Вимушене порушення Правил дорожнього руху, яке потягло за собою дорожньо-транспортну пригоду унеможливлює кримінальну відповідальність (ВС/ККС № 585/8/16-к від 05.04.2018)

Фабула судового акту: У 2017 році на дорогах України трапилось 162500 дорожньо-транспортних пригод під час яких загинуло майже 3500 чоловік.

Сподіваюсь, що усі читачі пам’ятають останнє резонансне ДТП, яке трапилось в центрі Харкова та яке забрало за собою 6 людей.

У даний час ця справа розглядається місцевим судом, який і повинен встановити хто ж саме винний у утому, що трапилось, чи були дії водіїв вимушені та хот ж з них підлягає кримінальній відповідальності.

Сама специфіка розслідування справ про дорожньо-транспортні пригоди потребує ОДНОЗНАЧНЕ призначення та проведення автотехнічної експертизи на підставі якої суд встановлює винність того чи іншого учасника дорожнього руху.

Але ж на практиці інколи трапляються випадки так би мовити «обоюдної» вини водії через порушення ними правил дорожнього руху через які один був вимушений порушити ДТП щоб врятувати себе.

Вироком, який пропонується до уваги читачів, водія визнано винним за ч. 1 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у виді виправних робіт з відрахуванням у дохід держави 10 % з відбуванням за місцем роботи засудженого без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно обвинувального акту водій керуючи автомобілем, наблизившись до нерегульованого «Т» подібного перехрестя, перед початком здійснення маневру повороту ліворуч, в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, не впевнився в тому, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав виконувати поворот ліворуч з крайнього лівого положення, не надавши дорогу попутному транспортному засобу, який в цей час здійснював обгін його автомобіля на зустрічній смузі руху, та допустив зіткнення із мотоциклом. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому були заподіянні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вказаний вирок було оскаржено у апеляційному порядку. Проте, апеляційний суд залишив його без змін, що стало підставою для звернення сторони захисту до касаційного суду.

В обґрунтування своїх доводів захисник засудженого послався на те, що діях його підзахисного відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки потерпілий створив для нього небезпеку для руху. Також адвокатом зазначено, що місцевий суд залишив поза увагою, що дії потерпілого також знаходилися в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Касаційний кримінальний суд до таких доводів прислухався та судові рішення нижчестоящих судів скасував з таких підстав.

ККС вказав, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки даним, що містяться у висновку комплексної автотехнічної експертизи про наявність порушень ПДР в діях потерпілого, які знаходилися в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Водночас на думку суду касаційної інстанції місцевим судом під час судового розгляду справи не з'ясовано хто саме з водіїв і якими діями створив небезпечну дорожню обстановку, а далі - і аварійну ситуацію, хоча, як правило, в причинному зв'язку з наслідками визнаються порушення правил безпеки руху з боку того водія, який створив аварійну ситуацію, хто з них мав більшу можливість уникнути зіткнення.

Також ККС наголосив на тому, що у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в діях водіїв складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, необхідно встановити причинний зв'язок між діяннями кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку, тобто з’ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Аналізуйте судовий акт: Вирок все в одному: Суд засудив на 7 років винного у ДТП за ч. 2, ст. 286 КК України та стягнув з нього матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі (Київський районний суд м. Харкова від 6 лютого 2017 р. у справі № 640/13725/16-к)

За ст. 286 КК України стан алкогольного сп’яніння водія не впливає на кваліфікацію злочину, проте є обтяжуючою обставиною при призначенні покарання і має зазначатись у вироку (ВСУ у справі № 5-368кс(15)16 від 1 грудня 2016р.)

Кримінальна відповідальність особи виключається, якщо ця особа порушила ПДР вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала ТЗ (Постанова ВСУ у справі №5-218кс15 від 5 листопада 2015р.)

Постанова

Іменем України

05 квітня 2018 р.

м. Київ

справа №585/8/16-к

провадження № 51-2167км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О. П.,

суддів: Кравченка С. І., Білик Н. В.,

секретаря судового засідання Гапона В. О.,

за участю:

прокурора Матюшевої О. В.,

захисника ЯковцяЄ. О.,

засудженого ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та захисника Яковця Є.О. на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015200100000355, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 вересня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді виправних робіт з відрахуванням у дохід держави 10 % з відбуванням за місцем роботи засудженого без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 28 березня 2015 року о 12.00 год., керуючи автомобілем «ВАЗ-21063» та рухаючись по вул. Горького в м. Ромни, наблизившись до нерегульованого «Т» подібного перехрестя, перед початком здійснення маневру повороту ліворуч, в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, не впевнився в тому, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав виконувати поворот ліворуч з крайнього лівого положення, не надавши дорогу попутному транспортному засобу, який в цей час здійснював обгін його автомобіля на зустрічній смузі руху, та допустив зіткнення із мотоциклом «HONDA PC 34» під керуванням ОСОБА_3 Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 були заподіянні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2016 року вирок щодо засудженого ОСОБА_2 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальне провадження закрити. Вважає, що в діях його підзахисного відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки ОСОБА_3 створив для нього небезпеку для руху. Зазначає, що суд залишив поза увагою, що дії потерпілого також знаходилися в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що доводи його апеляційної скарги та скарги захисника апеляційним судом залишено без належного обґрунтування та спростування, а також не надано відповіді на всі доводи апелянтів, чим порушено вимоги ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ЯковецьЄ. О. та засуджений ОСОБА_2 підтримали подані скарги.

Прокурор Матюшева О.В. вважала, що касаційна скарга прокурора є обґрунтованою та просила її задовольнити, а касаційну скаргу захисника - задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак цих законодавчих вимог апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, захисник, не погодившись з вироком суду першої інстанції, подав на нього апеляційну скаргу, в якій зазначав про відсутність в діях його підзахисного складу кримінального правопорушення. Сторона захисту в апеляційній скарзі посилалася на те, що суд першої інстанції при наданні оцінки доказам не врахував ряд обставин, а саме, що потерпілий ОСОБА_3 грубо порушив правила дорожнього руху, створив аварійну ситуацію та в сукупності допущені ним порушення знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Тобто, на обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначав конкретні аргументи щодо незаконності та необґрунтованості вироку місцевого суду, які підлягали обов'язковій ретельній перевірці під час апеляційного розгляду.

Однак, суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою не перевірив доводи захисника, не провів ретельного аналізу і оцінки обставин, на які той посилався. Колегія суддів апеляційного суду зосередилась виключно на висновках, викладених у вироку, обґрунтованих мотивів залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі не навела, обмежилась переліченням доказів, які наведені у вироку суду першої інстанції.

Окрім того, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки даним, що містяться у висновках експерта від 30.06.2015 року № 99 та комплексної автотехнічної експертизи від 29.10.2015 року про наявність порушень в діях водія ОСОБА_3 що не відповідали вимогам п.п. 10.1, 14.6 а) Правил дорожнього руху, й знаходилися в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Також апеляційний суд залишив поза увагою, що судом першої інстанції при мотивуванні свого рішення щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 не з'ясовано хто з водіїв - і якими діями створив небезпечну дорожню обстановку, а далі - і аварійну ситуацію, хоча, як правило, в причинному зв'язку з наслідками визнаються порушення правил безпеки руху з боку того водія, який створив аварійну ситуацію, хто з них мав більшу можливість уникнути зіткнення.

У випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діяхскладу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, необхідно встановитипричинний зв'язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з'ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьомувиключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Із огляду на конкретні обставини справи, те, що ОСОБА_2 не зміг уникнути зіткнення, не може бути поставлено йому за провину, тому що він не зобов'язаний був виходити з можливості грубого порушення Правил дорожнього руху іншим водієм; він не передбачав і не мав можливості передбачити, що перед початком здійснення його маневру повороту ліворуч, в цей час буде здійснювати обгін його автомобіля на зустрічній смузі руху мотоцикл «HONDA PC 34» під керуванням ОСОБА_3

Тому висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину є непереконливим, суперечливим та передчасним.

Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення уваги не звернув та залишив вирок місцевого суду без зміни.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином його мотивувавши.

Керуючись ст. ст. 434 436 КПК України та відповідно до п. 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника Яковця Є.О. задовольнити частково.

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.