Як обрати належний спосіб захисту при поділі майна за кордоном

У спорах про поділ закордонного майна адвокату потрібно ще на початку визначити, чи може справу розглядати український суд, який спосіб захисту обрати і як майбутнє рішення виконуватиметься в іншій державі.

Про це йшлося під час дискусії «Складні активи у шлюбі. Поділ майна, що знаходиться за кордоном: виклики та рішення», організованої Комітетом НААУ з питань сімейного права.

Члени профільного комітету обговорили юрисдикцію у спорах з іноземним елементом, судові доручення, розшук інвестиційних активів, поділ нерухомості в окремих державах та проблеми виконання українських рішень за кордоном.

Заступник голови Комітету НААУ Юрій Бабенко звернув увагу, що в таких справах потрібно розмежовувати два питання: чи належить спір до юрисдикції українських судів і чи дотримано правила підсудності конкретної справи. За його словами, спочатку суд має визначити, чи може спір загалом розглядатися в Україні, і лише після цього — чи може його розглядати конкретний суд.

Він зазначив, що у справах з іноземним елементом першочергово потрібно перевіряти міжнародні конвенції та двосторонні договори України з державою, де розташоване майно. Саме від цього залежить, чи може український суд розглядати вимоги щодо такого активу.

Також Ю.Бабенко пояснив різницю між вимогою про поділ нерухомості за кордоном і вимогою про компенсацію. У справі, де серед спільного майна був будинок у Лондоні, позивачка не просила визнати право власності на нього чи частку в ньому, а просила стягнути грошову компенсацію. Верховний Суд застосував підхід комплексної оцінки загальної маси майна і врахував вартість закордонного активу при визначенні суми компенсації.

Підсумовуючи, він зауважив, що прямий поділ у натурі або визначення частки власності на нерухомість за кордоном у судах України на цей час залишається практично неможливим через правила міжнародної виключної підсудності. Інший спосіб захисту — включення вартості нерухомості до загальної маси майна з вимогою про грошову компенсацію. Втім тут судова практика є неоднозначною. Рухоме майно можна ділити в Україні за загальними правилами підсудності.

На паралельних судових процесах і підході європейських юрисдикцій до нерухомості зосередилася Олена Кухаренко. За її словами, у державах ЄС спори щодо речових прав на нерухоме майно традиційно підпорядковуються суду держави, де розташований відповідний об’єкт. Водночас майнові спори між подружжям не завжди є тотожними спорам про речові права: предметом може бути не перехід права власності, а визначення часток або компенсація. На прикладі Німеччини вона пояснила, що рішення українського суду про поділ майна може використовуватися там як доказ, але саме по собі не є достатнім для внесення змін до земельної книги. Залежно від обставин може знадобитися окреме провадження, рішення німецького суду або нотаріальне оформлення переходу права за німецьким законодавством.

Про судові доручення як інструмент отримання доказів у справах про поділ майна розповіла Ольга Семенова. Вона зазначила, що в клопотанні потрібно або довести, що сторона вже вживала заходів для отримання доказу, або пояснити, чому отримати його в іноземній державі самостійно неможливо. Інакше суд може відмовити через необґрунованість вимог.

За її словами, у клопотанні слід чітко зазначати міжнародний договір або конвенцію, на яку посилається сторона, обґрунтування необхідності доказів і зміст самого доручення. Якщо адвокат хоче отримати конкретні документи або відповіді на питання, це потрібно прямо сформулювати, оскільки суди зазвичай переносять до доручення дані з клопотання. Адвокатка звернула увагу на технічні вимоги: судове доручення і додані документи подаються у двох примірниках та перекладаються офіційною мовою держави, до якої вони направляються. Серед типових помилок вона назвала посилання на конвенцію за наявності двостороннього договору, неповний пакет документів, неправильну мову перекладу або неуточнення регіону в багатомовній державі.

Після цього учасники перейшли до теми активів, які складніше виявити та оцінити в сімейному спорі: іноземних акцій, інвестиційних рахунків і криптовалюти. Ярослава Анохіна звернула увагу, що у спорах щодо іноземних акцій та інвестиційних рахунків об’єктом розшуку є не лише сама акція. На інвестиційному рахунку можуть обліковуватися акції, ETF, грошові залишки, дивіденди та кошти від продажу активів, тому рахунок потрібно розглядати як «оболонку», всередині якої є різні фінансові інструменти.

Вона зазначила, що для поділу важливими залишаються час придбання активу і джерело походження коштів. Якщо кошти рухалися через криптовалюту, потрібно відновлювати весь ланцюг: від українського банку до криптобіржі, гаманця, транзакцій у блокчейні, подальшої конвертації та поповнення брокерського рахунку.

За словами Я.Анохіної, першим завданням у таких справах є не отримання повного складу портфеля, а пошук процесуально корисного сліду: назви брокера, платежу, юридичної особи, номера рахунку або іншого ідентифікатора. Після цього можна переходити до адресного витребування документів.

Про значення вибору юрисдикції на прикладі справи щодо майна в Туреччині розповіла Наталія Клочай. За її словами, у цій справі від звернення до українського суду відмовилися, оскільки потрібно було негайно накласти арешт на майно. Позов подали до турецького суду, і вже через два дні суд виніс ухвалу про забезпечення позову та заборонив відчуження одного з об’єктів нерухомості. Вона також пояснила, що в Туреччині за відсутності шлюбного договору застосовується законний майновий режим участі у набутому майні. Після припинення шлюбу суд має ліквідувати майновий режим подружжя, визначити склад майна, встановити його вартість і після цього визначити майнові права сторін.

Практичний кейс поділу нерухомості та іпотечних зобов’язань у Чехії навела Олена Максименко. Подружжя мало будинок і квартиру в Чехії, при цьому квартира була обтяжена іпотекою. За словами доповідачки, після вступу адвокатів до справи увагу суду було звернуто на договір між Україною та Чехією про правову допомогу, оскільки нерухомість і іпотечні зобов’язання перебували в Чехії. Водночас суд також досліджував, чи є у сторін майно в Україні. Тому доводити відсутність таких активів довелося витягами, підтвердженнями та афідевітами. Після півтора року спору сторони досягли угоди: колишній чоловік викупив частку у квартирі, а будинок було поділено порівну, оскільки він не довів більший внесок у набуття цього майна.

Про підхід англійських судів до поділу майна розповіла Тетяна Водоп’ян. Вона звернула увагу, що англійський суд має широку дискрецію і, на відміну від українського підходу, не обмежується формальним застосуванням рівності часток. Суд враховує потреби кожного з подружжя і дітей, доходи, потенціал заробітку, майнові ресурси, вік сторін, тривалість шлюбу, борги, стандарт життя сім’ї та можливість забезпечити кожному з подружжя місце для проживання. Вона зазначила, що в англійському процесі справа не може завершитися лише формальним визнанням частки, якщо таке рішення неможливо реально втілити і воно не дає сторонам можливості врегулювати майнові відносини після розлучення.

Фінальною точкою судового процесу є виконання рішення. Ольга Філатова звернула увагу, що документи для іноземної процедури потребують перекладу й апостилювання, а клієнту варто одразу пояснювати пов’язані з цим витрати.

За її словами, рішення українського суду про поділ майна не завжди автоматично виконується в іншій державі. Іноземний суд може врахувати українське рішення чи інші документи, однак вирішуватиме питання відповідно до законодавства своєї держави. Якщо ж майно потрібно арештувати за кордоном, недостатньо отримати ухвалу українського суду про забезпечення позову і просто пред’явити її в іншій державі: таке рішення також має проходити процедуру визнання і виконання.