Активна бездіяльність і діти «заручники» в Україні та Європі.

Своєчасна евакуація цивільного населення з територій бойових дій, є важливим кроком для захисту життя. Прийнятий в Україні закон про примусову евакуацію дітей з територій боїв, відображає зобов'язання уряду України захищати дітей від насильства та забезпечувати їх безпеку в умовах збройного конфлікту. Проте, також важливо зрозуміти як цей закон вплине на торгівлю дітьми, яка залишається однією з найбільших загроз безпеці дітей.

Так в чому саме питання? - А пограймо в порівняння. Починаємо.

Історія перша.

Пара, громадянка України, громадянин Ізраїлю, дитина (хлопчик, вже зараз 9 років) народжена в шлюбі. Все добре і тут різко мати «їде з дитиною до родичів у Краматорськ на декілька днів». І зникає з радарів. Поступово обриваючи всі контакти сина з батьком і виставляючи батька насильником (хоча докази всі виявляються підроблені й вірять їй, за фактом, на слово). Історія відбувається в Україні й зараз зачеплена Естонія, яка ховає інформацію про реальне місцеперебування дитини, що є кримінальним злочином за статтею 146-1 ККУ (Насильницьке зникнення).

На матері «висить» ряд кримінальних проваджень і одна з мотивацій Естонії до неповернення дитини (і Гаазька конвенція не допомагає), що є можливим обвинувальний вирок і це викличе у матері моральний дискомфорт...

Історія друга.

Пара, громадянка України, громадянин однієї з країн північно-східної Африки (релігійний - важлива деталь), дитина, народжена у шлюбі (малолітня дівчинка). Знаходяться в однієї з європейських країн, як біженці. Що очікує майже маленьку доньку релігійного батька, що шанує традиції, пояснювати не треба. Одними з пунктів цього «не треба» може бути шлюб дівчинки з дорослим чоловіком і «медичні релігійні процедури», якщо потрапить до країни батька. Мати вирішує забрати дитину і повернутись в Україну. Але там, до батька насправді є ряд питань. Адже маленька боїться з ним залишатися на одинці. Та ще і якийсь «друг батька» (який можливо і є потенційним нареченим) постійно присутній в житті дівчинки і його вона теж боїться.

І що маємо на кордоні? Мати з дитиною знімають з автобусу і затримують до вивчення обставин. Якби не дії Українського адвоката, дитину б забрали, повернули батькові, а дівчину б затримали за викрадення своєї ж доньки...

То що ми маємо по факту?

Дві ситуації схожі за спектром. Але в одній працює доктрина - «Мати не бажає зла дитині, а БАТЬКОНАСИЛЬНИК», а в іншій ні. То у чому ж різниця? Чому офіційні структури Естонії вірять і слухають мати - злочинницю, а в іншої європейської країни прийняли сторону релігійного батька? Чи це питання до соціуму? У Естонії - «мати завжди права», а в іншої європейської країни - не пішли проти релігійного біженця? Добре питання.

А що в той час в Україні?

А в Україні приймають слизький закон про примусову евакуацію дітей з територій бойових дій. Чому «слизький»? Тому що цей закон може бути золотою жилою для "human trafficking"...

На зараз, Історія перша набирає обертів. Естонія - продовжує "ігнорувати" будь-які запити про те, де знаходиться дитина, яку вони ж самі визнали викраденою. А тим часом слід дитини з'являється в Україні. Де сумнівне оточення мати та бабусі готують дитину вже до "фінального" етапу викрадення/продажу, нові документи, зміну імені та опікунів.

"У поліцію треба!" – Звернулися. Там реакція: "Відповімо протягом 30 днів й все одно, що злочин відбувається "тут і зараз". Немає сенсу вносити в ЄРДР та негайно реагувати. Це цивільно - правові відносини."

Наведені випадки є насправді показові. Безперечно, треба щось робити й негайно! Почати ж необхідно з внесення змін до СК, ЦПК, ККУ та інших законодавчих актів. Ці зміни, повинні бути реалізовані на найвищому рівні й змусить поліцію та інші державні структури не ігнорувати та не затягувати реагування на звернення потерпілих громадян.

Однак, не слід вважати що лише Українське законодавство потребує змін. Також потрібне опрацювання та внесення уточнень до «Гаазької конвенції» 1980 року й інструментів контролю за її застосуванням. (Щодо конкретних змін, про які йдеться, можна прочитати у тематичній статті).

Адже, наприклад, в Естонії ця "міжнародна норма" де-факто не має сили та не працює, за офіційною позицією Поліції Естонії.

«… Для ефективної розробки та впровадження всього комплексу кроків, необхідно залучити до розв'язання цієї проблеми як державні правові інститути, так і практикуючих фахівців у профільній галузі. Також необхідно громадське висвітлення подібних випадків в ЗМІ, щоб розголос зводив нанівець протиправні події та системну відсутність реагування представників влади…» - коментують наші спеціалісти.

Автор статті: Acco Service / (Акко сервіс)