Заява про беззаперечне визнання вини складається ВИКЛЮЧНО у присутності захисника (ВС/ККС у справі № 185/7793/20 від 06.10.2021)

Фабула судового акту: Починаючи з 2018 року Кримінальний процесуальним кодексом України врегульовано розгляд судовий розгляд справ про кримінальні проступки.

Так положеннями статей 381, 382 КПК України з метою так званої «процесуальної економії» було запроваджено розгляд обвинувальних актів навіть без присутності обвинуваченого.

Звісно, що законодавцем на законодавчому рівні було надано певні гарантії дотримання прав обвинуваченим у такі категорії справ, але ж не все так гладко.

У даній справі особу було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України, яка відноситься до категорії кримінальних проступків.

При цьому дане кримінальне провадження було розглянуто в порядку ст. ст. 381, 382 КПК України без виклику обвинуваченої.

На вирок суду засудженою було подано апеляційну скаргу з тих підстав, що під час написання заяви про визнання вини був відсутній адвокат, а орган досудового слідства належним чином не роз`яснив їй обмеження, які передбачені кримінальним процесуальним законом у разі розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку.

Проте, апеляційний суд не визнав вказані доводи обґрунтованими і вирок суду залишив без зміни.

У зв’язку із незгодою з такими висновками судів засудженою було подано касаційну скаргу з підстав порушення права на захист, оскільки під час написання заяви про визнання вини був відсутній адвокат, крім того органом досудового слідства не було роз`яснено належним чином обмеження, які передбачені кримінальним процесуальним законом у разі розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку. При цьому апеляційний суд неналежно розглянув доводи про відсутність адвоката під час написання заяви про визнання вини.

Касаційний кримінальний суд з доводами скарги погодився, скасувавши ухвалу суду апеляційної інстанції та направивши справу на новий апеляційний розгляд.

Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що у відповідності до норм ст. ст. 381-382 КПК України розгляд справ про кримінальні проступки у деяких випадках проводиться у порядку спрощеного провадження, яке має на меті прискорення кримінального провадження, усунення необґрунтованої тяганини при розгляді кримінальних справ і дозволяє забезпечити вирішення завдань кримінального провадження при процесуальній та ресурсній економії.

При цьому основною передумовою для розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні є встановлення прокурором під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності

За положеннями ч. 2 ст. 302 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний роз`яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинна бути додана письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Отже зазначена норма передбачає обов`язкову участь захисника, як додаткову гарантію дотримання прав підозрюваної/обвинуваченої особи, а також підтвердження добровільності такої згоди та усвідомленості її наслідків.

У даній справі питання відсутності захисника під час підписання обвинуваченою згоди порушувалося стороною захисту перед судом апеляційної інстанції, при цьому захисник на підтвердження цих доводів вказував на електронний лист, який надійшов на адресу апеляційного суду від адвоката, і в якому зазначалося, що адвокат не був присутній під час підписання заяви про беззаперечне визнання обвинуваченою своєї винуватості.

Таким чином суд апеляційної інстанції не перевірив по суті доводи апеляційної скарги обвинуваченої про те, що під час написання заяви про визнання вини був відсутній адвокат, а орган досудового слідства належним чином не роз`яснив обмеження, які передбачені кримінальним процесуальним законом у разі розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку, що ы потягло за собою скасування ухвали.

Аналізуйте судовий акт: Неповідомлення обвинуваченого про призначення експертизи, позбавлення можливості брати участь в її проведенні, має наслідком визнання висновку експерта неналежним доказом (Христинівський районний суд Черкаської області № 706/1113/20 від 25.10.2021 р.)

ВС/ККС: Участь обвинуваченого або засудженого у судовому засіданні в режимі відеоконференції є його безпосередньою участю у розгляді справи (ВС/ККС у справі № 320/2582/19 від 29.07.2021)

Проведення допиту обвинуваченого під час «спрощеного» розгляду справи є обов’язковим (ВС/ККС у справі № 426/14810/18 від 17.12.2020)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021року

м. Київ

Справа №185/7793/20

Провадження № 51-1860км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Бородія В. М., Чистика А. О.,

за участю

секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,

прокурора Кузнєцова С. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року та касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката Бутенко О. А. на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у кримінальному провадженні № 12020045370000275 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , громадянки України, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Павлоград Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов`язки, визначені ст. 76 КК України.

Згідно з обставинами, які встановлені судом першої інстанції, 09 жовтня 2020 року близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 прийшла до магазину «Дисконт», що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Центральна, 21/К, для придбання товарів. Перебуваючи в приміщенні вказаного магазину ОСОБА_1 на стелажі, що розташований біля касової зони, побачила шубу з хутра норки та у неї виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи вказаний умисел, вона взяла шубу та зайшла до однієї з примірочних кабінок, де, скориставшись тим, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, сховала шубу під свій верхній одяг та, доводячи свій протиправний умисел до кінця, попрямувала до виходу із торгівельної зали вищевказаного магазину, минула касові зони магазину «Дисконт», не оплативши кошти за вищезазначену шубу, та зникла. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинила ФОП ОСОБА_2 матеріальний збиток на суму 8,000 грн.

Кримінальне провадження було розглянуто в порядку ст. ст. 381 382 КПК України.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року зазначений вирок місцевого суду залишений без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, задовольнивши клопотання засудженої про допит адвоката ОСОБА_3 , обмежився дослідженням його заяви, яка надійшла електронною поштою, при цьому не перевіривши, чи дійсно ця заява була направлена ОСОБА_3

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не перевірили належним чином доводи сторони захисту про психічний тиск працівників правоохоронних органів на ОСОБА_1 , залишили поза увагою доводи засудженої, що заява про визнання вини була написана нею без участі захисника ОСОБА_3, який потім підписав цю заяву без участі засудженої. Вказується, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на заяву адвоката ОСОБА_3, відповідно до якої останній підтверджує той факт, що не був присутнім при підписанні ОСОБА_1 заяви про визнання нею вини та про згоду розглядати кримінальне провадження у спрощеному порядку.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не підтримав подані касаційні скарги.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.

У касаційній скарзі стороною захисту порушуються питання:

- щодо порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки під час написання заяви про визнання вини був відсутній адвокат, крім того ОСОБА_1 органом досудового слідства не було роз`яснено належним чином обмеження, які передбачені кримінальним процесуальним законом у разі розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку;

- щодо неналежного розгляду апеляційним судом доводів про відсутність адвоката під час написання заяви про визнання вини.

Сторона обвинувачення в касаційній скарзі порушує питання щодо неналежної перевірки судом апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги засудженої про відсутність під час підписання заяви про визнання вини адвоката.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 , кваліфікація її дій, вид та розмір призначеного покарання у касаційному порядку не оскаржуються. І захисник, і прокурор порушують питання про скасування судових рішень через порушення судами вимог кримінального процесуального закону, які вони вважають істотними.

Перевіривши вказані доводи як касаційної скарги сторони захисту, так і касаційної скарги сторони обвинувачення, Верховний Суд доходить таких висновків.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Розгляд таких справ у суді здійснюється в порядку ст. ст. 381-382 КПК України. При цьому суд має право призначити розгляд обвинувального акта у судовому засіданні та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне або суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

В останньому випадку розгляд проводиться у порядку спрощеного провадження, яке має на меті прискорення кримінального провадження, усунення необґрунтованої тяганини при розгляді кримінальних справ і дозволяє забезпечити вирішення завдань кримінального провадження при процесуальній та ресурсній економії.

Підставою для розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні є встановлення прокурором під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду. В такому випадку прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Отже, Верховний Суд має встановити, чи було допущено у вказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 порушення вимог кримінального процесуального закону, якими регулюється питання спрощеного порядку розгляду обвинувального акта.

Одним із прав, гарантованих ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, є право на справедливий судовий розгляд.

Зазначене право є одним із фундаментальних прав особи і включає в себе як право на захист, тобто право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, а також право на участь у судовому розгляді та право на оскарження постановлених щодо особи судових рішень.

Поряд з цим, хоча назване право є одним з фундаментальних прав особи, проте воно не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в закону.

Одним з таких обмежень, визначених кримінальним процесуальним законом, а саме ст. ст. 381-382 КПК України, є розгляд обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні.

За змістом вимог ч. 1 ст. 302 КПК України однією з передумов для направлення прокурором обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку є встановлення під час досудового розслідування того факту, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

При цьому за положеннями ч. 2 ст. 302 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний роз`яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд зазначає, що саме на орган досудового розслідування покладається обов`язок роз`яснити підозрюваному наслідки надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, що, у свою чергу, передбачає і з`ясування того, чи зрозумів підозрюваний, які наслідки очікують на нього у разі надання такої згоди. У зв`язку з цим, на думку Верховного Суду, саме сторона обвинувачення має довести перед судом належне виконання цього обов`язку, якщо відповідне питання порушується обвинуваченим чи його захисником у суді першої інстанції чи при оскарженні судового рішення.

Крім того, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинна бути додана письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Зазначена норма передбачає обов`язкову участь захисника, як додаткову гарантію дотримання прав підозрюваної/обвинуваченої особи, а також підтвердження добровільності такої згоди та усвідомленості її наслідків.

Отже, оскільки спрощене провадження у кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків є обмеженням фундаментального права людини на справедливий судовий розгляд (зокрема, права на захист, права брати участь у судовому розгляді, права на оскарження судового рішення), стороною обвинувачення мають бути належним чином виконані вимоги ст. 302 КПК України, тоді як суди повинні належним чином переконатися, що сторона обвинувачення виконала зазначені вимоги, а також належним чином перевірити скарги сторони захисту (у разі їх наявності) на порушення прокурором, слідчим положень указаної статті.

Як убачається з матеріалів провадження, питання відсутності захисника під час підписання ОСОБА_1 згоди порушувалося стороною захисту перед судом апеляційної інстанції, при цьому захисник на підтвердження цих доводів вказував на електронний лист, який надійшов на адресу апеляційного суду від адвоката ОСОБА_3, і в якому зазначалося, що адвокат не був присутній під час підписання заяви про беззаперечне визнання ОСОБА_1 своєї винуватості.

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченої, суд апеляційної інстанції послався лише на те, що «…як вбачається з матеріалів справи, а саме з заяви від 03.11.2020 року, яка особисто підписана ОСОБА_1 , остання беззаперечно визнала свою винуватість, була згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України та згодна була з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку. Жодних заперечень у неї не було. Крім цього, апеляційному суду надано адвокатом ОСОБА_3 заяву про те, що він на досудовому розслідуванні приймав участь в якості захисника інтересів обвинуваченої».

Таким чином, суд апеляційної інстанції не перевірив по суті доводи апеляційної скарги обвинуваченої про те, що під час написання заяви про визнання вини був відсутній адвокат, а орган досудового слідства належним чином не роз`яснив ОСОБА_1 обмеження, які передбачені кримінальним процесуальним законом у разі розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку. Натомість апеляційний суд обмежився коротким формальним посиланням на те, що в матеріалах провадження є підписана ОСОБА_1 заява обвинуваченої про згоду з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку, не з`ясувавши за яких обставин ця заява була складена.

Більше того, в апеляційному суді прокурором було заявлено клопотання про виклик ОСОБА_3 в судове засідання суду апеляційної інстанції для надання показань з наведеного вище приводу, яке апеляційним судом було задоволено, про що свідчить технічний запис судового засідання від 11 січня 2021 року.

Проте зазначений адвокат фактично в суд апеляційної інстанції викликаний не був, про що свідчить відсутність в матеріалах провадження будь-яких даних про те, що вказаному адвокату направлялись відповідні повідомлення, і, як наслідок, пояснень щодо своєї присутності чи відсутності під час написання ОСОБА_1 заяви про беззаперечне визнання своєї винуватості та роз`яснення останній наслідків надання такої заяви, суду апеляційної інстанції не надав.

Також апеляційним судом не було належним чином оцінено подану в електронному виді заяву, яка була направлена у формі електронного звернення від імені ОСОБА_3 Зокрема, апеляційний суд не звернув уваги на те, що вказана заява не містить відповідного електронного підпису адвоката, у зв`язку з чим неможливо зробити беззаперечний висновок, що вона була направлена до суду саме ОСОБА_3

Виходячи з наведеного, висновки апеляційного суду про безпідставність доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та законність вироку суду першої інстанції є передчасними, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

У разі, якщо в ході нового розгляду в суді апеляційної інстанції буде встановлено порушення права на захист, то вирок суду першої інстанції має бути скасований, а кримінальне провадження - призначене на новий розгляд в суді першої інстанції у загальному порядку.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 433 434 436-438 441 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника підлягає задоволенню в частині скасування ухвали апеляційного суду.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката Бутенко О. А. - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді