Заява потерпілих про призначення покарання не пов’язаного з позбавленням волі не свідчить про їх бажання звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням (ВС/ККС № 702/880/16-к від 10.05.2018)

Фабула судового акту: У даній справі вироком суду першої інстанції особу засуджено за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Водночас апеляційним судом вказаний вирок змінено та засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком.

При цьому звільняючи засудженого від відбування покарання суд апеляційної інстанції серед іншого врахував і те, що потерпілими під час апеляційного перегляду справи було подано заяви з проханням призначити засудженому покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

На таку ухвалу прокурором подано касаційну скаргу з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про засудженого внаслідок м’якості (ст. 65 КК України).

Суд касаційної інстанції погодився із доводами прокурора та вказав, що місцевий суд призначаючи покарання за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України в межах санкцій частин цих статей закону України про кримінальну відповідальність, місцевий суд урахував характер і ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, дані про особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризувався позитивно, не судимий, є інвалідом ІІ групи та учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, наявність на утриманні матері похилого віку, позицію потерпілих, які просили призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. Суд також урахував пом'якшуючі покарання обставин - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Натомість суд апеляційної інстанції апеляційний суд належним чином не врахував конкретні обставини справи та ступінь тяжкості вчинених злочинів, та, зокрема грубість порушення ним вимог Правил дорожнього руху України при керуванні транспортним засобом, а також те, що це потягло за собою тяжкі наслідки у виді смерті потерпілого.

Окрім того, на думку ККС те, що потерпілі подали до апеляційного суду заяви з проханням призначити засудженому покарання не пов'язаного з позбавленням волі не свідчить про їх позицію щодо можливості звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Залишення злочинцем місця ДТП та ненадання допомоги потерпілому, який згодом загинув, не вважаються тяжкими наслідками, які обтяжують покарання відповідно до ст. ст. 135 та 286 КК України (ВС/ККС, № 566/606/15-к від 20 червня 2018 р.)

За ст. 286 КК України стан алкогольного сп’яніння водія не впливає на кваліфікацію злочину, проте є обтяжуючою обставиною при призначенні покарання і має зазначатись у вироку (ВСУ у справі № 5-368кс(15)16 від 1 грудня 2016р.)

М’який вирок водію, який збив людину і вона померла, скасовано за скаргою потерпілого на підставі істотного порушення вимог КПК - ст. 349 КПК України (Апеляційний суд Вінницької області від 8 вересня 2016р.)

Постанова

Іменем України

10 травня 2018 р.

м. Київ

справа № 702/880/16-к

провадження № 51-929 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,

секретаря

судового засідання БражникаМ. В.,

за участю:

прокурора Пашкова Є.Є.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250000000511 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Горбулів Черняхівського району Житомирської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 громадянина України, раніше не судимого,

визнаного винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України,

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2016року ОСОБА_2 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 135 КК України - на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 286 КК України - на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено та призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 286 КК України - на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 135 КК України - на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з залученням експертів. В решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

14 грудня 2015 року близько 16:50 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Daewoo Lanos TF69Y Легковий Седан", реєстраційний номер НОМЕР_1, неподалік будинку № 49 по вул. Б. Хмельницького м. Монастирище Черкаської області, порушив вимоги п. п. 2.3 б); 12.3; 12.4; 13.3 Правил дорожнього руху України (в редакції від 21 жовтня 2015 року), був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, у темну пору доби, під час виникнення небезпеки для його руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, під час руху у населеному пункті перевищив допустиму швидкість 60 км/год., під час обгону не дотримався безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, та здійснив наїзд на ОСОБА_5, який рухався на велосипеді «Салют» у попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.

ОСОБА_2 у порушення вимог п. 2.10. а), г) Правил дорожнього руху України (в редакції від 21 жовтня 2015 року) не зупинив керований ним транспортний засіб, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому ОСОБА_5, не викликав карету швидкої медичної допомоги та з місця пригоди втік.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор стверджує про незаконність ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2, яку просить скасувати з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про засудженого внаслідок м'якості. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував ст. 65 КК України при призначенні ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, не врахував тяжкість вчиненого злочину, його наслідки та обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого засудженому було призначене м'яке покарання. Посилається на невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам статей 370 372 КПК України.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали письмові клопотання на підтримання поданої скарги.

На касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_2 подав заперечення, указуючи про правильність застосування судом апеляційної інстанції вимог ст. 75 КК України при пом'якшенні призначеного йому покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Пашков Є. Є. просив касаційну скаргу сторони обвинувачення задовольнити, скасувавши ухвалу суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, стверджуючи про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Правильність встановлення фактичних обставин справи, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не заперечуються та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України в межах санкцій частин цих статей закону України про кримінальну відповідальність, місцевий суд урахував характер і ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, дані про особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризувався позитивно, не судимий, є інвалідом ІІ групи та учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, наявність на утриманні матері похилого віку, позицію потерпілих, які просили призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. Суд також урахував пом'якшуючі покарання обставин - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Це рішення суду прокурор не оспорює.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції, пом'якшуючи ОСОБА_2 покарання, неправильно застосував вимоги ст.75 КК України.

Так, зокрема, згідно з вимогами ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Пом'якшуючи призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, апеляційний суд належним чином не врахував конкретні обставини справи та ступінь тяжкості вчинених злочинів, та, зокрема грубість порушення ним вимог Правил дорожнього руху України при керуванні транспортним засобом, а також те, що це потягло за собою тяжкі наслідки у виді смерті потерпілого.

Одночасно усупереч вимогам ст. 75 КК України рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням належним чином не мотивовано і не указано, які дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Ті позитивні дані про особу ОСОБА_2 на які послався суд апеляційної інстанції, а також стан здоров'я засудженого, були враховані судом при визначенні місцевим судом виду та міри покарання за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.

Застосовуючи ст. 75 КК України та звільняючи ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, апеляційний суд не вказав інших обставин, не врахованих місцевим судом, які б свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. З огляду на це, колегія суддів вважає безпідставним призначення апеляційним судом ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Те, що потерпілі подали до апеляційного суду заяви з проханням призначити ОСОБА_2 покарання не пов'язаного з позбавленням волі не свідчить про їх позицію щодо можливості звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду належить повно й всебічно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, дослідити обставини провадження та постановити законне та обґрунтоване судове рішення, призначивши покарання, яке б відповідало вимогам статей 50 65 КК України, враховуючи, що призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 433 436 441 442 КПК України , п. 15 «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд

у х в а л и в:

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.