Не важливо хто сплачує судовий збір, головне вірне зазначення призначення платежу (ВС/КЦС № 752/4567/19 від 11.12.2019)

Фабула судового акту: Нехватка часу у адвоката… Впевнений, що кожен із колег з цим стикався. Бігаєш з засідання у засідання, ввечері сідаєш писати процесуальні документи та попутно надаєш клієнтам консультації.

Знайомо?

З таким темпом очевидно, що часу на виконання технічної роботи (відправити/отримати кореспонденцію, сплатити судові збори, зробити копії та сформувати пакети документів) просто не вистачає. От і доводиться адвокатам доручати виконання таких функцій на інших людей, зокрема, своїх помічників.

Чесно кажучи прочитавши судові рішення у справі, яка аналізується, я був неприємно здивований «глубине мысли» суддів апеляційного суду. Алеж суд касаційної інстанції все ж таки розставив крапки над «і».

У даній справі адвокатом було подано апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Однак, апеляційний суд таку скаргу спочатку залишив без руху, з тих підстав, що додана квитанція про сплату судового збору не може бути прийнята як доказ сплати судового збору, оскільки вказаний у ній платник не є стороною у справі.

Адвокат на виконання вказаної ухвали суду надав останньому свої пояснення у яких послався на те, що особа, яка сплатила судовий збір є його помічником, судовий збір сплачено на законних підставах, оскільки вся інформація про цю сплату зазначена у назві реквізиту «Призначення платежу» та надав суду витяг із Єдиного Реєстру Адвокатів України, у якому міститься інформація про особу, яка сплатила судовий збір як про його помічника.

Проте такі пояснення суд не влаштували та у зв’язку із цим апеляційну скаргу адвокату було повернуто, що і стало підставою для звернення заявника до Касаційного цивільного суд.

Переглядаючи ухвалу апеляційного суду КЦС скаргу адвоката задовольнив та у своїй постанові зазначив, що згідно пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Сукупність норм, визначених ч. 2 ст. 357, ч. 3 ст. 185 ЦПК України, вказує на те, що повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Проте, у даній справі до поданої апеляційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у необхідному розмірі. Окрім того, у назві реквізиту «Призначення платежу», зазначено, зокрема, номер справи, оскаржене рішення та особу, в інтересах якої подано скаргу.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості прийняття квитанції як доказ сплати судового збору у зв`язку із зазначенням у ній платником іншої особи, а не учасника справи чи представника, а відтак і застосування наслідків невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є обмеженням особи в доступі до суду, передбаченим статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КГС: Квитанція про сплату судового збору, яка не містить інформації про номер справи та дату прийняття судового акта, що оскаржується, не є належним доказом сплати судового збору (ВС/КГС, № 910/4557/18,13.02.20)

Сплата судового збору онлайн на сторінці електронного кабінету клієнта банку відповідає вимогам закону, тому надана суду квитанція про сплату судового збору є підтвердженням його оплати (ВС/КЦС,справа № 522/21326/16-ц, 24.04.19)

Ненадіслання учасникам справи копій доказів сплати судового збору не є підставою для повернення судом апеляційної скарги (ВС/КГС № 923/588/18 від 20.06.2018)

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 752/4567/19

провадження № 61-18608св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у складі судді Павицька Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У провадженні Радомишльського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_2 на праві власності, а саме:

- дачний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Наливайківська сільрада, Макарівський р-н, Київська обл. , площею 3,83 га, кадастровий номер 3222785200:04:013:0034.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

Суд першої інстанції виходив із необґрунтованості заяви.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року визнано неподаною і повернуто заявникові.

Апеляційний суд виходив із того, що оскільки вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху заявником не виконані, є підстави для застосування частини другої статті 357 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд помилково повернув подану ним апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , оскільки відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, основними вимогами до квитанції про сплату судового збору є саме призначення платежу.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу на надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі № 752/4567/19 за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскарженого судового рішення.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року.

До поданої апеляційної скарги додано квитанцію про сплату 384,40 грн судового збору № 73-1106К від 20 серпня 2019 року.

У назві реквізиту «Платник» у вказаній квитанції зазначено « ОСОБА_5 », у «Призначення платежу» - «Суд.зб. за апел.скарг. ОСОБА_1 , на ухвалу Радом-го р-н суду від 08.08.19 по справі 752/4567/19, Жит.апел.суд, від ОСОБА_1 ».

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишена без руху для сплати судового збору, роз`яснено заявникові, що додана квитанція судом не може бути прийнята як доказ сплати судового збору, оскільки вказаний у ній платник не є стороною у справі.

На виконання вимог ухвали Житомирського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року ОСОБА_3 подав до суду заяву, у якій указав, що ОСОБА_5 є його помічником, судовий збір сплачено на законних підставах, оскільки вся інформація про цю сплату зазначена у назві реквізиту «Призначення платежу». Надав витяг із Єдиного Реєстру Адвокатів України, у якому міститься інформація про ОСОБА_5 як про його помічника.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року визнано неподаною і повернуто заявнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Суд, окрім аргументів, викладених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, указав також, що доказів на підтвердження повноважень на ведення справи від імені ОСОБА_1 , який повинен нести судові витрати і бути платником судового збору, щодо ОСОБА_5 немає.

Колегія суддів не погоджується із висновком апеляційного суду з таких підстав.

Згідно пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Положення частини третьої статті 185 ЦПК України застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом наведених норм закону, повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд не прийняв як доказ сплати судового збору квитанцію, оскільки у назві реквізиту «Платник» указано особу, яка не є стороною у справі і яка не подає апеляційну скаргу.

Однак до поданої апеляційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у необхідному розмірі. Окрім того, у назві реквізиту «Призначення платежу», зазначено, зокрема, номер справи, оскаржене рішення та особу, в інтересах якої подано скаргу.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції вважає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості прийняття квитанції як доказ сплати судового збору у зв`язку із зазначенням у ній платником іншої особи, а не учасника справи чи представника, а відтак і застосування наслідків невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є обмеженням особи в доступі до суду, передбаченим статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки за наслідками розгляду касаційної скарги

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді