Яка відповідальність за використання софту без ліцензії

Зміст:

• Що таке програмне забезпечення
• Як отримати ліцензію на ПЗ
• Яка відповідальність за використання програмного забезпечення без ліцензії
• Порядок притягнення до відповідальності та види перевірок

У наш час неможливо уявити офіс без ПК, роутерів, серверів, принтерів та іншої техніки. Практично у всіх сферах, починаючи з виробництва, будівництва, агропромислового комплексу – до побутового обслуговування – ніде не обійтися без високих технологій. "Залізо", як його називають інженери, електронники, програмісти, ніколи не зможе працювати без софту. Навіть читаючи цю статтю, Ви так чи інакше використовуєте програмне забезпечення: операційну систему пристрою, браузер і купу додаткового софту. Так склалося, що не всі наші громадяни дійшли необхідності купувати оригінальний, ліцензований софт, віддаючи перевагу “піратським” версіям. Тож розберімось, яка відповідальність за використання програмного забезпечення ліцензії, або дозвіл на використання якого користувач не має.

Що таке програмне забезпечення

Програмне забезпечення (або як його ще називають - софт, від англійського "software", або програмне забезпечення) - це програма або сукупність програм, що необхідна для експлуатації та управління комп'ютером або іншими пристроями. Програма - це комбінація символів, що дозволяє апаратному забезпеченню обчислювальної системи виконувати функції управління та обчислення. По суті – це набір інструкцій та даних для системи.

Законом України “Про авторське право та суміжні права”, у статті 1, наведено наступне визначення комп'ютерної програми - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів або у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які наводять його на дію для досягнення певної мети чи результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному чи об'єктному кодах).

Кожна програма пишеться людиною, тобто є предметом її інтелектуальної та творчої праці. У зв'язку з цим програмне забезпечення є об'єктом права інтелектуальної власності автора.

Цікавий факт: зараз, звичайно, з'явилися нейромережі, які можуть писати музику, тексти, пісні й, зокрема, програмне забезпечення. Тут юридична думка ще не прийшла до єдиного знаменника чий це об'єкт інтелектуальної власності - людини-творця такого штучного інтелекту, або все ж таки штучного інтелекту (прикладом можуть служити розробка DeepMind - AlphaCode, або розробки Microsoft і GitHub - помічника для програмістів - Copilot). Втім, я гадаю, це питання часу.

Нагадаю – об'єкт права інтелектуальної власності (надалі для зручності ОІВ), це результат інтелектуальної, творчої діяльності суб'єкта. Стаття 420 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), яка відносить комп'ютерні програми до ОІВ, дає чіткий – але не вичерпний перелік таких ОІВ. Право інтелектуальної власності - залежно від характеру ОІВ, суб'єкта, порядку його створення та набуття прав на нього - поділяють на такі сфери:

• авторське право (право інтелектуальної власності на літературний, художній чи інший твір);
• суміжні права (право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення);
• патентне право та промислова власність (право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель, промислові зразки, компонування напівпровідникових виробів, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, комерційні (фірмові) найменування, торгові марки (знаки для товарів та послуг), географічні вказівки, комерційні секрети тощо).

Програмне забезпечення, як і комп'ютерна програма - є об'єктом саме авторського права. Це дає йому такі характеристики:

авторське право на ПЗ виникає у творця з моменту створення такого об'єкта. Тобто для надання ПЗ правового захисту не обов'язково реєструвати це право, або отримувати на нього будь-які документи, авторське право вже належить автору і він може, у тому числі забороняти або дозволяти використовувати таке ПЗ з моменту створення такого;

• цілісність охорони праці. Охороні підлягають всі комп'ютерні програми, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). У той самий час - охорона поширюється лише на форму висловлювання твору (тобто сам код) і поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені в ПЗ;
• презумпція авторства. Первинним суб'єктом авторського права є автор. Якщо не доведено іншого – автором твору вважається фізична особа, вказана звичайним способом як автор на оригіналі чи екземплярі твори. Навіть у випадку замовлення на ПЗ, автор є однаково первинним суб'єктом авторського права - і потім лише замовник;
• комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Охорона поширюється на ПЗ, незалежно від способу/форми вираження;
• нарівні з майновими (право на використання ПЗ; виключне право дозволяти використання ПЗ; право перешкоджати неправомірному використанню ПЗ, у тому числі забороняти це та інші права), автору належать немайнові права на ПЗ (це - вимагати вказання свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо, забороняти вказівку свого імені у зв'язку з використанням твору; вибирати псевдонім у зв'язку з використанням твору.

Термін дії майнових прав автора, за базовим правилом, спливає через 70 років, що розраховуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора або останнього із співавторів (стаття 442 ЦК України та стаття 28 профільного Закону). Немайнові права захищаються безстроково.

Правове регулювання авторського права, разом з усім переліченим вище зафіксовано у Главі 36 Книги 4 ЦК України, та у Законі України “Про авторське право та суміжні права” від 23.12.1993 № 3792-XII (далі - профільний Закон або Закон про програмне забезпечення).

Цікавий момент: треба зазначити, що не всі поділяють віднесення комп'ютерних програм до об'єктів авторського права - адже воно захищає форму твору, а не її функціонал. Наприклад, у США на комп'ютерну програму можна отримати патент, а практика судів відходить від концепції охорони виключно форми твору, пробуючи захищати структуру, послідовність, організацію програми. Найчастіше IT компанії, навіть в Україні, реєструють такий об'єкт, попри надання правового захисту з моменту створення, це спрощує доведення прав на таку програму у майбутньому.

Користуйтеся консультацією: Програмне забезпечення без ліцензії: хто перевіряє?

Як отримати ліцензію на ПЗ

Отже, використовувати комп'ютерну програму можна лише з дозволу автора, або іншого правовласника - крім деяких винятків (у більшості звичайного користувача вони не стосуються).

Найчастіше сам автор, співавтори (програмісти, команда розробників) створюють програмний продукт на замовлення, або працюючи на підставі трудових відносин. У таких випадках перехід майнових прав (разом із правом використовувати, продавати, опублікувати програму) визначається відповідним договором між ними та замовником/роботодавцем. Якщо такий договір не передбачає інше - зазвичай, згідно із законом:

• Майнові права автора (співавторів) працівників на ПЗ створене у зв'язку з виконанням трудового договору (контракту), належать юридичній чи фізичній особі, де або у якої працює такий автор (співавтори). Така юридична або фізична особа роботодавці набуває майнових прав на ПЗ у момент наступний за його створенням.
• Майнові права інтелектуальної власності на твір, створений на замовлення, належать замовнику. Замовник теж набуває таких прав у момент, що наступає після створення ПЗ.

Таким чином, найчастіше право дозволяти (або забороняти) іншим використовувати ПЗ належать відповідним компаніям розробникам такої продукції. Саме вони мають право продавати програмний продукт кінцевим користувачам. Зазвичай такі компанії підтверджують свої повноваження - наприклад на сайтах, або гарантують наявність у них прав.

Передача виключних прав на програмне забезпечення згідно з ДК України та профільним Законом може здійснюватися шляхом:

• видачі ліцензії на використання такого об'єкта;
• укладання ліцензійного договору;
• укладання договору про створення на замовлення та використання об'єкта;
• укладання договору про передачу виняткових майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт.

Поговоримо про найпоширеніший для кінцевого користувача варіант - видача ліцензії. Саме правомірний суб'єкт – який отримав майнові права з ланцюжка договорів від самого автора (співавторів) – може видавати ліцензії на використання програмного продукту.

Ліцензія на програмне забезпечення - простими словами - це свого роду дозвіл використовувати програму у певних цілях та обсязі. Не вдаючись у подробиці - видів таких ліцензій - зі своїми нюансами та варіаціями правомірностей (тобто прав, які вона надає одержувачу ліцензії - ліцензіату) - безліч. Саме ліцензіар (особа яка видає ліцензію) визначає як можна використовувати програму, в яких її обсягах, з або без обмежень за функціоналом, можна чи не можна передавати право на використання іншим особам тощо.

Придбати програму можна було на диску, водночас підтвердженням факту правомірності використання такої програми була контрольна марка на диску. Регулювався процес отримання контрольних марок Законом України “Про розповсюдження екземплярів аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних” від 23.03.2000 р. № 1587. Проте, він втратив чинність, з 05.01.2022 року, у зв'язку зі скасуванням такого маркування (що примітно, деякі постанови КМУ, пов'язані з маркуванням, все ще діють).

Зараз - у більшості випадків - ми купуємо програмне забезпечення через Інтернет. Тому, щоб отримати ту чи іншу ліцензію на програмний продукт, необхідно знайти інформацію на офіційному сайті програмного продукту, або розробника, або звернутися до нього для отримання інформації.

Найчастіше розробники продають ліцензію шляхом приєднання кінцевого користувача до публічної оферти на сайті (відкритому для вивчення та підписання всіма бажаючими договору, який підписується шляхом проставлення галочки, оплати, іншої дії – прописаної у самій оферті). Тому всі цікаві для Вас можливості, які Ви отримаєте після придбання ліцензії можна прочитати в такому договорі (так, це та сама ліцензійна угода на програму - яку ніхто не читає:)).

Цікавий факт: зараз є безліч видів ліцензування програмного забезпечення. Найбільш популярні це: Freeware (ПЗ яке розповсюджується безкоштовно, але розробник вправі визначати межі використання цього ПЗ - наприклад Opera, Chrome тощо), Demoware або Trialware (розробник дає пробну версію, припустимо демо версія обмежена функціоналом, а тріал версія - часом безкоштовного використання), General Public License (вільна ліцензія - ПЗ можна передавати, доповнювати, змінювати, але зазвичай не можна продавати), Commercialware (виключно платна ліцензія), Donationware (безкоштовна версія, але користувач може вносити добровільні донати за її використання), Adware (ПЗ) безкоштовно для користувача, але у інтерфейс програми впроваджується реклама). Існує навіть Beerware - жартівлива ліцензія, за якою за програмне забезпечення користувач платить пивом:)

Ліцензоване програмне забезпечення - тобто ПЗ, яке використовується кінцевим користувачем за згодою правовласника - це стандарт для всіх, хто не хоче нести відповідальність за використання програмного забезпечення без ліцензії, або дозвіл на використання якого немає. Адже використання об'єкта права інтелектуальної власності без дозволу автора схоже на крадіжку його творчої інтелектуальної праці. Якщо Вам здається, що нічого в цьому поганого немає, просто почитайте скільки праці, сил, знань і фінансів зазвичай вкладають розробники, і скільки ще потрібно їм для постійного оновлення та підтримки продукту в робочому стані.

Пользуйтесь консультацией: Как защитить права и регистрацию программного продукта

Яка відповідальність за використання програмного забезпечення без ліцензії

В Україні встановлено адміністративну та кримінальну відповідальність за використання ПЗ без дозволу правовласника. Заборону використання софту без ліцензії забезпечують такі норми:

У Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП):

1. Стаття 51-2 передбачає відповідальність у вигляді накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ зараз становить 17 гривень, тобто розмір штрафу варіюється від 170 до 3400 гривень) з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, обладнання та матеріалів, призначених для її виготовлення, за такі дії як:

• незаконне використання комп'ютерної програми (ПЗ); або/і
• присвоєння авторства на такий об'єкт; або/і
• інше умисне порушення прав на такий об'єкт.

У Кримінальному кодексі України (далі – КК України):

1. Частина перша статті 176 передбачає як покарання штраф від 200 до 1000 НМДГ (тобто від 3400 до 17000 гривень) або виправні роботи терміном до 2 років, або позбавлення волі на той же строк, за:

• незаконне відтворення, розповсюдження комп'ютерних програм, якщо це завдало матеріальних збитків у значному розмірі;
• тиражування та розповсюдження на дисках або інших носіях інформації таких об'єктів, якщо це завдало матеріальних збитків у значному розмірі;
• кардшейринг або інше умисне порушення авторського права, а також фінансування таких дій, якщо це завдало матеріальних збитків у значному розмірі.

2. Частина друга статті 176 передбачає відповідальність у вигляді штрафу від 1000 до 2000 НМДГ (17000 – 34000 гривень) або виправних робіт на строк до 2 років, або позбавлення волі на строк від 2 до 5 років – за ті самі дії, що передбачені у частині першій цієї статті, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальних збитків у великому розмірі.

3. Частина третя статті 176 передбачає відповідальність у вигляді штрафу від 2000 до 3000 НМДГ (34000 - 51000 гривень) або позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без цього - за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені посадовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальних збитків у особливо великому розмірі.

Зверніть увагу, що матеріальні збитки вважаються заподіяними:

• у значному розмірі – якщо його розмір у 20 і більше разів перевищує НМДГ (у цьому випадку, НМДГ для правил кваліфікації адміністративних/кримінальних правопорушень складається на 2022 рік –1240,50 гривень, тому значний розмір у цьому випадку – це більше ніж 24810 гривень) ;
• у великому розмірі – якщо його розмір у 200 та більше разів перевищує НМДГ (тобто понад 248100 гривень);
• особливо великому розмірі – якщо його розмір у 1000 і більше разів перевищує НМДГ (тобто понад 1 240 500 гривень).

ВІДЕО: Интеллектуальная собственность в деятельности компании: что нужно знать? Адвокат Кристина Статник

Порядок притягнення до відповідальності та види перевірок

Залежно від того, що саме вчинив правопорушник і наскільки великих збитків він завдав своїми діями, розрізняють адміністративну та кримінальну відповідальність. Водночас розгляд справ та притягнення до такої відповідальності – завжди компетенція судів.

Якщо йдеться про адміністративну відповідальність за статтею 51-2 КУпАП перевіряти, реагувати та складати протоколи про адміністративне правопорушення можуть (стаття 255 КУпАП):

• уповноважені посадові особи органів Національної поліції України;
• державні інспектори з питань інтелектуальної власності;
• уповноважені посадові особи податкових органів.

Якщо йдеться про кримінальну відповідальність за статтею 176 КК України – тут уже, згідно зі статтею 216 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України – досудове розслідування здійснюють слідчі органів Національної поліції.

Щодо державних інспекторів з питань інтелектуальної власності - повноваження таких передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року №674 “Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Міністерства економіки”.

Будучи посадовими особами Мінекономіки – держінспектори здійснюють державний нагляд та контроль за дотриманням суб'єктами господарювання (тобто тих, хто веде господарську діяльність – підприємств, установ, організацій, підприємців тощо) вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності. Державному інспектору видається посвідчення встановленого зразка. Такий має право на використання індивідуальної печатки та бланків, форма яких затверджується Мінекономіки.

Для проведення планових та позапланових перевірок держінспектори звертаються за дозволом до Мінекономіки. Державний інспектор може видавати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства у сфері інтелектуальної власності, виявлених під час проведення перевірок.

Інспектор також, з метою виконання покладених на нього завдань, має право:

• перевіряти наявність дозволу на використання ОІВ (об'єкти інтелектуальної власності), вимагати їхнього надання, одержувати копії таких документів, носіїв;
• проводити огляд та вилучати на необхідний термін, але не більше 30 днів, ОІВ у разі, якщо є обґрунтована підстава підозрювати вчинення порушення у сфері інтелектуальної власності;
• проводити перевірку та вилучати у разі потреби у суб'єктів господарювання на період до розв'язання питання у судовому порядку носії, що містять ОІВ;
• вимагати для забезпечення захисту інтересів суб'єкта права інтелектуальної власності припинення порушення або дій, які можуть призвести до порушення;
• залучати в установленому порядку для проведення перевірок представників контролюючих та правоохоронних органів, представників суб'єктів авторського права та/або суміжних прав чи уповноважених ними осіб, а також експертів з питань інтелектуальної власності;
• вживати спеціальних заходів, у тому числі опечатувати та/або вилучати виготовлені, імпортовані або підготовлені до експорту з порушенням вимог законодавства - диски та матриці, обладнання та сировину до розв'язання питання у судовому порядку;
• надавати висновок щодо правомірності використання об'єктів права інтелектуальної власності.

Перевірки бувають плановими та позаплановими.

Планова перевірка здійснюється обов'язково у присутності керівника суб'єкта господарювання або особи, яка його замінює. Плани щодо проведення таких перевірок затверджуються Мінекономіки.

Позапланові перевірки здійснюються без попередження за:

• дорученням Мінекономіки;
• зверненнями інших центральних та місцевих органів виконавчої влади;
• ініціативою самого держінспектора – у разі виявлення порушень;
• письмовим зверненням заявників – осіб, яким належать права інтелектуальної власності, їхніх представників;
• дорученням інших контролюючих та правоохоронних органів.

Позапланова, також, проводиться у присутності керівника чи особи, яке його заміщає, а в разі їхньої відсутності - матеріально відповідальної особи чи особи, що здійснює поширення екземплярів комп'ютерних програм.

Акт перевірки складається в день закінчення перевірки та підписується держінспектором та всіма особами, які брали участь у ній. Особи, які беруть участь у проведенні перевірки, мають право у письмовій формі висловлювати обґрунтовані зауваження та/або пояснення, що додаються до акту - що рекомендується. Акт складається у 2 примірниках, один із яких обов'язково залишається у суб'єкта господарювання. За наявності правопорушень інспектор може скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Якщо Вам потрібна послуга фахівця, скористайтесь сервісом "Тендер на юридичну послугу" від юридичного ресурсу Протокол.

Автор консультації: Ірина Трофименко

Джерело: Юридичний ресурс Протокол