У разі укладення договору про надання правової допомоги з адвокатським об’єднанням документом на підтвердження повноважень захисника є ОРДЕР (ВС/ККС № 760/650/18 від 21.03.2019)

Фабула судового акту: «Уж сколько раз твердили миру…» Саме цими словами класика можна коротко охарактеризувати це судове рішення у якому суд касаційної інстанції у черговий раз висловився про адвокатський ордер як НАЛЕЖНУ та ДОСТАТНЮ підставу для здійснення представництва інтересів як довірителів так і підзахисних.

У даній справі клієнтом було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатським об’єднанням.

На підставі вказаного договору АО адвокату було виписано ордер на здійснення захисту, у якому до речі, було зазначено реквізити зазначеного договору.

Під час реалізації своїх повноважень, визначених Кримінальним процесуальним кодексом, адвокатом було подано скаргу в порядку ст. 304 КПК України, до якої додано ордер на надання правової допомоги та посвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Проте, суд першої інстанції вирішив, що цього недостатньо та вказану скаргу повернув аргументуючи це тим, що за відсутності договору про надання адвокатських послуг у суду відсутні підстави визнавати, що адвокат надав належні повноважень на вчинення дій як захисника.

З таким рішенням погодився і апеляційний суд.

У зв’язку із цим цей випадок став предметом дослідження Касаційного кримінального суду.

Аналізуючи норми права ККС визначив, що судами першої та апеляційної інстанції у даній ситуації було зроблено хибний висновок.

Аналізуючи відповідні норми права ККС вказав, що згідно зі ч. 1 ст. 50 КПК України повноваження захисника підтверджуються: свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, а документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Тобто ордер і договір є документами, які в рівному ступені посвідчують існування договірних відносин між адвокатом і його клієнтом.

Пункт 2 ч. 1 ст. 50 КПК України визначає, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо - на додаток до документу, передбаченого п. 1, - захисник надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 цієї статті цього кодексу.

Проте, суди, приймаючи рішення щодо скарг адвоката, не врахували зазначені вимоги процесуального закону щодо повноважень захисника та дійшли передчасного висновку про те, що скарга до місцевого суду та апеляційна скарга подана особою, яка не має права подавати скарги, та повернули її особі, яка її подала.

Аналізуйте судовий акт: Залишення апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів без руху чинним кримінальним процесуальним законодавством НЕ передбачено (ВС/ККС № 344/15549/17 від 19.09.2018)

Порушення права обвинуваченого (засудженого) на вільний вибір захисника є порушенням права на захист та однозначною підставою для скасування судового рішення (ВС/ККС № 714/266/16-к від 07.06.2018)

Надання захисником хоча б одного з документів - ордеру, договору про надання правової допомоги, довіреності, за наявності свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю підтверджує його повноваження (ВС/ККС, № 752/11464/16-к, 06.02.18)

ВС/ВП: Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає (ВС/ВП № П/9901/736/18 від 05.12.2018)

Повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені КОПІЯМИ ордеру або довіреності, засвідченої у тому числі і ним самим (ВС/КАС № 308/8995/17 від 17.12.2018)

Постанова

іменем України

21 березня 2019 р.

м. Київ

справа № 760/650/18

провадження № 51-7965км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О.П.,

суддів: Кравченка С.І., Білик Н. В.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Пархети А.А. в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 травня 2018 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року скаргу адвоката Дульського О.Л. в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність детектива НАБУ повернуто на підставі п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України у зв'язку з тим, що скаргу подала особа, яка не мала права її подавати.

Не погодившись із такою ухвалою, адвокат Дульський О.Л., діючи в інтересах ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 травня 2018 року повернуто особі, яка її подала, на підставі п. 2 п. 3 ст. 399 КПК України.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат Пархета А.А., який діє в інтересах ОСОБА_2, просить скасувати ухвали слідчого судді та апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає необґрунтованими висновки суду першої та

апеляційної інстанцій про повернення скарг адвоката Дульського О.Л., який діяв в інтересах ОСОБА_2, оскільки вони суперечать змісту статті 50 КПК України. Вказує, що адвокатом Дульським О.Л. при подачі скарг було надано ордер на надання правової допомоги та посвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а тому за відсутності договору про надання адвокатських послуг, у судів не було підстав визнавати, що адвокат не надав належних повноважень на вчинення дій як захисника.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У даній справі, Суд слідує позиції (висновку) викладеному у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 лютого 2018 року ( справа №752/11464/16-к, провадження №51- 355км17).

Доводи касаційної скарги про допущення судами першої та апеляційної інстанцій істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованими.

Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було укладено договір з Адвокатським об'єднанням «Войченко і Дульський» про надання йому правової допомоги. Адвокат Дульський О.Л. для здійснення правової допомоги ОСОБА_2 був залучений шляхом видачі йому адвокатським об'єднанням ордеру, в якому містяться посилання на договір про надання правової допомоги у Солом'янському районному суді м. Києва та Апеляційному суді м. Києва.

Адвокат ДульськийО.Л., який діяв в інтересах ОСОБА_2, при подачі скарг як до суду першої так і до апеляційної інстанцій надав ордер серії КВ №703542 на надання правової допомоги та посвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Однак суди дійшли до висновку про те, що оскільки адвокатом Дульським О.Л. не надано договору про надання адвокатських послуг ОСОБА_2, то його скарги слід повернути у зв'язку з тим, що він не підтвердив належних повноважень на вчинення дій як захисника.

На думку колегії суддів, із такими висновками погодитися не можливо, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 ст. 50 КПК Україниповноваження захисника підтверджуються:

1 ) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, а документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Тобто ордер і договір є документами, які в рівному ступені посвідчують існування договірних відносин між адвокатом і його клієнтом.

Пункт 2 ч. 1 ст. 50 КПК України визначає, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо - на додаток до документу, передбаченого п. 1, - захисник надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 цієї статті цього кодексу.

Суди, приймаючи рішення щодо скарг адвоката Дульського О.Л., який діяв в інтересах ОСОБА_2, не врахували зазначені вимоги процесуального закону щодо повноважень захисника та дійшли передчасного висновку про те, що скарга до місцевого суду та апеляційна скарга подана особою, яка не має права подавати скарги, та повернули її особі, яка її подала на підставі п. 1 ч. 2 ст. 304, п. 2 ч. 3 ст. 399 України відповідно.

Отже, виходячи з наведеного, судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для їх скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника Пархети А.А. задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 травня 2018 року про повернення скарги адвоката Дульського О.Л. в інтересах ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді