Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й пересвідчитись у отримані боржником цього документу (ВС/КЦС № 554/13475/15-ц від 31.07.2019)

Фабула судового акту: Розповсюджена життєва ситуація – боржник, який не здогадується, що він комусь щось заборгував. При цьому він дізнається про такий факт лише після того, як з нього виконавцями (нема різниці державними або приватними) почалось примусове стягнення суми боргу з його доходу, зокрема заробітної плати або пенсії.

Однак чи є такі дії виконавців вірними, чи не порушують вони закон?

Однозначно порушують!

У даному рішенні Касаційний цивільний суд прямо вказав на незаконність таких дій та зробив детальний аналіз норм закону, які органами на які покладено функції примусового виконання судових рішень, які у такому випадку порушуються.

При цьому особливо хочу звернути увагу читача на те, що відповідні норми Законів "Про виконавче провадження" у старій та новій редакціях, які врегульовують згадані дії виконавців фактично є ідентичними, а тому висновки Касаційного цивільного суду можна застосовувати і до правовідносин, що виникли вже після прийняття Закону у новій редакції.

Суть даної справи така.

Банківська установа звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Скаргу вмотивовано тим, що боржник навіть і не зав, о він має такий статус, оскільки копії постанови про відкриття виконавчого провадження не отримував. Водночас державний виконавець не пересвідчився в отриманні постанови про відкриття виконавчого провадження банком, а банк не міг дотриматися встановленого державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення суду, адже не знав про даний строк.

Ухвалою районного суду, з якою погодився і апеляційний суд, у задоволені скарги відмовлено, оскільки, на думку суду, державний виконавець не зобов`язаний перевіряти отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Банку було відомо про постановлення рішення суду, яке перебуває на примусовому виконанні, проте банк його добровільно не виконав і після накладення штрафу державним виконавцем.

На вказані рішення банком було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тими ж самими доводами, що й скаргу на дії державного виконавця, яку подано до суду першої інстанції.

Касаційний цивільний суд із такими доводами погодився та у своїй постанові зазначив наступне.

Положеннями статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» (статті 28 Закону у новій редакції)державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

В свою чергу за нормами ч.ч. 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» (ст. 75 Закону у новій редакції) у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу.

Отже відповідно до змісту наведених норм, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника.

Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.

Таким чином, державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.

Аналізуйте судовий акт: Постанова державного виконавця, яка оформлена із порушеннями, є НІКЧЕМНОЮ, а отже НЕ може бути оскаржена (ВС/КЦС № 235/4897/14-ц від 05.06.2019)

За подання апеляційної скарги на ухвалу суду щодо оскарження дій держвиконавця судовий збір НЕ сплачується (№ 565/256/15-ц від 18.01.2018)

Дозвіл на примусове проникнення до квартири боржника скасовано, а проти державного виконавця порушено справу за перевищення повноважень (Апеляційний суд м. Києва)

Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 554/13475/15-ц

провадження № 61-25124св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

суб`єкт оскарження - Київський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року у складі судді Андрієнко Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року у складі колегії суддів: Акопяна В. І., Лобова О. А., Абрамова П. С.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (назву змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк») звернулося зі скаргою на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (реорганізовано у Київський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області) щодо винесення постанови про накладення штрафу на Полтавське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» у межах виконавчого провадження № 50016336. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») просить визнати неправомірними дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Манухіна С. А. у частині винесення зазначеної постанови про накладення штрафу та скасувати постанову про накладення штрафу.

Скарга мотивована тим, що 02 березня 2016 року на адресу банку надійшла постанова про накладення штрафу в зв`язку з невиконанням у наданий державним виконавцем строк рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 листопада 2015 року про зобов`язання ПАТ КБ «Приватбанк» повернути кошти у сумі 19 569,29 грн на користь ОСОБА_1 . Проте ПАТ КБ «Приватбанк» не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, а сама постанова про накладення штрафу не відповідає нормативно встановленим вимогам. Державний виконавець не пересвідчився в отриманні постанови про відкриття виконавчого провадження банком, а банк не міг дотриматися встановленого державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення суду, адже не знав про даний строк.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року відмовлено у задоволенні скарги ПАТ КБ «Приватбанк» на зазначені дії та постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець не зобов`язаний перевіряти отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Банку було відомо про постановлення рішення суду, яке перебуває на примусовому виконанні, проте банк його добровільно не виконав і після накладення штрафу державним виконавцем.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року відхилено, ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження та у постанові про накладення штрафу скороченої назви боржника - ПАТ КБ «Приватбанк», а не повної назви - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», не впливає суттєво на зміст і чинність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення штрафу. У статутних документах боржника зазначено як повну, так і скорочену назву банку. У постанові державного виконавця зазначено порядок і строк її оскарження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк», не погодившись з ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року, подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначені ухвали та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

02 липня 2016 року ухвалою ВССУ відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 травня 2018 року справу № 554/13475/15-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

17 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, щоПАТ КБ «Приватбанк» не отримувало постанову про відкриття виконавчого провадження. Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження. Про відкриття виконавчого провадження банк дізнався з постанови про накладення штрафу, яка надійшла йому 02 березня 2016 року. Закон України «Про виконавче провадження» передбачає накладення штрафу у разі невиконання дій, зазначених у рішенні суду, у строк, визначений державним виконавцем, без поважних причин. Без отримання постанови про відкриття виконавчого провадження банк не міг знати про строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання рішення суду. Постанова про накладення штрафу є виконавчим документом, щодо оформлення якого передбачені вимоги, яким оскаржувана постанова не відповідає. Зазначеним доводам суди попередньої інстанції не дали належної оцінки, деякі аргументи заявника не були досліджені судами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків про часткове задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 звернувся до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції для виконання рішення про зобов`язання ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Полтавського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 кошти у сумі 19 569,29 грн, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у даній банківській установі.

02 лютого 2016 року заява стягувача і виконавчий документ були зареєстровані та переданідержавному виконавцю. У той же день державний виконавець Манухін С. А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 50016336. У постанові боржнику запропоновано виконати рішення суду у добровільному порядку у строк до 09 лютого 2016 року.

Оскільки банк рішення суду самостійно не виконав, постановою державного виконавця від 24 лютого 2016 року на боржника накладено штраф у сумі 1 020,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження»у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон України «Про виконавче провадження») рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно із частиною першою статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до частин першої і другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу у розмірі від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до змісту наведених норм, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника.

Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.

Таким чином, державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що закон надає право державному виконавцю накладати штраф у разі невиконання у добровільному порядку рішення суду у строк, визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження, якщо боржник не отримував копію даної постанови.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів отримання заявником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а скарга заявника підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої і другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року постановлені з порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги заявника.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд скасовує оскаржувані судові рішення та ухвалює нове рішення, а заявником сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 378,00 грн, а також судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1 378,00 грн, то він підлягає стягненню з Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким скаргу на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції щодо винесення постанови про накладення штрафу на Полтавське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» у межах виконавчого провадження № 50016336 задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Манухіна Сергія Андрійовича щодо винесення постанови про накладення штрафу на Полтавське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» у межах виконавчого провадження № 50016336.

Скасувати постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Манухіна Сергія Андрійовича про накладення штрафу на Полтавське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» у межах виконавчого провадження № 50016336.

Стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2 756,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення,є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді