Неповідомлення обвинуваченого про призначення експертизи, позбавлення можливості брати участь в її проведенні, має наслідком визнання висновку експерта неналежним доказом (Христинівський районний суд Черкаської області № 706/1113/20 від 25.10.2021 р.)

У справі - де ключові доводи сторони обвинувачення ґрунтувались на висновку експертизи, та ще й на висновку такої експертизи, при проведенні якої не було дотримано прав обвинуваченого - суд постановив виправдувальний вирок.

Фабула судового акту: Матеріалами досудового розслідування особі було висунуто обвинувачення у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Так, сторона обвинувачення доводила, що ця особа, перебуваючи за кермом в стані алкогольного сп'яніння, порушила Правила дорожнього руху України, і не врахувавши дорожню обстановку, на небезпечній швидкості виїхала за межі проїзної частини, де врізалась у дерево. Авто загорілося. В результаті ДТП - пасажир на передньому сидінні - загинув. Пасажирка на задньому сидінні залишилась в живих - вони обидва із обвинуваченим зазнали травм.

Обвинувачений вину не визнавав і наголошував, що в момент ДТП за кермом був не він - водієм був саме загинувший, із яким вони товаришували. Він вказував, що оскільки до цього вживав алкоголь, прийнято було рішення що він поїде на пасажирському місці біля водія.

Допитані в судовому засіданні експерти вказали, що ними було проведено ситуаційне моделювання з наданим слідчим автомобілем. Встановленого переліку документів, які можливо використати в ході проведення експертизи не було. Комісія виходила з вихідних даних, які надав слідчий, зокрема, про те що в автомобілі знаходились три особи. Саме з наданих слідчими даних про тілесні ушкодження - зроблені підсумки про те, що загинувший був пасажиром переднього сидіння, а обвинувачений перебував на місці водія. За результатами експертизи надані відповіді лише на ті питання, які поставлені слідчим.

Таким чином, лише висновок комісійної судово-медичної експертизи, на підставі урахування відомих обставин ДТП, описаних тілесних ушкоджень, результатів проведеного ситуаційного моделювання, встановлював, що на момент ДТП на місці водія перебував обвинувачений. Інші докази (зокрема, покази свідка) цього факту не встановлювали.

Разом із тим, за змістом вступної частини висновку експерта було зазначено, що підозрюваний відмовився від надання показів щодо механізму ДТП. Суду не було надано доказів, відмови обвинуваченого від проведення слідчого експерименту за його участі, як не надано доказів і проведення слідчих експериментів з іншими учасниками з метою фіксування у встановленому законом порядку механізму ДТП, в тому числі і місце розташування пасажирів в салоні автомобіля під час ДТП.

Натомість, нормами КПК України передбачено,що при призначенні експертизи обвинувачений має право: 1) заявити відвід експерту; 2) просити про призначення експертизи з числа вказаних ним осіб; 3) просити про постановку перед експертизою додаткових запитань; 4) давати пояснення експерту; 5) пред'являти додаткові документи; 6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи; 7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи; 8) бути присутнім з дозволу слідчого при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення.

Також, в порушення п. 2.8. Інструкції “Про проведення судово-медичної експертизи” (Затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 р. № 6) експертами самостійно витребувано докази (вихідні дані) шляхом направлення (в подальшому отримання відповіді) обласній лікарні запиту на отримання рентгенівських знімків органів грудної клітки обвинуваченого.

Окрім того, проведення і відповідно - посилання у висновку на проведення експертами за участі слідчого та статистів ситуаційного моделювання, без участі обвинуваченого, є слідчим експериментом з метою перевірки показів свідка, що проводиться відповідно до ст. 240 КПК України та виходить за межі компетенції експертів.

Не повідомлення обвинуваченого про призначення у справі експертизи, позбавлення можливості брати участь в проведенні експертизи та позбавлення його можливості реалізувати в повній мірі інші свої права надані законом, порушує право на захист обвинуваченого.

Отже у цій справі:

Враховуючи вищевикладене, суд вказав, що висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки він отриманий з порушенням вимог КПК України.

Згідно ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а в разі якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим - ухвалюється виправдувальний вирок. Таким чином, суд визнав обвинуваченого невинуватим.

Аналізуйте судовий акт: Добровільне надання доказів стороною провадження не потребує їх «легалізації» шляхом тимчасового до них доступу (ВС/ККС у справі № 333/1539/16-к від 31.03.2021);

Участь обвинуваченого або засудженого у судовому засіданні в режимі відеоконференції є його безпосередньою участю у розгляді справи (ВС/ККС у справі № 320/2582/19 від 29.07.2021);

Упущену вигоду у кримінальному процесі стягнути можна, але за умови надання належних доказів (ВС/ККС від 26.08.2021 у справі № 468/46/18-к);

Анонімка не є підставою для початку розслідування. Вона слугує лише підставою для перевірки викладеної в ній інформації (ВС/ККС у справі № 556/450/18 від 30.09.2021);

Відсутність постанови про призначення конкретного слідчого (групи слідчих) тягне за собою визнання усіх доказів недопустимими (ВС/ККС у справі № 724/86/20 від 04.10.2021).

Справа № 706/1113/20

1-кп/706/45/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року місто Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді: Орендарчук М.П.

за участю секретаря судового засідання: Карбівської Я.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівка кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, громадянина України, фактичне місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , працював на посаді поліцейського водія роти конвойної служби № 3 ГУНП в Черкаській області, раніше не судимий.

за ч. 2 ст. 286 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.03.2020 за № 62020100000000676,

за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження прокурорів- Заглядової Ж.О., Савченка В.В., Хомік М.В.

захисника- адвоката- Бурлаки В.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 28 березня 2020 року, близько 17 години 40 хвилин, порушуючи вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього рухуУкраїни, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною по вул. Вишневої в с. Заячківка Христинівського району Черкаської області, чим вже створював потенційну загрозу безпеці дорожнього руху.

Так, він наближаючись до ділянки заокруглення проїзної частини ліворуч, на якій максимальна величина швидкості автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за умовами збереження поперечної стійкості згідно висновку судової авто технічної експертизи від 31.08.2020 № 11002/20-52 становить 41…44 км/год., порушуючи вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього рухуУкраїни, не врахувавши дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість транспортного засобу щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та рухався зі швидкістю, яка згідно висновку судової авто технічної експертизи від 31.08.2020 № 11004/20-52 складала 44…52 км/год, внаслідок чого допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини праворуч та здійснив наїзд на дерево, що в подальшому спричинило загорання транспортного засобу.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми з залученням численних ділянок тіла, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 30.03.2020 № 05-07-02/137 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та між виявленими тілесними ушкодженнями та смертю потерпілого існує прямий причинний зв`язок.

Порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.1 Правил дорожнього рухуУкраїни, згідно яких під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, відповідно до висновку судової авто технічної експертизи від 31.08.2020 № 11002/20-52 перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 , органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України- порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Прокурор підтримав пред"явлене ОСОБА_1 обвинувачення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину органом досудового розслідування не визнав повністю та показав, що 28.03.2020 він знаходився в с. Заячківка в ОСОБА_4 де вони працювали на городі. Після цього пообідали і він пішов в будинок відпочивати. Під час обіду він вживав спиртні напої, а саме 4-5 чарок. Через деякий час до будинку зайшов ОСОБА_2 та попросив завезти його додому. Він йому відмовив, повідомивши, що не може керувати автомобілем, оскільки вживав спиртні напої. ОСОБА_2 попросив ключі від автомобіля та сказав, що сам буде керувати транспортним засобом та поїде додому. ОСОБА_4 запропонували їхати разом з ним. Автомобіль належить його матері, але ним найбільше користувався його дядько на підставі техпаспорту, а також він та інші його друзі. За кермом автомобіля був потерпілий. В салоні автомобіля він сидів на місці пасажира, а ОСОБА_4 на задньому сидінні, потерпілий за кермом автомобіля. З якою швидкістю руху їхав автомобіль йому невідомо. По дорозі, рухаючись на гору, повертаючи він почув ззаду удар, хлопок чи колесо чи газ, та автомобіль знесло на обочину. Більше він нічого не пам`ятає, а прийшов до тями вже в швидкій допомозі по дорозі в лікарню. Як його витягували з автомобіля він також не пам`ятає. Хто саме викликав працівників поліції йому невідомо і пояснити висновок експерта не може, оскільки не експерт. Вже на фото він побачив, що автомобіль передньою частиною вдарився об дерево. В матеріалах, які складали працівники поліції пошкодження автомобіля зазначені не були. Відтворення по висновку з ним не було як і з іншими учасниками.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що 28.03.2020 він працював на городі. В другій половині дня почули сильний удар. Він побіг в ту сторону де було чути удар та побачив, що автомобіль врізався в дерево та загорівся. Автомобіль стояв справа від дороги до нього передньою частиною. З-під капоту автомобіля йшов вогонь та дим. Йому було відомо, що даний автомобіль належить ОСОБА_1 і те, що в нього стосунки зі ОСОБА_4 , яка в свою чергу має дітей. Коли він підбіг до автомобіля пасажири ще перебували в салоні автомобіля. Він прийняв рішення допомогти та почав витягувати людей з салону автомобіля. Як виявилося в салоні було троє людей, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 . Через певний час до нього приєднався його син та інші люди. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в автомобілі спереду, на передніх сидіннях, хто на якому не пам`ятає. Бокове скло в автомобілі були тоновані, а лобове скло в диму, а тому він не розібрав хто саме де сидів в автомобілі і цього не пам`ятає. Він особисто витягнув з автомобіля ОСОБА_2 , разом з іншими відтягнули його від автомобіля, оскільки була ймовірність вибуху газового балону та разом з місцевим фельдшером почали надавати йому допомогу, робити штучне дихання, оскільки їм здалося, що в нього був пульс. Потім виявилося, що він вже був мертвий. Коли з автомобіля витягували ОСОБА_1 він був без свідомості, а потім він прийшов до тями. Крім цього він також допоміг жінці вийти з автомобіля. Вона була при свідомості і сиділа в салоні автомобіля ззаду. Пізніше приїхала поліція, швидка допомога, пожежники і вони вже чекали прокуратуру з м. Черкас та м. Києва.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 показав, що в дослідній частині висновку зазначені всі документи на яких зроблено висновок експертів. Крім цього, експертами проведено ситуаційне моделювання з наданим слідчим автомобілем. Встановленого переліку документів, які можливо використати в ході проведення експертизи немає. У разі необхідності отримати додаткові матеріали, експерт звертається з відповідним клопотанням. Слідчий експеримент, це слідча дія і до компетенції експертів не відноситься. В ході проведення даної експертизи експертами було прийнято рішення про проведення ситуаційного моделювання. Комісія експертів в ході даної експертизи виходила з вихідних даних, які надав слідчий, зокрема про те, що в автомобілі знаходились три особи. Крім цього, слідчий надав на розгляд комісії тілесні ушкодження і саме з цих даних зроблені підсумки про те, що ОСОБА_2 перебував в автомобілі в якості пасажира переднього сидіння, а ОСОБА_1 перебував на місці водія. За результатами експертизи надані відповіді лише на ті питання, які поставлені слідчим.

Допитаний в якості експерта ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що в дослідній частині висновку вказані дані на підставі яких він зроблений. Слідчий експеримент це слідча дія, а вони не наділені такими повноваження. Разом з тим в ході проведення експертизи вони проводили ситуаційне моделювання за участю статистів та такого ж автомобіля. В ході моделювання розміщували статистів в автомобілі відповідно до отриманих тілесних ушкоджень. Керувались Наказом № 6 від 17.01.1995, ЗУ «Про судову експертизу», КПК України. Використовували надані слідчим документи і на їх підставі проводили експертизу. За результатами експертизи надані відповіді на питання поставлені слідчим.

Допитаний в якості експерта ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що в дослідній частині висновку вказані документи які вони вивчали в ході проведення експертизи. Затвердженого переліку документів, які необхідні для проведення експертизи немає. У вихідних даних було зазначено де саме в автомобілі перебував ОСОБА_2 . За результатами проведеної експертизи встановлено, що ОСОБА_2 перебував в автомобілі в якості пасажира. В ході проведення експертизи вони використовували покази свідка ОСОБА_5 , але не оцінювали їх, а виходили з об`єктивних даних. Судово- медична експертиза ґрунтується на об`єктивних даних, без припущень.

Суд, дотримуючись принципу диспозитивності та змагальності, з власної ініціативи рішень про допит інших осіб не приймав.

В судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази, надані стороною обвинувачення:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.03.2020 зі схемою, ілюстративною таблицею та фотознімками, відповідно до якого оглянуто та зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди, яке знаходиться в межах населеного пункту перехрестя вулиць Вишнева та Миру с. Заячківка;

- висновок судово-медичної експертизи № 05-7-02/137 від 30.03.2020, відповідно до якого на основі даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 , 1959 року народження, враховуючи відомі обставини і дані лабораторних експертиз експерт прийшов до наступних підсумків, що смерть його настала в результаті поєднаної травми з залученням численних ділянок тіла: - закритої черепно-мозкової травми без ушкодження кісток черепа з крововиливами під м`які мозкові оболонки; -закритої тупої травми органів грудної клітки та грудного відділу хребта; множинних двосторонніх переломів ребер, перелому грудини; забоїв легень, перелому грудного відділу хребта; двостороннього гемотораксу; - закритої тупої травми органів черевної порожнини:множинних розривів печінки, крововиливів навколониркову клітковину правої нирки з гемоперітонеумом (накопичення крові в черевній порожнині). Поєднана травма в своєму перебігу ускладнилась розвитком травматичного геморагічного та спінального шоку.

Вказані ушкодження утворились в результаті дії твердих тупих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові (ДТП 28.03.2020) і носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

При зовнішньому дослідженні виявлено: три синці в верхній третині правого плеча по передньо-внутрішній поверхні; смугасті садна задньо-внутрішньої поверхні правого ліктьового суглобу з переходом на верхню третину правого передпліччя; в основі правої кістки садно; рана в основі 2-го пальця лівої кисті по тильній поверхні; косе садно передньо-бічної поверхні правого колінного суглобу з переходом у верхню третину правої гомілки оточене двома синцями; глибоке садно в середній третині передньої поверхні правої гомілки; садно верхньої третини лівої гомілки по передньо-зовнішній поверхні; садно в середній третині лівої гомілки.

Дані тілесні ушкодження утворились від дії твердих тупих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові (ДТП 28.03.2020) і відносяться до категорії: -садна та синці до легких тілесних ушкоджень; - рана до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Будь-яких інших тілесних ушкоджень при судово-медичнківій експертизі трупа не виявлено.

При судово-медичній (токсикологічній) експертизі у доставленому зразку крові трупа ОСОБА_2 , 1959 року народження, виявлено: етанол в кількості - 1.91г/дм3 (проміле), що на момент смерті у людини з середньою стійкістю до алкоголю могло відповідати алкогольному сп`янінню середнього ступеню тяжкості.

Не виявлено: метиловий, пропілові, бутилові та амілові спирти, ацетон, хлороформ, етилацетат, бензол, толуол та 1,2-дихлоретан.

Враховуючи дані судово-медичної експертизи трупа, обставини вказані в постанові та протоколі огляду транспортного засобу від 10.04.2020, приходить до наступних підсумків, що утворення вищевказаних тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 за обставин та в час ДТП, зазначених в описовій частині постанови, під час перебування ОСОБА_2 на місці переднього пасажира автомобіля ( на передньому пасажирському сидінні) не виключається;

- висновок судово-медичної експертизи № 05-7-01/391 від 26.06.2020, відповідно до якого у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено струс головного мозку, множинні садна обличчя, садна поперекової ділянки справа, садна обох колінних суглобів, перелом 6-го ребра зліва по передньо-пахвинній лінії. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів,можливо в час та при обставинах вказаних в постанові, і відносяться: - перелом 6-го ребра зліва по передньо-пахвинній лінії до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; - струс головного мозку, множинні садна обличчя до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; - садна поперекової ділянки справа, садна обох колінних суглобів до категорії легких тілесних ушкоджень.

Утворення, виявлених у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, за обставин та в час ДТП, зазначені в описовій частині постанови, під час перебування останнього на місці водія автомобіля, можливе;

- протокол огляду транспортного засобу від 10.04.2020, відповідно до якого оглянуто автомобіль ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 та виявлено: зовнішнє пошкодження: лакофарбове покриття кузову автомобіля повністю знищено значним термічним впливом, відсутнє все скло, знищено значним термічним впливом салон автомобіля та гума коліс. Виявлено деформацію металу кузову автомобіля в передній центральній частині з напрямком деформуючого зусилля спереду назад. Рульове колесо відсутнє, оскільки знищено значним термічним впливом. Привести в дію рульовий механізм неможливо в зв`язку з чим рульове управління в непрацездатному стані. Педаль гальм в місці конструктивного кріплення вільно ходить не приводячи в дію гальмівну систему. Бачок із гальмівною рідиною відсутній, ймовірно знищений значним термічним впливом як і решта елементів під капотом автомобіля. Гальмівні шланги знищені значним термічним впливом, на передній вісі з обох сторін наявні елементи дискових гальм, а на задній- барабанних гальм. Відсутні освітлювальні прилади, дзеркала заднього виду та скло;

- висновок експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 11004/20-52 від 31.08.2020, відповідно до якого величина швидкості руху автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENСЕ, яка відповідає витратам кінетичної енергії на утворення деформацій кузовних деталей автомобіля і на подолання сил опору на переміщення автомобіля у стані бокового зносу на відстані слідів юзу становить 44…52 км/год;

- висновок експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 11002/20-52 від 31.08.2020, відповідно до якого дії водія автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENСЕ, д/н НОМЕР_1 регламентувались вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху. Максимальна величина швидкості автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENСЕ на заокругленні за умовами збереження поперечної стійкості становить 41…44 км/год. Технічна можливість уникнення досліджуваної ДТП для водія автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENСЕ полягала у врахуванні дорожньої обстановки, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати транспортним засобом згідно вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENСЕ вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху. Вказані невідповідності знаходяться у причинному зв`язку з виникненням ДТП;

- висновок комісійної судово-медичної експертизи ( експертиза за матеріалами справи) № 04-01/25 від 18.09.2020 відповідно до якої на підставі вивчення наданих медичних документів, беручи до уваги дані проведеного ситуаційного моделювання та з метою відповіді на поставлені в постанові питання, комісія експертів приходить до наступного: З урахування відомих обставин дорожньо-транспортної пригоди, описаних тілесних ушкоджень, результатів проведеного ситуаційного моделювання, вважають, що на момент дорожньо-транспортної пригоди яка відбулась 28.03.2020 близько 17:40 год на автодорозі по вул. Миру в с. Заячківка Христинівського району Черкаської області, на місці водія транспортного засобу ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував ОСОБА_1 . З урахуванням відомих обставин дорожньо-транспортної пригоди, описаних тілесних ушкоджень, результатів проведеного ситуаційного моделювання, вважають, що на момент дорожньо-транспортної пригоди яка відбулась 28.03.2020 близько 17:40 на автодорозі по вул. Миру в с. Заячківка Христинівського району Черкаської області, на місці пасажира переднього сидіння транспортного засобу ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував ОСОБА_2 . З урахуванням відомих обставин дорожньо-транспортної пригоди, описаних тілесних ушкоджень, результатів проведеного ситуаційного моделювання та враховуючи вищевикладене, вважають, що на момент дорожньо-транспортної пригоди яка відбулась 28.03.2020 близько 17:40 на автодорозі по вул. Миру в с. Заячківка, Христинівського району Черкаської області, на місці пасажира заднього сидіння транспортного засобу ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебувала ОСОБА_4 .

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК Українине знайшло свого підтвердження з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 КПК Українипорядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, з метою застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Відповідно до ст. 337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 даної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі. Відповідно до ч. 3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland) від 25 березня 1983 року зробив висновок, що принцип невинуватості є одним із елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні пункту 1 ст. 6 Конвенції.

На думку Суду, пункт 2 статті 6 Конвенції «вимагає …, аби судді, виконуючи свої завдання, не ставились до них із переконанням, що підсудний учинив інкримінований йому злочин, тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитись на користь підсудного» (рішення у справі Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) від 06 грудня 1988 року).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні поряд з іншими підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.

Згідно ч.2 ст.91 КПК Українидоказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

У відповідності до ч.1ст.94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК Українипорядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст.85 КПК Україниналежними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції Українизазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»), тощо.

Також, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Перес проти Франції», заява № 47287/99 від 12 лютого 2004 р. вказав, що «Дія статті 6 Конвенції полягає і в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи».

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Жоден із досліджених в суді доказів, наданих стороною обвинувачення, зокрема таких як: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.03.2020 зі схемою, ілюстративною таблицею та фотознімками, висновок судово-медичної експертизи № 05-7-02/137 від 30.03.2020, висновок судово-медичної експертизи № 05-7-01/391 від 26.06.2020, протокол огляду транспортного засобу від 10.04.2020, висновок експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 11004/20-52 від 31.08.2020, висновок експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 11002/20-52 від 31.08.2020, прямо не вказують на те, що саме ОСОБА_1 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, 28 березня 2020 року близько 17 год. 40 хв. керував автомобілем марки ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною вул. Вишневої в с. Заячківка Христинівського району Черкаської області, та скоїв ДТП.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що він особисто 28 березня 2020 року витягував пасажирів автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENS з салону автомобіля одразу після ДТП. Однак, хто саме перебував за кермом автомобіля він не пам`ятає. Зазначив лише, що пасажири автомобіля ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували на передніх сидіннях автомобіля, але хто на якому не пам`ятає, що в свою чергу також не доводить беззаперечного факту керування ОСОБА_1 автомобілем як в стані алкогольного сп`яніння так і в момент ДТП та відповідно факту скоєння саме ним ДТП.

Стосовно наданого стороною обвинувачення доказу - висновку комісійної судово-медичної експертизи (експертиза за матеріалами справи) № 04-01/25 від 18.09.2020 суд зазначає наступне.

Обов`язок доведення законності та достовірності доказу покладений на сторону обвинувачення.

Згідно ч. 1 ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 23 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У ст.129 Конституції Українисеред основних засад судочинства закріплено, зокрема, такі, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист.

Аналізуючи зазначені норми, суд приходить до беззаперечного висновку, що прокурор під час судового розгляду надає суду ті докази, які вважає необхідними для доведеності або спростування тієї чи іншої обставини, при цьому суд позбавлений можливості витребовувати у прокурора будь-які документи, оскільки в цьому разі буде порушено принцип змагальності сторін у кримінальному провадженні.

Так, за змістом вступної частини висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) № 04-01/25 від 18.09.2020 в розділі «Обставини справи» зазначено, зокрема, що за змістом фабули постанови про призначення експертизи вказано, що підозрюваний ОСОБА_1 відмовився від надання показів щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим суду не надано доказів, відмови обвинуваченого від проведення слідчого експеременту за його участі, як не надано доказів і проведення слідчих експериментів з іншими учасниками з метою фіксування у встановленому законом порядку механізму дорожньо-транспортної пригоду, в тому числі і місце розташування пасажирів в салоні автомобіля під час ДТП.

Натомість, нормами КПК Українипередбачено,що при призначенні експертизи обвинувачений має право: 1) заявити відвід експерту; 2) просити про призначення експертизи з числа вказаних ним осіб; 3) просити про постановку перед експертизою додаткових запитань; 4) давати пояснення експерту; 5) пред`являти додаткові документи; 6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи; 7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи; 8) бути присутнім з дозволу слідчого при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення.

Не повідомлення обвинуваченого про призначення у справі експертизи, позбавлення можливості брати участь в проведенні експертизи та позбавлення його можливості реалізувати в повній мірі інші свої права надані законом, порушує право на захист обвинуваченого.

Відповідно до п. 2.8. Інструкції « Про проведення судово-медичної експертизи»(Затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 р. N 6) при проведенні експертизи судово-медичний експерт має право ознайомлюватись з матеріалами справи, що стосуються експертизи.

Якщо наданих матеріалів недостатньо для вирішення поставлених перед експертом питань, він має право порушувати клопотання перед особою, яка призначила експертизу, про надання додаткових матеріалів та документів, які необхідні для її проведення. Експерт також має право просити особу, яка призначила експертизу, уточнити або пояснити питання, запропоновані йому для вирішення при виконанні експертизи.

За змістом зазначеного вище висновку експерта 28.08.2020 експертами самостійно витребувано докази (вихідні дані) шляхом направлення (в подальшому отримання відповіді), КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» з проханням організації вивчення рентгенівських знімків органів грудної клітки ОСОБА_1 , що є порушенням вимог п. 2.8 Інструкції.

Відповідно до ст. 240 КПК Україниз метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Проведення і відповідно посилання у висновку на проведене експертами за участі слідчого та статистів ситуаційне моделювання, без участі обвинуваченого, є слідчим експериментом з метою перевірки показів свідка ОСОБА_5 , що виходить за межі компетенції експертів.

Відповідно до ст. 86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 89 КПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний доказ, а саме висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) № 04-01/25 від 18.09.2020 є недопустимим доказом, оскільки він отриманий з порушенням вимог КПК України, а тому клопотання адвоката Бурлаки В.І. про визнання його недопустимим підлягає до задоволення.

Згідно ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а в разі якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК Україниухвалюється виправдовувальний вирок.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Аналізуючи встановлені обставини та наведені норми діючого законодавства, суд приходить до беззаперечного висновку, що під час судового розгляду не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та вичерпані можливості їх отримання, що відповідно до п.3 ч.1 ст.284 КПК України, є безумовною підставою для закриття кримінального провадження під час досудового розслідування, а відповідно до ч.7 ст.284 КПК України, якщо зазначені обставини виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 373 КПК України..

Речовий доказ по кримінальному провадженню: автомобіль марки ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на зберігання до Христинівського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області, повернути власнику, відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Понесені процесуальні витрати, пов`язані з проведення експертиз, підлягають відшкодуванню за рахунок держави.

Цивільний позов не пред`явлено.

Захід забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувався. Клопотання про його застосування до суду не надходило.

Керуючись ст.ст. 368-370, 373-374, 395 КПК України, суд

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Речовий доказ по кримінальному провадженню: автомобіль марки ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на зберігання до Христинівського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області, повернути власнику.

Процесуальні витрати на залучення експертів вважати понесеними за рахунок держави.

Цивільний позов не пред`явлено.

Захід забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувався.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Христинівський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя М. П. Орендарчук