Коментар до Постанови ВП ВС від 8 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21

Нагадаємо, що адміністративно-господарську відповідальність несуть саме суб’єкти господарювання, а адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується ним до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності (ст. 241 ГКУ).

Ось один із прикладів такого штрафу (коментоване судове рішення).

За порушення законодавства про автомобільний транспорт Укртрансбезпеки застосувала до ТОВ адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн.

ТОВ оскаржило постанову про застосування штрафу до адміністративного суду.

Але щоб уникнути блокування банківських рахунків у виконавчому провадженні, ТОВ штраф сплатило, а державний виконавець виніс постанову про закінчення такого провадження.

Адміністративний суд позов ТОВ задовольнив: визнав протиправною і скасував постанову про застосування штрафу.

Здавалося б, гроші мають повернути вже на підставі цього рішення. Але ні! Після цього ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення сплаченої суми за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки.

Чому так складно і як щодо прав суб’єкта господарювання?

Суд першої інстанції погодився, що до Державного бюджету України ТОВ були зайво сплачені кошти в розмірі 17 000,00 грн. І що цей факт сам по собі свідчить, що ці кошти треба повернути платникові.

Довідково: відповідно до ст. 1212 ЦКУ особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦКУ застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

Зобов’язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

  1. набуття або збереження майна,
  2. набуття або збереження за рахунок іншої особи,
  3. відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦКУ).

Оскільки доказів повернення ТОВ коштів у розмірі 17 000,00 грн суду не надано, він доходить висновку про задоволення позовних вимог.

А чому, власне, кошти і досі не повернули? Бо Укртрансбезпеки вважала, що використання таким чином бюджетних коштів, отриманих за кошторисом на зовсім інші потреби, не входить до її компетенції. І що платникові треба було звернутися на вищий рівень, звідки надходять кошти і де вирішують напрям їх використання. Що ж, своя логіка в цьому є, проте чи відповідає вона закону?

Суд першої інстанції відхилив доводи Укртрансбезпеки, що ТОВ мало звернутися до того органу, до якого ним було перераховано кошти згідно з платіжним дорученням про сплату штрафу, зазначивши, що вони суперечать ст. 45 Бюджетного кодексу та п. 5 Порядку № 787.

Апеляція цілком підтримала такий висновок. Отже, обидві судові інстанції стали на бік ТОВ. Однак в Укртрансбезпеки питання залишились, і справа врешті-решт дійшла до Великої Палати ВС.

Що сказав ВС?

Зазначимо, що і раніше ВС у постанові від 10.07.2019 у справі № 489/6624/15-ц зазначав, що вимоги про повернення сплаченої ним суми адміністративного штрафу підлягають вирішенню у позасудовому порядку з використанням механізму повернення з бюджету помилково сплачених грошових коштів на підставі подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету, а саме Порядку № 787.

При цьому, за висновком Великої Палати ВС у постанові від 05.02.2020 у справі №910/15295/18, у разі коли орган, що здійснює контроль справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету в установлений законом строк (у цьому випадку – п. 5 Порядку № 787) не надає відповідного подання органу Державного казначейства на повернення помилково або надміру сплачених коштів, платник може скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення до суду з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру/помилково сплаченої суми) з Державного бюджету України.

Тобто, якщо керуватись старими рішеннями ВС, виходило, що на підставі рішення адміністративного суду (який визнав незаконною постанову на штраф) подбати про повернення коштів мав отримувач - судового рішення саме на повернення коштів не потрібно. А от в разі бездіяльності отримувача платник міг оскаржити її в суді і змусити повернути йому зайво сплачений штраф .

Проте у коментованій нами справі ВС від цих висновків відступив.

Велика Палата Верховного Суду у коментованій нами справі має відповісти на такі ключові запитання:

1) до якого суду слід звертатися щодо повернення платникові суми адміністративно-господарського штрафу, постанову про застосування якого скасував адміністративний суд?

2) до кого платник повинен звернутися, щоб повернути з бюджету кошти, утримувані без достатньої правової підстави (зокрема, коли вона існувала на час платежу, а потім відпала) – спочатку до Держказначейства, а потім вже (в разі відмови) до суду чи одразу до суду?

Щодо першого питання, то Велика Палата ВС доходить висновку, що якщо орган державної влади реалізовує свої публічно-владні функції при винесенні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, то така постанова оскаржується до адміністративного суду.

Коли кошти, які ТОВ сплатило на виконання цієї постанови до бюджету, стали такими, що знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави (у разі скасування постанови про застосування штрафу), то за їх стягненням ТОВ має звертатися до господарського суду.

Щодо другого питання, то Велика Палата ВС відступила від попередніх висновків та наголосила на такому.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання відповідно до Порядку № 787 подається платником до органу Казначейства разом із заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Велика Палата ВС звертає увагу на те, що на момент сплати ТОВ адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що ТОВ сплатив кошти помилково.

Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Порядок № 787 може застосовуватись до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету коштів. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку внесло до бюджету ТОВ, не є помилково чи надміру зарахованою на дату сплати, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.

Тобто саме скасування постанови про штраф не є підставою для повернення сплаченого за цією постановою штрафу. За поверненням треба знову звернутися до суду, і цього разу - господарського!

Після скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у держбюджеті без достатньої правової підстави.

Суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови, яку надалі скасував адміністративний суд, ТОВ може стягнути згідно зі ст. 1212 ЦКУ як безпідставно утримувану. І на такі правовідносини приписи Порядку № 787 не поширюються.

Стягнути таку суму ТОВ має вже безпосередньо відразу через господарський суд без необхідності попередньо звертатись до Держказначейства, як це передбачено Порядком № 787.

Висновки

На перший погляд, нічого поганого не сталося. Платник штрафу переміг, зайво сплачені кошти будуть йому повернуті, а судові витрати компенсує винна сторона.

Проте, на нашу думку, і ця позиція, особливо з урахуванням змін чинного законодавства (зокрема, й до приписів Порядку № 787), незабаром може змінитись.

Адже навіть у коментованій нами справі думка суддів не була однаковою: є окрема позиція шістьох суддів ВП ВС, на переконання яких, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, сплата ТОВ штрафу до держбюджету є помилкою, тому його повернення має відбуватися відповідно до приписів ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу та п. 3, 5 Порядку № 787.

З таким розумінням вимог чинного законодавства юрособи будуть постійними учасниками нескінченних судових процесів.