ВС/ВП: «Електронний суд» єдиний законний спосіб направлення документів в електронному вигляді до судів (ВП/ВС у справі № 9901/76/21 від 01.07.2021)

Фабула судового акту: ЄСІТС та її підсистема «Електронний суд» функціонують в Україні вже досить тривалий час.

При запровадженні «Електронного суду» були зліти та падіння, але одно можна констатувати, що до прийняття нашим недолугим законодавцем змін до процесуальних кодексів щодо необхідності надсилання документів, які надсилаються за допомогою «ЕС» іншим учасникам справи поштовим зв’язком та ще й з описом вкладення, «Електронний суд» дозволяв досить оперативно, фактично «не встаючи з дивану» направити до суду процесуальний документ, отримати судове рішення день в день тощо.

Змінами, що було внесено до процесуальних кодексів у грудні 2017 року як раз і було визначено ЄСІТС як основну складову електронного судочинства, але донедавна суди (з рік тому) все ж таки приймали процесуальні документи підписані ЕЦП на свої електронні поштові скриньки, реєстрували їх та навіть розглядали такі документи.

Але такі дії є однозначно незаконними і ось чому.

У справі, постанова у якій пропонується до уваги, особа направила до Касаційного адміністративного суду позовну заяву на рішення Вищої ради правосуддя шляхом направлення даного документу на електронну поштову адресу КАС.

КАС вказану заяву позивачу повернув, мотивувавши своє рішення відсутністю доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на позов, із використанням підсистеми «Електронний суд». Тому, за висновком суду першої інстанції, позивач використав спосіб звернення до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовною заявою, що не передбачений чинним процесуальним законодавством, а саме без обов`язкового скріплення надісланих документів власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».

На вказану ухвалу позивачем до Великої Палати як суду апеляційної інстанції було подано скаргу, яку вмотивовано тим, що на посилання суду на необхідність дотримання наказу Державної судової адміністрації України від 1 червня 2020 року № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» як на підставу повернення матеріалів позовної заяви суперечить ч. 13 ст. 18 КАС України, у якій вказано, що Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України.

Проте, Велика Палата із такими доводами не погодилась і скаргу залишила без задоволення.

Так, згідно ч.ч. 7, 8 ст. 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Отже, надсилання процесуальних документів до Верховного Суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет», а не у будь-який інший спосіб.

Аналізуйте судовий акт: Судове рішення ПОВИННО бути направлено сторонам судом незважаючи на його розміщення в ЄДРСР (ВС/КАС у справі № 404/4551/19 від 11.08.2020)

Роздруківки із сайту https://web.archive.org не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження оприлюднення проекту постанови КМУ (ОАСК у справі № 640/13066/19 від 16 березня 2020 р.)

Усі документи, які подано за допомогою «Електронного суду» є документами поданими належним чином (ВС/КАС № 640/1374/19 від 10.09.2019)

ВП/ВС: «Електронний суд» - єдиний засіб направлення процесуальних документів в електронному вигляді до судів! Надсилання таких документів електронною поштою з використанням КЕП протирічить закону (ВП/ВС у справі № 9901/335/20 від 10.02.2021)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/76/21

Провадження № 11-137заі21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року (судді Мацедонська В. Е., Кашпур О. В., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевська О. Р., Уханенко С. А.),

УСТАНОВИЛА:

17 березня 2021 року на електронну пошту Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про скасування рішення Вищої ради правосуддя від 9 лютого 2021 року № 655/0/18-21.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув заявнику на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), мотивувавши своє рішення відсутністю доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на позов, із використанням підсистеми «Електронний суд». Тому, за висновком суду першої інстанції, ОСОБА_1 використав спосіб звернення до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовною заявою, що не передбачений чинним процесуальним законодавством, а саме без обов`язкового скріплення надісланих документів власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження доказів та обставин у справі, порушує питання про скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року та просить направити справу до цього ж суду для відкриття провадження та розгляду справи в іншому складі суду.

На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення безпідставно, всупереч статті 55 Конституції України, статтям 3 5 6 7 18 168 169 КАС та положенням частин третьої, четвертої статті 18 Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» повернув його позовну заяву, подану ним на офіційну електронну адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та підписану електронним підписом позивача, оскільки такий спосіб подання позову використовувався скаржником неодноразово при поданні інших позовних заяв та процесуальних документів, у яких інші суди відкривали провадження та здійснювали розгляд таких справ по суті.

Скаржник переконаний, що посилання судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на необхідність дотримання наказу Державної судової адміністрації України від 1 червня 2020 року № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» як на підставу повернення матеріалів позовної заяви суперечить частині тринадцятій статті 18 КАС, у якій вказано, що Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України.

На час розгляду справи відзив від Вищої ради правосуддяне надійшов.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції повинен враховувати положення статті 171 КАС.

Так, відповідно до цієї норми суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За правилами пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до частини сьомої статті 44 КАС документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (частина восьма статті 44 КАС).

За правилом абзацу другого частини восьмої статті 18 КАС особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не визначено цим Кодексом.

Водночас відповідно до підпункту 15.16 пункту 15 абзацу другого розділу VII «Перехідні положення» КАС Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

У газеті «Голос України» (№ 42 (7048) від 1 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно з яким відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення із судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті «Голос України» (№ 229 (6984) від 1 грудня 2018 року).

При цьому відповідно до підпункту 15.1 пункту 15 абзацу першого розділу VII «Перехідні положення» КАС до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Водночас Закон України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис», який визначав статус електронного цифрового підпису, втратив чинність 7 листопада 2018 року на підставі Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».

Тобто на сьогодні порядок використання електронного цифрового підпису врегульований Законом України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».

Положенням частини другої статті 17 цього Закону встановлено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, у яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.

Абзацом першим частини першої статті 18 Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається кваліфікованим постачальником електронних довірчих послуг та включає надання користувачам електронних довірчих послуг засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки для генерації пар ключів та/або створення кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або перевірки кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

На підставі наказу Державної судової адміністрації України від 26 квітня 2019 року № 429 «Про внесення змін до наказу ДСА України від 22 грудня 2018 року № 628» з 2 травня 2019 року у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду запроваджено тестову експлуатацію підсистеми «Електронний суд», під час якої Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду та учасникам процесу слід дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 у відповідній редакції.

Наказом Державної судової адміністрації України від 1 червня 2020 року № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» з 1 червня 2020 року у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду (як пілотному суді) запроваджено дослідну експлуатацію підсистеми «Електронний суд», під час якої Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду та учасникам процесу слід дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 у відповідній редакції, у частині функціонування даних підсистем.

З дня видання цього наказу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, наказ Державної судової адміністрації України від 26 квітня 2019 року № 429 «Про внесення змін до наказу ДСА України від 22 грудня 2018 року № 628».

Отже, надсилання процесуальних документів до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до названого суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет».

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 9901/335/20 (провадження № 11-361заі20).

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 позовну заяву до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надіслав не за допомогою підсистеми «Електронний суд», а електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису скаржника.

Таким чином матеріали поданої ОСОБА_1 позовної заяви не містять відомостей про підписання документа електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на позовну заяву з використанням підсистеми «Електронний суд».

Отже, суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження в цій справі, обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 використав спосіб звернення до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовною заявою, який не передбачений чинним процесуальним законодавством, та про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо помилковості такого висновку з огляду на неодноразове подання ним документів, зокрема, на електронну адресу Великої Палати Верховного Суду у такий же спосіб, як і до суду першої інстанції в цій справі, адже у Великій Палаті Верховного Суду не запроваджено функціонування та експлуатації підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет». Саме в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду учасникам процесу слід дотримуватися вимог запровадженої пілотної дослідної експлуатаційної системи «Електронний суд». ОСОБА_1 , звертаючись до суду першої інстанції, яким, за його позовом, є Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зазначених вимог не дотримався.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо відсутності порушення права на доступ до суду (гарантованого частиною другою статті 129 Конституції України), оскільки позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися повторно до суду з відповідними вимогами в передбачений КАС спосіб звернення.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду судом і підлягає поверненню особі, яка її подала.

За правилами статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 ,не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, а наведені скаржником доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року - без змін.

Керуючись статтями 169 266 315 316 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді