Відповідальність за пошкодження автомобіля через поганий стан дороги несе БАЛАНСОУТРИМУВАЧ (ВС/КЦС № 0508/1310/2012 від 13.03.2019)

Фабула судового акт: Згідно ч. 3 ст. 14, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Однак – хто ж саме має відповідати за належний стан дорожнього покриття та, у разі необхідності, відшкодовувати збитки водію, який попав у дорожньо-транспортну пригоду або іншим чином пошкодив належний йому автомобіль через неналежний стан дорожнього покриття?

Питання на таку відповідь міститься у рішенні Касаційного цивільного суду, що пропонується до уваги читача.

У даній справі водій звернувся до суду із позовною заявою до облавтодору про стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано шкоду автомобілю «Suzuki SX 4», яким він курував.

Постановою суду працівника дочірнього підприємства ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» як особу, відповідальну за стан відрізку автодороги на якій сталася ДТП, притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Таким чином позивач вважає винним у завданні шкоди працівника облавтодору, який не вжив своєчасно заходів з ліквідації ожеледиці, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням місцевого суду у задоволенні позивних вимог було відмовлено, оскільки у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що в результаті дій відповідачів їй заподіяно майнової шкоду, а навпаки встановлено, що через недбалість позивача та порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху України трапилася зазначена дорожньо-транспортна пригода, у зв'язку з чим транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Натомість апеляційний суд із такими доводами не погодився та прийняв рішення на користь позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішення облавтодором було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що відповідальність за завдану шкоду має нести Служба автомобільних доріг (замовник), а не облавтодор (підрядник).

Однак КЦС зі такими доводами не погодився і визначив у своїй постанові наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

За змістом статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне керування автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої направляється й координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади в області транспорту і який має свої органи керування на місцях.

У даному випадку органом державного керування автомобільними дорогами загального користування є Служба автомобільних доріг, у власності якої перебувають всі автомобільні дороги загального користування області.

При цьому згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів.

За матеріалами справи між Службою автомобільних доріг у області та облавтодором укладено договорі відповідно до умов якого Служба автомобільних доріг доручила облавтодору виконати роботи з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування і зобов'язалася прийняти і оплатити виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування.

При цьому згідно вказаного договору облавтодор бере на себе зобов'язання з врегулювання спорів при виникненні дорожньо-транспортних пригод, розгляд справ у судових органах, відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Водночас працівника облавтодору притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП, відповідно до якої до адміністративної відповідальності може бути притягнута особа за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна,

Таким чином притягнення працівника облавтодору до адміністративної відповідальності, також свідчить про наявність і його вини, як працівника відповідача, у незабезпеченні безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином відповідно до договору між Службою автомобільних доріг облавтодором, останній на ділянці виробництва несе відповідальність за технічний стан доріг, безпеку руху а також несе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, згідно із чинним законодавством, при цьому учасник несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно з чинними нормативами при виконанні підрядних робіт (послуг), якщо ці порушення виникли з вини учасника та призвели до дорожньо-транспортної пригоди; невиконання або неналежне виконання робіт, у межах виділених коштів на фінансування та відповідних планів-завдань замовника.

Аналізуйте судовий акт: На міську комунальну службу, яка не забезпечила належний догляд за зеленими насадженнями, внаслідок чого дерево пошкодило автомобіль, покладається відповідальність за спричинену шкоду (ВС/КЦС, справа № 211/1489/13-ц, 28.02.19)

За напад на людину безпритульних собак може відповідати міська рада, оскільки нею допущена бездіяльність у питанні благоустрою з метою забезпечення безпечних умов для життя і здоров'я жителів (ВС/КЦС, справа № 503/361/17, 21.01.19)

Саме служба автомобільних доріг несе відповідальність перед учасниками ДТП за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг загального користування (ВС/КЦС,справа № 185/8229/16-ц, 20.12.18)

За незадовільний стан дорожнього покриття з автодора стягнуто 762 307 грн. (Рівненський міськсуд № 569/18043/17 від 15.06.2018)

Відповідальність за відшкодування збитків, завданих пошкодженням автомобіля в результаті ДТП внаслідок невідповідності стану автомобільної дороги вимогам безпеки руху повинні нести органи місцевого самоврядування (ВССУ, № 373/1281/16-ц, 11.09.17)

Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

місто Київ

справа № 0508/1310/2012

провадження № 61-5632св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служба автомобільних доріг у Донецькій області, ОСОБА_4,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Апеляційного суду Донецької області від 15 жовтня 2015 року у складі колегії суддів: Новосядлої В. М., Гапонова А. В., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Донецький облавтодор»), Служби автомобільних доріг у Донецькій області, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення відшкодування майнової шкоди у розмірі 54 019, 33 грн та 10 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувались, що 23 січня 2011 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на ділянці 600 м+220 км автодороги Маріуполь-Донецьк, завдано шкоду автомобілю «Suzuki SX 4», державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, яким керувала ОСОБА_3

Постановою Володарського районного суду Донецької області від 21 березня 2011 року ОСОБА_4 як особу, відповідальну за стан 197-221 км автодороги «Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь», притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_3 вважає винним у завданні шкоди працівника ДП «Донецький облавтодор» ОСОБА_4, який не вжив своєчасно заходів з ліквідації ожеледиці, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. Автомобільна дорога «Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь» знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Донецькій області.

Стислий виклад заперечень відповідачів

Відповідачі вимоги позову не визнали, просили відмовити у їх задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що в результаті дій відповідачів їй заподіяно майнової шкоду, а навпаки встановлено, що через недбалість позивача та порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху України трапилася зазначена дорожньо-транспортна пригода, у зв'язку з чим транспортний засіб «Suzuki», державний номерний знак НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження. Суд вважав, що позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди є недоведеними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В судовому засіданні позивачем не доведено завдання відповідачами моральної шкоди, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 04 листопада 2013 року рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь ОСОБА_3 54 019, 33 грн на відшкодування майнової шкоди та 1 000, 00 грн - на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року рішення Апеляційного суду Донецької області від 04 листопада 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки доводам Служби автомобільних доріг України у Донецькій області про те, що договором з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування Донецької області від 13 січня 2011 року № 2-4 встановлена відповідальність підрядника за технічний стан автодоріг, безпеку руху, яким є ДП «Донецький облавтодор», а також довідці № 8760532, складеній Волноваським взводом ДПС при УДАІ, про перевищення ОСОБА_3 встановленої швидкості, висновку судово-автотехнічної експертизи від 29 травня 2013 року № 1356.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 15 жовтня 2015 року рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 липня 2013 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Донецький облавтодор» на користь ОСОБА_3 суму відшкодування майнової шкоди у розмірі 18 006, 43 грн, на відшкодування моральної шкоди - 1 000, 00 грн. У задоволенні інших позовних вимог до ДП «Донецький облавтодор» та Служби автомобільних доріг у Донецькій області, ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовувалось тим, що у дорожньо-транспортній пригоді винними є позивач, яка порушила Правила дорожнього руху, та відповідач ДП «Донецький облавтодор», працівник якого був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 140 КУпАП. Виходячи із встановлених фактів, апеляційний суд дійшов висновку, що вина позивача в дорожньо-транспортній пригоді становить 70 %, а вина відповідача ДП «Донецький облавтодор» становить 30 %. Порушення позивачем Правил дорожнього руху свідчить про її вину в дорожньо-транспортній пригоді, а тому апеляційний суд зменшив розмір відшкодування заподіяної позичу шкоди відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України з 54 019, 33 грн до 18 006, 43 грн, виходячи із 70 % її вини у дорожньо-транспортній пригоді.

На переконання апеляційного суду, отримання позивачем тілесних ушкоджень підтверджує завдання їй моральної шкоди, а відтак підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000, 00 грн.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги ДП «Донецький облавтодор»

ДП «Донецький облавтодор» у лютому 2016 року подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу ДП «Донецький облавтодор»

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що відповідальність за завдану шкоду має нести Служба автомобільних доріг у Донецькій області (замовник), а не ДП «Донецький облавтодор» (підрядник). Позивач мала технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, причиною ДТП є недотримання нею Правил дорожнього руху України. Крім того, недоведеним є розмір спричиненої шкоди.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2016 року відкрито касаційне провадження, ухвалою від 29 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження у лютому 2018 року передано до Верховного Суду.

У підпункті 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішенні суду апеляційної інстанції

Апеляційним судом встановлено, що 23 січня 2011 року на ділянці дороги 600 м 220 км «Маріуполь-Донецьк» сталася дорожньо-транспортна пригода,

у результаті якої перекинувся автомобіль марки «Suzuki SX 4», державний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_5, яким керувала ОСОБА_3

У цей же день слідчим СВ Володарського РВ ГУМВС України в Донецькій області складено протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, згідно з яким під час ДТП наявні недоліки утримання вулично-дорожньої мережі за місцем пригоди, а саме: слизьке покриття, що підтверджується довідкою № 8760532, виданою командиром Волноваського взводу ДПС БДПС (ОДДЗ) при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області ШинкаренкоР.В.

Постановою Володарського районного суду Донецької області від 21 березня 2011 року ОСОБА_4 як особу, відповідальну за стан 197-221 км

автомобільної дороги «Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь» притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за незабезпечення обробки дільники 220 км автомобільної дороги «Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь» від ожеледиці, в результаті чого трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Suzuki», державний номер НОМЕР_1, який отримав механічні пошкодження. ОСОБА_4 був присутній у судовому засіданні і свою вину визнав у повному обсязі.

У результаті ДТП власнику автомобіля завдана майнова шкода у розмірі 54 019, 33 грн.

Пошкоджений автомобіль належить ОСОБА_5 із відміткою в свідоцтві про реєстрацію права керування автомобілем ОСОБА_3

Згідно із нотаріально посвідченою заявою від 07 травня 2012 року за реєстровим номером 1410 ОСОБА_5 стверджує, що отримав від ОСОБА_3 суму у розмірі 53 019, 33 грн як компенсацію за майнову шкоду, завдану його автомобілю.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частини третьої статті 14, частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

За змістом статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне керування автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої направляється й координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади в області транспорту і який має свої органи керування на місцях.

Апеляційним судом встановлено, що в Донецькій області органом державного керування автомобільними дорогами загального користування є Служба автомобільних доріг у Донецькій області, у власності якої перебувають всі автомобільні дороги загального користування області.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

13 січня 2011 року між Службою автомобільних доріг у Донецькій області і ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі ДП «Донецький облавтодор» (учасник) укладений договір на 2011 рік, відповідно до умов якого Служба автомобільних доріг (замовник) доручила учаснику і зобов'язалася прийняти і оплатити виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування.

Пунктом 7.3 зазначеного договору передбачено, що ДП «Донецький облавтодор» на ділянці виробництва несе відповідальність за технічний стан доріг, безпеку руху, а також несе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, згідно із чинним законодавством, при цьому учасник несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до чинних нормативів при виконанні підрядних робіт (послуг), якщо ці порушення виникли з вини учасника та призвели до дорожньо-транспортної пригоди; невиконання або неналежне виконання робіт, у межах виділених коштів на фінансування та відповідних планів-завдань замовника.

Учасник бере на себе зобов'язання з врегулювання спорів при виникненні дорожньо-транспортних пригод, розгляд справ у судових органах, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, шляхо-експлуатаційні організації зобов'язані своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху.

Апеляційним судом встановлено, що згідно із актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року філія «Маріупольський ДЕУ» ДП «Донецький облавтодор» здійснювала експлуатаційне утримання автомобільної дороги державного значення Н-20 «Слов'янськ-Донецьк» на замовлення Служби автомобільних доріг в Донецькій області, яким передбачено чергування в зимовий період та утримання доріг, виготовлення протиожеледних матеріалів на окремо розташованому майданчику навантажувачем з урахуванням протидії змерзанню фракційних матеріалів.

Згідно із паспортом готовності філії Маріупольської ДЕУ до роботи в осінньо-зимовий період 2010-2011 роки ділянка автодороги «Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь» «км. 214+450 - 221+980» не є ділянкою, що потребує першочергової обробки, а тому, згідно з відомостями черговості обробки протиожеледними матеріалами її обробка проводиться після закінчення роботи на небезпечних ділянках відповідно до ДСТУ 3587-97.

За даними спеціалізованої інформації Донецького обласного центру з гідрометеорології від 17 серпня 2011 року № 11.24/347 у період

18.00-19.00 годин 23 січня 2011 року спостерігалася слабка ожеледиця на дорогах, снігові заноси, ожеледиця.

Пунктом 3.1.18 ДСТУ 3587-97 передбачено, що усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах загального користування здійснюється з моменту її виявлення до повної ліквідації.

Відповідно до додатку Б до цього документа строки ліквідації складають не більше 4 годин на 100 км протяжності дороги загального користування. Протяжність доріг, що обслуговуються, складає 48, 40 км автодороги другої технічної категорії (в одну нитку), а це означає, що час ліквідації зимової слизькості не повинен перевищувати двох годин з моменту виявлення ожеледиці.

Дорожньо-транспортна пригода сталася 23 січня 2011 року о 18.00 годині, утворення ожеледиці розпочалось близько 18.00-19.00 години, а час ліквідації зимової слизькості не повинен перевищувати двох годин з моменту виявлення ожеледиці.

Згідно із довідкою про обставини дорожнього руху від 23 січня 2011 року ОСОБА_3 перевищила встановлену швидкість.

За висновком судово-автотехнічної експертизи від 29 травня 2013 року № 1356 водій ОСОБА_3 мала технічну можливість попередити перекидання автомобіля «Suzuki», але не скористалася нею, а тому її дії, згідно із висновком експерта, не відповідали вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України і знаходяться у причинному зв'язку з пригодою. При цьому водій, яка рухалась вологою ділянкою проїзної частини (або вкритій ожеледицею), не вибрала безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, яка дозволяє постійно контролювати рух автомобіля «Suzuki» в межах обраної смуги і безпечно їм керувати, чим порушила пункт 12.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Пунктом 12.3 Правил дорожнього руху передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості або до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

У частині другій статті 1193 ЦК України встановлено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Згідно із пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Правила про зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках заподіяння шкоди майну, а також особі громадянина, однак у кожному разі підставою до цього може бути груба необережність потерпілого (знаходження в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т.п.), а не проста необачність.

Апеляційний суд врахував, що згідно із висновком судово-автотехнічної експертизи від 29 травня 2013 року № 1356 позивач, як водій автомобіля, мала технічну можливість попередити перекидання автомобіля «Suzuki», але не скористалася нею, її дії не відповідали вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України і знаходяться у причинному зв'язку з пригодою, а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність також її вини у дорожньо-транспортній пригоді.

Одночасно апеляційний суд обґрунтовано врахував ту обставину, що працівник ДП «Донецький облавтодор» притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 140 КУпАП, відповідно до якої до адміністративної відповідальності може бути притягнута особа за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна,

Верховний Суд погоджується із аргументованим висновком суду апеляційної інстанції про те, що притягнення ОСОБА_4, працівника ДП «Донецький облавтодор», до адміністративної відповідальності, також свідчить про наявність і його вини, як працівника відповідача, у незабезпеченні безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Апеляційним судом встановлено, що станом на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 працював старшим виконробом філії Маріупольського ДЕУ та був особою, відповідальною за утримання ділянки дороги, на якій відбулася дорожньо-транспортна пригода.

Встановивши у сукупності обставини того, що ОСОБА_3 порушила Правила дорожнього руху, а працівник відповідача ДП «Донецький облавтодор» порушив вимоги утримання зазначеної ділянки дороги, у зв'язку з чим притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 140 КУпАП, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у завданні шкоди винними є обидві сторони.

Встановлюючи ступінь вини кожного із цих осіб, апеляційний суд врахував у сукупності обставини, встановлені під час розгляду справи щодо винних дій (бездіяльності) ОСОБА_3 та ДП «Донецький облавтодор», які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, та дійшов висновку про те, що вина позивача в дорожньо-транспортній пригоді становить 70 %, а вина ДП «Донецький облавтодор» - становить 30 %.

Виходячи із значного ступеня вини самої ОСОБА_3 (70 %), її прояву у формі грубої необережності та ступеня вини ДП «Донецький облавтодор» (30 %), апеляційний суд правомірно застосував положення частини другої статті 1193 ЦК України та зменшив суму належного відшкодування завданої майнової шкоди з 54 019, 33 грн до 18 006, 43 грн (54 019, 33 х 100) : 30 = 18 006, 43 грн).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Апеляційний суд встановив, що позивач з 23 січня до 24 січня 2011 року знаходилась у лікарні з діагнозом - пошкодження грудо-поперекового відділу хребта та пошкодження грудної клітки, виходячи із засади розумності, виваженості і справедливості, отримання позивачем тілесних ушкоджень обґрунтовано стягнув із ДП «Донецький облавтодор» на її користь 1 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Доводи заявника про те, що відповідальність за завдану шкоду має нести Служба автомобільних доріг у Донецькій області, а не ДП «Донецький облавтодор» не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи встановлено, що відповідно до пункту 7.3 договору, укладеного 13 січня 2011 року між Службою автомобільних доріг у Донецькій області і ДП «Донецький облавтодор», ДП «Донецький облавтодор» на ділянці виробництва несе відповідальність за технічний стан доріг, безпеку руху а також несе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, згідно із чинним законодавством, при цьому учасник несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно з чинними нормативами при виконанні підрядних робіт (послуг), якщо ці порушення виникли з вини учасника та призвели до дорожньо-транспортної пригоди; невиконання або неналежне виконання робіт, у межах виділених коштів на фінансування та відповідних планів-завдань замовника.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позову, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд апеляційної інстанції свої процесуальні дії належним чином обґрунтував, врахувавши при цьому, що доказування не може ґрунтуватися виключно на припущеннях.

Верховний Суд не встановив порушень апеляційним судом норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору по суті, оскільки судом оцінено докази за його внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також під час розгляду справи не виявлено порушення апеляційним судом норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться до фактичної переоцінки доказів, що є неприпустимим під час розгляду справи в касаційному порядку.

Висновки за наслідком розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді