Як вплине новий мовний закон на діловодство та кадри: аналіз діючого законодавства

15 травня 2019 року його підписав Президент України Петро Порошенко, а вже наступного дня він був опублікований у газеті «Голос України». Набирає чинності цей Закон 16 липня 2019 року, окрім низки норм, які стають чинними у термін від 6 місяців до 5 років.

Особливості регулювання суспільних правовідносин цим Законом, зокрема, що стосуються праці та зайнятості населення, а також використання державної мови у діловодстві та офіційних документах підприємств, юристи, кадровики та бухгалтери мали змогу обговорити під час профільного заходу, що проводився редакцією журналу «Кадровик-01» за участі експерта Ганни Степанець.

Нижче в матеріалі використовуватимуться тези виступу та презентації спікера.

Починаючи із характеристики та аналізу основних положень Закону про мови, спікер звернула увагу на ст. 1-6 Закону, згідно з якими встановлюється, що:

- єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова (ст. 1);

- державна мова є інструментом об‘єднання українського суспільства, засобом зміцнення державної єдності та територіальної цілісності України, її незалежної державності і національної безпеки (ст. 3);

- дія цього Закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів (ст. 2), тобто ніхто не може змусити спілкуватись будь-якою мовою в родині чи з друзями або під час здійснення богослужіння – це є вибором кожної окремої людини;

- водночас кожний громадянин України зобов‘язаний володіти державною мовою (ст. 6).

МОВА ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН І ДІЛОВОДСТВА

Найбільш актуальною для кадровиків видалась ст. 20 Закону, яка має назву «Державна мова у сфері трудових відносин». Водночас, незважаючи на назву та на попередню редакцію цієї статті, яка існувала у законопроекті, ця норма не визначає українську єдиною мовою, обов‘язковою для використання у трудових правовідносинах.

Натомість у цій статті закріплене право працівників спілкуватися саме українською, тобто ніхто не може бути примушений використовувати іншу мову, ніж державна, під час перебування на роботі та виконання обов‘язків за трудовим договором.

Водночас, зважаючи на глобалізацію сучасного світу, існують винятки, які допускають встановлення обов'язку спілкуватись працівникам іноземною мовою під час трудового процесу, а саме під час:

- обслуговування споживачів та інших клієнтів, які є іноземцями чи особами без громадянства;

- створення юридичних, технічних, інформаційно-рекламних текстів та інших повідомлень і документів (у тому числі усних), адресатами яких є іноземці чи особи без громадянства, юридичні особи, органи і посадові особи іноземних держав і міжнародних організації.

Водночас є випадки, коли у працівників є обов'язок використовувати під час робочого спілкування виключно державну мову. Закон визначає для цього наступні сфери:

- проведення засідань, заходів, зустрічей та мова робочого спілкування у органах державної влади, органах влади АР Крим, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної і комунальної форм власності (ст. 12);

- провадження судочинства та ведення діловодства у судах України (ст. 14);

- мова нормативних актів, документації, діловодства, команд, навчання, виховних заходів, іншого статутного спілкування та службової діяльності у Збройних Силах України та інших військових формуваннях (ст. 15), в органах правопорядку, розвідувальних органах та державних органах спеціального призначення з правоохоронними функціями (ст. 16);

- робоча мова працівників прикордонного, митного та інших видів контролю (ст. 17);

- мова членів виборчих комісій та комісій з референдуму (ст. 18), організаторів та ведучих публічних заходів, які організовуються органами державної влади (ст. 29);

- мова освітнього процесу в закладах освіти (тобто педагогічних працівників, працівників викладацького складу, вчителів тощо) та мова науки (наукових працівників) (ст. 21, 22);

- робоче спілкування працівників культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходів, музейної справи та мистецьких виставок, туристичного та екскурсійного обслуговування (ст. 23), під час спортивних заходів (ст. 34), працівників телерадіостанцій (ст. 24), телекомунікації та поштового зв'язку (ст. 35), під час здійснення звукових оголошень (ст. 28), озвучення реклами на телебаченні і радіо (ст. 32);

- мова обслуговування споживачів у будь-яких закладах та підприємствах (ст. 30) або у транспорті (ст. 36). Ця норма набуває чинності з 16.01.2021 року. На прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися іншою мовою;

- у сфері охорони здоров‘я, медичної допомоги та медичного обслуговування (ст. 33). На прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися іншою мовою.

Що стосується ведення діловодства та складання кадрових документів, то Закон про мову не встановлює спеціалізовані вимоги до кадрових документів.

Водночас пряма вказівка є лише для складання трудових договорів (ч. 2 ст. 20): трудові договори в Україні укладають державною мовою, що не перешкоджає використовувати сторонам трудового договору переклад. Так, експерт радить, що, якщо на роботу приймається іноземець, який не володіє українською, то слід оформити проект трудового договору державною мовою і зробити офіційний переклад для кандидата.

Водночас відкритим залишається питання, якою мовою складати накази з кадрових питань акти з управління персоналом, як-от: правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові та робочі інструкції, положення про підрозділи, інші внутрішні порядки та інструкції? Відповідь єдина - українською.

Юридична підстава - п. 14 глави 1 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції від 18.06.2015 року №1000/5, згідно з яким документи оформлюють державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством про мови в Україні.

Що стосується трудових книжок, то Інструкція про порядок ведення трудових книжок, затверджена Наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 року №58 і досі скеровує паралельно обов'язок заповнення трудової книжки і українською, і російською мовами (п. 2.1), і затверджений КМУ у 1993 році бланк трудової книжки містить і російськомовний розділ (Постанова КМУ від 27.04.1993 року №301).

Експерт зауважила, що обидва згадані нормативні документи є застарілими та чекають на узгодження з чинним законодавством. В такому разі експерт радить керуватись принципом верховенства закону, оскільки Конституція та Закон про мову визначають українську як єдину державну мову. «Відтак, заповнюйте трудові книжки лише українською мовою, продовжуйте записи про роботу в російськомовному розділі», - зазначила експерт.

ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНУ

Згідно із Законом передбачається створення двох нових органів - Національної комісії зі стандартів української мови та Уповноваженого із захисту державної мови.

Що стосується Комісії, то, в першу чергу, до її повноважень відноситиметься повноваження із створення та розробки стандартів та правил правопису, а також з приймання іспитів на рівень володіння державною мовою (ступені А1, А2, В1, В2, С1, С2).

Особам, які успішно складуть іспит, видаватимуть державні сертифікати, які діятимуть безстроково. Іспит передбачається безоплатний, без обмеженої кількості спроб, однак з перервою мінімум в 4 місяці.

Щодо осіб, які зобов'язані будуть складати даний іспит, то Законом про мову встановлюється вичерпний перелік посад обіймати які можуть лише особи, що володіють державною мовою. Рівень володіння мовою засвідчуватиме один із двох документів: державний сертифікат, виданий Комісією, або документ про повну загальну середню освіту - за умови, що він підтверджує вивчення української мови як навчального предмета.

Цікавим є також те, що особа не зобов'язана отримувати цей сертифікат, якщо станом на 16.07.2021 року вона вже обіймає посаду, визначену законодавством (п. 2 Розділу ІХ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про мову).

Що стосується, Уповноваженого із захисту державної мови, то до функцій Уповноваженого та його секретаріату відноситиметься:

- розгляд скарг фізичних та юридичних осіб на дії та бездіяльність органів влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій всіх форм власності, інших фізичних та юридичних осіб щодо дотримання законодавства про державну мову (ст. 54, 55);

- складання протоколів та накладення штрафів, зокрема, за порушення закону щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів - 300-400 нмдг, тобто 5100-6800 грн. (ст. 57);

- контроль за застосуванням державної мови державними органами, організаціями державної і комунальної форм власності, громадськими об‘єднаннями, політичними партіями та іншими юридичними особами, їхніми посадовими особами (ст. 53).

У разі проведення перевірки Уповноваженим, юридична особа зобов'язана надати копії ісіх необхідних документів та матеріалів, які відносяться до предмету контролю, на першу вимогу Уповноваженого. Обмеженням є лише інформація з обмеженим доступом.

Якщо Уповноваженим буде виявлено порушення статей 12-23, 25-29, 31-42 Закону про мову, зокрема, в сфері трудових відносин, він складає протокол про адміністративне правопорушення.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ

Закон упроваджує адміністративне стягнення за порушення законодавства про державну мову – відтак у КУпАП з‘являються дві нові статті 188-52 та 188-53. До відповідальності за цими статтями осіб будуть притягувати лише з 16.07.2022 року – тобто через три роки з дня набрання чинності Законом про мову.

Вид та розмір санкції обиратиме сам Уповноважений із захисту державної мови. Відтак, наприклад, якщо порушення вчинене вперше, то замість штрафу можливе накладення стягнення у вигляді попередження.

Що стосується диспозицій та санкцій норм, які закріплені у КУпАП, то вони мають наступний зміст:

- порушення вимог Закону про мову щодо застосування державної мови, в тому числі, в актах, діловодстві та документообігу в органах державної влади та на державних і комунальних підприємствах, в установах та організаціях тощо - штраф у розмірі 200-400 нмдг (3400-6800 грн) (ч. 1 ст. 188-52 КУпАП).

- порушення вимог Закону про мову щодо застосування державної мови у різних сферах - штраф у розмірі 200-300 нмдг (3400-5100 грн) (ч. 2 ст. 188-52 КУпАП).

- інші порушення Закону про мову щодо порядку застосування державної мови - штраф у розмірі 200-300 нмдг (3400-5100 грн) (ч. 4 ст. 188-52 КУпАП).

Логічним виглядає питання, чи не можна кваліфікувати незастосування української в діловодстві на підприємствах приватної форми власності як «інші порушення Закону про мову щодо порядку застосування державної мови» (ч. 4 ст. 188-52 КУпАП)?

У відповідь експерт запевнила, що це не буде порушенням, адже порушенням є лише недотримання чітко прописаної в Законі про мову норми, а такий обов'язок у Законі відсутній.

«Можливо, це описка авторів Закону про мову. Адже існує ст. 37 «Державна мова у сфері діловодства, документообігу, листування і звітності громадських об‘єднань, політичних партій та інших юридичних осіб», однак в тексті мова йде лише про листування, статути та звітність», - пояснила експерт.

Тож, наприклад, якщо в ТОВ посадові інструкції чи заяви працівників про прийняття на роботу написані не українською мовою, це не вважатиметься порушенням в розумінні ст. 188-52 КУпАП. Водночас під відповідальність за цією статтею можуть підпадати порушення ст. 15 (ведення діловодства у ЗСУ), ст. 33 (діловодство і документообіг у закладах охорони здоров‘я), ст. 37 Закону про мову (листування та звітність юридичних осіб) тощо.

Підсумовуючи, слід визнати, що затвердження даного Закону було обгрунтованою потребою для забезпечення подальшого розвитку української кульури та збереження традицій. Жодних обмежень для приватного спілкування згадани Закон не встановлює, відтак, він може вплинути лише на публічну чи суспільну сферу життєдіяльності громадян. Окрім цього, Законом також передбачається запровадження безкоштовних курсів української мови для дорослих, де громадяни України зможуть вільно опанувати державну мову, якщо не мали такої змоги раніше.

Матеріали підготувала: Зозуля Наталія,

Джерело: «Українське право»