Звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження цього рішення (ВС КЦС справа № 141/1072/16-ц від 20.01.2022 р.)

Фабула судового акту: Ще в 2016 році, рішенням суду було визнано за позивачем право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця. Позивач мотивувала тим, що спадкоємиця за заповітом відмовилась від своєї спадщини, зробивши заяву в суді.

Сама ж спадкоємиця за заповітом, коли дізналась про вказане рішення - а це було в жовтні 2020 року, вказувала, що її підпис на заяві підроблено і подала заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - проте це не дало результату, з копією ухвали вона ознайомилась лише в червні 2021 року. Згодом, її представник, у серпні 2021 року, подав апеляційну скаргу на саме рішення суду першої інстанції від 2016 року.

Відповідно, апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, так як на думку суду, причини пропуску строку на апеляційне оскарження неможливо визнати поважними, оскільки про оскаржуване рішення стало відомо ще в жовтні 2020 року, і протягом 10 місяців, апеляет не вживала жодних дій, спрямованих на оскарження рішення. На думку суду - звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

ВС КЦС, погодився із доводами апеляційного суду. Пояснював наступним:

Відомо, що ч.1 ст. 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів, а на ухвалу суду - протягом 15 днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу. Приписами ч.1 ст. 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

ЄСПЛ зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі «MPP GOLUB v. UKRAINE», № 6778/05). Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами…заявник має демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN», № 11681/85, § 35).

Отже у цій справі: ВС КЦС констатував, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки апелянт протягом 10 місяців з часу ознайомлення із матеріалами справи не вживала жодних дій, спрямованих на оскарження рішення від 20 жовтня 2016 року. Також апеляційний суд правильно зазначив про те, що звернення із заявою про перегляд зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

ВС додав, що дата отримання ухвали про відмову у відкритті провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами впливає лише на строк оскарження цієї ухвали, а не на строк оскарження самого рішення.

Аналізуйте судовий акт: Суд може скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, якщо такі можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену у цьому рішенні (ВС КЦС справа № 212/4585/17 від 28.07.2021 р.);

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами до суду (КАС/ВС від 19.06.2019 р. у справі № 815/1918/15);

Експертні висновки не є підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами (ВС/ККС № 711/4114/17 від 06.09.2018);

Протилежний за змістом акт суду ухвалений після рішення суду у справі НЕ є підставою для перегляду цього рішення за нововиявленими обставинами (ВАСУ від 15 лютого 2017р. у справі К/800/40216/15).

Постанова

Іменем України

20 січня 2022 року

м. Київ

справа № 141/1072/16-ц

провадження № 61-16412св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Фронтівська сільська рада Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Денишенко Т. О., Медвецького С. К.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Фронтівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у жовтні 2016 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,9829 га, яка розташована на території Фронтівської сільської ради Оратівського району Вінницької області в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Зазначений позов мотивований тим, що ОСОБА_3 після своєї смерті залишила заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла ОСОБА_2 , яка відмовилася від прийняття спадщини на вищевказану земельну ділянку за заповітом.

Вона є особою, яка згідно із статтею 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині та на підставі статті 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом першої черги, тому просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Оратівський районний суд Вінницької області рішенням від 20 жовтня 2016 року позов задовольнив.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,9829 га, кадастровий номер 0523185800:02:000:0453, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН № 190466 від 24 квітня 2003 року, розташовану на території Фронтівської сільської ради Оратівського району Вінницької області в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_3 нотаріально позбавлена можливості оформити прийняття спадщини, оскільки у визначені законодавством строки не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а також у зв`язку з відсутністю поважності причин пропуску шестимісячного строку звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Покоєвич А. О. подав у серпні 2021 року апеляційну скаргу.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 07 вересня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Зазначена ухвала мотивована тим, що наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження неможливо визнати поважними, оскільки про оскаржуване рішення ОСОБА_2 стало відомо ще 13 жовтня 2020 року, та протягом 10 місяців не вживала жодних дій, спрямованих на оскарження рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2016 року. Звернення із заявою про перегляд рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 20 жовтня 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 у жовтні 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційним судом необґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження, чим порушено її законні права.

Суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному розгляду справи та законному її вирішенню.

Їй не було відомо про розгляд цієї справи судом та всупереч чинному законодавству не направлено копію рішення від 20 жовтня 2016 року, у зв`язку з чим порушено її право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Строк на апеляційне оскарження рішення суду від 20 жовтня 2016 року пропущено нею з поважних причин.

ОСОБА_1 разом із ОСОБА_6 своїми умисними діями шляхом попереднього зговору з метою заволодіння земельною ділянкою, яку повинна успадкувати вона за заповітом, свідомо склали, написали, підробили підпис та подали від її імені офіційну заяву до Оратівського районного суду Вінницької області. Своїми діями свідомо ввели суд в оману, внаслідок чого вона незаконно була позбавлена законного права власності на земельну ділянку, яку їй заповіла баба ОСОБА_3 .

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ОСОБА_1 у грудні 2021 року до Верховного Суду надійшло заперечення на касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 20 січня 2022 року заперечення повернув заявнику без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 25 листопада 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Оратівського районного суду Вінницької області.

Справа № 141/1072/16-ц надійшла до Верховного Суду 10 грудня 2021 року.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

ОСОБА_2 стало відомо про оскаржуване рішення 13 жовтня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами зазначеної цивільної справи.

Проте, ОСОБА_2 не скористалась своїм процесуальним правом на апеляційне оскарження даного судового рішення.

Апеляційним судом також встановлено, що ОСОБА_2 12 листопада 2020 року звернулась до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами.

З копією ухвали про відмову у відкритті провадження за вказаною заявою вона ознайомилась 25 червня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а отримала її лише 13 серпня 2021 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З огляду на статтю 17 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилами частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «SHISHKOV v. RUSSIA», № 26746/05, § 110).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN», № 11681/85, § 35).

ЄСПЛ зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі «MPP GOLUB v. UKRAINE», № 6778/05).

У справі, яка переглядається рішення місцевим судом ухвалено 20 жовтня 2016 року.

Про зазначене судове рішення ОСОБА_2 дізналася 13 жовтня 2020 року під час ознайомлення із матеріалами справи.

ОСОБА_2 12 листопада 2020 року звернулася до Оратівського районного суду Вінницької області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2016 року.

Не погодившись з рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 у серпні 2021 року подала апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 27 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Покоєвича А. О. залишив без руху, оскільки наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження неможливо визнати поважними.

На виконання вимог зазначеної ухвали, у вересні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Покоєвич А. О. подав до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення від 20 жовтня 2016 року, мотивуючи її тим, що повний текст судового рішення їй не направлявся, а з його змістом вона ознайомилася 13 жовтня 2020 року. 12 листопада 2020 року вона звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення від 20 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами, з копією ухвали про відмову у відкритті провадження за вказаною заявою вона ознайомилась 25 червня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а отримала її лише 13 серпня 2021 року, а тому вважає, що строк для подання апеляційної скарги на рішення суду пропущений нею з поважних причин.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки остання протягом 10 місяців з часу ознайомлення із матеріалами справи (13 жовтня 2020 року) не вживала жодних дій, спрямованих на оскарження рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2016 року.

Також апеляційний суд правильно зазначив про те, що звернення із заявою про перегляд зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 20 жовтня 2016 року.

При цьому судом враховано, що питання про поновлення строку для вчинення процесуальної дії вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що дата отримання ухвали про відмову у відкритті провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами впливає лише на строк оскарження цієї ухвали, а не строк оскарження рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2016 року.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку колегії суддів оскаржуване судове рішення, що переглядається, є достатньо мотивованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров