Встановлення МОТИВУ вчинення злочину є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України (ВС/КС № 466/9158/14-к від 01.03.2018)

Фабула судового акту: Правильність кваліфікації дій винної особи у злочинах, які потягли смерть потерпілого має визначальний характер.

Чинний Кримінальний кодекс містить два суміжні склади злочинів, наслідками яких є смерть потерпілого, яка настає від умисних дій винної особи, а саме ст. 115 КК України та ч. 2 ст. 121 КК України.

А тому правильність кваліфікації дій винної особи у таких має визначальний характер, який вплине у тому числі і на міру покарання яку буде призначено за вироком суду.

У даному випадку вироком місцевого суду особу засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України те, що вона за місцем свого проживання з невстановлених причин під час вживання спиртних напоїв завдала потерпілому множинні удари руками та кілька ударів молотком по голові, заподіявши відкриту черепно-мозкову травму, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки в момент заподіяння і перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Апеляційним судом вирок залишено без зміни.

На вказані судові рішення засудженим подано касаційну скаргу у якій він послався серед іншого і на відсутність мотиву умисного вбивства потерпілого.

Касаційний кримінальний суд погодився із такими доводами та скасовуючи вирок суду першої інстанції вказав, що за нормами ст. 91 ч. 1 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Не зважаючи на те, що органом досудового слідства в обвинувальному акті вказано про те, що злочин вчинено під час сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, яка виникла в ході вживання спиртних напоїв і переросла в бійку судом першої інстанції у вироку зазначено, що удари потерпілому було завдано з невстановлених причин.

Таким чином місцевий суд не зважаючи на вимоги п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України фактично змінив обвинувачення у справі не навівши у вироку мотиви такого рішення.

Аналізуйте судовий акт: ВСУ: Cтан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди (№ 5-34кс14 від 27.11.2014)

ВССУ: Визначальним для кваліфікації дій винної особи за ст. 115 КК України є спрямованість умислу винного та бажання настання смерті потерпілого (справа № 646/10855/15-к від 28.09.2017)

ВСУ визначив різницю між умисним вбивством - ст. 115 КК та перевищенням меж необхідної самооборони - ст.118 КК (Постанова ВСУ у справі № 5-34кс14)

Приговор: Переквалификация ст. 115 КК - "умышленного убийство" на ст. 119 УК Украины - "неосторожное убийство" (Апелляционный суд Запорожской области от 12 августа 2016г.)

Постанова

Іменем України

01 березня 2018 р.

м. Київ

Справа № 466/9158/14-к

Провадження № 51 - 645 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Іванової Г.В.,

прокурора Деруна А.І.,

засудженого ОСОБА_1,

його захисника адвоката Левицького І.С. у режимі відеоконференції,

потерпілої ОСОБА_3

розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014140090003032 від 17 вересня 2014 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого, останній раз вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області за ст. 152 ч. 1, ст. 153 ч. 1, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

за ст. 115 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2015 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 07 травня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання вказано рахувати з 17 вересня 2014 року.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 200 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та на користь держави 5 937 гривень 12 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 16 вересня 2014 року у період часу з 19 години 18 хвилин по 22 годину за місцем свого проживання в приміщенні квартири АДРЕСА_1, маючи умисел на вбивство ОСОБА_4, з невстановлених причин під час вживання спиртних напоїв завдав множинні удари руками ОСОБА_4 та в подальшому кілька ударів молотком по її голові, заподіявши відкриту черепно-мозкову травму, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки в момент заподіяння і перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_4

З метою приховання слідів злочину ОСОБА_1 загорнув тіло ОСОБА_4 у покривало, зв'язавши її руки та ноги. Того ж дня, приблизно о 23 годині ОСОБА_1 із залученням свого брата ОСОБА_5 винесли тіло ОСОБА_4 із квартири та віднесли до сміттєвого баку біля буд. 31 по вул. Гетьмана Мазепи в м. Львові, де витягнувши тіло із покривала, залишили його на місці.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2015 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою засудженого залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду щодо нього та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що його вина у вчиненні злочину судами доведена не була. Засуджений указує на допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме положень ст.ст. 22, 23, 94 і 95 КПК України щодо безпосередності дослідження та оцінки доказів у справі. Вважає, що висновки суду про доведеність його винуватості ґрунтується на недопустимих доказах, та зазначає, що у вироку не встановлено мотиву злочину.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Левицький І.С. висловили доводи на підтримання касаційної скарги і просили її задовольнити.

Потерпіла в судовому засіданні заперечувала проти касаційної скарги і просила залишити її без задоволення.

Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи касаційної скарги засудженого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме щодо незазначення та недоведення мотиву злочину, заслуговують на увагу.

У ст. 91 ч. 1 КК України наведені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Відповідно до вимог ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ст. 115 ч. 2 КК України, а також без ознак, передбачених ст.ст. 116-118 КК України, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ст. 115 ч. 1 КК України.

Як убачається із обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 під час сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, яка виникла в ході вживання спиртних напоїв і переросла в бійку.

У формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, яке зазначено в мотивувальній частині вироку, суд першої інстанції встановив, що удари ОСОБА_1 завдав ОСОБА_4 з невстановлених причин, не зазначивши при цьому підстави зміни обвинувачення в частині встановленого мотиву злочину. Встановлення мотиву вчинення злочину є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України.

Тобто, судом першої інстанції не дотримано зазначених вимог кримінального процесуального закону щодо доказування мотиву злочину та зазначення його у мотивувальній частині вироку.

Вказане порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним, що відповідно до ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_1

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 418 ч. 2 КПК України, розглядаючи справу за апеляційною скаргою засудженого, на зазначене порушення уваги не звернув та дійшов передчасного висновку щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції, а тому ухвала суду апеляційної інстанції також підлягає скасуванню.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а у кримінальному провадженні слід призначити новий розгляд у суді першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу засудженого частково. Інші доводи касаційної скарги, які аналогічні доводам апеляційної скарги, підлягають перевірці і з'ясуванню при новому розгляді в суді першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог КПК України, встановити усі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, із забезпеченням права ОСОБА_1 на захист прийняти законне і обґрунтоване рішення.

До постановлення вироку судом першої інстанції ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою слід вважати продовженим на строк не більше як на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою вважати продовженим на 60 днів.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: