Останні законодавчі нововведення щодо захисту прав інвесторів

Українське законодавство, що регулює корпоративні відносини, чекають великі зміни в зв'язку з тим, що 01.05.2016 року набирає чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 07.04.2015. Одним з головних нововведень цього закону є легалізація так званого похідного позову.

Такі зміни передбачають встановлення механізму притягнення до відповідальності посадових осіб господарських товариств за шкоду, завдану незаконними діями або їх бездіяльністю, в рамках господарського судочинства за позовом учасника (учасників) господарського товариства, які в сукупності володіють 10% і більше статутного капіталу товариства (ст. 21,28 ГПК, ст.89 ГК).

Таким чином, відповідачами у таких суперечках будуть «фізичні особи - голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор суспільства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями щодо управління товариством, якщо створення такого органу передбачено Установчими документами товариства», як це зазначено в ч.2 ст.23 Закону України «Про господарські товариства».

До законодавчого врегулювання права на подачу похідного позову така можливість формально існувала у відповідності до положень статті 16 Господарського кодексу України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 Господарського кодексу України, яка передбачала право учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи обґрунтовувати Позовні вимоги порушенням його корпоративних прав. Така позиція підтверджується п.2.2 Постанови ВГСУ від 25.02.2016 «Про Деякі питання практики вирішення спорів, які виникають з корпоративних відносин» та Рішенням КСУ у справі 1-10/2004. Однак, відповідно до існуючої процедури позивачі будуть обтяжені зобов'язанням доведення матеріального інтересу, який виникає з корпоративних прав в наслідок порушення прав юридичної особи. Таке тлумачення призвело до не одноманітності судової практики, внаслідок чого ВСУ однозначно висловив позицію відмови визнавати право акціонерів (учасників) ХО на захист інтересів ХО без права на представництво в 2008 році, з тенденціями зміни своєї ж позиції в рішеннях 2014-2015 рр.

Законодавчі зміни спрямовані на вирішення цілого комплексу питань, що виникають у зв'язку з:

• правом на подачу позову;
• обмеженнями щодо права на відмову від позову, зміни позовних вимог, укладення мирової угоди;
• правом на представництво суспільства;
• кругом порушень, за які посадові особи несуть відповідальність;
• особливою процедурою офіційного оприлюднення відомостей про порушення.

Позитивним моментом такого регулювання є можливість захистити збитки, що обчислюються як реальний збиток, і упущену вигоду, яка має безпосереднє відношення до інтересів інвесторів на отримання максимального прибутку від своїх вкладень. Таким чином, позивач може вимагати відшкодування цього виду шкоди, якщо доведе наявність в діях посадової особи всіх елементів цивільного правопорушення (протиправних дії, збитку, прямого причинно-наслідкового зв'язку та вини). При цьому судова практика виходить з того, що упущена вигода підлягає компенсації тільки в разі її безумовності і отримання за відсутності протиправних дій відповідача.

Разом з тим, деякі питання залишаються невирішеними:

1. Встановлюючи коло відповідачів по справі, необхідно враховувати наявність колективних органів управління. В такому випадку відкритим залишається питання: хто саме буде нести відповідальність за завдану шкоду, в разі, якщо рішення було прийнято колективним органом - голова органу, всі члени колективного органу, або ж тільки ті, хто голосував за ухвалення відповідного рішення? Очевидно, міра відповідальності повинна застосовуватися з урахуванням вини кожного члена колективного органу.
2. Разом з позитивною оцінкою можливості відшкодовувати упущену вигоду, необхідно відзначити зловживання таким правом міноритарними учасниками. Законодавче регулювання дає можливість піддавати сумніву кожне рішення органу управління, яке стосується отримання матеріальної вигоди для юридичної особи, в разі звернення в суд учасників, які володіють 10% від статутного капіталу. Чи потрібна в цьому випадку спеціальна процедура допуску справ до судочинства, аналогічна американському «standing» (перевірка учасника, який звернувся з похідним позовом на відповідність певним вимогам і оцінка доцільності та корисності позову для юридичної особи до відкриття провадження у справі)? Як захистити юридичну особа від «грінмейла» («блокування» позовами роботу підприємства з метою підвищити вартість частини, якою володіє учасник (акціонер))?
3. 3. Слід зазначити, що позов про відшкодування збитку, нанесеного посадовими особами господарського товариства, не замінює собою весь спектр можливостей, які надаються власнику корпоративних прав в класичній доктрині похідного позову країн англо-саксонської правової системи. Потрібно відзначити, що відшкодування збитку - це тільки один із способів захисту прав та інтересів. Як діяти учасникам (акціонерам) у разі необхідності застосувати віндикаційний позов або визнати договір недійсним? Про такі способах захисту в Законі не зазначаєтсья, як і про можливість об'єднувати вимоги щодо застосування різних способів захисту. В такому випадку господарський суд залишає за собою право повернути позовну заяву (ст.63 ГПК) або відмовити в задоволенні позовних вимог.
4. Яке співвідношення норм Закону «Про захист прав інвесторів» з нормами трудового законодавства про матеріальну відповідальність (ст.132 КЗпП), в якій матеріальна відповідальність працівника за шкоду обмежується розміром прямої дійсної шкоди, але не більше середньомісячної заробітної плати? Чи будуть вони застосовуватися до посадових осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором?

У разі недостатності національних засобів захисту прав та інтересів, учасники (акціонери) можуть скористатися захистом в ЄСПЛ. Практика цього суду підтверджує розширене розуміння «майна», включаючи право вимоги, законний інтерес і правомірне очікування в справах «Беелер проти Італії» від 28.05.2002 р. за №33202 / 96 і «Принц Ганс-Адам ІІ де Ліхтенштейн проти Німеччини» від 12.07.2001 р. Корпоративні права можуть бути захищені згідно статті 1 Протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини, що підтверджується рішенням у справі «Совтрансавто проти України» від 25.07.2002 р. за №48553 / 99.

Таким чином, законодавче регулювання права міноритарних учасників діяти в інтересах господарського товариства поки що не має комплексного характеру. Однак, варто зазначити позитивні моменти просування в бік гармонізації із законодавством європейських країн і США в цьому питанні.