Правом на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, спричиненої пов'язаними з банком особами, (Ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність») наділений ФГВФО (спр. № 761/3002/15-ц, 29.03.17)

Фабула судового акту: Ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містить, зокрема, наступні норми: учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку; власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку; пов’язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність; пов’язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов’язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов’язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Виходячи саме з цих приписів чинного законодавства, позивач – вкладник ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» просила суд стягнути солідарно з банку, а також компанії «Квіккон Лімітед» на свою користь суму вкладу в розмірі 51 239, 46 євро, суму процентів у розмірі 481,91 євро, неустойку в розмірі 67 636,08 євро, моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., оскільки зазначена компанія згідно офіційної відкритої інформації НБУ є учасником і власником 86,7780% статутного капіталу банку, тобто, особою, яка опосередковано володіє істотною участю банку.

Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивач отримала гарантовану Фондом гарантування вкладів суму у розмірі 200 000 грн, а повернення решти коштів буде проведено у порядку передбаченому ст. ст. 49, 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд апеляційної інстанції не погодився з зазначеним рішенням, позов задовольнив частково, зазначивши при цьому, - оскільки власники істотної участі - це особи, які спільно володіють часткою статутного капіталу банку, за законом кожний власник істотної участі зобов'язаний підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому НБУ, та вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку, - вони є особами, які несуть солідарний обов'язок за зобов'язаннями банку, адже предмет зобов'язання є неподільним (ст.541 ЦК України).

За таких обставин Компанія Квікком Лімітед та власник банку несуть солідарний обов'язок перед позивачем за зобов'язаннями банку перед нею у розмірі 1 133 138,77грн.

Але таке рішення не було підтримане касаційним судом. ВССУ залишив в силі рішення сулу першої інстанції. Мотивуючи своє рішення, ВССУ фактично окреслив теоретичні підходи до застосування у подібних справах вищенаведеним норм ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» .

Зокрема суд вказав наступне:

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно - правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Спеціальною нормою, що регулює відповідальність пов'язаної з банком особи є ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те що правом на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди з посиланням на положення ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» наділений Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Доречно сказати, що такого роду судові справи тільки почали розглядатись вищими судовими інстанціями. Тобто на цей час відбувається формування відповідних правових підходів, а в подальшому, сподіваюсь, відбудеться формування позиції чи висновків і Верховного Суду України.

Аналізуйте судовий акт: ВССУ: Відповідальність власників істотної участі банку можлива при доведенні його вини та за умови припинення банку як юридичної особи (ВССУ від 10.05.2017р. у справі № 753/23222/15-ц)

Невжиття головним акціонером банку заходів щодо відновлення платоспроможності банку обумовило притягнення його до майнової відповідальності за невиконання депозитного договору (Дарницький райсуд м.Києва, справа № 753/10904/16-ц, від 16.12.16р.)

Якщо введено тимчасову адміністрацію, то стягнути кошти (депозит) з банку в загальному порядку НЕМОЖЛИВО: лише за процедурою ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (ВСУ у справі № 6-1809цс16 від 7 червня 2017р.)

Ухвала

іменем україни

29 березня 2017року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Мазур Л.М., Писаної

Т.О., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», компанії «Квіккон Лімітед», ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_8, який діє через представника ОСОБА_10, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 22 травня 2014 року між нею та публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») було укладено договір банківського вкладу «Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС» № 797015/2014 (в євро), згідно з умовами якого вона розмістила строковий банківський вклад на умовах депозитного продукту в євро у розмірі 51 239, 46 євро строком на 13 місяців, з датою вимоги - 22 червня 2015 року, з процентною ставкою 9,5 % річних.

18 листопада 2014 року ОСОБА_11, яка діяла в її інтересах на підставі довіреності, звернулась до банку із заявою про дострокове розірвання договору банківського вкладу «Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС» від 22 травня 2014 року № 797015/2014, відповідно до п. 1.6. Однак, банк посилаючись на те, що розпочалася процедура ліквідації та було запроваджено тимчасову адміністрацію кошти у повному обсязі не повернув.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_6 просила суд стягнути солідарно з банку, компанії «Квіккон Лімітед» та ОСОБА_8 на її користь суму вкладу в розмірі 51 239, 46 євро, суму процентів у розмірі 481,91 євро, неустойку в розмірі 67 636,08 євро, моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто солідарно з компанії «Квікком Лімітед» та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 1 133 138 грн 77 коп. за порушення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зобов'язань за договором банківського вкладу від 22 травня 2014 року № 7997015/2014.

У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_8 - ОСОБА_10,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог скасувати і залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 про повернення депозитного вкладу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримала гарантовану Фондом суму у розмірі 200 000 грн, повернення решти коштів буде проведено у порядку передбаченому ст. ст. 49, 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в частині відшкодування шкоди з підстав передбачених ст. 1166 ЦК України та стягнення моральної шкоди (ст. 23 ЦК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що власником істотної участі ПАТ «ВіЕйБі Банк» усупереч вимогам ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не вжито своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку чим позивачеві завдано збитки (ст. 611 ЦК України) у вигляді вкладу та відсотків.

Проте з такими висновками апеляційного суду не можна погодитись.

Судом встановлено, що 22 травня 2014 року між ПАТ«ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_6 було укладено договір банківського вкладу «Марафон лояльності _ максимум доходу_ЕПС» № 797015/2014 (в євро) (далі - Договір), згідно з яким вона розмістила строковий банківський вклад на умовах депозитного продукту в євро у розмірі 51 239, 46 євро строком на 13 місяців, з датою вимоги - 22 червня 2015 року, з процентною ставкою 9,5 % річних.

Згідно з п. 1.3 Договору сума початкового вкладу - 51 239, 46 євро.

Дата вимоги вкладником вкладу - 22 червня 2015 року (п. 1. 7 Договору ).

18 листопада 2014 року ОСОБА_11, яка діяла в інтересах ОСОБА_6 на підставі довіреності звернулась до банку із заявою про дострокове розірвання вищезазначеного договору, відповідно до п. 1.6.

Згідно з наданими представником відповідача виписок вбачається, що на вкладному рахунку № НОМЕР_1 обліковується вклад у розмірі 51 239,46 євро; на рахунку № НОМЕР_2 обліковується проценти у розмірі 618,79 євро; на вкладному рахунку на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_3 обліковується сума відсотків у розмірі 1 863, 12 євро.

Постановою правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк»», згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк»).

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк» запроваджено строком на три місяці з 21 листопада 2014 року до 20 лютого 2015 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 лютого 2015 року № 35 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» по 20 березня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення повноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Зокрема, згідно з п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону установлено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

З 21 листопада 2014 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку.

Отже, введення у банку тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-2001цс15 від 20 січня 2016 року, № 6-1123цс16 від 13 червня 2016 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що повернення грошових коштів ОСОБА_6 буде проведено відповідно до ст. ст. 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції, виходив із відсутності доказів, які підтверджують наявність вини пов'язаних із банком осіб щодо неповернення позивачу його вкладу, а також, що дії чи бездіяльність вказаних осіб призвели до завдання банку шкоди з їх вини.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, зокрема ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України.

Так, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

Тобто лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.

Передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Таким чином, вимагаючи стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, потрібно насамперед довести факт заподіяння йому шкоди заподіювачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.

Посилання позивача на те, що факт заподіяння ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» шкоди через порушення ОСОБА_12, як власником істотної участі ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_13, як керівником ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», Закону України «Про банки і банківську діяльність» не підтверджені належним та допустимим доказами у справі.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України на зазначене вище уваги не звернув, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини виникають з установлених обставин та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 212 ЦПК України та ухвалене згідно із законом.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_8, який діє через представника ОСОБА_10, задовольнити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2016 року скасувати.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

М.Є. Червинська Судді: І.М. Завгородня В.М. Коротун Л.М. Мазур Т.О. П