Головна Блог ... Консультації від юристів Затримання або доставка до ТЦК - чому важлива різниця Затримання або доставка до ТЦК - чому важлива різн...

Затримання або доставка до ТЦК - чому важлива різниця

Відключити рекламу
 - bc8953be79e695ffc37685a698651b39.jpg

Дзвінок: «Мене затримали, доставили в ТЦК. Як оскаржити їхні незаконні дії?». І я починаю з'ясовувати обставини. А протокол складали? Який протокол? Про затримання? Ні. То чому поїхали? Тиснули. Як тиснули, під дулом автомата? Психологічно. Як? Ну, розповідали, що ми тебе посадимо, ти ухилянт і т. п. То ви самі поїхали чи вас затримали? Під тиском запхали в машину. Як, насильно? Ні, сам сів. А після доставки протокол складали? Ні.

Розбираємося, як завжди, коротко і по суті, чому так вийшло, в чому помилка та що потрібно знати.

ХТО УПОВНОВАЖЕНИЙ ЗАТРИМУВАТИ

Право затримувати має виключно поліція.

Стаття 262 КУпАП: Адміністративне затримання провадиться поліцією при порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Стаття 24 закону «Про Національну поліцію»: «за зверненням ТЦК та СП, органи та підрозділи, що входять до системи поліції, здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 210-1 КУпАП».

Головне ви зрозуміли: затримувати може виключно поліція.  

ЗАТРИМАННЯ ТА ДОСТАВКА

Тепер вертаємося до нашого початкового прикладу і розбираємо типові помилки.

Якщо вам пропонують сісти в автомобіль поліції та проїхати до ТЦК чи відділок, ви повинні запитати: це затримання чи доставка? Адже це два різні поняття, як за формою, так і по суті.

ДОСТАВКА – це добровільне супроводження громадянина до ТЦК або відділку. ЗАТРИМАННЯ – це процесуальна дія зі складанням протоколу, викликом адвоката, повідомлення родичів і обмежується часовими рамками.

Тобто, після пред’явлення вимоги проїхати до ТЦК необхідно запитати: це затримання чи доставка? Якщо працівник ТЦК повідомляє, що доставка, тоді ви самі маєте право вирішувати, їхати чи ні.

Якщо ж повідомляють, що затримані, то повідомте працівнику поліції про необхідність:

  1. Скласти протокол затримання із зазначенням підстави затримання, при чому не в ТЦК чи відділку, а на місці.
  2. Повідомити родичів та роботодавця про затримання.
  3. Повідомити центр надання вторинної правової допомоги про затримання, з обов’язковою можливістю залучення адвоката. Стаття 261 КУпАП.
  4. Надати можливість висловити в протоколі свої зауваження, забрати свій екземпляр протоколу і тільки після цього виконувати вимогу про затримання.

Та нагадайте, що затримати вас можуть не більше, ніж на три години, ст. 263 КУпАП.

Ви повинні пам’ятати: якщо поліцейський не складе протокол на місці затримання та не віддасть ваш екземпляр – по прибуттю у ТЦК ви не доб’єтеся від поліцейського складання протоколу – вони просто зазначать, що ви сіли в авто добровільно.

Тож якщо за законом, так за законом.

НЕЗАКОННЕ ЗАТРИМАННЯ

Вгадайте, для чого вам необхідні вищезазначені дії поліції? Правильно, щоб зафіксувати дії поліцейського. Якщо буде встановлено, що він діяв незаконно, а ви можете довести це через суд, адже протокол затримання оскаржується, то всі подальші дії як поліції, так і ТЦК будуть визнані незаконними. Наприклад, якщо вас затримали і через три години не відпустили – це несе за собою наслідки у вигляді незаконного затримання.

А незаконні дії не породжують законних наслідків.

Але якщо ви самі сіли в автомобіль і поїхали до ТЦК, а потім ще й підписали якийсь документ, наприклад, що не маєте претензій – у такому випадку ви більше нічого не зможете довести в суді, бо визнали своєю згодою та підписом, що все було добровільно та законно.

Автор консультації: адвокат Роман Сімутін

Джерело: адвокат Роман Сімутін

Затримання і доставка військовозобов’язаного до ТЦК – КУпАП і постанова Кабміну 560 визначають підстави по-різному

КУпАП встановлює, що до ТЦК особа може бути доставлена з метою складення протоколу про адмінправопорушення «в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим», а постанова Кабміну 560 дозволяє затримати особу просто у разі відмови від отримання повістки.

Постанова Кабміну №560 про Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації визначає кілька випадків, коли особу можуть затримати та доставити до ТЦК. Здійснювати таке затримання відповідно до закону про мобілізацію, КУпАП та до постанови Кабміну мають саме працівники поліції. При цьому постанова КМУ №560 входить у певне протиріччя з КУпАП у розрізі випадків, коли особу може бути затримано.

Так, керівникам ТЦК відповідно до Порядку, затвердженого постановою №560, надано право вживати заходів разом з представниками поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) ТЦК осіб, які:

  • відмовляються від отримання повісток
  • або порушили правила військового обліку.

Сполучник «або» свідчить про те, що особа може формально і не порушувати правила обліку, але якщо їй запропонували отримати повістку, то за відмову можуть затримати «до з’ясування обставин».

Фактично постанова 560 двічі згадує про адміністративне затримання – у першому випадку під час здійснення заходів з оповіщення у разі відмови від повістки, у другому – під час перевірки документів у разі «відмови прослідувати до ТЦК» (тобто, з’являється своєрідна «третя» підстава).

Так, під час здійснення заходів оповіщення у разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) ТЦК на підставі статей 261 і 262 Кодексу про адміністративні правопорушення.

Крім того, під час перевірки військово-облікових документів у громадян у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ №1487 або Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру «Оберіг» старший групи оповіщення (судячи з постанови старшим може бути лише представник ТЦК – прим. ред.) пропонує резервісту або військовозобов’язаному прослідувати до районного (міського) ТЦК для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Реєстру «Оберіг».

Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

І вже у разі відмови прослідувати до ТЦК поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 КУпАП.

Крім того, ТЦК може окремо звертатися до поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) ТЦК осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 (порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку) і 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

В свою чергу, керівники територіальних органів (підрозділів) поліції організовують за зверненням ТЦК адміністративне затримання та доставлення органів (підрозділів) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов’язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого ТЦК.

Як регулює адміністративне затримання КУпАП

Стаття 259 КУпАП встановлює, що до ТЦК особа може бути доставлена з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушенняякщо складення протоколу є обов’язковим.

При цьому згідно зі змінами до статті 258 КУпАП, внесеними нещодавно завдяки законопроекту про заочні штрафи 10379, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції ТЦК, якщо особа не з’явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ТЦК, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у ТЦК підтвердних документів про отримання особою виклику.

Стаття 260 КУпАП безпосередньо визначає сукупність умов, коли можливе адміністративне затримання:

«У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушенняякщо складення протоколу є обов’язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів».

Згадана у постанові Кабміну №560 стаття 261 КУпАП визначає, що про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання.

Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим.

У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому КМУ, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

В свою чергу, стаття 262 «Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання» визначає, що адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України.

Адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ (Національною поліцією) – при порушенні призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як 3 години.

Автор: Наталя Мамченко 

 

  • 2172

    Переглядів

  • 0

    Коментарі

  • 2172

    Переглядів

  • 0

    Коментарі


  • Подякувати Відключити рекламу

    Залиште Ваш коментар:

    Додати

    КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ

    • Безкоштовна консультація

      Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях

    • ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ

      Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс

    • ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР

      Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію

    • КАТАЛОГ ЮРИСТІВ

      Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом

    Популярні консультації

    Дивитись всі консультації
    Дивитись всі консультації
    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст