За несвоєчасне повернення коштів за невикористані авіаквитки на перевізника може бути покладена неустойка, моральна шкода та 3 % річних. (ВС КЦС справа № 761/36162/16-ц від 12.04.2022 р.)

Фабула судового акту: Пасажир, який купив два квитки звернувя з позовом до Компанії British Airways Plc в особі представництва «Брітіш Еірвейс ПіЕлСі» про стягнення компенсації вартості авіаквитків, неустойку, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди. Справа в тім, що він придбав квитки через мережу Інтернет (собі і дружині) за 8 630,62 дол. США за кожен (отже уклав договір перевезення).

Потім, передумавши, він 19 червня 2015 року- направив на електронну адресу авіакомпанії повідомлення про відмову від квитків, в якому просив повернути сплачені ним кошти за невикористане перевезення на банківський рахунок. За квитки він сплатив банківською карткою з рахунку в “Дельта банку”, який на момент повернення вже був заблокований (через ліквідацію банку), тому повернути просив на інший рахунок в “Альфа банку”. Не отримавши відповіді, 10 серпня 2015 року він особисто подав до представництва відповідача в Україні заяву про відмову від авіаквитків. Однак авіакомпанія не повернула йому грошових коштів.

Справа розглядалася неодноразово. В процесі її розгляду по черговому “колу інстанцій”, авіакомпанія таки повернула вартість квитків. Тож стало питання про правомірність стягнення з неї 3 % річних, неустойки та моральної шкоди за несвоєчасність повернення. Останнім із рішень перед ВС - стала постанова апеляційної інстанції, який дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів за придбання авіаквитків та 3 % річних за період з 18 серпня 2015 року по 07 грудня 2016 року.

Авіакомпанія, не погоджуючись із цим висновком, стверджувала, що згідно умов статті 29 Монреальської конвенції - штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню з авіаперевізника.

ВС КЦС, разом із тим, не погодився із застосуванням норми Монреальської конвенції до правовідносин, що настали у зв’язку із простроченням повернення вартості квитків - адже на цей момент договір перевезення був вже розірваний.

Отже у цій справі, ВС КЦС пояснив свої висновки наступним:

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Пасажир має право відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами) (п. 6 ч.1 ст. 911 ЦК України). Статтею 920 ЦК України встановлено, що, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з п. 1, 4 глави 1 розділу ХІХ Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу повернення коштів за невикористаний квиток (його частину) здійснюється за місцем придбання квитка або в головному офісі перевізника (офісі з продажу перевезень перевізника) і в тій валюті, у якій квиток було оплачено. У разі якщо оплата була здійснена електронними засобами переказу коштів (банківською карткою), кошти повертаються на платіжну картку, з якої було здійснено платіж за квиток. Повернення коштів здійснюється: особі, що зазначена у квитку, - у випадку сплати за перевезення готівкою або банківським переказом; на рахунок юридичної особи - у випадку сплати за безготівковим розрахунком; на рахунок власника кредитної картки, якою оплачено перевезення; спонсору, що сплатив за перевезення, - у випадку оформлення квитка за повідомленням про попередню оплату.

Згідно з п. 5 глави 1 розділу XIХ Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу повернення коштів здійснюється у день розірвання договору перевезення (пред`явлення квитків до каси за місцем їх оформлення, отримання перевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане перевезення, яке оформлене електронним квитком),а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору перевезення - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Таким чином, відповідно до вказаного вище пункту моментом розірвання договору перевезення є: пред'явлення квитків до каси за місцем їх оформлення; отримання перевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане перевезення, яке оформлене електронним квитком.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави зробити висновок, що з правом пасажира відмовитися від поїздки, повернути і одержати назад повну або часткову вартість квитка кореспондується обов'язок авіаперевізника повернути кошти у день розірвання договору перевезення, а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору перевезення - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом 7 днів.

Отже, саме з моменту отримання перевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане перевезення договір перевезення вважається розірваним, а кошти підлягають поверненню.

Що ж до сплати неустойки за прострочення, 3 % річних та моральної шкоди

Статтею 29 Монреальської конвенції визначено, що під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв`язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню. Аналогічне положення міститься у пункті 2 глави 2 розділу ХХVІІ Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, в якому зазначено, що відповідальність перевізника за неналежне перевезення в будь-якому випадку обмежена реальними збитками, доведеними пасажирами.

Однак, ВС констатував, що Монреальська конвенція хоча і застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду або безоплатно, однак у цій справі правовідносини щодо міжнародного перевезення пасажирів припинились з моменту звернення позивача із заявою про відмову від авіаперевезення та повернення грошових коштів за придбані квитки. З моменту звернення позивача із заявою про повернення коштів за авіаквитки до початку такого польоту відбулося розірвання договору перевезення, а правовідносини трансформувались у зобов`язальні, відповідно, у відповідача Компанії British Airways Plc виник обов`язок повернути сплачені кошти.

Згідно з ч.9 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Оскільки авіакомпанія належним чином не виконала обов`язок щодо повернення коштів позивачу, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що вимоги пасажира-платника про стягнення неустойки за прострочення обов`язку по поверненню коштів за квитки за період з 18 серпня 2015 року по 07 грудня 2016 року є законними та обґрунтованими.

Теж саме ВС вказав і щодо стягнення 3 % річних та моральної шкоди. Так, з аналізу ч. 2 ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язаннянезалежно від підстав його виникнення. Тому такі 3 % підлягають нарахуванню (інше питання, яке автор не знайшла - щодо правомірності нарахування таких відсотків на іноземну валюту). Крім того - були всі підстави (вина, протиправність діяння, шкода і причинний зв’язок) для часткового задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Щодо надання іншого рахунку для повернення коштів та звернення до представництва (а не до головного офісу) авіакомпанії

Згідно з пунктом 10f Загальних правил перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії British Airways авіакомпанія здійснює повернення вартості квитка пасажиру тим же способом і в тій же валюті, в якій було проведено оплату, якщо не передбачено іншого. Наприклад, якщо пасажир сплатив вартість квитка в доларах США за допомогою кредитної карти, то авіакомпанія поверне йому відповідну суму в доларах США на кредитну карт.

Так - у вказаному пункті на вказано, що повернення коштів здійснюється виключно на картку, з якої і було здійснено оплату. Установивши, що загальними правилами перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії British Airways не визначено імперативної норми, яка б передбачала можливість перерахування коштів за квитки виключно на рахунок, з якого було проведено оплату, а враховуючи, що позивач просив здійснити повернення коштів саме на рахунок у ПАТ «Альфа-Банк» у зв`язку із припиненням роботи ПАТ «Дельта Банк», відповідач був зобов'язаний здійснити повернення коштів саме на рахунок у ПАТ «Альфа-Банк» - констатував ВС.

Щодо того, що пасажир мав подати заяву про повернення коштів за квитки до головного офісу авіакомпанії у м. Лондон, а не до представництва Компанії British Airways Plc в Україні, тим же пунктом 10 Загальних правил перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії British Airways «Повернення» не визначено, що заява про повернення коштів подається виключно до головного офісу компанії в м. Лондон, а згідно з довіреністю про призначення Голови представництва Компанії в Україні (представника), Компанія надала представнику повноваження представляти компанію на території України у відносинах з іншими особами.

Аналізуйте судовий акт: До обов`язків туроператора за договором на тур.обслуговування входить забезпечення перевезення, а не його здійснення, тому компенсаційні виплати за скасування рейсів ним не здійснюються (ВС КЦС справа №335/6791/18 від 20.05.2021 р.);

Порушенням визнається здійснення водієм перевезень на транспортному засобі без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія за відсутності обов`язку облаштування тахографа (ВС/КАС, № 823/1199/17,19.03.20);

Неналежне виконання туроператором умов договору в частині ненадання послуг трансферу (перевезення) із аеропорту до готелю може бути підставою для стягнення з нього моральної шкоди (ВС/КЦС, № 761/35935/15-ц,30.10.19);

Справи про неналежне виконання договору перевезення пасажирів розглядаються ВИКЛЮЧНО за місцезнаходженням перевізника (ВС/КЦС № 161/19658/18 від 29.05.2019).

Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 761/36162/16-ц

провадження № 61-9692св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Компанія British Airways Plc в особі представництва «Брітіш Еірвейс ПіЕлСі» в Україні,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Компанії British Airways Plc на постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Компанії British Airways Plc в особі представництва «Брітіш Еірвейс ПіЕлСі» про стягнення компенсації вартості авіаквитків та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 14 та 15 грудня 2014 року він уклав з відповідачем договір перевезення на відстані за допомогою засобів дистанційного зв`язку через мережу Інтернет і придбав собі та своїй дружині ОСОБА_2 два авіаквитки на здійснення 11-13 та 27-28 листопада 2015 року регулярного повітряного перевезення за маршрутом Київ-Лондон-Гонконг-Сідней-Гонконг-Лондон-Київ. Загальна вартість квитків склала 17 261,24 дол. США (8 630,62 дол. США за один квиток), які він сплатив банківською карткою через систему VISA.

19 червня 2015 року він направив на електронну адресу авіакомпанії повідомлення про відмову від квитків, в якому просив повернути сплачені ним кошти за невикористане перевезення на банківський рахунок, відкритий на його ім`я в Публічному акціонерному товаристві «Альфа Банк» (далі - ПАТ «Альфа Банк»). У зв`язку з ненадходженням відповіді 10 серпня 2015 року він особисто подав до представництва відповідача в Україні заяву про відмову від авіаквитків. Однак авіакомпанія не повернула йому грошових коштів.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь: 17 261,24 дол. США компенсації за невикористані авіаквитки; неустойку за період з 18 серпня 2015 року по 07 грудня 2016 року в розмірі 82 508,72 дол. США на підставі частини третьої статті 101 Повітряного кодексу України (далі - ПК України), частини дев`ятої статті 12, частини сьомої статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів»; 3 % річних за період з 18 серпня 2015 року по 07 грудня 2016 року в розмірі 678,15 дол. США на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); 150 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Компанії British Airways Plc на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані квитки в сумі 8 630,62 дол. США.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що пасажирський квиток та багажна квитанція є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови. Повернення коштів за невикористаний квиток (його частину) здійснюється за місцем придбання квитка або в головному офісі перевізника (офісі з продажу перевезень перевізника) і в тій валюті, в якій квиток було оплачено. Повернення коштів у представництвах перевізника здійснюється відповідно до чинних законів держави перебування. В разі якщо оплата була здійснена електронними засобами переказу коштів (банківською карткою), кошти повертаються на платіжну картку, з якої було здійснено платіж за квиток. Оскільки представник відповідача не заперечував права позивача отримати вартість невикористаного квитка, оформленого на його ім`я, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. Водночас ОСОБА_2 як пасажир, на чиє ім`я був придбаний інший квиток, не зверталася до авіакомпанії із заявами про повернення коштів, а також - з відповідним позовом до суду, а тому відсутні підстави для задоволення вимог в частині повернення коштів, які сплачені за квиток, придбаний на ім`я вказаної особи. В разі якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені ПК України та іншими актами законодавства України, застосовуються правила міжнародного договору України. Статтею 29 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, яка набрала чинності для України 06 травня 2009 року (далі - Монреальська конвенція), передбачено, що під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв`язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав; при будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню. За таких обставин відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені, трьох процентів річних та моральної шкоди.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Компанії British Airways Plc про стягнення компенсації вартості авіаквитків, оформлених на ім`я ОСОБА_2 , а також про стягнення неустойки, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції(провадження № 61-23775св18).

Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року скасовано в частині відмовлених позовних вимог про стягнення компенсації вартості авіаквитків, оформлених на ім`я ОСОБА_2 , і в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року в частині відмовлених позовних вимог про стягнення неустойки, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди - залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час нового розгляду справи апеляційним судом, кошти за обидва квитки вже були виплачені позивачу, що ним підтверджено в судовому засіданні, а також підтверджується наявними у справі квитанціями про сплату (копії), а тому вважав, що за встановлених обставин позивач як особа, яка сплатила вартість квитка на ім`я ОСОБА_2 , має право на повернення вартості цього квитка.

Проте, оскільки вартість вказаного квитка на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції вже була повернута позивачу, то у разі задоволення позову в цій частині буде подвійним стягненням, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити з цих (інших) підстав.

Також апеляційний суд, посилаючись на положення статті 29 Монреальської конвенції, дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення неустойки, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в частині залишення без змін рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-3306св20).

Постановою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Компанії British Airways Plc в особі представництва «Брітіш Еірвейс ПіЕлСі» про стягнення неустойки, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Компанії British Airways Plc в особі представництва «Брітіш Еірвейс ПіЕлСі» про стягнення неустойки, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Компанії British Airways Plc в особі представництва «Брітіш Еірвейс ПіЕлСі» на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів за придбання авіаквитків в сумі 8 630,62 дол. США; 3 % річних за період з 18 серпня 2015 року по 07 грудня 2016 року у розмірі 678,15 дол. США та моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 про стягнення неустойки та моральної шкоди відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення неустойки, 3 % річних і відшкодування моральної шкоди та задовольняючи частково вказані позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Монреальська конвенція хоча і застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду або безоплатно, однак у цій справі правовідносини щодо міжнародного перевезення пасажирів припинились з моменту звернення позивача із заявою про відмову від авіаперевезення та повернення грошових коштів за придбані квитки. З моменту звернення позивача із заявою про повернення коштів за авіаквитки до початку такого польоту відбулося розірвання договору перевезення, а правовідносини трансформувались у зобов`язальні, відповідно, у відповідача Компанії British Airways Plc виник обов`язок повернути сплачені кошти.

Установивши, що відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо повернення коштів позивачу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів за придбання авіаквитків та 3 % річних за період з 18 серпня 2015 року по 07 грудня 2016 року.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червня 2021 року British Airways Plc подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що Монреальська конвенція та авіаційні правила не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки договір перевезення є розірваним з ініціативи пасажира і правовідносини трансформувались з відносин міжнародного перевезення в зобов`язальні, та помилково застосував до іноземного перевізника відповідальність відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» та ЦК України, без урахування обмежень, встановлених Монреальською конвенцією та авіаційними правилами повітряних перевезень.

Підстава виникнення обов`язку перевізника повернути кошти на вимогу пасажира - авіаційні правила, а саме Розділ XIX «Повернення коштів» Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, а не деліктне зобов`язання.

Частина 15 статті 100 Повітряного кодексу України передбачає, що пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення і одержати назад плату за послуги у порядку, встановленому авіаційними правилами України та правилами авіаперевізника, однак апеляційний суд застосував лише правила авіаперевізника і не застосував порядок повернення коштів, передбачений авіаційними правилами України.

Згідно з пунктами 1, 4 глави 1 Розділу XIX Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, повернення коштів за невикористаний квиток (його частину) здійснюється за місцем придбання квитка або в головному офісі перевізника (офісі з продажу перевезень перевізника) і в тій валюті, в якій квиток було оплачено. У разі якщо оплата була здійснена електронними засобами переказу коштів (банківською карткою), кошти повертаються на платіжну картку, з якої було здійснено платіж за квиток.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач просив повернути кошти не на ту банківську карту, з якої здійснено платіж, і звернувся не до головного офісу, а до представництва. При цьому довіреність на голову представництва і наявність чи відсутність повноважень не мають значення, адже порядок повернення коштів передбачає звернення саме до головного офісу.

Згідно з частиною третьої статті 101 Повітряного кодексу України дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України.

Правилами повітряних перевезень пасажирів та багажу врегульовано питання відповідності перевізника, питання відмови пасажира від квитка і питання порядку повернення коштів. Такі правила не передбачають стягнення відсотків річних чи моральної шкоди і передбачають звернення пасажира до головного офісу авіакомпанії та повернення коштів на ту саму картку, з якої було виконано платіж за квитки.

Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 761/13278/18 (провадження № 61-21966св19), від 17 вересня 2018 року у справі № 761/46018/16-ц (провадження № 61-33083св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 760/12857/16-ц (провадження № 61-33131св18); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Предметом касаційного перегляду є судове рішення апеляційної інстанції щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення неустойки, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

У строк, визначений судом, заявнику усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 та 15 грудня 2014 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Компанією British Airways Plc укладено договір перевезення на відстані шляхом придбання на сайті www.britishairways.com авіаквитків на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із зазначенням відповідного маршруту польоту.

Випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 , відкритого в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), підтверджується, що за придбання авіаквитків позивачем були сплачені грошові кошти в сумі 8 630,62 дол. США за кожний квиток, всього - 17 261,24 дол. США.

10 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до представництва Компанії British Airways Plc в Україні із заявою, в якій просив провести анулювання двох авіаквитків та повернути сплачені ним кошти за їх придбання відповідно до правил та тарифів на рахунок, відкритий на його ім`я у ПАТ «Альфа-Банк».

Представник ОСОБА_1 - адвокат Малиновський О. П. також звертався до авіакомпанії із запитами від 24 червня, 22 липня, 08 та 19 серпня 2016 року щодо повернення коштів за придбані квитки.

Листом від 02 вересня 2016 року представництво Компанії British Airways Plc в Україні повідомило адвоката Малиновського О. П. про те, що 28 жовтня 2015 року грошові кошти були повернуті на банківську картку, з якої проводилася їх оплата (ПАТ «Дельта Банк»).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача не заперечував того, що позивачу не були повернуті грошові кошти за авіаквитки, і, крім того, пояснив, що авіакомпанією прийнято рішення про перерахування коштів за обидва квитки на картковий рахунок ОСОБА_1 , емітований ПАТ «Альфа-Банк».

Під час апеляційного розгляду було встановлено, що вартість квитка ОСОБА_2 , на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, вже була повернута позивачу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Пасажир має право відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами) (пункт 6 частини першої статті 911 ЦК України).

Статтею 920 ЦК України встановлено, що, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За приписами статті 926 ЦК України позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 100 Повітряного кодексу України (далі - ПК України) правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб`єктами з наземного обслуговування, а також галузеві стандарти та нормативи якості такого обслуговування встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів. Авіаперевізник на підставі зазначених у частині другій цієї статті правил повітряних перевезень повинен встановити свої правила, спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень, які не можуть містити стандартів чи нормативів якості, відповідальності за обслуговування пасажирів, нижчих за рівень установлених вимог, попередньо погодивши їх з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення і одержати назад плату за послуги у порядку, встановленому авіаційними правилами України та правилами авіаперевізника (частина п`ятнадцята статті 100 ПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 1 розділу ІV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 735, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу), пасажирський квиток та багажна квитанція є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови. Квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов`язує перевізника здійснити відповідне перевезення пасажира та його багажу, а також надати інші послуги, пов`язані з перевезенням, згідно з умовами договору перевезення, крім випадків, визначених у пункті 4 цієї глави.

Згідно з пунктами 1, 4 глави 1 розділу ХІХ Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу повернення коштів за невикористаний квиток (його частину) здійснюється за місцем придбання квитка або в головному офісі перевізника (офісі з продажу перевезень перевізника) і в тій валюті, у якій квиток було оплачено. У разі якщо оплата була здійснена електронними засобами переказу коштів (банківською карткою), кошти повертаються на платіжну картку, з якої було здійснено платіж за квиток. Повернення коштів здійснюється: особі, що зазначена у квитку, - у випадку сплати за перевезення готівкою або банківським переказом; на рахунок юридичної особи - у випадку сплати за безготівковим розрахунком; на рахунок власника кредитної картки, якою оплачено перевезення; спонсору, що сплатив за перевезення, - у випадку оформлення квитка за повідомленням про попередню оплату.

Згідно з статтею 1 Монреальської конвенції - ця Конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду. Вона застосовується також до перевезень повітряним судном, що здійснюються авіатранспортним підприємством безоплатно.

Статтею 29 Монреальської конвенції визначено, що під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв`язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.

Аналогічне положення міститься у пункті 2 глави 2 розділу ХХVІІ Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, в якому зазначено, що відповідальність перевізника за неналежне перевезення в будь-якому випадку обмежена реальними збитками, доведеними пасажирами.

За змістом зазначених правових норм авіаперевізник відповідає за неналежне перевезення у межах реальних (фактичних) збитків, доведених пасажирами, але не більше, ніж розмір відшкодування, встановлений нормами Монреальської конвенції.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 100 ПК України до договорів на повітряне перевезення, в тому числі до чартерних перевезень та інших цивільно-правових відносин, пов`язаних з повітряними перевезеннями, які не врегульовані положеннями цього Кодексу або міжнародними договорами України, застосовуються положення ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 101 ПК України дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України.

Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу XIХ Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу повернення коштів здійснюється у день розірвання договору перевезення (пред`явлення квитків до каси за місцем їх оформлення, отримання перевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане перевезення, яке оформлене електронним квитком), а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору перевезення - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Таким чином, відповідно до вказаного вище пункту моментом розірвання договору перевезення є: пред`явлення квитків до каси за місцем їх оформлення; отримання перевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане перевезення, яке оформлене електронним квитком.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави зробити висновок, що з правом пасажира відмовитися від поїздки, повернути і одержати назад повну або часткову вартість квитка кореспондується обов`язок авіаперевізника повернути кошти у день розірвання договору перевезення, а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору перевезення - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Отже, саме з моменту отримання перевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане перевезення договір перевезення вважається розірваним.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Скасовуючи постанову апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди, та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року вказував на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині з посиланням на статтю 29 Монреальської конвенції.

Також Верховний Суд вказав на те, що апеляційному суду слід встановити у зв`язку із чим виникла затримка у поверненні коштів, наявність чи відсутність вини відповідача в несвоєчасному поверненні грошових коштів позивачу, а в разі встановлення такої обставини - визначити обсяг відповідальності відповідача перед позивачем.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 14 та 15 грудня 2014 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Компанією British Airways Plc було укладено договір перевезення на відстані шляхом придбання на сайті www.britishairways.com авіаквитків на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із зазначенням відповідного маршруту польоту.

Отже, між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Компанією Вrіtish Аіrwауs Рlс укладений договір перевезення пасажирів та придбано на сайті компанії квитки на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із зазначенням маршруту.

10 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до представництва Компанії British Airways Plc в Україні із заявою, в якій просив провести анулювання двох авіаквитків та повернути сплачені ним кошти за їх придбання відповідно до правил та тарифів на рахунок, відкритий на його ім`я у ПАТ «Альфа-Банк».

Представник ОСОБА_1 - адвокат Малиновський О. П. також звертався до авіакомпанії із запитами від 24 червня, 22 липня, 08 та 19 серпня 2016 року щодо повернення коштів за придбані квитки.

Отже, позивач реалізував своє право на відмову від авіаперевезення та повернення сплачених за квитки коштів, а тому договір перевезення, укладений між сторонами, вважається розірваним.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, врахувавши вказівки, що містяться в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року, правильно виходив із того, що Монреальська конвенція хоча і застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду або безоплатно, однак у цій справі правовідносини щодо міжнародного перевезення пасажирів припинились з моменту звернення позивача із заявою про відмову від авіаперевезення та повернення грошових коштів за придбані квитки. З моменту звернення позивача із заявою про повернення коштів за авіаквитки до початку такого польоту відбулося розірвання договору перевезення, а правовідносини трансформувались у зобов`язальні, відповідно, у відповідача Компанії British Airways Plc виник обов`язок повернути сплачені кошти.

З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Монреальська конвенція.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо повернення коштів позивачу, з огляду на таке.

Так, у справі, яка переглядається, установлено, що позивач сплатив вартість авіаквитків зі свого рахунку, відкритого у ПАТ «Дельта-Банк» шляхом безготівкового перерахування.

10 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до представництва Компанії British Airways Plc в Україні із заявою, в якій просив провести анулювання двох авіаквитків та повернути сплачені ним кошти за їх придбання відповідно до правил та тарифів на рахунок, відкритий на його ім`я у ПАТ «Альфа-Банк».

Представник ОСОБА_1 - адвокат Малиновський О. П. також звертався до авіакомпанії із запитами від 24 червня, 22 липня, 08 та 19 серпня 2016 року щодо повернення коштів за придбані квитки.

Листом від 02 вересня 2016 року представництво Компанії British Airways Plc в Україні повідомило адвоката Малиновського О. П. про те, що 28 жовтня 2015 року грошові кошти були повернуті на банківську картку, з якої проводилася їх оплата (ПАТ «Дельта Банк»).

Відповідно до листів ПАТ «Дельта Банк» від 29 липня 2016 року № 05-3301504, та від 01 грудня 2016 року № 05-3339087, адресованих ОСОБА_1 , у зв`язку із початком процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» продовжувалось закриття всіх розрахунків з міжнародною системою VISA, тому жодних находжень/списань через платіжні системи не відбувалося. Платежі на суму 8 630,62 дол. США та 8 630,62 дол. США на рахунки банку, в тому числі і на рахунок № НОМЕР_1 , не надходили (а. с. 43, 70, т. 1).

Згідно з листом представництва «Віза інтернешнл сервіс есоусіейшн» від 26 липня 2016 року № 57, операції по АТ «Дельта Банк» були зупинені в системах Visa остаточно з 04 лютого 2015 року (а. с. 45, т. 1).

11 травня 2021 року представник ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення, до яких долучив роздруківку електронного звернення, відправленого на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 червня 2015 року.

Згідно з вказаним зверненням ОСОБА_1 просив скасувати бронювання квитків та зазначив, що банківська картка у ПАТ «Дельта Банк», з якої було здійснено оплату, не працює, і повернення коштів на рахунок у ПАТ «Дельта Банк» є неможливим. Просив повернути йому кошти на рахунок, відкритий у ПАТ «Альфа-Банк».

Згідно з роздруківкою переписки ОСОБА_1 з Компанію British Airways Plc з месенджера у соціальній мережі Twitter з перекладом на українську мову, ОСОБА_1 не погоджував повернення коштів на рахунок у ПАТ «Дельта Банк», відповідно до поданих заяв позивач просив перерахувати кошти на інший його рахунок у ПАТ «Альфа-Банк» та повідомляв відповідача, що його рахунок у ПАТ «Дельта Банк» закритий, а банк не працює. ОСОБА_1 також просив надати документи на підтвердження повернення коштів на його рахунок в ПАТ «Дельта Банк», але відповідач таку вимогу не виконав та рекомендував звернутися для з`ясування надходження коштів до банку ПАТ «Дельта Банк». У Twitter Компанія British Airways Plc повідомляла ОСОБА_1 , що кошти були повернуті на його рахунок у ПАТ «Дельта Банк» не 28 жовтня 2015 року, 26 жовтня 2015 року.

Згідно з пунктом 10f Загальних правил перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії British Airways авіакомпанія здійснює повернення вартості квитка пасажиру тим же способом і в тій же валюті, в якій було проведено оплату, якщо не передбачено іншого. Наприклад, якщо пасажир сплатив вартість квитка в доларах США за допомогою кредитної карти, то авіакомпанія поверне йому відповідну суму в доларах США на кредитну карту (а. с. 167, т .1).

Відповідно до назви вказаного пункту «Валюта», ним врегульовані питання валюти. У вказаному пункті лише зазначено, що повернення коштів за квитки здійснюється у тій же валюті, в якій здійснювалася оплата, та у той же спосіб, наприклад, на кредитну картку. Проте, у вказаному пункті на вказано, що повернення коштів здійснюється виключно на картку, з якої і було здійснено оплату.

Установивши, що загальними правилами перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії British Airways не визначено імперативної норми, яка б передбачала можливість перерахування коштів за квитки виключно на рахунок, з якого було проведено оплату, апеляційний суд правильно виходив із того, що відповідач British Airways Plc мав можливість здійснити повернення коштів за квитки в тій же валюті на рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Альфа-Банк», а враховуючи, що позивач просив здійснити повернення коштів саме на рахунок у ПАТ «Альфа-Банк» у зв`язку із припиненням роботи ПАТ «Дельта Банк», відповідач був зобов`язаний здійснити повернення коштів саме на рахунок у ПАТ «Альфа-Банк».

Згідно з листом відповідача від 07 лютого 2017 року грошові кошти на загальну суму 17 261,24 дол. США були виплачені на рахунок ОСОБА_1 у ПАТ «Альфа-Банк» (згідно з платежами D03378019203 від 02 лютого 2017 року в сумі 8 630,62 дол. США та D03478853721 від 03 лютого 2017 року в сумі 8 630,62 дол. США)

Отже, в період розгляду справи судом відповідач повернув позивачу кошти за квитки на рахунок ПАТ «Альфа-Банк».

Згідно з частиною дев`ятою статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу передбачено, що повернення коштів здійснюється у день розірвання договору перевезення, а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору перевезення, в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Враховуючи те, що відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо повернення коштів позивачу, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення обов`язку по поверненню коштів за квитки за період з 18 серпня 2015 року по 07 грудня 2016 року є законними та обґрунтованими.

Частиною третьою статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

За встановлених апеляційним судом обставин цієї справи, висновок апеляційного суду про те, що розмір стягнутої з Компанія British Airways Plc неустойки підлягає зменшенню відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, є правильним.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зроблено висновок, що «у контексті статей 524 533-535 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України».

Отже, у частині другій статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Нарахування трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, апеляційний суд правильно виходив з того, що позивач має право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України,та правильно стягнув з Компанії British Airways Plc на користь ОСОБА_1 3 % річних за період з 18 серпня 2015 року по 07 грудня 2016 року у розмірі 678,15 дол. США.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо часткового задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Так, відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд, врахувавши характер та тривалість порушення прав ОСОБА_1 , час та засоби захисту, які вживалися позивачем для відновлення своїх прав, вимоги розумності та справедливості, дійцшов правильного висновку про те, що з Компанії British Airways Plc на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у сумі 25 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 мав подати заяву про повернення коштів за квитки до головного офісу авіакомпанії у м. Лондон, а не до представництва Компанії British Airways Plc в Україні, висновків суду не спростовують, оскільки пунктом 10 Загальних правил перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії British Airways «Повернення» не визначено, що заява про повернення коштів подається виключно до головного офісу компанії в м. Лондон, а згідно з довіреністю від 18 червня 2014 року British Airways Plc про призначення Голови представництва Компанії в Україні (представника), Компанія надала представнику повноваження представляти компанію на території України у відносинах з іншими особами.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 761/13278/18 (провадження № 61-21966св19), від 17 вересня 2018 року у справі № 761/46018/16-ц (провадження № 61-33083св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 760/12857/16-ц (провадження № 61-33131св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанії British Airways Plc залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. ЛуспеникСудді: І. А. ВоробйоваБ. І. ГулькоГ. В. Коломієць Р. А. Лідовець