Дії, передбачені ст.ст. 302 (звідництво) та 303 (сутенерство) КК України додаткової кваліфікації за ст. 149 (торгівля людьми) КК не потребуються (справа № 5-4358км14 від 19.02.2015)

Фабула судового акту: У цій справі жінку засуджено за ст. 149 (торгівля людьми), ст. 302 (звідництво) та ст. 303 (сутенерство) КК України за те, що остання особисто організувала і керувала діяльністю з надання сексуальних послуг за грошову винагороду та зайняттям проституцією декількома жінками, а саме підшукувала та орендувала квартири для зайняття проституцією, підшукувала та вербувала дівчат для зайняття найдавньою професією, розміщувала об'яви про таку "роботу" та рекламні оголошення про надання сексуальних послуг.

Апеляційний суд залишив вказаний вирок буз зміни.

Натомість ВССУ за касаційної скаргою прокурора судові рішення змінив та виключив з кваліфікації дій засудженої ст. 149 (торгівля людьми) КК України зазначивши при цьому наступне.

Об'єктом злочину, передбаченого ст. 149 КК України (торгівля людьми) передбачається здійснення угод дарування, міни, надання у безоплатне користування, передача в рахунок погашення боргу, та будь-які інші, за якими потерпіла особа передається для експлуатації. При цьому не є незаконною угодою, об'єктом якої є людина, дії сутенера та/або звідника, який зводить проститутку з клієнтом, оскільки у таких випадках людина передається іншій особі фактично не у володіння, а лише у тимчасове користування.

Об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 303 КК України (сутенерство), охоплюються дії по примушування до заняття проституцією або забезпечення заняття проституцією іншою особою.

З урахуванням зазначених положень норм кримінального закону та встановлених судом першої інстанції обставин того, що засуджена організувала, створила умови і керувала діяльністю з надання сексуальних послуг за грошову винагороду та зайняття проституцією жінками, ВССУ визначив, що такі дії охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 303 КК України.

Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Чуйко О.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Лисого А.М.,

засудженої ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 19 лютого 2015 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - Свірідова Д.М. на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2013року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, яка не має судимостей,

засуджено:

• за ст. 149 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що є її власністю;
• за ст. 302 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
• за ст. 303 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці з конфіскацією всього майна, що є її власністю.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що є її власністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 7 000 грн. та на користь ОСОБА_4 5 000 грн.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона в період з жовтня 2010 року по 15 травня 2012 року в м. Дніпропетровську організувала і керувала діяльністю з надання сексуальних послуг за грошову винагороду та зайняттям проституцією декількома жінками за наступних обставин.

Так, з метою створення умов для своєї діяльності ОСОБА_1 орендувала будинок і квартири, а саме: будинок АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_3, невстановлену квартиру в будинку АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_5, які використовувала як місця розпусти, де ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітні ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та інші невстановлені слідством жінки надавали послуги сексуального характеру, розміщувала в газеті оголошення для залучення клієнтів (чоловіків) та вербування жінок для зайняття проституцією. Також засуджена контролювала роботу організованих нею місць розпусти, встановлювала вартість сексуальних послуг, виїжджала особисто та направляла на виклики жінок, приймала від них гроші, з яких платила заробітну плату їм, адміністраторам та водіям.

Також, ОСОБА_1, маючи умисел на вербування з метою сексуальної експлуатації щодо неповнолітньої, в жовтні 2010 року в будинку АДРЕСА_1 шляхом обману, використовуючи уразливий стан неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що виразилося у відсутності у неї місця проживання і засобів для існування, достовірно знаючи про її вік, завербувала останню з метою подальшої сексуальної експлуатації. У подальшому ОСОБА_1 реалізуючи свої злочинні наміри, в період часу з жовтня 2010 року по 15 травня 2012 року здавала неповнолітню ОСОБА_3 в м. Дніпропетровську за місцем їх знаходження незнайомим чоловікам для надання нею сексуальних послуг, за що отримувала від них грошову винагороду в сумі від 300 до 400 гривень за 1 годину таких послуг.

Крім того, ОСОБА_1, повторно, маючи умисел на вербування з метою сексуальної експлуатації щодо неповнолітньої, в червні 2011 року в квартирі АДРЕСА_3 зустрілася з раніше незнайомою їй ОСОБА_8, яка прибула на зустріч до ОСОБА_1 з метою працевлаштування масажистом в масажний салон по оголошенню в газеті «Днепровская неделя». ОСОБА_1, дізнавшись, що ОСОБА_8 є неповнолітньою, не відмовилася від своїх злочинних намірів і повідомила останній, що у неї не масажний салон, а офіс з надання дівчатами клієнтам - чоловікам послуг сексуального характеру за грошову винагороду. Після цього ОСОБА_1 повідомила неповнолітній ОСОБА_8 умови її праці, переконавши в прибутковості заняття проституцією, тим самим умисно завербувала неповнолітню потерпілу ОСОБА_8 з метою її сексуальної експлуатації. У подальшому ОСОБА_1, реалізуючи свої злочинні наміри, повторно, в період часу з червня по липень 2011 року неодноразово здавала неповнолітню ОСОБА_8 незнайомим їй чоловікам для надання їм послуг сексуального характеру в м. Дніпропетровську за місцем їх знаходження, за що отримувала грошову винагороду в сумі від 300 до 400 гривень за 1 годину надання таких послуг.

Крім того, ОСОБА_1, повторно, маючи умисел на вербування з метою сексуальної експлуатації щодо неповнолітньої, в квітні 2012 року в квартирі АДРЕСА_5 зустрілася з раніше незнайомою ОСОБА_4, у ході спілкування з якою дізналась, що остання є неповнолітньою, проте не відмовилася від своїх злочинних намірів вербування з метою сексуальної експлуатації і повідомила ОСОБА_4, що у неї працює офіс з надання дівчатами клієнтам - чоловікам послуг сексуального характеру за грошову винагороду і вона є адміністратором цього офісу. Після цього ОСОБА_1 повідомила неповнолітній ОСОБА_4 умови її роботи, переконавши її в прибутковості заняття проституцією, тим самим умисно завербувала неповнолітню потерпілу ОСОБА_4 з метою її сексуальної експлуатації. У подальшому ОСОБА_1, реалізуючи свої злочинні наміри, повторно, в період часу з квітня 2012 року по 15 травня 2012 року неодноразово здавала неповнолітню потерпілу ОСОБА_4 незнайомим чоловікам для надання їм послуг сексуального характеру в м. Дніпропетровську за місцем їх знаходження, за що отримувала грошову винагороду в сумі від 300 до 400 гривень за 1 годину надання їм таких послуг.

Окрім цього, ОСОБА_1, маючи умисел на звідництво для розпусти з метою наживи із залученням неповнолітньої 15 травня 2012 близько 19 години, реалізуючи свій корисливий злочинний умисел, надала раніше незнайомим ОСОБА_9 і ОСОБА_10 в сауну, що за адресою: АДРЕСА_6, двох жінок: ОСОБА_5 і неповнолітню ОСОБА_4 для надання вказаним чоловікам послуг сексуального характеру в період часу з 19 години вечора до 08 години ранку, за що отримала від ОСОБА_9 3 200 гривень в якості оплати. Після чого ОСОБА_1 з отриманими грошовими коштами в сумі 3 200 гривень покинула приміщення сауни, а ОСОБА_5 і неповнолітня ОСОБА_4, перебуваючи в сауні, надали сексуальні послуги ОСОБА_9 і ОСОБА_10, вступивши з ними в добровільний статевий акт у природний спосіб.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляції прокурора та засудженої - без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію інкримінованих засудженій злочинів та доведеність її вини, просить зазначені судові рішення скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої внаслідок м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому прокурор вказує на те, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував тяжкість вчинених злочинів, обставини їх вчинення, дані про особу засудженої, а апеляційний суд, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, не врахував всі її доводи і прийняте рішення не вмотивував.

В змінах до касаційної скарги прокурор просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 змінити, виключити кваліфікацію її дій за ст. 149 ч. 2 КК України як зайво інкриміновану та вважати ОСОБА_1 засудженою за ст.ст. 302 ч. 2, 303 ч. 3, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці з конфіскацією всього майна, що є її власності.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість касаційної скарги і наявність підстав для її задоволення, пояснення засудженої про згоду з касаційною скаргою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга зі змінами до неї підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації її дій за ст.ст. 302 ч. 2, 303 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ст. 371 ч. 1 п. 2, ст. 398 ч. 1 п. 3 КПК України 1960 року підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню.

Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 302 ч. 2, 303 ч. 3 КК України, при цьому зайво кваліфікував її дії по вербуванню з метою сексуальної експлуатації неповнолітньої особи за ст. 149 ч. 2 КК України - незаконна угода щодо людини, вчинена щодо неповнолітньої, повторно, виходячи з наступного.

За змістом ст. 149 КК України під здійсненням незаконної угоди, об'єктом якої є людина, передбачається здійснення таких угод як дарування, міна, надання у безоплатне користування, передача в рахунок погашення боргу, та будь-які інші, за якими особа передається для експлуатації. При цьому не можна вважати здійсненням незаконної угоди, об'єктом якої є людина, дії особи (сутенера), яка зводить проститутку з клієнтом, оскільки у таких випадках людина передається іншій особі фактично не у володіння, а лише у тимчасове користування.

В той же час, об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 303 КК України, охоплюються дії по її примушування до заняття проституцією або забезпечення заняття проституцією іншою особою.

З урахуванням зазначених положень норм кримінального закону та встановлених судом першої інстанції обставин того, що ОСОБА_1 організувала, створила умови і керувала діяльністю з надання сексуальних послуг за грошову винагороду та зайняття проституцією ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітніми ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3, іншими невстановленими слідством жінками, колегія суддів вважає, що такі її дії охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 303 ч. 3 КК України.

За таких обставин, вирок та ухвала підлягають зміні, а кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ст. 149 ч. 2 КК України та її засудження за цією статтею необхідно виключити як зайві.

Враховуючи, що обсяг обвинувачення ОСОБА_1, не дивлячись на виключення із судових рішень її засудження за ст. 149 ч. 2 КК України, не змінився, та приймаючи до уваги тяжкість вчинених злочинів, дані про особу винної, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, колегія суддів вважає за необхідне покарання ОСОБА_1 за ст.ст. 302 ч. 2, 303 ч. 3 КК України залишити таким як воно призначене судом першої інстанції, а остаточне покарання їй за сукупністю вказаних злочинів необхідно призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України є необхідним, достатнім для її виправлення й попередження нових злочинів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, зі змінами до неї задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2013року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з обвинувачення ОСОБА_1 кваліфікацію її дій за ст. 149 ч. 2 КК України та її засудження за цією статтею.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 302 ч. 2, 303 ч. 3 КК України, призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності.

В решті вказані судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Судді