Як захистити свої права на об'єкти інтелектуальної власності - судовий експерт Катерина Сопова

Судові справи, пов’язані із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності є складними перш за все через суперечливість законодавства у цій сфері. У ході розгляду спорів перед суддями постають задачі, вирішення яких потребує застосування спеціальних знань для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у справі.

До таких задач відносяться:

- встановлення відповідності об’єкта права інтелектуальної власності умовам надання правової охорони;
- встановлення факту використання об’єкта права інтелектуальної власності іншою особою та інші.

Для вирішення цих задач сторони замовляють експертизу об’єктів інтелектуальної власності (ЕОІВ) або її призначає суд. Експертиза об’єктів інтелектуальної власності є новим і складним дослідженням та, на відміну від інших видів судових експертиз, має притаманні лише їй особливості.

При вирішенні основних задач під час проведення ЕОІВ може виникати численна кількість підзадач ідентифікаційного, діагностичного та ситуаційного характеру у широкому їх розумінні. Крім того, через унікальність об’єктів дослідження також можливе вирішення так званих нестандартних (евристичних) задач, які потребують від експерта самостійного пошуку. Саме вирішення нестандартних задач при проведенні експертизи об’єктів інтелектуальної власності дає підстави вважати її науковим дослідженням, проведення якого чітко регламентовано процесуальним законодавством.

Особиста експертна практика автора дозволила виявити особливості проведення експертного дослідження торговельних марок (ТМ). Предметом окремої експертизи ТМ є експертна задача, яку необхідно вирішити у ході та за результатами дослідження на основі відповідного об’єму спеціальних знань з використанням засобів та методів, що є у розпорядженні експерта.

Особливістю вирішуваних експертизою ТМ задач є те, що жодну з них по суті не можна віднести до ідентифікаційних, навіть задачу по встановленню тотожності позначень, з огляду на природу об’єктів дослідження. Так об’єктами дослідження експертизи ТМ є по суті нематеріальні об’єкти, які виражені у матеріальній формі, наприклад позначення на упаковці та зображення торговельної марки у свідоцтві, а не об’єкт та сліди його відображення, а отже відсутні ідентифікований та ідентифікуючий об’єкти.

Характер та методи дослідження ТМ залежать від поставлених на вирішення експертизи задач та особливостей об’єктів дослідження. При проведенні експертизи торговельних марок застосовують загальні методи пізнання (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, абстрагування та узагальнення) та окремі загальнонаукові методи. Однак важко уявити, що при даному виді дослідження буде проводитись експеримент, або можуть бути застосовані технічні засоби, які притаманні тим же криміналістичним видам судових експертиз.

Методологічною основою дослідження ТМ є закони формальної логіки, переважно закон достатньої підстави. Суть закону полягає в тому, що будь-яка істинна думка має достатню підставу.

Із закону достатньої підстави випливає, що будь-яка думка може бути істинною тільки тоді, коли вона обґрунтована. Закон достатньої підстави є відображенням необхідного взаємозв'язку, існуючого між предметами і явищами навколишнього світу, а саме: відображення причинно-наслідкових відношень, генетичних зв'язків тощо. Як у самій дійсності кожне явище має свою причину, свою реальну підставу, без котрої воно не могло б виникнути й існувати, так і в мисленні будь-яка думка має свою достатню підставу.

Іншими словами, для певного положення мають існувати достатні базові параметри, підстави, в силу яких воно вважається істинним.

В науці достатніми підставами вважаються: положення про перевірені факти дійсності; наукові визначення; раніше доведені наукові положення; аксіоми; особистий досвід.

Якщо при проведенні криміналістичних видів експертиз зазвичай застосовується такий закон формальної логіки як закон тотожності, то при вирішенні задач експертизи ТМ застосовується саме закон достатньої підстави і висновки ґрунтуються на фактах, що містяться у матеріалах справи та вже встановлені судом, на наукових визначеннях та доведених положеннях, що відображені у рекомендаціях закладу експертизи заявок на торговельні марки та міжнародних організацій, аксіомах, якими по суті є норми законодавства щодо ТМ та особистому досвіді судового експерта.

Аналіз підходів до визначення тотожності та схожості позначень дає підстави для висновку про недоцільність створення методики експертних досліджень торговельних марок у класичному її розумінні теорією судової експертизи. Методики проведення судових експертиз, наприклад тих же криміналістичних видів, за своєю структурою є уніфікованими правилами та підходами до розв’язання типових експертних завдань, тобто мають застосовуватись як єдині науково-обґрунтовані та апробовані методи, прийоми та засоби, призначені для визначення об’єктів і вирішення питань, що стосуються предмета судової експертизи, для того щоб уникнути труднощів при оцінюванні судами експертних висновків. Однак, на відміну від інших видів судових експертиз, об’єктами яких є предмети матеріального світу, на які експерт при проведенні дослідження може безпосередньо впливати, експертне дослідження торговельних марок проводиться з урахуванням психології споживача, через призму його сприйняття нематеріального об’єкта, яким є торговельна марка. Такі нематеріальні об’єкти не мають чіткої форми, оскільки споживач, як правило, не має можливості порівняти два знаки одночасно, а керується загальними, часто нечіткими враженням про позначення, які він сприймав раніше.

Крім того, через різноманітність об’єктів експертних досліджень торговельних марок, неможливо передбачити всі ймовірні варіанти ознак та властивостей об’єктів та дати конкретні рекомендації та алгоритми їх дослідження. В такому виді судової експертизи ключову роль має суб’єктивний фактор сприйняття експертом об’єктів дослідження, тобто, зрештою, досвід та кваліфікація експерта. Навіть у порівнянні з експертними дослідженнями винаходів і корисних моделей, де ознаки об’єкта визначені чітко прописаною формулою винаходу, при дослідженні торговельних марок робота з виділення ознак та властивостей об’єктів містить елементи творчості та необхідність вирішення евристичних задач, які неможливо обмежити жорсткими рамками затвердженої методики.

Виходячи з цього, найбільш доцільним методичним документом при проведенні експертних досліджень торговельних марок вбачаються методичні рекомендації, які не обмежують діяльність експерта жорсткими вимогами, що надасть можливість вибору належних підходів та методів до дослідження та визначення ознак і властивостей об’єктів. Такі методичні рекомендації повинні в основних положеннях відповідати методичним документам, які використовують експерти при проведенні кваліфікаційної експертизи заявок на торговельні марки.

Автор статті: судовий експерт Катерина Сопова