту, комітет з питань визначення винагороди посадовим особам товариства (далі - комітет з винагород) і комітет з питань призначень. При цьому комітет з винагород та комітет з питань призначень можуть бути об’єднані. Комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень очолюють члени наглядової ради товариства, які є незалежними директорами. Більшість членів зазначених комітетів повинні становити незалежні директори.

Порядок утворення та діяльності комітетів встановлюється статутом та/або положенням про наглядову раду товариства, а також положеннями про комітети наглядової ради, що затверджуються наглядовою радою товариства

Комітети наглядової ради повинні складатися принаймні з 3 (трьох) членів, якщо інше не передбачено внутрішніми документами товариства.

Комітети наглядової ради виконують обов’язки відповідно до свого предмета відання та у визначеному наглядовою радою порядку доповідають їй про результати своєї діяльності не менше одного разу на рік, крім комітету з питань аудиту, який повинен доповідати не менше одного разу на шість місяців.

Згідно з п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону усі акціонерні товариствам протягом року з дня набрання чинності Законом (тобто, до 06 січня 2019 року) повинні привести склад наглядової ради та її комітетів у відповідність із вимогами цього Закону.

Таким чином, ПрАТ, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також ПрАТ, 50 і більше відсотків акцій якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави в якому становить 100 відсотків, повинне виконати наступні вимоги:

1) створити наглядову раду у кількості не менше шести (6) осіб,

2) обрати не менше двох (2) незалежних директорів;

3) створити три (3) комітети наглядової ради: комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень (останні два можуть бути об’єднані), які можуть очолювати лише незалежні директори.

У цілому, Закон наділяє НКЦПФР значним обсягом дискреційних повноважень, тобто уповноважує розробити та затвердити власні нормативно-правові акти, які забезпечать практичну реалізацію положень Закону. Тобто, від напрямку нормотворчості НКЦПФР залежать подальші умови функціонування ПрАТ та ПАТ в Україні й ступінь радикальності їхньої зміни. Разом з тим, станом на кінець травень 2018 року Комісія не затвердила жодного необхідного нормативно-правового акту для втілення у життя новаторських положень Закону, окрім порядку оприлюднення повідомлення про публічну пропозицію цінних паперів.

Автор статті: Качановський Роман

Джерело: Law Growth