Історія справи

Постанова від 14.03.2024 року у справі №522/11722/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 522/11722/21

провадження № 61-12248св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - Одеська міська рада,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року у складі судді Павлик І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Одеська міська рада, уякому просив усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 з нежитлового приміщення підвалу № 501, загальною площею - 26,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, управління яким здійснює Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Позов мотивовано тим, що нежитлове приміщення підвалу № 501, загальною площею - 26,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, управління яким здійснює Департамент комунальної власності.

В ході проведення інвентаризації об`єктів комунальної власності позивачу стало відомо, що зазначене нежитлове приміщення поза волею власника самовільно зайнято відповідачкою, яка мешкає у квартирі АДРЕСА_1 .

Посилаючись на незаконне зайняття відповідачкою зазначеного приміщення підвалу, позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні майном.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року у задоволені позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Зокрема, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірне нежитлове приміщення зайняте саме відповідачкою, а також не доведено факт наявності перешкод зі сторони ОСОБА_1 у користуванні майном.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент комунальної власності Одеської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16 серпня 2023 року на адресу Верховного Суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради через засоби поштового зв`язку надійшла касаційну скарга на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 02 жовтня 2023 року заявник просив суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Також заявник посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

26 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20 березня 2008 року № 305 видано свідоцтво про право власності від 21 квітня 2008 року серії НОМЕР_1 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29 травня 2008 року № 19005722, які посвідчують, що нежитлове приміщення підвалу № 501, загальною площею - 26,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності.

Відповідно до акту обстеження нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 26,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 24 лютого 2021 року, складеного та підписаного фахівцем відділу інвентаризації та реєстрації ОСОБА_2 , поза волею власника територіальної громади м. Одеси було самовільно зайнято вищевказане приміщення ОСОБА_1 , яка мешкає у квартирі АДРЕСА_1 , що розташована за тією ж адресою, яка перешкоджає доступу до приміщення підвалу та додано роздруківку фото входу до підвалу.

В акті обстеження нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 26,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 26 жовтня 2021 року, складеного та підписаного фахівцем відділу інвентаризації та реєстрації ОСОБА_3 , юрисконсультом ОСОБА_4 та мешканцем квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_5 зазначається, що зі слів мешканця квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_5 , який мешкає над вищевказаним приміщенням підвалу, дане приміщення захоплено мешканкою квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , самовільно встановлено замки на двері, доступ не надано. До акту додано фотофіксацію входу до підвалу, з якої вбачається, зокрема, встановлення зварених із арматури дверей, на які навішений замок.

ОСОБА_1 заперечує факт зайняття нею спірного приміщення підвалу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За правилами статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення (негаторний позов).

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 521/12039/18 (провадження № 61-16037св18), від 17 жовтня 2022 року у справі № 755/259/21 (провадження № 61-8064св22).

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 925/180/18.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що учасниками справи не доведено належними та допустимими доказами, що саме відповідачкою позивачу чиняться перешкоди у користуванні майном, а ОСОБА_1 факт зайняття нею спірного приміщення підвалу заперечує.

При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтованого послалися на те, що з наданих актів обстеження нежитлового приміщення підвалу, загальною площею - 26,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 24 лютого 2021 року та від 26 жовтня 2021 року, доданих до них роздруківок фото входу до приміщення підвалу, не вбачається зайняття належного позивачу приміщення саме відповідачкою. Крім того, зазначені акти складені за відсутності відповідачки. Інших доказів на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем не надано.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишити без задоволення.

РішенняПриморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов