Спецконфіскація НЕ застосовується до майна іншої особи якщо власник НЕ знав про його незаконне використання (ВС/ККС у справі № 676/2199/19 від 09.04.2020)

Фабула судового акту: У даній справі особу було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України. Одночасно місцевий суд на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосовано спецконфіскацію на автомобіль, власником якого є дружина засудженого, який було використано як знаряддя злочину.

В свою чергу апеляційний суд зазначений вирок змінив – та конфіскував у власність держави 1/2 вказаного автомобіля, а на іншу половину наклав арешт.

На такі рішення стороною захисту було подано касаційні скарги відповідно до яких не залучив власника автомобіля до участі в справі в якості третьої особи, оскільки автомобіль, відносно якого застосовано спеціальну конфіскацію, є її власністю. Окрім того, суд конфіскував автомобіль, який не є власністю засудженого. При цьмоу у справі відсутні будь-які дані про те, що власниця знала про незаконне використання автомобіля.

Касаційний кримінальний суд із такими доводами захисника та засудженого погодився.

Мотивуючи прийняття такого рішення ККС зазначив, що за нормами п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Отже спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК України у випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.

Натомість у цій справі районний суд не врахував викладені вимоги закону, та не з`ясував, хто є власником вказаного автомобіля та чи знав він про його незаконне використання.

В свою чергу апеляційний суд приймаючи рішення про конфіскацію 1/2 автомобіля, у своїй ухвалі вказав, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, яке набуте під час шлюбу, а тому обвинувачений і його дружина-власник автомобіля володіють цим майном у рівних частках. Тобто, апеляційний суд, в кримінальному провадженні, вирішив спір про право власності на майно, поділив його з виділенням часток, що є неприпустимим.

Аналізуйте судовий акт: Бездіяльність з неповернення майна віднесена до категорії триваючих, оскільки строк виконання слідчим, прокурором обов'язку у визначеному законом випадку негайно повернути особі вилучене майно у часі не обмежений (№554/7113/17 від 24.04.2019р)

Рішення щодо арешту, винесені в порядку кримінального процесу, мають оскаржуватись ВИКЛЮЧНО в порядку КПК (ВС/КЦС № 55/6685/16-ц від 05.12.2019)

З клопотанням про скасування незаконного арешту на майно, крім підозрюваного чи обвинуваченого, може звернутися будь-який власник цього майна, в тому числі, шляхом укладення угоди з адвокатом (ВС/ККС, справа № 490/2167/17, 08.02.18)

Постанова

Іменем України

9 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 676/2199/19

Провадження № 51-5641 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Остапука В.І., Ємця О.П.,

при секретарі Ігнатенка Ю.В.,

за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019240160000109за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

за касаційними скаргами ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, відповідно до затвердженої угоди про примирення від 14 травня 2019 року, укладеної між представником потерпілого філії «Кам`янець-Подільська ДЕД» ДП «Хмельницький облавтодор» Політовою Л.С. та обвинуваченим ОСОБА_1 .

Вирішено питання про речові докази, зокрема на підставі ст. ст. 96-1 96-2 КК України конфісковано в рахунок держави знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме автомобіль «Peugeot-Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на зазначений автомобіль.

Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 березня 2019 року, а в частині арешту автомобіля «Peugeot-Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на даний автомобіль, ухвалу залишено без змін.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року цей вирок змінено.

На підставі ст. ст. 96-1 96-2 КК України конфісковано у власність держави Ѕ частину автомобіля «Peugeot-Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ) та Ѕ цього автомобіля залишено під арештом.

У решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 3 березня 2019 року, приблизно о 17 годині, перебуваючи на території «Пудлівецького кар`єру» філії «Кам`янець-Подільська ДЕД» ДП «Хмельницький облавтодор» в Пудлівці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав з території вказаного підприємства майно за ціною чорного металобрухту на загальну суму 1534,50 гривень, та майно за ціною металобрухту кольорових металів, на загальну суму 750 гривень. Викрадене завантажив у багажник автомобіля «Peugeot-Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши філії «Кам`янець-Подільська ДЕД» ДП «Хмельницький облавтодор» майнової шкоди на загальну суму 2284,50 гривень.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У аналогічних за змістом касаційних скаргах ОСОБА_2. та засуджений ОСОБА_1, ставлять питання про скасування постановлених судових рішень в частині конфіскації в рахунок держави речових доказів - автомобіля і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Зазначають, що суд першої інстанції не залучив ОСОБА_2 до участі в справі в якості третьої особи, оскільки автомобіль, відносно якого застосовано спеціальну конфіскацію, є її власністю. Стверджують, що в порушення вимог закону, суд конфіскував автомобіль, який не є власністю засудженого. Наголошують, що в матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_2 знала про незаконне використання автомобіля. Повідомляють, що апеляційний суд у кримінальному провадженні поділив майно подружжя, що є неприпустимим.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав доводи, викладені в касаційних скаргах, просив змінити судові рішення.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 , правильність кваліфікації його дій та призначене узгоджене сторонами покарання у касаційній скарзі не оскаржуються.

Що стосується доводів про істотні порушення вимог кримінального процесуального та неправильне застосування кримінального законів під час вирішення питання про речові докази, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 вказаної норми закону передбачено, що мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтею 374 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, крім іншого, суд має зазначити рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.

Суд першої інстанції, дотримуючись вказаних вимог закону, переконався, що угода може бути затверджена, ухвалив вирок, яким затвердив угоду і призначив узгоджену сторонами міру покарання.

Також, врахувавши вимоги ст. 374 КПК України, районний суд вирішив питання щодо речових доказів, однак допустив при цьому неправильне застосування кримінального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Таким чином, з огляду на вказані законодавчі норми спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК України у випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.

Разом із тим, конфісковуючи в рахунок держави знаряддя вчинення злочину - автомобіль «Peugeot-Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , районний суд не врахував викладені вимоги закону, оскільки не з`ясував, хто є власником вказаного автомобіля та чи знав він про його незаконне використання.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку та змінюючи вирок в частині вирішення питання про речові докази, допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Конвенцією, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Зокрема, як убачається з матеріалів провадження, апеляційним судом було встановлено, що автомобіль «Peugeot-Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Також, апеляційною інстанцією обґрунтовано зазначено, що прокурором в суді не було доведено, що ОСОБА_2 знала чи могла б знати про незаконне використання ОСОБА_1 автомобіля.

Вирішуючи питання про долю речових доказів, апеляційний суд, не звернув уваги на вимоги ч. 5 ст. 96-2 КК України, якими передбачено, що спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю).

Посилання апеляційного суду на відсутність доказів, що автомобіль є особистою власністю ОСОБА_2 (рішення суду, договір про поділ майна, тощо) є неспроможними та суперечливими, оскільки апеляційним судом було встановлено, що вказаний транспортний засіб зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Крім того, приймаючи рішення про конфіскацію 1\2 автомобіля, колегія суддів зазначила, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, яке набуте під час шлюбу, а тому обвинувачений і ОСОБА_2 володіють цим майном у рівних частках. Тобто, апеляційний суд, в кримінальному провадженні, вирішив спір про право власності на майно, поділив його з виділенням часток, що є неприпустимим. Крім того, такі висновки апеляційного суду є передчасними, не підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, які були досліджені судом.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд залишив поза увагою вимоги ч. 12 ст. 100 КПК України, якими передбачено, що спір про належність речей вирішується в порядку цивільного судочинства.

Не звернув уваги апеляційний суд і на положення вимог ст. 183 ЦК України, якими визначаються речі на подільні і неподільні. Зокрема, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Тобто, виділити Ѕ автомобіля, для спеціальної конфіскації, без втрати його цільового призначення неможливо.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України, під час ухвалення судового рішення суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів. Відповідно до пунктів 1, 2 вказаної норми конфіскуються гроші, цінності та інше майно, які були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення або призначалися чи використовувалися для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, крім випадків коли власник чи законний володілець не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Суд апеляційної інстанції встановив, що прокурором в суді не було доведено, що ОСОБА_2 знала чи могла б знати про незаконне використання автомобіля, що було б підставою для його конфіскації. Не міститься таких даних ні в обвинувальному акті, ні у вироку.

Тобто, встановивши, що автомобіль «Peugeot-Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 , яка не знала про незаконне його використання, та конфісковуючи на користь держави Ѕ частину вказаного транспортного засобу і свідоцтво про його реєстрацію, апеляційний суд допустив неправильне застосування кримінального закону.

Таким чином, змінюючи вирок районного суду в частині вирішення питання речових доказів, апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону та допустив неправильне застосування кримінального закону.

За таких обставин, вирок та ухвалу в частині вишення питання щодо речових доказів не можна вважати законними, вони підлягають скасуванню, а касаційні вимоги про повернення автомобіля «Peugeot-Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 434 436 438 КПК України, суд

ухвалив:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 у частині вирішення питання щодо речових доказів скасувати.

Речові докази у провадженні, а саме: автомобіль «Peugeot-Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на зазначений автомобіль повернути власнику - ОСОБА_2 . В іншій частині вирок та ухвалу залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді