500 000 грн. за інвалідність дитини внаслідок недбалості лікарів Верховний Суд визнав достатнім відшкодуванням (ВС/КЦС № 520/16987/15-ц від 04.09.2019)

Фабула судового акту: Лікарська помилка… За цими нібито простими словами криється біль та відчай людей, які постраждали, втратили здоров’я або отримала інвалідність внаслідок недбалості лікарів.

Але ж найгіршими та найжахливішими є випадки, коли через таку недбалість страждають діти.

Практика показує, що справ про відшкодування шкоди, спричиненої лікарями через неналежне дотримання ними клятви Гіппократа дуже й дуже мало. А й навіть у разі якщо постраждала особа таки звернулась до суду – довести наявність провини лікарів дуже й дуже проблематично.

У даній справі до суду із позовом до департаменту охорони здоров’я, лікарень та МОЗ звернулась мати дитини. У своєму позові мати просила суд прийняти рішення про відшкодування 900 000 грн. моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що лікарями її сину не були зроблені необхідні тестування одразу після народження внаслідок чого не встановлено наявність у нього захворювання. Через невстановлення правильного діагнозу він значно відстає у розвитку: не розмовляє, відсутні деякі навички самообслуговування, тощо. На думку позивача як би лікарі вчасно поставили діагноз її сину, його стан здоров`я був би значно кращим, натомість він став інвалідом та до кінця свого життя потребує постійного піклування.

Судом першої інстанції позов задоволено. Приймаючи таке рішення районний суд виходив з того, що відповідальною організацією для проведення своєчасного скринінг-обстеження є лікарня, однак, своєю бездіяльністю її робітники створили загрозу життю та здоров`ю малолітньої дитини, а саме: навіть після отримання тест-наборів проведення скринінг-обстеження дитини проведено не було, про зупинення неотальних скринінгів та рекомендації щодо альтернативної діагностики генетичних захворювань відповідні організації не повідомлялись.

В свою чергу апеляційний суд вказане рішення змінив та зменшив суму відшкодування до 50 000 грн. виходячи з того, що моральна шкода була завдана в умовах, коли не всі обставини, що сприяли збільшенню розміру такої моральної шкоди (відсутність держзакупки тест-систем тощо) повністю могли бути усунені виключними діями адміністрації відповідача.

На рішення апеляційного суду позивачем подано касаційну скаргу, яку Касаційним цивільним судом задоволено – рішення суду апеляційної інстанції скасовано та залишено в силі рішення районного суду.

Приймаючи таке рішення КЦС виходив із наступних міркувань.

Відповідно до положень 6.2.1 Наказу Міністерства охорони здоров`я «Про заходи удосконалення медичної допомоги хворим на фенілкетонурію в Україні» від 29 травня 2005 року, передбачено забезпечення укладання протягом січня кожного року договорів з медико-генетичними центрами про проведення обстежень новонароджених на фенілкетонурію згідно з розподілом регіонів обслуговування. Окрім цього, п. 6.2.2. даного наказу передбачено забезпечення своєчасної передачі зразків крові (не пізніше тижня з моменту забору крові) в медико-генетичні центри згідно з розподілом регіонів обслуговування для проведення постскринінгового обстеження дітей.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна і таке інше Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При вирішенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода - відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У даній справі при поставці необхідних матеріалів для проведення дослідження на ФКУ лікарською установою не були досліджені архівні копії зразків крові всіх новонароджених дітей, за період відсутності тест-наборів для проведення дослідження МНС на ФКУ, а відсутність інформування позивачки було одним з елементів об`єктивної сторони, які, у сукупності з іншими, призвели до завдання моральної шкоди.

При цьому висновку про можливість зменшення розміру моральної шкоди суд апеляційної інстанції дійшов без витребування та дослідження нових доказів, натомість судами було встановлено, що після поставки необхідних матеріалів для проведення дослідження ФКУ лікарською установою не були досліджені архівні копії зразків крові всіх новонароджених дітей, за період відсутності тест-наборів для проведення дослідження МНС на ФКУ, про зупинення неотальних скринінгів та рекомендації щодо альтернативної діагностики генетичних захворювань відповідні організації не повідомлялись, а тому такий висновок суду апеляційної інстанції є не обґрунтованим.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Об`єктом відшкодування шкоди, яка завдана здоров`ю є майнові втрати, що зазнала особа; до них відноситься і заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності (ВС/КЦС, № 191/48/16-ц)

СУД СТЯГНУВ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ЗА ЗАРАЖЕННЯ ПАЦІЄНТА ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ ЯК З ЛІКАРНІ, ТАК І З МОЗ УКРАЇНИ (ВС/КЦС постанова від 15 листопада 2018 року у справі № 761/24076/15-ц)

ПРОВЕДЕННЯ ЩЕПЛЕННЯ БЕЗ ЗГОДИ БАТЬКІВ І НЕЗАРЕЄСТРОВАНИМ ПРЕПАРАТОМ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ (справа № 128/2994/15-ц, постанова ВС/КЦС від 05грудня 2018 року)

Суд встановив вину МОЗ України та центру перелівання крові у зараження дитини ВІЛ-інфекцію та стягнув з них моральну і матеріальну шкоду (ВС/КЦС, справа № 761/24076/15-ц, 15.11.18)

Шкода, спричинена внаслідок лікарської помилки відшкодовується установою охорони здоров'я (ВС/КЦС № 537/4429/15-ц від 14.03.2018)

За неналежне надання стоматологічних послуг на користь пацієнта стягнуто 40 000,00 грн. моральної шкоди (Оболонський районний суд міста Києва)

Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 520/16987/15-ц

провадження № 61-33886св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ,

відповідачі: Департамент охорони здоров`я Одеської міської ради, Комунальна установа «Дитяча міська поліклініка № 6», Комунальна установа «Пологовий будинок № 4», Міністерство охорони здоров`я, Комунальна установа «Одеська обласна клінічна лікарня» (Структурний підрозділ - Медико-генетичний центр), Департамент охорони здоров`я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації,

третя особа: - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Сєвєрової Є. С. та Таварткіладзе О. М. у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Департаменту охорони здоров`я, Комунальної установи «Дитяча міська поліклініка № 6», Комунальної установи «Пологовий будинок № 4», Міністерства охорони здоров`я, Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» (структурний підрозділ - Медико-генетичний центр), Департаменту охорони здоров`я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

07 грудня 2015 року ОСОБА_1 діючи в інтересах свого сина ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом до Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради, Комунальної установи «Дитяча міська поліклініка № 6», Комунальної установи «Пологовий будинок №4», Міністерства охорони здоров`я, Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» (структурний підрозділ Медико-генетичний центр), Департаменту охорони здоров`я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації про відшкодування моральної шкоди в розмірі 900 000 грн за рахунок коштів Державного бюджету.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що Медико-генетичний центр - структурний підрозділ Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» несвоєчасно встановив у її дитини діагноз - «Пізновиявлена фенілкетонурія класичної форми», що призвело до негативних наслідків.

Позивач зазначала, що у зв`язку із тим, що її сину не були зроблені необхідні тестування одразу після народження та не встановлено правильного діагнозу він значно відстає у розвитку: не розмовляє, відсутні деякі навички самообслуговування, тощо.

ОСОБА_1 посилалась на те, що як би лікарі вчасно поставили діагноз її сину, його стан здоров`я був би значно кращим, натомість він став інвалідом та до кінця свого життя потребує постійного піклування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2016 року в складі судді Огреневич І. В. позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах ОСОБА_2 було задоволено частково, стягнуто з Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» (структурний підрозділ Медико-генетичний центр) на користь ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідальною організацією для проведення своєчасного скринінг-обстеження є Медико-генетичний центр Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня», однак, своєю бездіяльністю робітники структурного підрозділу Медико-генетичного центру комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» створили загрозу життю та здоров`ю малолітньої дитини ОСОБА_1 , а саме: навіть після отримання тест-наборів у листопаді 2011 року проведення скринінг-обстеження ОСОБА_2 проведено не було, про зупинення неотальних скринінгів та рекомендації щодо альтернативної діагностики генетичних захворювань відповідні організації не повідомлялись. Щодо ступеня вини Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради, Комунальної установи «Дитяча міська поліклініка № 6», Міністерства охорони здоров`я, Департаменту охорони здоров`я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації суд першої інстанції критично поставився до вказаних доводів, оскільки вина цих відповідачів позивачем доведена не була.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу Комунальної установи «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2016 року було задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2016 року було змінено та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: «Позовні вимоги ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» на користь ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити».

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що судом першої інстанції були не в повному обсязі враховані обставини справи, а також невірно застосовані норми матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що моральна шкода була завдана в умовах, коли не всі обставини, що сприяли збільшенню розміру такої моральної шкоди (відсутність держзакупки тест-систем тощо) повністю могли бути усунені виключними діями адміністрації відповідача. При цьому, відсутність інформування позивачки було одним з елементів об`єктивної сторони, які, у сукупності з іншими, призвели до завдання моральної шкоди позивачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому його рішення є необґрунтованим. Заявниця зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, а тому прийшов до помилкового висновку змінивши рішення суду першої інстанції, крім того не надав жодного обґрунтування щодо зменшення моральної шкоди до 50 000 грн.

Узагальнені доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданих запереченнях на касаційну скаргу представник Комунального закладу «Одеська обласна дитяча лікарня» касаційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Київського районного суду міста Одеси.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України ЦПК України КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

01 червня 2018 року справу № 520/16987/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Комунальній установі «Пологовий будинок №4» м. Одеси народився ОСОБА_2 , батьком якого є ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_1 .

16 лютого 2011 року в ОСОБА_2 в пологовому будинку було взято кров для проведення скринінг-обстеження на фенілкетонурію (далі - ФКУ) та відправлено до структурного підрозділу Медико-генетичного центру Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня».

Судами було встановлено, що масовий скринінг новонароджених (далі - МСН) на ФКУ було припинено у вересні 2010 року, у зв`язку із відсутністю необхідних тест-наборів масовий скринінг новонароджених не проводився протягом 9-ти місяців 2011 року

Відповідно до листа від 21лютого 2011 року № 198, адресованого заступнику начальника управління охорони здоров`я облдержадміністрації у Комунальній установі «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» склалася критична ситуація по МСН на ФКУ та гіпотиреоз, оскільки було зібрано понад 10 000 зразків крові новонароджених, однак, для проведення відповідних досліджень відсутні тест-бланки, тому, Комунальна установа «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» просила розглянути питання щодо забезпечення необхідними матеріалами для проведення досліджень.

Відповідно до листа Комунальної установи «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» від 15 жовтня 2012 року № 1176 адресованого начальнику управління охорони здоров`я облдержадміністрації повідомлялося, що було зупинено МСН, зокрема на ФКУ серед інших, у зв`язку з використанням тест-наборів.

Відповідно до порядку денного Дня педіатра, який проводився 17 березня 2011 року у Комунальній установі «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня», на якому безпосередньо була присутня представник дитячої міської поліклініки № 6 Лєбєдєва Т. Н. повідомлялося про проблеми в організації проведення масового скринінгу новонароджених.

Відповідно до Довідки отриманих та використаних ФКУ наборів Лабораторією медико-генетичного центру Комунальної установи «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» за період 2010-2012 роки остання поставка відповідних тест-наборів відбувалася у кількості 2 шт відповідно до накладної № 2574 від 23 грудня 2010 року, наступна поставка у кількості 11 штук відповідно до накладної № 2214 відбулася лише 10 жовтня 2011 року. Всього за 2011 рік було отримано 24736 бланки (зразків крові на дослідження), з яких перевірено на ФКУ лише 17 600.

МОЗ України не в змозі було забезпечити тест-наборами для скрінінгу новонароджених на фенілкетонурію на 100% потреби у зв`язку з недостатнім фінансуванням. Відповідно до листа № 5-685/2-к40.01 від 07 серпня 2015 року, виданого Управлінням охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, забезпеченість тест-системами у 2011 році становила 85, 71 %. Необстеженими залишилось 24, 29 % дітей.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було діагнастовано фенілкенотурію лише у вересні 2014 року, малолітня дитина почала значно відставати у своєму розвитку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень 6.2.1 Наказу Міністерства охорони здоров`я «Про заходи удосконалення медичної допомоги хворим на фенілкетонурію в Україні» від 29 травня 2005 року, передбачено забезпечення укладання протягом січня кожного року договорів з медико- генетичними центрами про проведення обстежень новонароджених на фенілкетонурію згідно з розподілом регіонів обслуговування. Окрім цього, п. 6.2.2. даного наказу передбачено забезпечення своєчасної передачі зразків крові (не пізніше тижня з моменту забору крові) в медико-генетичні центри згідно з розподілом регіонів обслуговування для проведення постскринінгового обстеження дітей.

Відповідно до положень п. 3.4 Методичних рекомендацій щодо організації надання медико-генетичної допомоги, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я від 31 грудня 2003 року №641/84 «Про удосконалення медико-генетичної допомоги України» масові неонатальні скринінгові програми на фенілкетонурію (ФКУ) та вроджений гіпотиреоз проводяться з метою раннього (доклінічного) виявлення хворих із цією спадковою патологією та своєчасної корекції. Забір зразків крові усіх новонароджених здійснюється у родопомічних закладах або у відділеннях патології та хірургії новонароджених (хворі новонароджені, які переведені із пологових будинків у визначені терміни) згідно з чинним законодавством. Зразки капілярної крові новонароджених на фільтрувальному папері позначаються і відправляються згідно існуючих нормативів в ОМГЦ, який здійснює лабораторне дослідження зразків крові цього регіону. Адміністрація закладу охорони здоров`я, в якому взято зразки крові, організовує своєчасну доставку матеріалу для дослідження. Медичні спеціалісти забезпечують проведення забору крові у всіх новонароджених до виписки з акушерського стаціонару у встановленому порядку (на 4 - 5 день після народження). У разі наявності сумнівів відносно своєчасного надходження білка з їжею проводиться повторне тестування у період 1 - 4 тижня життя. При виписці новонародженого в обмінній карті робиться позначка про взяття його крові на дослідження за програмою неонатального скринінгу. Підтвердження позитивних результатів скринінгу здійснюється при повторному дослідженні сироватки крові дитини у встановленому порядку.

Згідно з п. 5 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації N 113/о, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я № 67 від 13 лютого 2006 року талон 3 «Відомості пологового будинку, пологового відділення лікарні про новонародженого» заповнюється перед випискою новонародженого і видається матері для передачі його в дитячу поліклініку. Це не звільняє акушерський стаціонар від необхідності повідомлення в дитячу поліклініку про виписку новонародженого (у день виписки). Лікарі акушерського стаціонару (акушер і педіатр) при заповненні талона 3 детально вписують в нього відомості про особливості пологів і стану новонародженого, що потребують спеціального нагляду за ним після виписки із стаціонару. Талон 3 зберігається в «Історії розвитку дитини» (форма N 112/о).

Відповідно до п. 2.5 Наказу Міністерства охорони здоров`я від 31 грудня 2003 року №641/84 «Про удосконалення медико-генетичної допомоги України», передбачено забезпечення постійного проведення масового скринінгу новонароджених щодо виявлення моногенних захворювань (фенілкетонурія, вроджений гіпотиреоз).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна і таке інше Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При вирішенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода - відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд зазначає, що місцевий суд, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що при поставці необхідних матеріалів для проведення дослідження на ФКУ структурним підрозділом Медико-генетичного центру Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» не були досліджені архівні копії зразків крові всіх новонароджених дітей, за період відсутності тест-наборів для проведення дослідження МНС на ФКУ, а відсутність інформування позивачки було одним з елементів об`єктивної сторони, які, у сукупності з іншими, призвели до завдання моральної шкоди.

Однак колегія судів не погоджується із висновком апеляційного суду про можливість зменшення розміру моральної шкоди з огляду на те, що моральна шкода була завдана в умовах, коли не всі обставин, що сприяли збільшенню розміру такої моральної шкоди повністю могли бути усунені виключними діями адміністрації відповідача.

Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов без витребування та дослідження нових доказів, натомість судами було встановлено, що після поставки необхідних матеріалів для проведення дослідження ФКУ структурним підрозділом Медико-генетичного центру Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» не були досліджені архівні копії зразків крові всіх новонароджених дітей, за період відсутності тест-наборів для проведення дослідження МНС на ФКУ, про зупинення неотальних скринінгів та рекомендації щодо альтернативної діагностики генетичних захворювань відповідні організації не повідомлялись, а тому колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції не обґрунтованим.

Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд в порушення вимог статті 315 ЦПК України 2004 року не навів мотивованих висновків, якими обґрунтував своє рішення в частині зменшення розміру моральної шкоди, лише вказав, що судом першої інстанції були не в повному обсязі враховані доводи обставини справи, а також невірно застосовано норми матеріального права без конкретизації таких тверджень.

Отже доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки зібраним у справі доказам внаслідок чого змінив правильне по суті рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження в ході касаційного розгляду справи, а враховуючи те, що шкода позивачу завдана внаслідок протиправних дій відповідача, а ним не доведено відсутності його вини у завданні такої шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, визначаючи її розмір виходячи із засад розумності та справедливості.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача, при цьому відповідно до положень статті 1166 ЦК України саме відповідач мав довести відсутність своєї вини у завданій потерпілому шкоді.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково змінив рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2017 року задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2017 року скасувати.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 грудня 2016 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді